Електронна книга «Розшифровка»

Драматична історія шпигунки у Другій світовій війні.

Тематика

Художня література.

Про що книжка

У часи Другої світової війни 18-річна Джульєтта Армстронґ вступає до шпигунських лав, узявши до рук потужну зброю - друкарську машинку. Розшифровуючи розмови британських розвідників і фашистських прибічників, головна героїня стає частиною злочинів, державних таємниць і заплутаних обманів. Але й у мирному житті вже зрілу міс Армстронґ переслідує таємниче минуле, де, здавалося б, безперечні істини розбиваються об нові факти, а їй доводиться розплачуватися за необережні вчинки молодості.

Для кого книжка

Для усіх поціновувачів якісної сучасної психологічної прози.

Чому варто купувати цю книгу

У цьому детективному романі Кейт Аткінсон знову дає нам почути сильний жіночий голос у буремний воєнний час. Авторка блискуче відтворює історичні події, переплітаючи їх з вигадками та переносячи читачів у ті часи.

Про авторку

Кейт Аткінсон - британська письменниця, нагороджена Орденом Британської імперії, тричі лауреатка престижної літературної премії Costa Book Awards. Її пepший poмaн "Зa лaштункaми в музeї" булo oцiнeнo вищe, нiж книжку знaмeнитoгo Caлмaнa Pушдi, a cepiю бecтceлepiв пpo пpивaтнoгo дeтeктивa Джeкcoнa Бpoудi Cтiвeн Кiнг нaзвaв "гoлoвним дeтeктивним пpoeктoм дecятилiття". Зa poмaн "Життя за життям" Кeйт Aткiнcoн здoбулa нaгopoду British Book Awards (2013) у нoмiнaцiї "Aвтop poку".

Інші книги автора

• "Руїни бога" Кейт Аткінсон, "Наш формат", 2017 рік;
• "Життя за життям" Кейт Аткінсон, "Наш формат", 2018 рік;
• "За лаштунками в музеї" Кейт Аткінсон, "Наш формат", 2019 рік.

Відгуки

У складній системі роману за допомогою вигадок і фактів, копій та оригіналів Аткінсон показує, що транскрипція може наблизити нас до істини. Financial Times

Вигадані особи шпигунки повертаються, щоб вистежити головну героїню в мудрому і стрімкому романі ідей. Guardian

Цитати з книжки

Манчестерська студія ВВС стояла просто над вокзалом Пікаділлі. Джульєтту найняли Дикторкою. Саме так, з великої літери. ("Жінка!" - казали всі, ніби зроду не чули, щоб жінка говорила). Їй досі снилися жахіття - вона боялася тиші, не встигнути договорити до звукового сигналу часу, просто не знайти слів. Робота не для слабкодухів. Вона почала вчащати в це кафе ще до війни. Назва лишилася старою, хоча власник змінився. Саме кафе було тісне й доволі обшарпане, картаті червоно-білі скатертини ніхто зроду не бачив геть чистими. Офіціанти постійно змінювалися, ніхто мовби й не помічав чи не впізнавав Джульєтту, що, власне, її навіть тішило. Загалом, заклад був паскудний, але вона до нього прикипіла. Це була нитка в лабіринті, яка виводила її у світ до війни, до самої себе до війни. У жирному й затхлому повітрі невинність стикалася з досвідом. Коли вона повернулася в Лондон і виявила, що кав'ярня досі працює, то зітхнула з полегшею. Стільки всього позникало. Джульєтта ціле своє дитинство слухала, як мамині "панянки" крехчуть, піднімаючись трьома прольотами сходів до їхньої квартирки у Кентіш-Тауні, а тоді штивно виструнчуються в корсеті і пишному бюстгалтері, доки мати знімає мірки. Інколи Джульєтта їх підбадьорювала і притримувала, доки вони загрозливо балансували на триногому табуреті, а мама повзала навколо на колінах, підколюючи поділ сукні. Джульєтта за ними скучала - вони плескали її по руці, пригощали льодяниками й цікавилися, як вона вчиться. ("Яка у вас кмітлива донька, місіс Армстронґ").