«SALE. Що ми їмо. Як харчова революція змінює наші життя і світ навколо»

NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!

Тематика книги

Правильне харчування, дієта, здоровий спосіб життя.

Опис книги «Що ми їмо. Як харчова революція змінює наші життя і світ навколо» авторки Бі Вілсон

Чи можна жити одночасно в раю та в пеклі? Можна, якщо йдеться про світ сучасної їжі. З одного боку, нашим предкам і не снилося, що їхні нащадки щодня смакуватимуть виноградом, м’ясом, лате чи шматком медовика. А з другого — ми об’їдаємося фабрикатами і снеками, а продукти з поживи перетворюються на отруту.

Що чекати в майбутньому, якщо зараз ми перебираємо норми цукру в кілька разів? На кому відповідальність: на кожній людині чи на виробниках фастфуду і снеків? Як в Індії діабет став хворобою дітей? Чому в Чилі заборонено ставити мультикових персонажів на пачках пластівців? Як сухарики Flint з ароматом холодцю і хрону стали привидом страв, які раніше їли українці?

Ця книжка шокує вас, але водночас запевнить, що в людства є майбутнє. Воно — у зміні звичок: відмовитися від культури нетерплячки, повернути обідні години й домашню кухню, а також — розмаїття овочів на столі

Для кого книжка «Що ми їмо. Як харчова революція змінює наші життя і світ навколо»

Для широкого кола читачів, всіх, хто бажає змінити свій спосіб життя, розпочавши з перегляду харчування; хоче навчитись розрізняти шкідливу їжу та обирати корисні продукти, а також зрозуміти пропорції «здорової тарілки».

Чи варто купувати цю книгу?

Авторка не пропонує готових рецептів. Вона наводить статистику, роздуми, спостереження, харчові тренди, після яких вам захочеться щонайменше переглянути власний раціон і вдумливо відбирати те, що потрапляє в продуктовий кошик.

Про автора

Бі Вілсон — британська журналістка, фудрайтерка, авторка семи книжок на теми від харчового шахрайства до психології їжі. Цікавиться кулінарією, культурою їжі та світовими трендами. У 1997-му стала півфіналісткою BBC Masterchef. Веде колонку «Застільні бесіди» у Wall Street Journal та є співзасновницею благодійної організації TastEd з харчового просвітництва для дітей.

Книжки на схожу тематику

• «Їжа для ментального здоров'я. Як харчуватися, щоб жити без стресу, депресії, тривожності» Ума Найду, «Наш Формат», 2021 рік
• «Їжа для мозку. Наука розумного харчування» Ліса Москоні, «Наш Формат», 2019 рік

Відгуки про книгу «Що ми їмо. Як харчова революція змінює наші життя і світ навколо»

Вілсон ставить під сумнів усю систему харчування, звертаючись до парадоксу нашого часу: ми стаємо дедалі багатшими, а наші раціони— дедалі біднішими. Оброблені продукти, ненаситний маркетинг, малорухливий спосіб життя, дієти йо-йо, інстаграм, застосунки для замовлення «їжі із собою» — у цій книжці чимало лиходіїв, і авторка викриває їх у своїй ерудованій манері.

New York Times

Це корисна, детальна, інформативна й захоплива книжка. Вілсон підготувала чудовий масив даних, часто в незвичайній манері та з яскравими графіками, а ще — безліч сюрпризів.

New York Times

Найкращі цитати книжки

В яких країнах раціон здоровіший

Переконання, ніби здорові раціони доступні лише багатим країнам, — один з харчових міфів. Дані показують, що населення Сьєрра- Леоне, Малі та Чаду харчується набагато ближче до порад дієтологів, ніж Німеччина. У раціонах півдня Африки надзвичайно мало шкідливих продуктів і багато корисних. Серед країн, де їдять найбільше цільнозернових продуктів, — багаті скандинавські, в яких досі споживають достатньо житнього хліба, і бідні держави Південної Африки, де цілу низку поживних злаків — сорго, кукурудзу, просо і теф — перетворюють на корисні страви й доповнюють якимось рагу, супом або соусом. А ще в Африці активно споживають бобові та овочі. Середньостатистичний зімбабвієць з’ їдає 493,1 грама овочів на день. До порівняння: у Швейцарії цей показник становить 65,1 грама.

Про «теорію білкового важелю»

Певно, однією із засадничих ланок глобального ожиріння є падіння в нашому раціоні частки білків, як порівняти з вуглеводами. Цей феномен пов’язують з «гіпотезою білкового важеля», його вперше описали 2005 року біологи Девід Раубенгаймер і Стівен Сімпсон. Загалом люди в багатих країнах отримують більш ніж досить білка, переважно з м’яса. Але частка цього інгредієнта в раціоні, порівняно з вуглеводами і жирами, знизилася. Оскільки продовольча система годує нас дешевими жирами і рафінованими вуглеводами (зокрема цукром), відсоток білків у раціоні впав від 14–15% (що є нормою для людей, які не практикують бодибілдинг) до 12,5% на середньостатистичного американця. Це означає, що білка нам бракує, хоча калорій задосить. Коли в нашій їжі бракує білка, ми намагаємося заповнити нестачу вуглеводами і в результаті переїдаємо.