Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Кол-центр працює щодня з 08:00 до 20:00
Побажання
Ореста Осійчук

Електронна книга «Абрикосова книгарня»

epub
mobi
Книга в наявності
Goodreads
4.47
Наш Формат
4.7
75
Вподобайки
311
Характеристики
Вид Електронний контент
Тематика Художня література
Автор Ореста Осійчук
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2021
ISBN 978-617-7866-81-6
Кількість сторінок 240
Мова українська
Серія Топ-30 найчастіше скачуваних книжок
Категорія Електронні книжки
Артикул 621931
Ореста Осійчук - «Абрикосова книгарня»
Ціна
190 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Ореста Осійчук

Абрикосова книгарня
330 грн

Ореста Осійчук

Абрикосова книгарня
190 грн
468 грн
520 грн
-10%

Про електронну книгу «Абрикосова книгарня» від автора Ореста Осійчук: опис, факти, цитати

Сімейні таємниці та плетива долі крізь століття...

Тематика книги

Художня література, родинна сага.

Опис книги "Абрикосова книгарня" Орести Осійчук

Марія Фариняк через злидні змушена віддати сина, дев'ятирічного Михайла на виховання родичам покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книгарні, та цьоці Касі, суворій жінці, яка не рада появі чужої дитини в домі. Так починається історія Міська Фариняка, хлопчика початку ХХ століття, яка дивним чином переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка початку ХХІ століття.

Для кого електронна книжка Абрикосова книгарня

Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів родинних саг та сучасної української прози.

Чи необхідно придбати цю електронну книгу?

Це історія дитячої дружби й недитячих зрад, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь століття рятує життя і без спільної крові таємниче поєднує двох однофамільців.

Про авторку книги

Ореста Осійчук - українська письменниця, авторка циклу романів "АЙХО", володарка першої премії міжнародного конкурсу "Коронація cлова" й відзнаки "Найкращий дебют" порталу "БараБука", лауреатка Всеєвропейського конвенту "Єврокон".

Книжки на схожу тематику

Відгуки про книгу Абрикосова книгарня

Чудовий роман! Хвацька, класна, професійна робота! Я з великим задоволенням прочитав цей текст. Жива, яскрава, соковита мова; виразний авторський стиль; чудові герої (Щур і Павук - це взагалі моя велика любов!); неймовірно інтрижний, дуже щемкий і справжній сюжет; ціла гармонія різноманітних смислів, які читач глибоко переживе разом з героями. - Іван Андрусяк, письменник, керівник Дитячої редакції "Нашого Формату"
Дуже атмосферний текст із багатою мовою, ретельно виписаним історичним тлом, мовленням і деталями. Герої "Абрикосової книгарні" прописані так, що ти відразу їм співпереживаєш, любиш їх і готова простити їм усякі дрібні капості. - Ольга Купріян, письменниця, літературна критикиня

Найкращі цитати книжки

- Міську! Міську! А най тя шляк трафить! Ти що оглух?! Іди їсти! Я завжди добре чув, коли мене кликала цьоця. Цьоця Кася перекрикувала навіть грім. Вона сама була громом. Ох, а що я міг удіяти? Мусив бігти. Бігти стрімголов, не озираючись, не зважаючи на кпини та прокльони, які частенько наздоганяли мене. Бо що довше я біг, то більше змінювався колір цьоциного обличчя. Якщо встигав до ясно-бурякового, вважайте, щастило. Тоді разом із зупою мене тільки по зав'язку напихали гнівними монологами про те, яке я невдячне порося, що зовсім не шанує бідну, стару цьоцю, гризучи її печінки та нерви. І від тих слів зупа справді починала віддавати печінкою та ще хтозна-чим. Можливо, цьоциними нервами? Апетит зникав. Але я домучував обід, тому що, не приведи Боже, було його не доїсти. Від такого нахабства ясно-бурякове обличчя цьоці доварювалось у власному соку до брунатно-бордового. Цей колір не віщував нічого хорошого. Єдиним порятунком для мене тоді ставав вуйко Стефан і його "Абрикосова книгарня"...
Але найбільше мені подобалося ходити до церкви тому, що там я вперше зустрів Іренку... Ця дивовижна дівчинка була просто неземним створінням. Інколи я гадав, що це Ангелик спустився до нас, грішних, на службу Божу, бо коли промені світла райським різнобарв'ям проникали крізь віконну мозаїку й заливали біляву голівку Іренки сяйвом, чітко бачив навколо неї перламутровий німб. Від вигляду цієї дівчинки серце моє щоразу співало голосніше за всі церковні хори світу. Якась невидима пташина прокидалась у моїй душі та ніжно щебетала, лоскочучи своїм співом і змушуючи постійно всміхатися...

Відгуки (75) Новий

Маруся Щербина 31.05.2024 16:00
Оцінка: 9/10
Сюжет: Марія Фариняк та її син Місько переживають скрутні часи, через що Марія змушена віддати сина на виховання до родичів чоловіка. Цьоця Кася та вуйко
Стефан (саме йому належить "Абрикосова книгарня") по- своєму люблять девʼятирічного племінника та доглядають за ним. А саме з цього й починається історія Міська, тобто Михайла Фариняка, що сповнена радощів і жалів, пригод і проблем, друзів та любові. І, врешті-решт, ця історія розповідає про родинні перипетії Фариняків тривалістю у століття і робить цю родину такою рідною читачам.
Враження: Ця книжка пахне затишком. І не лише ним. Ця книжка взагалі пахне: випічкою, що її постійно натхненно готує цьоця Кася; книжками, що їх продає у книгарні вуйко Стефан; абрикосами, сонцем, травою, ваніллю, квітами, вітром, домом. Це-навдивовижу тепла історія, що ніби огортає коциком, з-під якого не хочеться вилазити. Тут атмосферна буденність мешканців Галичини початку ХХ-го століття, яка заворожує і також обіймає. Тут і галицький діалект з його неймовірно "смачними" словами, і тогочасний особливий побут, і правила поведінки у світському житті. Тут цікаві і різні персонажі, яким доводиться знаходити спільну мову та вчитися співіснувати. А ще, такі знайомі кожному з дитинства перші друзі, перша закоханість, стосунки з рідними, навчання і багато-багато мрій.
Крім того, паралельно з історією Міська розвивається зовсім інша історія, яка відбувається вже у наш час, але яка водночас нерозривно повʼязана і з самим Міськом, і з його родиною. Саме ця паралельність, що ніби розповідає про подальше життя Міська та долю цілої родини, трохи мене плутала, особливо на останніх сторінках. Не відразу розуміла, хто кому ким доводиться, про кого йде мова. Та й загалом, набагато цікавіше мені було читати історію самого
Михайлика ХХ-го століття, аніж про долі його нащадків.
А ще, замало було власне "Абрикосової книгарні". Хотілося би відчути більше цього особливого місця на сторінках книжки,його ролі в житті родини Міська.
Та, попри це, книжка залишає після себе щемке тепло, аромат духмяних спецій та присмак абрикос
Відповісти
Полюхович Адріана
Полюхович Адріана 15.04.2024 16:56
Якось випадково побачила цю книгу в тт і вирішила, що треба купити. Коли купила, то книга в мене ще 6 місяців просто стояла на полиці. Та коли я дійшла до цієї книги, то прочитала за день. Неймовірно швидко ти звикаєш до героїв, починаєш їм співчувати, переживати за них, а коли читаєш книги, то немає цього відчуття, та що з ними може статися, все виправиться. Ні! Навпаки, коли в героїв стаються проблеми, ти і уявлення не маєш чим це обернеться. Чарівна книга, вона, як смачне повидло, спершу солодке і заманливо, але залишає після себе цей після смак. Адже, книга не тільки душевна і мила, а сповнена і проблем. Відповісти
Kateryna Matvijchuk 03.04.2024 18:30
Поки не дочитала. Є опечатки: вовченята Пацюк і Щур. А також, коли Ромео обіймає Міська і дякує пані Касі зі словами: дякую, пані Камю, Ромкові пощастило мати таку цьоцю, як ви Відповісти
Nash format
Nash format 04.04.2024 10:06
Вітаємо
Дякуємо за Ваш відгук, обов'язково виправимо помилки в наступних виданнях
Відповісти
ang.vangogh 06.03.2024 11:54
В книжці ми зустрічаємо Міську, Ромку, Феця, тьотю Касю, Вуйка Стефана, Іренку, і тд. Вам ці імена нічого не говорять, але до мене за 240 сторінок ці персонажі ожили і стали настільки рідними, як тільки можуть бути герої книжки.

Тут хлопчик потрапляє жити до своєї тітки і дядьки, поки мати на деякий час їде. Зустрічає друга на життя Ромку, закохується в Іренку, має 2 вовчиць, і має дитинство, по опису якого, я згадувала своє. Для мене ця книжка на середині вже була дуже хорошою, але кінцівка вибила землю з моїх ніг, і облила холодною водою.

Ця книжка стає в ряди моїх улюблених, і я рада, що вона була моїм подарунком на 23 рік народження.
Бо ця книжка, повинна стояти в кожній українській бібліотеці, і перечитувалась
Відповісти
Irina Bondarenko 23.11.2023 11:31
Зазвичай на початку пишу в двох словах про що книжка. В загальних рисах, щоб без спойлерів. А тут коротко не вийде.

Я думала, це буде тепла розповідь, сповнена справжнього галицького колориту. Що йтиметься в ній від початку і до кінця про історію однієї сім’ї та містечка, в якому вона проживає. Але ж ні, в останніх частинах все буквально перевернулось з ніг на голову.

З перших сторінок знайомимось з родиною Фариняків, а точніше Михайлом та його матір’ю Марією. Сім’я втратила батька Ігоря, тому змушені жити практично у злиднях. Якось на порозі їх дому з’являються брат Ігоря Стефан з дружиною Касею. Вони пропонують Марії роботу, а ще свої послуги по вихованню сина. Михайло переїздить до родичів і поступово адаптується до нового життя, яке виявиться не таким поганим, як спочатку може здатися.

Чомусь під час читання саме цієї книги частіше ніж зазвичай думала про героїв. Якесь дивне відчуття (впевнена, що воно переслідувало не тільки мене), коли спочатку персонажі здаються ніби негативними, але впродовж читання думку змінюєш. Мабуть, то така була задумка авторки. (Пані Кася то моя особиста любов).

Продовжуючи тему персонажів, варто зупинитися на дітях. Фантастично показано всю ту юну безпосередність, щирість та вірність. Коли не мають ніякого значення походження, матеріальне та соціальне становище, сім’я та будь які особисті вподобання.

Є така відома фраза, що чужих дітей не буває. В цій історії це майстерно проілюстровано і доведено. При чому з декількох ракурсів.

Неповторна мова та стиль написання. Деякі діалектизми були наче мед для вух. Ще один аргумент читати українську літературу.

Зрозуміло, що про книги і абрикоси тут небагато. Через такий символізм передане все прекрасне, чим наповнена ця книга - дружба, любов (хоч часто і прихована), шану до свого коріння. А як ложка дьогтю - відображення одвічного питання: чи має місце брехня в ім‘я любові.

І на останок, вкотре нагадаю вам: українське прекрасне. Читайте і переконуйтесь.
Відповісти
Lily Аkhmullaeva 09.11.2023 10:51
«І я відчув, як усередині мене неначе хто чиркає сірником і запалює велику нетерплячку»

Марія Фариняк через злидні змушена віддати сина, дев’ятирічного Михайла, на виховання родичам покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книгарні, та цьоці Касі, суворій жінці, не задоволеній появі чужої дитини в домі. Так починається дуже атмосферний роман, з теплими описами-спогадами про дитинство Міська Фариняка, який жив на початку ХХ століття, і чия історія дивно переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка з початку ХХІ століття.

Це історія дитячої дружби й недитячих зрад, щасливих моментів дитинства і пекучих образ, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь століття рятує життя і поєднує двох однофамільців. Героїв «Абрикосової книгарні» зображено так, що ти відразу починаєш їм співпереживати і співчувати, любиш їх і готовий пробачити будь-які дрібні капості, і більш за все тобі хочеться захистити їх від усього лиха, що випаде на їх долю.

Цю книгу я починала читати з впевненістю на 99%, що це буде кумедна історія по типу «Тореадорів з Васюківки». Але «Абрикосова книгарня» виявилась досить глибокою та душевною історією, де сплітаються долі багатьох людей, де розв’язка дуже непередбачувана, після якої твоє сприйняття оповідання перевертається з ніг на голову. В цій книзі прекрасно абсолютно все - від мови авторки, до сюжету. Навіть до діалектизмів, які створюють неймовірну атмосферу, я звикла досить швидко. А чого тільки варті усі ці детальні описи: запах книжок, мармуляди з ружі, ябки, цинамони, макові завиванці, і звісно, абрикоси.

«Абрикосова книгарня» - дуже затишний, теплий і зворушливий роман. Ідеальна книга для спокійних і атмосферних читань, коли хочеться зупинитись, насолодитись історією та зануритись з головою в життя маленького містечка, яке тече в своєму темпі.
Відповісти
Elena 08.11.2023 17:34
Історія, що пахне книгами, абрикосами і таким різним дитинством.

Після перших дев’яти років свого життя, проведених у злиднях, але з теплими матусиними обіймами й чарівними оповідками, малий Михайло потрапляє у сім’ю зовсім чужих людей, хоч які є його родичами – вуйка Стефана, власника книгарні, та цьоці Касі. Так починається історія хлопчиська Міська Фариняка, який жив на початку ХХ сторіччя. І його історія дивовижно перетинається з історією його однофамільця у наші часи.

Це тепла й щемка історія дитинства, відданих дружби та кохання, які можуть бути тільки у дітей. Історія про те, що завдяки любові чужі люди стають близькими. Про те, що певно у кожної сім’ї є свої болісні секрети й минуле, яке доводиться спокутувати.

Взагалі це історія повна скритих та явних смислів.
Вона написана красивою літературною мовою приправленою соковитою говіркою (ось тут діалективізми на своєму місці, є цілком природними та приємними). Персонажі колоритні та дуже цікаві – і люди, і, як не дивно, звірі. Вони прекрасно прописані і їм одразу віриш та співпереживаєш.

Історія читається легко, в ній є місце і усмішці, і суму. Вона так природньо вписана у історичні події, що справляє враження цілком реальної.
Однак, коли почала читати четверту частину (главу) книги – мої очі так і полізли на лоба. Такого поворота подій я зовсім не очікувала! І у приголомшеному стані я перебувала десь годину.
Хоча перші три частини книги, написані легко і невимушено, мені сподобалися набагато більше завершальної – позбавленої тієї невимушеності, книга справила на мене приємне враження і залишила абрикосовий післясмак.

Читайте і насолоджуйтеся цією теплою історією. Рекомендую!

інст: elena_s_books
Відповісти
Мартинюк Галина 30.10.2023 16:17
Минулого тижня я прочитала книгу "Абрикосова книгарня", Орести Осійчук, зацікавившись позитивними відгуками в книголюбських групах в ФБ. Три дні читала і зараз сповнена вражень. Якась тепла грудочка поселилась в грудях під час читання, вона гріє мене зсередини й після того, як я перегорнула останню сторінку. Не буду розкривати сюжетну лінію, а свої відчуття передам кількома фразами- це книга про людяність. Всі дорослі герої цієї книги мають за собою якусь провину перед близькими людьми , кожен намагається її спокутувати людяними вчинками. Тут мудрі дорослі, щирі діти і непереборні життєві обставини...Все закрутилось на початку 20 століття і все стало на свої місця в 21-му. Мені жаль було прощатися з героями цього роману. Захоплююся манерою письма пані Орести, щиро подивована, що вона не професійна письменниця, а юристка за фахом. Але високі літературні премії свідчать, що її талант високо оцінили і колеги по перу. Я рада, що відкрила для себе нового автора. Дякую Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді Відповісти
Nata Koval 25.10.2023 11:10
Абрикосовий цвіт для мене — головна ознака весни. Абрикоси — найулюбленіші місцеві фрукти. А абрикосове варення, то мені приторно.

В «Абрикосовій книгарні» є і цвіт, і стиглі абрикоси, і варення. Багато-багато варення. Прикметники, метафори, порівняння. Інколи їх так багато, що хочеться згорнути зайве, як варення зі скибки хліба, лишивши на поверхні тільки тоненький прошарок.

З іншого боку, знаєте, як інколи відчуваєш, що не вистачає цукру в організмі? От, тоді «Абрикосова книгарня» — те, що треба. В ній, як в банці варення, тепло і турбота тих, хто зібрав абрикоси, наварив для тебе пахучого, золотавого, тягучого, солодкого варева, закрив в баночку та примусив не викаблучуватись і взяти той слоїк з собою («Бери, взимку як знахідка буде, от побачиш»).

Дуже тепла історія про дитинство, сімейні драми, звʼязок поколінь. Можливо, дещо засолодко, але такий фамільний рецепт
Відповісти
Наталія Мусієнко 24.10.2023 11:05
Мушу вам зізнатися, що я страшенно люблю художні книжки, в яких дія відбувається в Галичині чи просто десь на заході нашої країни. А ще коли в тексті звучить мова, яка відображає колорит цього регіону - то взагалі кайф!
Саме таку книжку нещодавно прочитала. "Абрикосова книгарня" це просто насолода, відпочинок, позитив- все одразу. Про закручений цікавий сюжет годі й говорити, це треба читати. Захоплює з першої сторінки. Пробуджує цілий спектр емоцій- співчуття до хлопчика Михайлика, гнів на його сварливу тітку, своєрідне захоплення дядьком. Авторці вдалося провести незриму лінію між нелегким дитинством і дорослим періодом в житті людини. І показати, як можуть бути пов'язані між собою події, які на перший погляд не мають нічого спільного.
Ще маю додати , що початок книги має таке ніби дитяче, світле забарвлення, а вже ближче до кінця не полишає відчуття збентеженості, нерозуміння, як і чому так вчиняють герої даної книги. Це спонукає задуматися, а дійсно світ дорослих такий тьмяний і дещо зіпсутий. І час від часу "приміряєш" на себе сюжет - а як би я вчинила на місці героїв.
Тож, хто ще не читав - сміливо починайте. Стане ще на одну людину, яка отримала задоволення від читання, більше. Я ж дякую "Центральна бібліотека Солом'янки" за рекомендацію.
Відповісти
Катерина
Катерина 23.10.2023 14:26
Якщо ви ще не читали роман Орести Осійчук «Абрикосова книгарня», то швиденько виправляйте це прикре непорозуміння. Ця книжка викличе емоційний спалах у вашій душі та уяві, адже сюжет захопить і поглине вас з перших рядків. А ще роман наповнить все, що вас оточує, незабутнім ароматом абрикосового цвіту. Він перенесе вас в Галичину початку ХХ ст.

Живою і дивовижною мовою авторка розповідає про нелегке дитинство дев’ятирічного Міська Фариняка, якого мати змушена була віддати на виховання родині покійного чоловіка. Його дитинство було наповнене радощами й горем, дитячими витівками, за які добряче отримував від цьоці Касі, справжньою дружбою і зовсім недитячими зрадами.
Але ще є Михайло Фариняк, який прибув стерти бруд з того далекого минулого, заради якого поставив на кін своє теперішнє та, найімовірніше, і майбутнє.
Чи складе Михайло, чоловік з початку ХХІ ст., всі пазли історії, яка розтяглася на ціле століття? Що пов’язує цих двох Михайлів? Це книжка, яку ви захочете перечитати ще раз. Перечитати, щоб прожити з героями їхнє неймовірне життя і знайти відповіді на всі загадки.
Дякую бібліотеці Центральна бібліотека Солом’янки
Відповісти
Олійник Ірина 17.10.2023 14:09
Якось пощастило побувати на презентації книги "Абрикосова книгарня" в Оціум бібліотеці. Смачна якрава історія захопила. Та найцікавішим виявилося те, що друкована паперова книга не закінчується на останній сторінці. Заглибитись в долю кожного героя можна в інтернет-просторі та навіть отримати справжній (а не електронний) лист на власну поштову скриньку від охоронця "Абрикосової книгарні". Бо на звороті є QR-код, який відкриває двері до вже знайомих героїв. Відповісти
Арутюнян Олена
Арутюнян Олена 17.10.2023 12:02
23 липня 2021 року в київській Оціум бібліотеці відбулася презентація смачної, абрикосово-духмяної книжки. Чарівна Ореста Осійчук з неймовірно атмосферним твором зачарувала мене. Вдячна авторці за історію, яку проковтнула за два вечори. Вдячна видавництву за гарне видання. Відповісти
Olena Uzunova 10.10.2023 15:23
«- У книгарні повинно пахнути книгами, друкарською фарбою, папером, ну, і трохи пилом, -казав вуйко».

соковита, цікава та яскрава мова написання полонила мене з перших сторінок цієї важкої історії

у кожного героя своє життя, сповнене любові, розчарування, страху та численних втрат.

це історія про життя з усіма його фарбами і про книгарню, куди приходять люди, аби ненадовго забути про свої проблеми. книгарню, яка спочатку лякала Михайла, а потім стала для нього продовженням дідового діла

«На білих же поличках чепуритися книги, які неймовірно нагадували чарівних панянок у пишних кринолінах. Вони млосно кліпали довгими підкрученими віями, і я, швидко минаючи їх, постійно шарівся».

«Я торкався таких різних палітурок, обережно хилив на себе, і ті довірливо падали мені в руки, наче магічні артефакти до рук чарівника-початківця».

«Виявляється, літери не просто так розсипані на аркушах. Вони як шифр у найцікавішій грі: розгадаєш - і відкриєш такі захопливі пригоди, що й уявити годі».

я дуже вдячна @literatoriia за таке завдання: книги про книги. адже саме це завдання стало поштовхом до прочитання цього українського скарбу

шкодую, що не маю цієї книги у своїй бібліотеці, адже поки що читала тільки у електронному вигляді, та я це обовʼязково виправлю.
Відповісти
Чернова Світлана 09.10.2023 18:35
В Центральній бібліотеці Солом'яки мені запропонували книгу Осійчук Орести «Абрикосова книгарня», яку щойно отримали. Звичайно одразу прочитала анотацію. Не можу сказати, що зацікавилась. Але було бажання читати українську книгу з нашими історіями, про наших людей. Історія маленького хлопчика Міська, якого віддають в родину цьоці і вуйка вражає. Тато помер, а мама сама не може достойно забезпечити себе і сина, тож погоджується на пропозицію родичів. Хлопчик росте в заможній родині, але постійно чекає на маму, яка наче має повернутися. Він вірить, що це неодмінно відбудеться, адже вона так його любила, а він її. Це з часом син дізнається, що мама-красуня просто його покинула, проміняла на більш заможне комфортне життя в Парижі. Це був найпекучіший біль його життя, зрада рідної людини, розчарування. Та скільки ще їх випаде на долю маленького хлопчика.
Письменниця дуже вдало подала історію дитячої дружби й недитячих зрад. Тут є все, і любов, і образи, і щасливі миті життя!
Після прочитання цієї книги, ще довго не хотілося відкривати іншу, бо всі думки були в «Абрикосовій книгарні». Ця книга не розрадить, не звеселить. Вона переверне душу та змусить співпереживати Людині!
Відповісти
Прохоренко Олена 03.10.2023 14:51
Книгу Орести Осійчук почала читати з інтересом, бо вже чула про неї схвальні відгуки, а ще дуже подобається чоловіче ім'я Орест і тут, раптом, авторку кличуть Ореста - це мене здивувало, бо не знала, що є таке жіноче ім'я, для мене це було як знак, що книжка буде не звичайна. Так і сталося. Книжка просто зачарувала і мовою і сюжетом і глибиною психології характерів героїв. Я разом з ними прожила всі події описані в книжці і як же було гірко за Міська, коли він нарешті дізнався правду про свою матір. І виявлося, що у грубої і незграбної зовні цьоці Касі така Велика Душа. А мама-красуня просто кинула свого сина. А коли він знайшов її потім у Франції вона жодного разу не заговорила українською... Він виявився ріднішим зі своєю зведеною сестрою, чим з рідною мамою. Все це дуже глибоко чипляє за Душу і запам'ятовується назавжди, наче ти знав цих людей і це історія з твого життя. Не підманула мене Ореста - книга варта того, щоб її прочитало якомога більше людей! Дякую за рекомендацію бібліотеці Центральна бібліотека Солом'янки. Відповісти
Анфьорова Валерія 03.10.2023 11:52
Книга яка в мене викликає відчуття дитинства.
Якісь приємні спогади та душевне тепло.

Історія розповідає про життя Міська Фариняка хлопчика з XX століття, на його долю випадають важкі випробування, його дитинство не було світлим, але він намагався радіти найменшим речам.

Його сім’я розпалась на клаптики, мати змушена віддати його до дядька і тітки, і він це сприймає як щось нове.

Тут і перша дружба, закоханість, розчарування та розуміння життя.

Авторка пише чудово, мені дійсно було цікаво спостерігати за життям дітей, десь навіть були переживання чи все буде добре, жалість до головного героя.

Були моменти коли сльози наверталися на очі, ці моменти пов’язані з тваринами. (тому якщо Ви занадто вразливі, майте на увазі).

Два часових простори, але все ж таки XX століття мені більше припало до душі, щирістю і наївністю.

Але

Не все так чудово, кінцівка мені трішки зіпсувала враження про першу половину книги. Все було неначе як ураган пронісся, приніс нових героїв, розповів таємницю, але вся душевність зникла.

Для мене ідеальною була б кінцівка без останнього розділу.

Хочеться виділити, що за QR- кодом, модна прочитати додаткові фрагменти про героїв. І це дійсно класно, рада що автори зараз вдаються до таких дій
Відповісти
Ольга Лавренюк 03.10.2023 11:01
Що тобі ще треба?
— Свободи!
Коли читала відгуки на книгу "Абрикосова книгарня", яку написала Ореста Осійчук, більша частина читачів писали, що книга добра, мила, душевна. На жаль, вона для мене була ні доброю, ні милою, ні душевною, але дуже цікавою. Як може бути милою книга, коли на долю головного, ще й дуже молодого хлопця, випадають такі випробування… Як може бути доброю книга, в якій мати залишає дитину, і яка просякнута брехнею… Як може бути душевною книга, в якій всі надії рушаться, як картковий будиночок…
Дуже сподобалося поєднання минулого з теперішнім. Спочатку не зрозуміла, яке відношення має до головного героя Давид Волох, але потім встало все на свої місця. Після прочитання останньої сторінки я ще довго сиділа на ліжку і думала, думала, думала…
«Для того ви й діти, щоби гасати, льотати, розбивати на друзки, ламати… Ми, дорослі, сваримо вас за це, засуджуємо, караємо, хоча насправді самі розбиваємо й нищимо щось набагато важливіше за миски та збанки»
Коди…вони в мене не спрацювали. Цікаво, чому я не змогла потрапити на кулінарні посиденьки з цьоцею Касею і подивитися як живе літературний бот і охоронець Абрикосової книгарні? 10/10
Відповісти
Yulia Tachynska 25.09.2023 09:02
Не знаю чому я так довго відклала читання цієї книги...

Дарма, бо вона виявилась просто чудовою!

Гарно прописані персонажі, дитинство, друзі, недруги, смаколики цьоці Касі (вогонь-жіночка), книгарня під абрикосами вуйка Стефана, вовки-цуценята, перші втрати.

А ще хочеться відмітити мову авторки. Давно не отримувала такого (естетичного?) задоволення від книги. З радістю почитала б інші твори Орести Осійчук.

Починається історія з убогих умов в яких живе Місько з мамою Марією, та... павуків. Тато Михайла помер і мамі нелегко вдавалось забезпечувати себе і сина, але стосунки їх були неймовірно близькими.

Згодом цьоця і вуйко пропонують Марії прибуткову роботу, а Міська забрати до себе на проживання.

Уривки з сучасності і взагалі сюжетний поворот другої частини книги не до кінця мені зрозумілий і доречний, але вони не зіпсували загального враження про цю історію. Я залишаю "Абрикосову книгарню" у своїй бібліотеці

Ну і приємним доповненням виявились листи, які можна знайти, перейшовши за QR-кодом в кінці книги. Вони пояснили незавершені сюжетні лінії в книзі і роставили крапки над і.

Обожнюю книги, які викликають Емоцію. А ця історія змушувала сміятись, злитись, плакати, співчувати.. Це дуже цінно
Відповісти
Вікторія Юхимець 25.09.2023 08:59
Якби обирати епітет до цієї книги, то я б сказала душевна.
абрикосова книгарня - світла, тепла історія з терпким післясмаком.

Історія настільки багатогранна що почуття що вона викликає ,як два протилежні полюси:від радості до суму,від печалі та тривоги до віри і всепрощення.
Ще історія мені видалася дуже затишною.Насамперед хочу відмітити мову написання,ці діалективізми просто в сердечко. А ще атмосфери надають описи смаколиків та запахів прянощів.Так і хочеться посидіти на кухні у пані Касі.

Історія Михайла Фариняка хлопчика з XX століття,дивно переплетена з історією життя його повного тезко Михайла Фариняка,чоловіка який живе у XXI ст.
Історія,як справжнє життя де є сумне і радісне.Роман про дружбу,сім’ю,родинні таємниці,зради та кохання,які врешті решт поєднують двох людей з різних століть .

Словом книга дуже атмосферна і затишна,однозначно рекомендую.
Єдине що,на мою думку,надто стрімкий фінал.
Аж надто швидка розв’язка,але загального враження не зіпсувало
Відповісти
Olha Ponomareva 23.09.2023 14:40
Книгарня з ароматом абрикос, цинамону, мармуляди, пирогів та завиванців

Цікава історія, від якої мурахи по шкірі.
А яка ж тут соковита мова.
Історія двох Михайлів, яких розділяло століття і сімейна драма.
Дві сюжетні лінії XX та ХХІ століття переплітаються.
Дев’ятирічного хлопчика Михайла Фариняка мама Марія вимушена через скрутні статки віддати на виховання родичам свого покійного чоловіка, вуйкові Стефану, який є власником книгарні та цьоці Касі, яка є доволі сувора жінка, жінка-гора, яку всі бояться. Але, насправді мені вона сподобалась. І хоча вона і була сувора, проте справедлива. Та намагалась всіх довкола нагодувати, пригостити власно спеченими смаколиками, аромат яких передавався через сторінки.
Гарно дуже вимальована лінія дружби. Хлопець потоваришував з Ромкою та Фецьом, а також з дівчинкою полькою Іринкою, в яку закохався. А ще в цій історії є вовки, які потім виявились вовчицями.

Інша сюжетна лінія про нашого сучасника Михайла Фариняка, який приїжджає в провінційне містечко. І як ці дві лінії пов’язані між собою? Чи зможе наш сучасник Михайло розгадати давню історію свого діда?

Раджу кожному прочитати цю книгу і не тільки дізнатись розв’язку двох родинних історій, а релакснути та зануритись в сюжет в якому пахне книгами та все просочене пирогами, мармулядою, цинамоном, абрикосами та маковими завиванцями.

В кінці книги - QR код, який вас перенесе на невеличке продовження історії головних героів.
Та рецептів від цьоці Касі
Відповісти
Anna Tokar 21.09.2023 18:29
Вся книга йшла для мене якось по наростаючій.

Почалося все з досить сумної історії, в якій матері доводиться залишити сина на тітку з дядьком, а самій оселитися в маєтку та працювати там. Але довго сумувати читачу не дає сам головний герой Місько та його друг Ромко. Хлопці постійно потрапляють у якісь пригоди. Часом сумні, часом трохи драматичні, але в той же час завжди смішні та по-дитячому безпосередні.

Перша третина книги нагадала мені «Тореодорів з Васюківки». Але якщо в тореодорах мені було забагато цієї дитячої веселості, то тут вона вчасно закінчилася. Адже головні герої дорослішали, а драми в їхніх життях вистачало.

Третя частина, взагалі, змусила мене гортати сторінку за сторінкою і я не могла зупинитися, поки не дізналася всю правду.

Ох, авторка і закрутила! Такого я не очікувала. Але мені сподобалося. Тут і про жертовність, і про доброту, і про нерозуміння, і про зраду. Не можу чіткіше формулювати, бо не хочу спойлерити.

Але закривши книгу, мені все ж було мало. Хотілося б ще знати версію цьоці Касі та мами Міська, розказану ними самими, щоб пазл доскладався повністю.

Я неймовірно полюбила цьоцю Касю і її вчинок мене дуже схвилював та розчарував. Саме тому хотілося б почути якесь заключне слово наприкінці і від неї.

А, загалом, книгу, звісно ж, раджу. Вона неймовірна.
Відповісти
Ксюша Кузьменко 20.09.2023 18:47
Абрикосова книгарня: одна з найпрекрасніших книг, які я коли-небудь читала
.
У книжці переплітається історія двох чоловіків на ім'я Михайло Фариняк. Один - хлопчик на початку 20 століття, якого мати через злидні залишає на виховання родичам покійного чоловіка, і маленький Місько намагається уживатися із замкненим вуйком Стефаном та його суворою дружиною Касею у довоєнній Галичині. Інший - сучасний чоловік 21 століття, який старається знайти сліди, що ведуть до Міська Фариняка та його друзів 100 років тому. Надзвичайно тепла і зворушлива історія, яка не залишить вас байдужими не тільки через цікаві секрети, що розкриються, а й через неймовірну атмосферу.
Ця книга справді прекрасна сама по собі. Історія Міська Фариняка не може не чіпляти. Хлопчик, який змушений жити з родичами через проблеми у родині, не може не викликати співчуття. Вуйко, який постійно пропадає на роботі, і цьоця, досить строга і стримана, що спочатку лякає дитину. Але з часом читачеві відкривається те, що за суворим фасадом сімейної пари, яка немає власних дітей, ховається любов, і турбота, і стривоженість за племінника. І вуйко ділиться з Міськом магією своєї книгарні, і цьоця пече йому найсмачніші пиріжки
.
Місько росте, обживається, знаходить друзів і навіть закохується. Як це все пов'язане з Михайлом у 21 столітті? Повірте, поворот неочікуваний і дуже цікавий.
Але для мене ця книга особлива по своєму, бо кожна її сторінка просякнута ностальгією. У дитинстві я дуже багато часу проводила у баби з дідом на Тернопільщині. Вони не були найніжнішими людьми, але завжди намагалися давати нам найкраще, що могли: від найсмачнішої їжі до найкращих розваг (ну, бо що може бути кращим, ніж завіятися десь із друзями на велосипеді у селі?) і найцікавіших розповідей про минуле.
.
Тож, читаючи сторінки "Абрикосової книгарні", я ніби насправді ходила тими ж вуличками, пробувала ту ж їжу та дружила з тими ж дітьми, що і Місько. Ось наскільки круто написана ця книга
.
Знаєте, бувають історії, які не тільки потрапляють до вас у потрібний момент, а ще й западають у душу? То ось ця книга саме така. Я читала її більше двох років тому, а досі пам'ятаю прекрасний післясмак.
Моя оцінка 10 із 10
Відповісти
Андрійчук Руслана 11.09.2023 15:53
Неймовірно тепла родина книга. Захоплива історія, яку хочеться читати ще і ще. Книга переносить у початок 20 століття і проводить вулицями містечка, яке вже стає тобі рідним. Дякую авторці за те, що дала можливість ще раз відчути ті прекрасні емоції, які я відчувала в дитинстві. Кожен лист ( QR-код на звороті) - як ковток свіжого повітря, який вимальовує картини модального життя наших вже таких рідних друзів.
Боляче за те, як мама Міська повелась з ним, покинувши його. Хай як шукала їй виправдання та не знайшла. І школа, що свою помилку вона так і не виправила через роки - не дала синові того тепла, якого він так шукав.
Трішки образливо, що Місько так і не написав вуйкові Стефану ( він справді заслуговував хоча б на лист).
Історія дуже сподобалась, зачепила та відгукнулася в серці.
Відповісти
Гриньова Тетяна 21.08.2023 11:54
Це книга про малого хлопчика Міська, якого мама через фінансову скруту віддає до чоловікового брата в сімʼю… Історія розповідає про дитинство Міська, його пригоди та друзів, радощі і невзгоди…
Книгу читала з натхненням, на одному подиху! Але ближче до кінця вона скотилась в суцільний клубок з героїв і епох, в якому я заблудилась.
Мені цікаво була більш докладно доля Міська, як у нього вийшло влаштуватись в житті, як склалась доля його друзів, а отримала стрибок на іншу епоху, іншого чоловіка, який незрозуміло хто- чи то Волох, чи Фариняк, якась клініка, спадок- коротше, все в одну купу.
Єдине, що я зрозуміла, що справжній Михайло Фариняк таки знайшов свою маму (яка чи то покинула його, чи то писала листи, а тітка їх ховала я так і не зрозуміла).
Питань більше ніж відповідей, тому не рекомендую. Хоча можете прочитати 70% книги- вона прекрасно написана!
Відповісти
Проць Надія 22.05.2023 10:05
Цю книгу я купила рік тому. Коли прочитала перші 30-40 сторінок, відклала її на полицю зі словами дочитаю пізніше. Пізніше прийшло через рік.
Вчора її закінчила читати. Я просто під враженнями. Настільки зворушливо написана історія зовсім чужих дітей, які стали рідними через біль, втрати, розчарування та звісно ж любов.
На деяких сторінках я просто зупинялася, щоб дати собі час пропустити ці відчуття крізь себе.
Рекомендую до читання.
Відповісти
Панчишин Ірина 04.04.2023 09:44
Ореста Осійчук, Ви створили неймовірно цікаву, теплу історію, з ароматом цинамону та абрикосового цвіту, яку я прочитала на одному подиху.
Дякую за Вашу багату мову, наповнену теплими епітетами та порівняннями.
Я занурилися у світ книг, дитячої безпосередності та справжньої дружби.
Книга - інтрига,адже кожен розділ розпочинається невеличким епізодом з життя Михайла Фариняка із сьогодення; а далі йде розповідь про дитинство Михайла Фариняка, який народився на початку XX століття. Увесь час я міркувала, що пов'язує цих героїв...
Наприкінці книги ну дуже заплутана історія, яка розкрила секрети і дала відповіді на майже всі запитання.
Рекомендую до прочитання
Відповісти
Мицканюк Вікторія 24.03.2023 15:40
Я не очікувала від неї багато. Але вона перевершила усе, на що я могла сподіватись.
Тут дуже яскраві персонажі. Живі, неоднозначні. Зі своїми позитивними та негативними сторонами.
В післямові авторка пише, що книга — це «зізнання у любові до краю, де народилася». Але я, чесно кажучи, побачила не так край, як людей. Місцевість не відігравала значної ролі, Україна і досить того, уся увага була на людях, на діях, на емоціях. На історії. І то це круто, чесно. Мені це неймовірно сподобалось.
В лінії теперішнього часу трохи цього об'єму не вистачило, особливо офіціантці. Та і матір...
Але там, де про дитинство Міська — усе прекрасно, глибоко. Та історія затягує.
Я ридала. Через вовченя найдужче. І в кінці. Навіть зараз, як згадую, сльози до очей підступають.
Давно мене так книги не розчулювали.
Та і взагалі, давно мене хоч щось так сильно не розчулювало.
До речі, шикарна анотація. За неї окреме «дякую», мало яка анотація так добре передає суть книги, і при цьому не дає спойлерів. Така анотація — це як окреме мистецтво.
5!/5.
Відповісти
Доценко Катерина 03.03.2023 10:33
Багато чула про цю книгу. Але після прочитання у мене залишилися дещо суперечливі враження.
У центрі сюжету історія хлопчика Михайла, якого мати через фінансову скруту змушена віддати на виховання до рідних тітки та дядька.
Почну з того, що припало мені до смаку. Книга написана багатою українською мовою. Перша частина роману читається на одному подиху, в ній не бракує зворушливих та трагічних моментів. Сподобалися епізоди про справжню дружбу підлітків і про молодих вовків, які виявилися вовчицями.
А ось сюжетна лінія про іншого Михайла Фариняка здалася мені дещо слабшою. Надто багато там всього накручено, надто неправдоподібно. Навіть головна інтрига губиться на тлі усіх тих хаотичних подій. Та й не дуже тішить ота невмотивована зверхність, з якою Михайло ставиться до рудої офіціантки.
Окрім того, багато запитань лишає по собі образ цьоці Касі. Звісно, люди - суперечливі істоти, але ті суперечності повинні мати певну логіку, бути гармонійним. А тут, як на мене, все трохи розбалансово.
Попри певні недоопрацювання, ця книга варта уваги. Рекомендую
Відповісти
Крупка Наталія
Крупка Наталія 18.02.2023 14:50
Як на мене, трохи оманлива назва книжки, адже сама книгарня фігурує в романі не часто і взагалі не є чимось таким основним) але не суть. Історія чарівна. Мені, уродженці Прикарпаття галицький діалект дуже імпонує в книгах. Усі, без виключення, персонажі мають свою силу. Моїм улюбленим персоналом став Фець, адже він перший з усіх своїми силами досягнув бажаного. Що не сподобалося - так це паралельна історія з нащадком Фариняків, але то моє суб'єктивне - історія ніби має продовження, але якось так занадто жваво описана. Трохи я не зрозуміла поведінку Марії, після того, як Михайло приїхав в Францію, не зрозуміла, як мама. Після довгої розлуки, до тебе повертається син, а так холодно одне з одним відноситись, зважаючи, що пережили...наче персонажа підмінили. І це правильно - книги і є для того, щоб ми переживали, мислили і жили наче поряд з персонажами. Однозначно рекомендую до прочитання! Відповісти
Бурханова Юлія 08.02.2023 11:02
Ця абрикосова історія почалася зі мною тим давнім літом 2021-го, коли в найкрасивішому місті на Землі - Києві, ще ніхто не чув про повітряні тривоги, блекаути і вибухи.
В одному з читацьких опитань про книги, на які найбільше чекають читачі, я побачила назву "АБРИКОСОВА КНИГАРНЯ" , що готували видати у Наш Формат .
Що вам сказати, ця назва настільки запала мені в пам'ять і серце, що я теж почала чекати на книгу, яку назвали так чарівно.
Як тільки вона вийшла, я одразу замовила "Абрикосову книгарню" собі. Не перебільшу, якщо зізнаюся, що з першої сторінки ця історія полонила мене і зробила вірною прихильницею авторки - Пані Ореста Осійчук ! У фейсбуці Пані Ореста багато писала про "Абрикоску"( як коротко і ніжно авторка називала книгу).
А потім я побачила анонс зустрічи з читачами у Києві і не де-небудь, а у бібліотеці на Русанівці, яка в 20 хвилинах неспішної ходи від мого дому. "Це доля!"- вирішила я. І спекотним сонячним липневим днем, прихопивши свій примірник книги, пішла на зустріч з авторкою "Абрикоски".
Знаєте, автори дуже схожі на свої книги! Пані Ореста, що зустріла своїх читачів соковитими абрикосами, виявилася настільки теплою, затишною, комфортною людиною з неймовірно привабливим голосом, яким вона читала уривки книги, що всі прихильники одразу забули про навколишній світ і поринули у казку "Абрикосової книгарні".
Маю тепле селфі з авторкою. Подумую перечитати "Абрикоску" вдруге, адже це та книга, яку читаєш не один раз. Неймовірно вдячна Пані Оресті за чудові спогади і книгу, що стала однією з найкращих, написаних в Україні в останні 10 років.
Відповісти
Олена 06.01.2023 18:51
Прочитала на Святвечір.
І досі вся в сльозах. Дякую вам, знайшовши книгу в бібліотеці Адама Міцкевича в м. Вільнюс, Литва. Просто дуже скучу за домом, прямо відгукнувся кожен рядок. Особливо зараз бо війна, не знаю чи сприйняла б так гостро і пронизливо роки 2 тому і дома. Дякую ще раз. Просто бракує слів щоб описати що значить для мене ця кгига
Відповісти
Karina Drobot 28.12.2022 10:17
۝ Виявляється, літери не просто так розсипані на аркушах. Вони як шифр у найцікавішій вуличній грі: розгадаєш — і відкриєш такі захопливі пригоди, що й уявити годі!
۝ В темні часи люди хворіли не тільки на війну й іспанку: їм забивало памороки від голоду, страху, відчаю, тож замість того, щоби згадувати заповіді, яких учать священники і в церквах, і в синагогах, і в костелах, вони метушилися, змінювали портрети у власних хатах, друзів, стяги на майданах, бога в серці, бігли, наче барани, заплющивши очі до прірви, але не всі... Оті одиниці, напевне, й змусили Бога не зневіритись у нас остаточно...

Думала, що це буде остання книга за цей рік, але її я прочитала за два вечори та сьогодні (вчора).
Полюбилися герої: Місько, Ромко, Іренка, вуйко Стефан та ін. Особливо полюбилися вовченята Павук та Щур, які виявилися вовчицями Ане та Рі. На початку книга — весела, смішна, згодом стала трохи похмурнішою... Я щиро сміялася і так само плакала над Ане, війною, якою Ви, Ореста Осійчук описали.

ಥ⁠ Довкола вирувала війна, люди помирали від голоду, куль, тортур, просто помирали, коли насправді прагнули жити.ಥ⁠
#війна #Україна #хочемо_жити

Дякую Вам, Ореста Осійчук за цю неймовірно теплу книгу. За діалект Галичини. За те, що Вас запитувала і Ви розшифровували діалектизми, які я не змогла відшукати в Google. Красно дякую Вам за те, як описали книги на полицях в книгарні вуйка Стефана, вони немов живі. Хоча ні, книги дійсно живі?
#Абрикосова_книгарня #Ореста_Осійчук #тепла_книга #читаю_українською??
Відповісти
Харлан Ганна 27.12.2022 12:58
Цього літа мені дуже щастило на атмосферні книжки. Але "Абрикосова книгарня" сподобалась настільки сильно, що я прочитала її два рази поспіль.
Ця родинна сага нагадала водночас і про "Історію, варту цілого яблуневого саду", бо ж йдеться про буремне ХХ століття, яке не залишало людям жодного шансу на спокійне життя, і про "Цинамонові крамниці" Бруно Шульца, бо ж написана настільки атмосферно, що хочеться смакувати кожним словом, немов стиглим абрикосом з батьківського саду.
Ось послухайте:
"Голос Михайла вмів розсувати стіни. Він впускав до мого підвалу сонце, вітер, аромати абрикосового дерева, заметілі весняних садів і різдвяні хурделиці. Я безборонно блукав вулицями міста, заводив добрі знайомства з його крамарями, безпечно зазирав у вітрини цукерень, вдихав запаморочливі аромати свіжої випічки й марципанів, знаходив друзів, яких ніколи не мав. А ще закохався. Те кохання було нестримною весняною бурею, що сколихнуло все моє єство і подарувало беззастережну ніжність...".
Мені здавалось, що я й сама бродила вулицями того далекого міста, губилась у його тісних затишних вуличках і вдихала пахощі яблук з цинамоном, старих книжок п'янкого абрикосового цвіту.
З цією книжкою я щиро раділа і гірко сумувала, беззастережно любила і палко ненавиділа.
З цією книжкою я втікала від суворої на перший погляд, але такої зворушливої цьоці Касі (насправді моя улюблена персонажка), намагалась приручити вовків (Павук і Щур хоч і химерні, але надто вже кумедні назвиська).
З цією книжкою я відмовлялась залишити в спокої привидів минулого й намагалась відшукати правду, поховану під уламками часу.
З цією книжкою я просто жила
Відповісти
Чарторижська Людмила
Чарторижська Людмила 19.12.2022 18:11
Книга дуже сподобалась! Легка, атмосферна...прочитала за 2 дні. Буду рекомендувати всім друзям та знайомим. Спасибі автору ? Відповісти
С. Тамара 18.09.2022 15:58
Для мене це була книга ностальгії за дитинством... але не зовсім моїм дитинством, а радше дитинством моїх бабусь на дідусів, дитинсвом, про яке я мало знаю, але хотілося би знати більше. Саме такий настрій для мене несе Ореста Осійчук. Її книга принесла мені ті почуття, які часто виникають коли вдивляєшся у старі фотокартки, які зберагіє моя бабуся. Коли хочеться плакати по чомусь втраченому, коли знаєш, що люди, які колись були молодими та сповненими мрій, потім були змушені пережити щось таке, на що вони не підписувалися. Більшість книги, на щастя, присвячені саме тому солодкому періоду життя, який пізніше було втрачено в перепитіях нашої історії. Ось чому ця книга мені все ж таки дуже сподобалася, бо, зрештою, вона таки намагається повернути втрачене, дати нам скуштувати страв цьоці та напитися ароматом абрикосового цвіту. Відповісти
Тарасенко 30.08.2022 21:53
Моє рішення читати виключно українською викреслило більшість пунктів мого віш-листа (бо перекладу немає :( )
Але є і позитивна новина - тепер я точно буду знайомитись із сучасними українськими авторами ??

Початок - чарівний!
Ореста Осійчук, "Абрикосова книгарня"

Я навіть не можу напевно сказати, чи це дитяча книга, чи доросла. Мабуть, це книга - для дитини, що живе всередині кожного з нас.

Михайло, Місько - хлопчик, за чиїм життям читать стежить з першої до останньої сторінки роману. Про його любов до мами, з якою він вимушено розлучився, про становлення відносин з "вуйком і цьоцею", які взяли його на виховання, про справжню дружбу і перше кохання. І про війну, яка перевернула життя всіх.

Прочитала, що називається, на одному диханні ❤️

Відповісти
Анастасія 18.08.2022 10:56
Купуючи цю книгу, я не читала анотацію, тому що не зустрічала ще жодного негативного відгуку і цього для мене було вдосталь. Навіть починаючи читати, не зовсім розуміла, що мене чекає.

Відразу сподобалась мова, така співуча, читається легко, навіть не плуталась в слова які бачила вперше, навпаки, діалекти притаманні західним регіонам додавали історії особливого шарму.

Потім мене захопила історія початку ХХ століття про Міську Фариняка, хлопчика якого мама віддала на виховання вуйкові та цьоці, родичам загиблого батька, через складне фінансове становище вона змушена працювати далеко від сина.
Тугу за мамою розбавляють нові емоції, нові друзі та дитячі витівки. Це історія чотирьох друзів таких абсолютно різних, з різними й не зовсім дитячими долями, та невже це може стати перешкодою для дружби дітей? Історія про відданість, щиру дружбу, першу закоханість та двох щенят які вовченята.

Книга яка повернула мене в дитинство, де бабуся в мідній мисці варила золотаве і ароматне абрикосове варення, вгадайте хто збирав ті абрикоси?) Кожна сторінка рясніє смачними пиріжками з яблуком та цинамоном від цьоці Касі, хочеться скуштувати все!

Але чому усі в такому захоплєнні від книги? Так, цікаво, атмосферно, але я напевно чогось не розумію.

Та потім почалася історія Михайла Фариняка нашого часу, відкриваються подробиці які приховувались довгі роки і це сталося, абсолютний захват, тепер і я буду серед тих хто щиро радить цю книгу! Я сміялася, сумувала, плакала та злилася, це дійсно історія, яка не залишає байдужим, після прочитання ком у горлі та легкий смуток та питання "ну чому ж все так?"

Чудова книга, якщо ви ще не читали – читайте! Книга заслуговує на вашу увагу!

"Ми — ті, що мали стати насінням, яке засіє землю. Ми мусили все пережити. І ми пережили це. Хто як зумів..."©
Відповісти
Yaroslav Diakun 18.08.2022 10:55
Це неймовірна книга! Після прочитання мене охопили дуже сильні, кардинально протилежні відчуття. Ніби пустота всередині, але водночас неабияке бажання насититися книгою ще, до самих вершків. Ніби безсилля, тому що все, що у нас є - це пам'ять, але водночас сильна мотивація створювати щасливі моменти, наповнені любов'ю та сміливістю, що залишаться з тобою назавжди. Щоб перегортаючи внутрішні кадри, не опускати очі, а частіше усміхатися. Ніби шалена тиша, а водночас різдвяні мелодії, що наповнюють світлим святом весь дім... Мов життя, що зіткане з протиріч. Як точно вказала авторка у післямові: "І хоча будь-який збіг з реальними людьми у книжці випадковий, правдивішої історії я ще не писала".

Це неймовірна книга! Вона одразу притягує тебе своїм дивовижним оформленням (обкладинка, форзац, помаранчевого кольору лясе та текст анотації та відгуків). Теплою назвою та милозвучним іменем письменниці. Здається, що варто тільки піднести книгу до носа - і неодмінно почуєш незабутній аромат абрикосового цвіту. Без додаткових маніпуляцій на кшталт "Потріть сторінку і аромат оживе" із косметичних каталогів. Живе чекає на тебе всередині. Кулінарні витвори цьоці Касі нагадають смаки із власного дитинства. Тепле літо у бабусиному будинку. Коржики з маком, пиріжки з солодким сиром, запашний м'ятний чай з цукром, молочний кисіль, усіяний щойно зірваними вишнями... Де справжні друзі, ваші дитячі пригоди.

Про важливість роду, самоідентифікації, рідного краю. Як перегукуються історії народжених на початку 20 століття з двома світовими війнами із нашим сьогоденням, страшною національно-визвольною війною проти загарбників-нелюдів. Не можу не подякувати ЗСУ, всім причетним за можливість прочитати цю книгу зараз. За можливість взагалі читати... Побачити на перших сторінках напис - «Наш Формат» • Київ • 2022 - рік, в якому життя продовжується. Київ - столиця Вільної Країни, Вільних Людей. Дуже дякую. "І тепер я знаю. Якщо ти загубився посеред найтемнішої ночі, просто продовжуй іти".

Велика подяка Оресті Осійчук! Ви прекрасна! Не втомлюсь повторювати, що роман неймовірний. Щиро рекомендую книгу всім. І вже чекаю Ваших нових творів.

Ох, це ж треба так писати!.. Насолоджувався дивовижною мовою авторки. Ви не уявляєте, скільки разів я фотографував сторінки, бережно вирізаючи на телефоні фрагменти тексту! Ось декілька із них:

"Мені минав дев'ятий, тому мамі легко вдалося розсунути, немов куліси, роздути, наче веселкову бульбашку, тісний світ нашої комірчини своїми безкінечними історіями".
"Мої сльози вмить висохли, а шмарклі перекочували на рукав сорочки. Я вкляк від божественного аромату тисяч сонць, які висіли, лежали, котились, падали у полі мого зору. Мій рот затопило слиною. Я заворожено купався у солодкому пахучому океані".
"Дзенькнуло ще раз. Мої вуха неначе подовшали й тепер звисали, як у зайця, так я прислухався до дивних нічних звуків".
"Серпень нарешті згадав, що він не плаксива дощова осінь, а ще літо, й облизував нас, запилюжених, гарячим язиком, висушував трави, старі садки та вулиці, де перестало смердіти мокрими псами й багнюкою та нарешті запахло яблуками і м'ятою".
"Цього разу я був сповнений рішучості про все дізнатися: невідомість мордувала більше за свіжоспечену на Чистий четвер паску, яку дозволено їсти лише в неділю вранці".
"Щелепа моя впала, мов шухляда старого цьоциного комода, яку я витягнув надто сильно".
"...цьоця глипнула на мене, немов ситий котяра на дрібну, зачухану мишу, якої він ніколи не з'їсть, бо погидує".
"Забивала подих дивна суміш ароматів прілого минулорічного листя та першоцвітів, яка наче нагадувала: усе минає - і осінь, і весна..."
Відповісти
Оля 09.08.2022 18:29
Чуттєва, емоційна книга. Тут є все: сльози і сміх, обійми і бійки, люди і тварини, Україна і Париж, мир і війна, сім'я і сиротинець, ялинка на Різдво і абрикоса влітку. Читається легко і захоплююче з повним спектром емоцій і можливістю відволіктись від новин сьогоднішніх. Щиро рекомендую до прочитання і дякую авторці за книгу ❤️

І дуже-дуже круто придумано з листами. Чекаю із нетерпінням ?
Відповісти
Ліля Гаврилюк 03.08.2022 21:07
Книгу Орести Осійчук читала перед Різдвом, коли хочеться якоїсь теплої, світлої історії. Саме такою й виявилась "Абрикосова книгарня". Світ дитинства у кращих традиціях Марка Твена: безтурботне дитинство Міська Фариняка закінчується після дивного від'їзду мами, натомість доводиться жити у родичів (людей дуже своєрідних), перша справжня дружба, прихильність і зрада, таємниці і подвійні стандарти дорослих - все це майстерно описане авторкою, щедро приправлене неперевершеною галицькою говіркою. Звісно, в творі є інтрига, таємниця, яка розкриється наприкінці, поєднавши далеку минувшину з сьогоденням. А ще родзинкою твору стали кулінарні витвори цьоці Касі. Відзначу й вигляд самої книги: чудова обкладинка, якісна поліграфія, оранжева стрічечка-закладка - книга аж проситься стати чужовтм подарунком! Відповісти
Валерія 02.08.2022 00:05
Неперевершена книга ❤️ Прочитала в електронному форматі, але обов'язково придбаю також паперову версію.
Хочеться перечитувати, гортати сторінки і поринати в атмосферу абрикосової книгарні.
Благословіння вам та вашій родині, пані Оресто. Дякую вам!
Відповісти
Крижановська Оксана Миколаївна 04.07.2022 23:52
Зізнаюсь, художню літературу читаю рідко, особливо романи. Багато бачила позитивних і захопливих відгуків про книгу "Абрикосова книгарня" української сучасної письменниці Орести Осійчук, але все рівно не виникало бажання її прочитати. І от в рамках марафону #15сторінокщодня від Наш формат другим завданням була саме ця книга. І навіть коли всі учасники вже почали знайомство з "Абрикоскою", я ще вагалася. Але все ж замовила. Як згодом виявилось, не дарма. Шкодую лише, що так довго відтягувала.
Книга захоплює і поглинає в себе з перших рядків. Ти занурюєшся в аромати абрикосового цвіту, відчуваєш на щоці легкий подих вітру і переносишся дитиною в Галичину поч. ХХ ст. Ти разом з Міськом знаходиш і втрачаєш друзів, ненавидиш і любиш цьоцю Касю, пізнаєш почуття життєвої несправедливості і першого кохання.
Книга сповнена емоційних моментів. Тут ти щиро смієшся з витівок малого Фариняка і перечитуєш вголос пару абзаців, щоб поділитися його дотепністю з іншими; тут разом з ним плачеш і тихенько шмигаєш носом на балконі, щоб бува ніхто не помітив; а тут уже поринаєш у веселі пригоди і гортаєш сторінку за сторінкою, щоб дізнатися, чи закінчиться це в черговий раз прочуханкою, а чи якось пронесе.
А кулінарні здібності цьоці Касі пробуджували в мені всі можливі смакові рецептори. Читаючи, я справді відчувала аромат булочок з корицею, наваристого росолу, пирогів з маком. І, звичайно ж, афинової мармуляди, хоча я її ніколи й не куштувала. Мені так хотілось по справжньому спробувати всі ці страви на своїй кухні. І як же я була приємно здивована, отримавши їх в якості бонусу по закінченню книги.
Хоча, кінцівка роману - це окрема розповідь сучасного часу, здається, ніяк не пов'язана з уже знайомим і рідним Міськом. Проте, все виявляється не так просто. І щоб розплутати клубок сімейних таємниць, доведеться глибоко копнути. І, можливо, знайти своє кохання, те щире і незабутнє, яке Місько зустрів століття тому...
Відповісти
Боровий Андрій Модестович
Боровий Андрій Модестович 25.06.2022 20:41
Вуйко Стефан і цьоця Кася, які мешкають наодинці, поселяють у себе дев'ятирічного Міська Фариняка, сина небажаного шлюбу Стефанового брата - Ігора. Таке рішення було тяжким для обох сторін, адже означало розлуку з матір'ю (батько помер, коли Місько був маленьким) і кардинальну зміну всього побуту зі злиденного на досить забезпечений. Зрештою, про ці теплі стосунки відгукується сам Місько: «Не знаю, ким потрібно бути, щоб вас боялися навіть павуки.»

У перший же день переїзду Місько дістає в потилицю підгнилим абрикосом від Ромка, а потім … Зрештою, переказувати сюжет не так цікаво, як читати, але в книзі буде і про дружбу, і про кохання, і про дорослих, їх проблеми, побудову та втрату довіри, ну, і звісно ж про абрикоси та книгарню, куди ж без них. І все це десь на Галичині перед Першою світовою, а отже, тут будуть питомо галицькі терміни, як от "афина" чи "мармуляда" (так само, як і згадані вище галицькі «вуйко» і «цьоця»).

Сама ж книжка пішла дуже легко , і, замість 15-и сторінок, щодня «проковтувалося» значно більше. Легка до читання, коли треба відволіктися від поточних справ і турбот. Та й післясмак такий… абрикосовий, чи що…?
Однак, перегорнувши останню сторінку залишилися деякі питання, які я не зміг для себе з'ясувати на сторінках і вони лежать радше у області розуміння авторки. До прикладу: Хто саме був противником шлюбу батьків Міська? Бо складалося таке враження, що більше цьоця аніж вуйко, який мав би мати до того більше прав. І для чого було потрібно вводити другу сюжетну лінію, і виписувати її паралельно з основною, якщо по ходу книжки вона не додає жодного розуміння, а, включивши її повністю до останнього розділу книжка нічого б не втратила.

Тому моя особиста оцінка: 4,5 /5. Це буде хороша книжка для відпочинку, читання в дорозі, урізноманітнення свого дозвілля та й розширення свого словникового галицького запасу.
Відповісти
Корецька Іра 09.04.2022 17:07
Вперше в житті виникло бажання перечитати книгу, іще не дочитавши до кінця. Книга надзвичайно тепла, щира, атмосферна та щимка. Наскільки все знайоме та своє… книга про життя, про те настільки воно непередбачуване, та, часом, заплутане. Книга про дитинство, друзів, родину, любов. Рада, що познайомилась з абрикосовою книгарнею) Відповісти
Bogdana 13.03.2022 19:14
Для початку розповім, як я придбала цю книгу.
Шукаючи подарунок для своєї подруги Каті, яка обожнює читати, я зайшла у книгарню. Попросила у консультанта , щоб вона мені щось порадила, оскільки я є більшим фанатом фільмів ніж книг, але подругу порадувати хотілось. Пані консультант сказала, що до них нещодавно прибула "Абрикосова книгарня", я її придбала і подарувала.
Через деякий час, ми з Катьою завели тему про книги, я їй сказала, що хочеться щось почитати, на наступний день вона мені принесла цю книгу і сказала, що "Абрикосова книгарня" мені сподобається).
Прочитавши декілька сторінок, я зрозуміла, що таки подруга була права). Чесно кажучи, я рідко дочитую книги до кінця, бо не всім авторам вдається мене зацікавити, але Оресті Осійчук з її "Абрикосовою книгарнею" це вдалось), тому раджу до читання).
Відповісти
Анастасія Білик 06.02.2022 13:54
У Харкові за вікном вирує хурделиця, різдвяні свята минули не сколихнувши в моїй душі струн казки та радості як раніше, у дитинстві. Саме тоді в руки потрапила ця чарівна абрикосова книга.

І сказати, що її сторінки зачепивши щось у моїй душі - нічого не сказати. Я плакала і сміялась, дивувалась і просто переживала історію разом з героями.

На секунду навіть здалось наче в вікно влетів запах абрикосового цвіту та бабусиного пирога з яблуком і цинамоном, який зараз готувала цьоця Кася. І цей аромат поніс мою душу спогадами до рідного дому за десятки кілометрів звідси.

А наскільки чудова авторська мова, словами навіть не зможу передати. Діалектизми моя окрема любов, яку Ореста Осійчук у книзі так гармінонійно поєднала із солов'їною, що не зразу бачиш їх.

І ще я люблю павуків) Тож історію про них залюбки читала, підтримуючи маму Міська на кожному слові.

Але радощі дитинства та його безтурботність рано чи пізно закінчуються. Та усіх героїв, до яких уже прикипаєш серцем, чекають випробування дорослого життя про які ми, читачі можемо лише здогадуватись. Або не усіх...

Та як вдало сказала Іренка: "Нехай історія Ромка, Іренки, Феця не закінчується ані Різдвом 1914 року, ані літом 1920-го. Хай вони живуть. Живуть на сторінках твоєї книги".

Ця історія точно житиме у моєму серці.

А різвдвяний настрій я таки змогла пережити завдяки "Абрикосовій книгарні". І я не жалкую про кожну пролиту над нею сльозу.

Як і авторка зізнаюсь у любові рідному краю - Тернопільській області, заповіднику Медобори, біля якого лежить маленьке село якого немає на картах, батькіському дому наповненому затишком та теплом. Та маленькій абрикосі під віком.
Сумую.
Люблю.
Відповісти
Надія Вовк
Надія Вовк 11.01.2022 15:36
На новий рік падав дощ. Панували мряка, сирість та вогкість, так само як у вересневому Львові під час Форуму видавців. Саме там я придбала «Абрикосову книгарню». Ця книжка зігріла мене і в холодному осіннюму місті Лева, і дощового новорічного 1-го січня.

На презентацію до Орести Осійчук ми з чоловіком бігли поміж дощ від палацу Потоцьких до бібліотеки ім. Івана Франка. Зимно, мокро, вітер проймає до кісточок. Всю дорогу бубню, як безглуздо розкидали по місту події. А потім… потрапляємо у книжкову казку, в якій тендітна жінка чаруюче-захоплено розповідає про свою «Абрикосову книгарню». Зала, де відбувається подія, велична, з численних полиць на слухачів та пані Оресту поглядають поважно книжки. Ми забули про непогоду за вікном, зачаровано слухаємо натхненну авторку.

Далі книга чекала підходящого часу. Мені хотілося прочитати її неквапно, з горнятком доброго чаю аба смачного глінтвейну, закутавшись у теплу ковдру. Кращого моменту, ніж новорічні свята, годі було придумати.

Магія почалася вже на десятій сторінці, де описана легенда про те, як павучки рятують діву Марію з немовляв від Іродового війська, швидко виткавши на вході у печеру величезну павутину. Цю історію знаю з бубсиних розповідей, тому ніколи не боялася павуків. Відчуття, що це написано саме для мене, щоб на мить повернути в раннє дитинство, зігріває та розчулює.

Далі з головою пірнаю в оповідь про малого Міська Фариняка, його друзів, перше кохання. Сторінки книги пахнуть цинамоном, пиріжками, пляцками і завиванцями мудрої цьоці Касі. Ніби справжня, з’являється перед очима між абрикосових дерев книжкова крамниця доброго вуйка Стефка.
Купаюся, мов у теплій ванні з пахучою піною, у дитячих спогадах та приємних асоціаціях з іншими чудовими книгами. То виринають в пам‘яті Твенівські Том Сойєр та Гекльберрі Фінн, то згадується зачарований Десною малий Сашко Довженка, а час від часу вимальовується Кешелівський збийвіч Митько.

Думаю, що обов‘язково на згадку про це атмосферне читання треба зробити красиве новорічне фото книги. І хай на тій знимці буде скляний горобчик на прищіпці — одна з небагатьох ялинкових іграшок, що збереглися, як ностальгійний спадок від бабусі.
Раптом аж холодок по спині пробігає, очам своїм не вірю. Михайло з цьоцею збираються декорувати ялинку, витягають прикраси:
«Це була пташка. Маленька, напівпрозора цвірінька із прикріпленою до лапок делікатною прищіпкою. Я тримав пташку у жменьці та споглядав її зачудуваним поглядом».
Хіба так буває? У Міська в книзі іграшка-пташка такого ж штибу, як дивиться роками з ялилинки на мене. Святкові чари, не інакше.))

Книжка часто оповита тихою тугою. Майже казкові події стають реальністю, а жорстокі реалії перетворюються на казку. Навіть, коли мова заходить про сумне, книга все одно повниться променистим теплом і надією.

«Абрикосова книгарня» зайняла в моїй душі почесне місце найзатишнішої книги серед прочитаних за останні кілька років. Вона тепла, з чаруючою атмосферою дитинства, окутана таємницею загадки, трохи особиста, бо повертає до приємних давніх спогадів, у ній живе магія свята, яке назавжди хочеться залишити з собою.
Відповісти
Надія Вовк
Надія Вовк 04.01.2022 15:25
На новий рік падав дощ. Панували мряка, сирість та вогкість, так само як у вересневому Львові під час Форуму видавців. Саме там я придбала «Абрикосову книгарню»?. Ця книжка зігріла мене і в холодному осіннюму місті Лева, і дощового новорічного 1-го січня.

На презентацію до Орести Осійчук ми з чоловіком бігли поміж дощ від палацу Потоцьких до бібліотеки ім. Івана Франка. Зимно, мокро, вітер проймає до кісточок. Всю дорогу бубню, як безглуздо розкидали по місту події. А потім… потрапляємо у книжкову казку, в якій тендітна жінка чаруюче-захоплено розповідає про свою «Абрикосову книгарню». Зала, де відбувається подія, велична, з численних полиць на слухачів та пані Оресту поглядають поважно книжки. Ми забули про непогоду за вікном, зачаровано слухаємо натхненну авторку.

Далі книга чекала підходящого часу. Мені хотілося прочитати її неквапно, з горнятком доброго чаю аба смачного глінтвейну, закутавшись у теплу ковдру. Кращого моменту, ніж новорічні свята, годі було придумати.

Магія почалася вже на десятій сторінці, де описана легенда про те, як павучки рятують діву Марію з немовляв від Іродового війська, швидко виткавши на вході у печеру величезну павутину. Цю історію знаю з бубсиних розповідей, тому ніколи не боялася павуків. Відчуття, що це написано саме для мене, щоб на мить повернути в раннє дитинство, зігріває та розчулює.

Далі з головою пірнаю в оповідь про малого Міська Фариняка, його друзів, перше кохання. Сторінки книги пахнуть цинамоном, пиріжками, пляцками і завиванцями мудрої цьоці Касі. Ніби справжня, з’являється перед очима між абрикосових дерев книжкова крамниця доброго вуйка Стефка.
Купаюся, мов у теплій ванні з пахучою піною, у дитячих спогадах та приємних асоціаціях з іншими чудовими книгами. То виринають в пам‘яті Твенівські Том Сойєр та Гекльберрі Фінн, то згадується зачарований Десною малий Сашко Довженка, а час від часу вимальовується Кешелівський збийвіч Митько.

Думаю, що обов‘язково на згадку про це атмосферне читання треба зробити красиве новорічне фото книги. І хай на тій знимці буде скляний горобчик на прищіпці — одна з небагатьох ялинкових іграшок, що збереглися, як ностальгійний спадок від бабусі.
Раптом аж холодок по спині пробігає, очам своїм не вірю. Михайло з цьоцею збираються декорувати ялинку, витягають прикраси:
«Це була пташка. Маленька, напівпрозора цвірінька із прикріпленою до лапок делікатною прищіпкою. Я тримав пташку у жменьці та споглядав її зачудуваним поглядом».
Хіба так буває? У Міська в книзі іграшка-пташка такого ж штибу, як дивиться роками з ялилинки на мене. Святкові чари, не інакше??.

Книжка часто оповита тихою тугою. Майже казкові події стають реальністю, а жорстокі реалії перетворюються на казку. Навіть, коли мова заходить про сумне, книга все одно повниться променистим теплом і надією.

«Абрикосова книгарня» зайняла в моїй душі почесне місце найзатишнішої книги серед прочитаних за останні кілька років. Вона тепла, з чаруючою атмосферою дитинства, окутана таємницею загадки, трохи особиста, бо повертає до приємних давніх спогадів, у ній живе магія свята, яке назавжди хочеться залишити з собою❤️.
#абрикосовакниганя
Відповісти
Viktoria Gnypa 07.12.2021 12:07
Як я помилялась стосовно цієї книжки… Мені здавалось вона буде солодкаво-приторною, як абрикосове повидло, де цукру більше, ніж ягід. Але ні… Книжка огортає тебе ароматом абрикосового цвіту і цинамону, манить до себе смаком домашніх пиріжків та ружевої мармуляди. Вона віддає гіркотою кави з “молоком”, яку полюбляв пити вуйко Стефан, бо авторка безжальна до своїх героїв.

Абрикосова книгарня розповідає історію Міська Фариняка, який змушений жити з суворою та громоподібною тіткою Касею і усміхненим книгарем дядьком Стефаном, поки його мати заробляє на життя.

Це історія чистого та світлого дитинства, яке пахне пилом спекотних вулиць та має присмак таємниці, яка чекає отут, за рогом. Це історія про справжню дружбу і перше кохання, від якого земля втікає з-під ніг швидше, ніж встигаєш озирнутися.

Книга має дві сюжетні лінії. Перша розповідає про Міська, який жив до Першої Світової війни. Друга припадає на нашу сучасність і оскільки має виразну детективну лінію, то я про неї нічого розповідати не буду, хіба те, що вона пов'язана з пошуками свого коріння.)))

Книжка написана дуже образною і квічастою мовою, яка загортає в себе як тепла ковдра. Загалом “Абрикосова книгарня” - це приємне здивування цього року, коли нічого не очікуєш від книги, а отримуєш дуже багато.

Але пані авторко, за що ж ви так з головними героями…

Відповісти
Колісніченко Наталія
Колісніченко Наталія 06.12.2021 12:32
Обирала книгу і мою увагу привернула обкладинка теплого кольору із смачною назвою “Абрикосова книгарня”. Слово "книгарня" було мені близьким, а з опису я дізналася, що в ній про родинну історію довжиною століття.

Романів українською я давно не читала, то книга від Наш формат оселилася у мене та стала моєю 82 книгою із #100книгзарік

Яскраво  і детально описуються сцени, завдяки цьому ми відчуваємо атмосферу подій.
Наприклад, незабутній аромат абрикосового цвіту зустрічає нас вже на першій сторінці та супроводжує до останніх.

Дитяча дружба та пригоди повертають нас у дитинство та  викликають: непорозуміння від поведінки дорослих, радість від дружби, почуття першого дитячого кохання.

А коли цьоця Кася готує, так і хочеться того смачного какао та ябко з цинамоном, завиванців або голубців у листях з мангольду.

Напочатку здається, що історія дитяча, але поступово стає зрозумілим як вчинки  дорослих впливають на дітей і на  покоління.

Четверта частина книги багата на події, тримає інтригу, а завершення передбачити неможливо.  Після нього, ще потрібен час, коли розумієш вплив війни на життя людей, сімей, цілого роду.

Для мене “Абрикосова книгарня” стала легким, теплим, романом для душі, а також раєм  багатьох цікавих українських слів з іншого століття.

Цікаво те, що рік видання збігається з роком у календарі сьогодні, а Ореста Осійчук є сучасним автором, який чекає на відгуки за  #абрикосовакнигарня.
Відповісти
Поврозник Любомира
Поврозник Любомира 25.11.2021 08:37
Абрикосова книгарня стала для мене відкриттям, бо анотація така поверхнева й не передає всього настрою роману. Звичайно ця книга опинилася в моєму топі й я планую її перечитати.
Історія починається в галицькому містечку на почату XX століття, молода вдова Марія разом із сином Михайликом живе у злиднях в комірчині, яку вже не має змоги винаймати, і ось-ось їх виставлять на вулицю. Одного дня до неї приходить брат покійного чоловіка з дружиною і запропунував угоду. Жінка отримає роботу в маєтку поважного та багатого чоловіка, але сина дасть на виховання дядькові та тітці.
Після того, як маленький Місько опиняється в новому будинку його життя змінюється, поруч з’являються вірні друзі Ромко та Фець, йому починає подобатися дівчинка Іренка. Вони завжди знаходили пригоди на свої голови подібно Тома Соєра. Та попри маленькі радощі хлопчик завжди сумував за мамою, яка поїхала у іншу країну, залишивши його.
Паралельно розповідається інша історія про Михайла Фаринюка, яка відбувається в наш час. І я довго ламала голову, як вони між собою пов’язані, але кінцівка і справді буде неочікуваною та переверне все з ніг на голову.
Абрикосова книгарня – це тепла і затишна історія, яку хотілося б ще побачити в екранізації.
Відповісти
Лесик Тетяна 19.11.2021 17:16
Вона неймовірна!!!
Затишна, тепла, просякнута тонкою іскринкою гумору. А цей неймовірний стиль і гарні забуті старі слова...
Відповісти
Мердух Людмила 18.11.2021 11:52
Абрикосова книгарня – дуже чудова сага про сімейні таємниці та переплетіння доль крізь століття. Розпочинається вона історією Михайла Фариняка 20 століття, а закінчується історією Михайла Фариняка 21 століття. Читаючи книгу моментами було дуже весело, іншим часом сумно та шок від жорстокості людей. Ця історія дуже чуйна та щира, яка залишає після прочитання приємний “абрикосовий” післясмак.
Дякую бібліотеці Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького м. Миколаїв
Відповісти
Ірина Васильківська 11.11.2021 15:57
Не існує більш теплої, милої, атмосферної та щирої книги.

Історія чотирьох друзів, двох вовків та однієї таємниці. Наскільки треба бути прекрасною та творчою людиною, щоб таке придумати?

Лише від обкладинки віє теплом та спокоєм. А коли відкриваєш книгу...неможливо відірватися навіть на п'ять хвилин. Відразу здається, що зараз пропустиш щось важливе.

«Абрикосова книгарня» манить своєю таємничістю. Із перших сторінок вже хочеться побувати у тих місцях, які описує Ореста Осійчук. Відчувається, що тільки людина, закохана у своє життя, у своє минуле, у свою історію може написати такий затишний твір.

На початку так шкода Михайлика, якому довелося розлучитися з мамою та переїхати до цьоці та вуйка. Але згодом дізнаємося, наскільки ці люди можуть стати для нього близькими та потрібними.

А сюжетна лінія 4 друзів Міськи, Ромки, Феця, Іренки - це щось неймовірне. Неможливо стримати сліз від моменту, коли вони зібралися разом востаннє.

А ще у книзі ми познайомимося з Павуком та Щуром. Це ті герої, завдяки яким Ореста розкрила суть та характер інших персонажів. Це було дуже майстерно.

Я безмежно щаслива, що ця книга є у мене в бібліотеці. Було сумно, коли вона закінчилася. Але я не хочу продовження. Ця історія залишає по собі шлейф загадковості. І це неймовірне відчуття, що деякі секрети залишаються зберігатися поміж рядків.
Відповісти
Анастасия Дьякова 03.11.2021 15:08
Абрикоси, книги, пиріжки з мармулядою, цинамон і листи з Парижа...

Яка ж неймовірно тепла атмосфера у цієї книги, що здатна по-справжньому зігрівати в найхолодніший осінній вечір. З перших сторінок поринаєш у галичанський світ ХХ століття, де на тебе сиплеться купа незнайомих, але дуже затишних слів. Вони, як і вся історія, огортають ковдрою і діляться своєю любов’ю, вірністю, відданістю і дружбою. Слідкувати за долею Фариняків - це суцільне задоволення, навіть попри драматичні сцени, трагедії, зради і маленькі таємниці. Здавалося б, сюжет не сповнений карколомних поворотів, це звичайне життя малого Міська у вуйка з цьоцею, мати якого змушена податися на заробітки до далекого закордону.

Чи не звичайне?

Кожен епізод - це сміх і сльози, це захват кремезною цьоцею Касею, яка своєю харизмою займала весь простір, і дружбою чотирьох дітей, окрема історія кожного з яких сповнена своїх маленьких драм. Це перша любов - невинна і дитяча; перші спроби відповідальності за друзів чотирилапих; перші бійки, море сліз, море сміху.

Насправді, книгарні тут присвячено не так багато місця - ближче до кінця вона з’являється все частіше, натомість куди більше уваги перетягнули на себе абрикоси й цинамон, розсіл, зупа й інші страви цьоці Касі, аромат та смак яких ніби відчувався через сторінки. А ще Пацюк і Щур (не хочу спойлерити, але є хтось, хто не ридав на "тому самому" моменті? Хто читав - зрозуміє).

Паралельно з історією малого Міська розвивається ще одна, яка інтригує не менше за долю хлопчика в приймах. Хто такий Михайло Фариняк з XXI століття? Чому має таке ж ім’я, як і головний герой з минулого, чому шукає нащадків Іренки - тієї самої, яка кружила голову малому Міську? Чому їх долі неподільно пов’язані, а люди, що зустрічаються Михайлу в сучасному, так схожі на людей із минулого? Елемент магічного реалізму чи збіг обставин? Про це дізнаєшся тільки у фіналі і розкриття дійсно шокує!

Я отримала шалене задоволення від книги та її героїв, яких ближче до фіналу сприймаєш не менше як власних родичів. Ромко, Фець, Іренка - їх історії не закінчуються після останньої сторінки книги. Дивина, але я вперше зіткнулася з таким класним інтерактивним продовженням за допомогою QR-коду. І сиділа з посмішкою до вух, спілкуючись з Охоронцем "Абрикосової книгарні". Це надзвичайно крута ідея і за неї та її втілення авторці й видавництву величезний респект і спасибі! Наостанок хочу зазначити, що читається книга дуже легко, а специфічні слова тільки додають колориту. А ще тут є класний гумор – ненав’язливий і дуже добрий.

Дякую бібліотеці Бібліотека Новомосковська за можливість познайомитися з цією абрикосовою історією!
Відповісти
Ханас Олександра 03.11.2021 12:54
Ореста Осійчук «Абрикосова книгарня»
З перших рядків розумієш, що цю історію ти точно прочитаєш до кінця. Книга написана в особливому стилі авторки, з використанням неймовірно атмосферної, багатої, насиченої, яскравої мови. Ти одразу переносишся у світ дитинства і разом з головним героєм потрапляєш в часи початку 20 століття. Впродовж усієї історії мене вражало як майстерно авторка передає життєві обставини того часу. Я до глибини душі переймалася почуттями, переживаннями та долею юних героїв. Авторка дуже душевно передає родинні та дружні відносини дітей. Ця оповідь розкриває сприйняття цього світу очима дитини. Незважаючи на виклики та перепетії цього складного світу, хлопчик бачить у ньому багато доброго, світлого та дивовижного. Неймовірно зворушлива та щемка історія примушує читача час від часу і витирати сльози, і посміхатися. Захопливий сюжет книги з історичним тлом початку століття дає змогу читачеві спостерігати таємницю переплетення людських доль, що відкривається лише через кілька поколінь.
«Абрикосова книгарня» – це та книга, після прочитання якої тобі стає сумно, що вона вже так скоро прочитана.
Дякую Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім.Р.Іваничука
Відповісти
Косинець Світлана Петрівна 03.11.2021 09:00
Давно я не читала чогось такого смачного, духмяного, натхненного, затишного і доброго. Хоч починалося все не дуже оптимістично і здавалося, що там, на решті сторінок, розгорнеться якась жаліслива історія сирітки зі злими тіткою та дядьком. Але...

Але сталося не так. Чому я дуже рада. Читаючи, я наповнювалася світлом. І теплом. Воно линуло від Міська, від тітки Касі, від запаморочливих запахів свіжої випічки, від турботи і дивовижного вияву любові, від щирої дружби.

Напевно я не геть була готова до того карколомного повороту в сюжеті. Я отетеріло прочитала двічі, перш ніж зрозуміла. Браво, Оресто! Це чудовий хід. Він чи не найкраще продемонстрував переродження Міська в Михайла. І всього того, що сталося потім...

Я повірила. Для мене це стало свідченням прекрасного розуміння духу епохи та тих непередбачених сюжетів, які може підкинути війна. Хоч саме тут я взяла кількагодинну паузу. Щоб просто сісти й подумати, щоб додати своїх особистих деталей у лист Михайла-Давида.

Прочути, прожити, проболіти...

І мене так зворушив фінал...

Але я почуваюся трохи обділеною. Книгу я купила елекронну, а всі от розповідають про QR-коди, за якими можна прочитати листи та кулінарні рецепти тітки Касі. А я їх не знайшла ?. Ті два, які є в електронній книзі, ведуть на сайт видавнитва та у Гугл-форму, в якій можна вказати на помилки у книзі. НЕСПРАВЕДЛИВО!!! Я теж хочу листи і рецепти!!!
Відповісти
Lesya Hanas 02.11.2021 21:54
Ореста Осійчук «Абрикосова книгарня»
З перших рядків розумієш, що цю історію ти точно прочитаєш до кінця. Книга написана в особливому стилі авторки, з використанням неймовірно атмосферної, багатої, насиченої, яскравої мови. Ти одразу переносишся у світ дитинства і разом з головним героєм потрапляєш в часи початку 20 століття. Впродовж усієї історії мене вражало як майстерно авторка передає життєві обставини того часу. Я до глибини душі переймалася почуттями, переживаннями та долею юних героїв. Авторка дуже душевно передає родинні та дружні відносини дітей. Ця оповідь розкриває сприйняття цього світу очима дитини. Незважаючи на виклики та перепетії цього складного світу, хлопчик бачить у ньому багато доброго, світлого та дивовижного. Неймовірно зворушлива та щемка історія примушує читача час від часу і витирати сльози, і посміхатися. Захопливий сюжет книги з історичним тлом початку століття дає змогу читачеві спостерігати таємницю переплетення людських доль, що відкривається лише через кілька поколінь.
«Абрикосова книгарня» – це та книга, після прочитання якої тобі стає сумно, що вона вже так скоро прочитана.
Дякую Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім.Р.Іваничука
Відповісти
Могільова Жанна Сергіївна 02.11.2021 11:21
Головний герой - Михайлик, будучи ще дитиною, вимушений був розлучитися із матір’ю, та переїхати до родичів, серед яких не всі були люб’язні та добрі по відношенню до маленького хлопчика.
Нове місто, яке одразу прийняло Михайлика, здавалося йому затишним, і дуже цікавим: «Маленьке провінційне містечко дивилося на мене щирими, широко розплющеними очима його мешканців».
Роман «Абрикосова книгарня» дивує своєю чаруючою атмосферою, яка в мить переносить читача у часи дитинства, безкінечної надії на щастя та безтурботне майбутнє. Разом із головними героями ніби прогулюєшся вулицями того затишного міста, відчуваєш як солодко пахнуть запашні абрикоси, що зриваються із гілок, і падають прямісінько під ноги.
Книга розповідає про те що таке родинні зв’язки, справжнє кохання, прив’язаність.
Цікаво було спостерігати за історією дружби чотирьох дітей, на долю яких випало багато випробувань. Співчувала та раділа разом із ними, складалось враження, ніби знаходжусь поряд, в тому самому провінційному містечку. На середині книги, події стають все більш інтригуючі, хочеться скоріше дочитати роман, та дізнатися що відбуватиметься далі. Авторка дуже вдало продумала сюжет, окремі деталі, які влучно доповнили образи головних героїв. Найбільш за все вразила сюжетна лінія двох хлопців,з однаковими прізвищами та іменами. Їх долі переплітаються дуже цікавим чином. Події минулого та теперішнього мають незвичайний зв'язок, і цим зацікавлюють читача ще дужче.
Дякую авторці за таку чудову книжку. Її можна порекомендувати тим, хто полюбляє історії героїв, що жили в минулих століттях, а також сюжети насиченні неочікуваними подіями та розв’язками.

«Дякую бібліотеці Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького м. Миколаїв»
Відповісти
Нечепуренко Дар'я
Нечепуренко Дар'я 30.10.2021 12:28
Це перша книга з сучасної української літератури, яку я прочитала.
А ще перша книга в моїй бібліотеці з автографом автора.
І це - кохання з перших сторінок!

Дуже тепла та затишна історія, з ароматом абрикосового цвіту та карамелі, з присмаком пирогів з ябками та цинамоном і мармуляди з ружі.

Від самого початку книги для мене було чимало незнайомих слів, сенс яких я розуміла інтуїтивно. Імена та призвиська лунали незвично: Місько, вуйко Стефан та цьоця Кася, Ромко та Фець, Іренка... - для мене це світ, про який я так мало знаю. І це спонукало дізнатися більше, відкрити для себе цей чарівний край.

Із завмиранням серця споглядала, як доля переплітала та розводила шляхи друзів; яким несправедливим, жорстоким може бути життя (і деякі діти) і якими чистими та щирими дитячі почуття! З перших же сторінок я поринула в атмосферу дитинства, в якому було чимало болю, зрад і обману - але разом з тим любові й справжньої дружби. Ця історія така світла й тендітна, бо сприймається очима дитини. Дитини, для якої, незважаючи на всі прикрості, так багато чарівного і дивовижного в світі.

Книга написана дуже класна - авторка постійно підтримує інтригу: кожний розділ розпочинається невеличким епізодом з життя Михайла Фариняка із сьогодення; а далі йде розповідь про дитинство Михайла Фариняка, який народився на початку 2о століття. Увесь час я міркувала, що ж їх пов'язує? чи вони родичі? чи це якась містика? До кінця книги я не знала, куди приведе мене сюжет. І коли все нарешті розкрилось і пазлик склався, я була в шоці! Це таааак круто і так неочікувано. Я у захваті! Більше нічого не скажу, бо не хочу спойлерити і зіпсувати вам враження.

Дуже рада, що моє знайомство з сучасною українською літературою ропочалося саме з цієї книги.
Дякую за приємні бонуси у вигляді QR-кодів, які відкривають двері до кулінарних походеньок із цьоцею Касею та до скриньки з листами, такими жаданими.
І ще дякую дівчатам, що стояли за стендом видавництва НашФормат на @bookforumfest, звернули мою увагу саме на цю книгу і запросили на презентацію авторки того ж вечора у Дніпрі.
Відповісти
Наталія Денькович 21.10.2021 14:27
Я надзвичайно давно читала книги з такою теплою атмосферою. Книги з магічним сприйняттям смислів, родинних зв'язків, сімейних таємниць та розчарувань. "Абрикосова книгарня" саме та книга, яку варто читати в дощову осінь, закутавшись у теплий коцик, попиваючи тепле какао, чай чи каву.

Чому так? Бо книга несе у собі затишок дитинства Міська, його друзів: Ромка, Феця, Іренки та родичів Міська. І всі події відбуваються навколо книгарні під розлогою та пахучою абрикосою. Книгарні, у якій поселяються рідкісні книги.
Кожен з героїв роману формується в уяві читача, як унікальні пазли, які утворюють цілісний образ.

"Абрикосова книгарня" це роман, у якому ведеться паралельна історія з минулого та теперішнього. Чи ні? Історія родини впродовж декількох поколінь. Чи ні? Історія очікування, надії та розпачу Матері та Дитини. Чи ні?Історія опіки над двома псами. А може це не пси? Історія дитячих зрад, захоплень та інтересів. Чи вони геть не дитячі? Історія руйнування дружби, родинних зв'язків та поваги у час перед війною.

Чи зможе Місько Фариняк, наш сучасник, прийняти свою родинну таємницю і познайомитись з дитинством іншого Міська Фариняка? Чи зможе знайти своє щастя у місті, досі незнаному та магічному?
Авторка нестримно веде нас таємницею сюжету геть без поспіху, вразивши фіналом.
Завдяки QR- коду в післямові кожен читач може довідатись долю друзів Міська.
Дякую Оресті Осійчук за магію слова, яке переплетене таємницею. Рекомендую книгу для читання в холодні осінні вечори, бо це книга, яка має здатність зігріти.
Відповісти
Анастасія Тимченко 08.10.2021 10:19
Це той випадок, коли книжка не відпускає ні на мить, а ти в свою чергу не відпускаєш її. А потім ти розумієш, що вже вечір і історія добігає кінця. А ти, така, що давно не читала сучукрліт, розумієш, що цей твій вечір зробила затишним Вона. Історія Міська Фариняка, пряний гарячий чай та абрикосова галета з цинамоном..

Історія, яка поєнує минуле і теперішнє. Два роди, які здавалося б аж ніяк не могли бути пов'язані між собою. І таємниця, яку одна людина несла у собі все своє довге життя.

Читач познайомиться з Михайлом Фариняком з теперішнього і Михайлом-Міськом Фариняком з минулого. Що ж їх пов'язує? Я, така розумна, одразу подумала: "Пффф, та тут же ясно все як сонячного ранку!" :) Аж ні, авторка та-а-ак майстерно зманеврувала, що мені подих перехопило у четвертій частині роману!
Зпершу така неймовірна історія про дружбу, перше кохання, сімейні зв'язки, двох вовків-цуценят, книгарню, ароматні абрикоси.. а потім поворот на 360. Хтось здогадувався, що так буде?:)

Упродовж читання я сміялася і плакала, плакала і знову сміялася. Щиро переймалася долями героїв, адже вони такі яскраві, теплі та й щирі зі мною.. І я думаю, що кожен з нас. кого підкорила ця історія вже придумав свій фінал для наших героїв!
Відповісти
Олена Пасєка 06.10.2021 09:49
У моєму дитинстві за хатою рясно родив абрикос. Його плоди пахли сонцем, а у смаку крилося саме літо.

Ореста Осійчук "Абрикосова книгарня"

Книжка, яка зворушила мої чуття.

Це роман про хлопчика.

Про Міська Фариняка, якого виховує цьоця Кася і вуйко Стефан ще у цісарські часи.

І про Михайла Фариняка, який у наш час повертається в містечко, щоб знайти втрачену ниточку.

А ще ця історія про двох Іренок, про вовків з дивними іменами Павук і Щур, про справжню відданість, страх втратити і беззаперечну любов.

Сюжет повертає в дитинство, захоплює, дивує й інтригує. Це та книжка, сторінками якої рухаєшся плавно, без надриву, але при цьому із захопленням.

Вражає витончена художня мова авторки. Читач цієї книжки бачить, чує, нюхає, смакує та торкається разом з персонажами. Читач цієї книжки проживає цю історію фізично та емоційно.

Тут є гумор і є драма. @oresta_osiichuk вміло балансує епізодами, плавно привідкриваючи завісу читачеві та персонажам.

Бонусом до цієї книжки іде чат-бот Охоронець Абрикосової книгарні. Саме він подарує вам розв'язки історій трьох персонажів.

Без листів, які вам відкриє Охоронець, текст довершений, але з ними з'являється контекст і відчуття причетності до таємниці.

Але і на цьому видавці й авторка не зупинилися. Найтерплячіших читачів чекає сюрприз.

Сезон абрикосів настав. Вдихніть їх запах і відчуйте цю книжку по-справжньому.
Відповісти
Небилиця Світлана 29.09.2021 12:36
Це чудова сага. Розпочинається вона історією Михайла Фариняка 20 століття, а закінчується історією Михайла Фариняка 21 століття. І все не так просто, як може здатися, коли ви тільки починаєте читати цю історію.

Через злидні Марія Фариняк віддає свого сина на виховання до тітки й дядька. А сама йде працювати в особняк. Із мамою 9-річний Михайло бачиться рідко, а потім і зовсім перестає, бо виявляється, що вона поїхала навчатися до Франції. Та по селу ходять чутки, що насправді вона покинула сина й втекла з архітектором. Де правда, а де брехня? Михайло не може перевірити, але надію йому дають листи, написані мамою.

Спочатку історія нагадувала мені "Енн із Зелених дахів", тільки тут в ролі Енн був Михайло. Вона була тепла, добра, про дитинство. Але пізніше все стало значно важче, глибше та заплутаніше.

У книжці відразу ведуться дві паралельні розповіді: одна з 20 століття, а інша з 21 століття. І спочатку я не могла зрозуміти, як вони пов'язані, будувала якісь свої теорії, але фінал і розв'язка виявились зовсім не такими. До того ж авторка до останнього не розкривала всі карти й тільки підсилювала інтригу.

Дуже цікаво.

Це історія про дитячу дружбу, про зради, про перемоги та падіння. Про безвихідь і про можливості, які в нас є. Про родину, батьків та дітей, про скелети в шафі й про те, як інколи боляче їх може бути вийняти. Побачила в авторки: "Історія 4 друзів, 2 вовків і однієї таємниці". Так і є.

Моментами мені було дуже весело, я раділа, пригадувала своє дитинство, іншим часом сумувала та була шокована жорстокістю людей. Ця історія дуже чуйна та щира.

Єдине, що мені не вистачило, то це пояснення, чому цьоця Кася та вуйко Стефан приховували правду від Михасі. Звісно, можна зрозуміти, але хотілось би пояснення в книзі.

Написано легко, читається дуже швидко й захопливо. ?
Відповісти
Дараган Євген
Дараган Євген 21.09.2021 14:44
АБРИКОСОВА КНИГАРНЯ

Ми не в праві засуджувати інших.
Але в наших обов'язках:
- шукати заради любові
- боротися заради дружби
- битися заради кохання.

Все це про цю книгу.
Вона навчить вас не падати від зради.
Та цінувати людей, які про нас піклувалися в дитинстві.
Бо це і є справжня сім'я.

А ще ви дізнаєтесь таємниці
абрикосової книгарні та випічки тьоті Касі.

Ну не обійшлося тут і без подвійної сюжетної лінії. Історій життя двох Михайлів.
Один з яких зустрів справжнє кохання свого дитинства.

Дівчину, яку він порівнював з янголом, котрий випадково заблукав до нашого грішного світу.
Відповісти
Маргарита Тугова
Маргарита Тугова 14.09.2021 15:45
Читаючи "Абрикосову книгарню", я поринула до історії Міська, прагнучи як найшвидше її прочитати, дізнавшись про його долю, друзів та рідних.
І не знаю, що перше мене внутрішньо зачепило, те, що мого прадіда звали Михайло, а сина Давид, чи сама історія сім'ї Фариняків?

Сторінка за сторінкою розкривається життя Михайла, його друзів та дядька з тіткою.
Кожне слово як ниткою вплітає читача в історію.
І ось ти вже біжиш з Міськом до крамниці пана Лойсмана за цинамоном, а тут вже всідаєшся разом з ними до запашного столу цьоці Каці. Відкриваєш вікно та вдихаєш на повні груди той незвичайний абрикосовий аромат.
А за хвилину вже біжиш до вуйкової крамниці, і наче на свої очі бачиш ті книги, привезені з далеку, та ковтаєш слину, лиш зачувши аромат випічки, що випекла цьоця для відвідувачів.
Не вспівши закрити очі, опиняєшся в сучасній кав'ярні та намагаєшся дізнатись трохи більше про людей, що жили з сотню років тому.
І можливо тобі це вдастся!

Я поринула в історію пані Орести та рекомендую зробити це й вам. Вона відгукується в сердці кожного читача та неполишить вас до останньої букви.

І перелистуючи останній лист, закриваючи книгу, не хочется прозатись з її героями, тому кожен з них на завжди залишається в сердці.
Відповісти
Наталка 26.07.2021 18:20
Це той випадок, коли книга зачіпає за живе.

Галичина, початок XX століття. Марія Фариняк поховала чоловіка. Самій виховувати дев'ятирічного сина Михайла дедалі важче. Тому жінка наважується на нелегкий крок - залишає малого під опікою родичів покійного чоловіка.

Саме тут все починається. Чотирьом дітям судилося стати друзями. Ми будемо свідками народження тої дружби. Тої любові. Тої вірності. Того непростого шляху, що вготувала кожному з них доля.

Але роман має ще одну гілку розповіді. Протягом всієї книги ми зустрічаємо ще одного героя. Це наш сучасник і повний тезка Михайла Фариняка. Однофамілець? Чи далекий родич? Що їх поєднує? І тільки сліпий не побачить циклічності історії, цих перегуків імен з минулого - в тепер.

З легкої руки авторки я теж прожила цю історію. Разом з чотирма друзями, з Павуком та Щуром, до яких прикипіло не одне читацьке серце, я певна! Прожила, і наче зріднилася з її героями. З ними я сміялася, закохувалася, плакала і дорослішала.
І десь там, на останніх сторінках книжки залишилась частинка мого серця. Патетично? Може й так. Зате чесно.

Саме такою і є "Абрикосова книгарня". Чесною і щемкою, місцями кумедною, по-дитячому наївною, а потім враз серйозною і дорослою.

Але з останньою сторінкою книга не закінчується. Бо на звороті є QR-код, де живе охоронець "Абрикосової книгарні". І всім, хто постукає, він надішле листи, які проллють трохи світла, а може й посіють зерна для нових питань.

Але й це ще не все! Бо останній пазл цієї історії можна потримати в руках. Так, всім охочим охоронець надішле листи (+ 1, якого нема в електронці) укрпоштою на вказану адресу.

Мені здається, це геніально, двома такими різними способами підігрівати інтерес до книги. І по-модньому, через гаджети, і старою доброю поштою.

Відповісти
Копистко Вероніка
Копистко Вероніка 24.07.2021 19:49
Абрикосова книгарня полонила мене повністю.
Раджу обов'язково прочитати!!!
Я в шоці (в хорошому сенсі слова).
Мене переповнюють враження, думки та емоції.
Перше про що слід сказати - книга дуже смішна, легка та весела... майже, поки все не зміниться догори дригом, вона стане напруженою, динамічною місцями похмурою, загадковою. Читаючи книгу, я багато разів щиро сміялася та щиро плакала.
Мене вразив стиль автора, я просто шаленію від її мови, те як побудований сюжет, як переплітаються життєві лінії героїв, як автор володіє пером, одним слов все!
Завершення книги просто неймовірне, непередбачуване, дуже дуже творче.
Окрім того в кінці якщо відсканувати код почнеться інтерактив вже у вашому телефоні. Що шокує ще більше. Це геніально, я вражена.
Відповісти
Олеся 24.07.2021 17:27
Щаслива, що натрапила на цю книгу. Книга-душа. Герої настільки реальні та живі, відчуваєш, ніби ви знайомі все життя. А сама історія захоплива та зворушлива: ви будете сміятись та плакати разом з головними героями. У книзі живо переплітаються дві історіі: Міська Фариняка початку 20-го століття і Михайла Фариняка 21-го. Читаючи їх історії ніби проживаєш все разом з ними, повністю зануруєшся в описані події.

Впевнена, що скоро перечитаю знову, щоб ще раз поринути у атмосферу книги та посмакувати її трошки більше. До речі, запасайтесь солоденьким перед прочитанням, адже після описів страв цьоці Касі дуже хочеться пиріжків, як мінімум:)

Після прочитання лишається солодки післясмак і дуже хочеться дізнатись, а що ж далі. На щастя, авторка подумала і про це та створила чат-бот, який надсилатиме вам листи та секретні рецепти цьоці Касі.
Відповісти
Злата 22.06.2021 17:19
Захоплива історія, що залишає простір для читацької уяви.

Оповідь про хлопчика спершу здається дитячою, але в ній стільки дорослих почуттів, емоцій та переживань.
У цій книзі ви не знайдете класичного хепі-енду. Але відчуєте приємний, хоч і терпкий післясмак, як від зернятка абрикосової кісточки.
Відповісти
Пальоха Марина
Пальоха Марина 15.06.2021 23:26
Побачивши рекламу, я зробила передзамовлення книги. Та боялася, що вона мені не сподобається. Даремно. Ця історія захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. У книзі є як радість, так і сум. Усе як в реальному житті, але мальовничіше.

Дякую авторці за прекрасну книгу.
Відповісти
Олена Колінько 14.06.2021 13:30
Просто пишаюся, що в нашій літературі тепер є така книжка. Текст, який втрапляє у світові тренди (атмосферні книжки про книгарні, навіть гірше написані, миттєво стають бестселерами за кордоном) і водночас є таким суто нашим.
Це родинна історія, написана дуже майстерно. З одного боку, це ніби реальні спогади і сповіді реальних людей, а з другого - у книжці багато стилістичних штучок, які так непомітно для читача тчуть особливу атмосферу.
Багато героїв стануть для вас улюбленими. Мої фаворити - напівциган Фець, кумедна і бойовита офіціантка Ірена, мудрий пан Лойсман. Хоча й інші персонажі не залишають байдужим.
Історія дорослішання, непростого вибору, складних доль, неоднозначних характерів. Тепло, красиво, щемко, по живому.
До чудового тексту додається ще й гарнезне стильне оформлення - і все це вкупі складає книжку, яку просто конче треба мати в своїй бібліотеці, щоб читати, перечитувати, насолоджуватися.
Відповісти
Олена Рожій 09.06.2021 14:00
Коли я жадібно проковтнула останнє слово останньої сторінки цієї книжки, то ще хвилин десять сиділа на ліжку нерухомо, дивилася перед собою і намагалася (насправді ні) впорядкувати свої думки, які роїлися в голові і все ніяк не влягалися на свої місця. Такий «відхідняк» буває тільки від хороших (не тільки в сенсі позитивних) історій. Тих, в яких впізнаєш себе, навіть якщо сюжет чи настрій – зовсім не про твоє життя.

Так сталося і з «Абрикосовою книгарнею» Орести Осійчук.

«Я – Михайло Фариняк, хлопчик, якого мама навчила розсувати стіни своєю уявою».

Хлопчик, чию історію ви й переживете на сторінках цієї книжки. Я обіцяла собі обійтися без спойлерів (раптом хтось таки захоче після мого тексту прочитати цей роман), тому не буду вдаватися до описів конкретних сцен, але скажу, що йдеться таки про звичайну дитину, якою були колись і ми з вами. І яка, насправді, ніде не ділася, просто її трохи заступила дорослість, ця неминуча штука, яка одного разу трапляється з усіма.

Так от, Михайло Фариняк – звичайний таки хлопчик. Тільки от з незвичайною долею. Чому звичайний? Бо він, так як і всі діти, має свої страхи. Боїться павуків, ще більше – мишей, ще більше, ніж мишей, – сусідського задираку Антіна. Бо він, так як і всі, стає жахливо незграбний і жахливо червоний, коли зустрічає десь своє щире і потаємне кохання – дівчинку Іренку. Бо він теж, як і кожен з нас, не може зрозуміти часом, що ж хоче від нього це невгамовне життя.



Місько (таку форму імені Михайло використовує авторка) потрапляє на виховання до брата свого покійного батька і до його дружини – вуйка Стефана і цьоці Касі Фариняків. Його з мамою – талановитою, але дуже бідною кравчинею (а ще – трохи казкаркою) Марією розлучає необхідність і складні обставини того часу, в якому розвиваються події.

Персонажі вуйка Стефана та цьоці Касі (особливо її) неоднозначні, але в тому й їхня цінність, бо навіть зараз, пишучи цей текст, я не можу для себе визначитися, чи можна знайти виправдання декотрим їхнім вчинкам. Спочатку ви, як і малий Місько, будете побоюватися цьоці Касі, десь часом, може, навіть не любити, але потім зрозумієте, як багато насправді важить гоноровий і не завжди приємний характер цієї неідеальної жінки-гори.

Буде ще Ромко – найкращий друг головного героя. І мій улюбленець у цій історії. Високий і худий, до сліз щирий і позитивний, балакучий і дуже вдячний за все хлопчисько. Він, насправді, має в житті мало що доброго, але так його, те життя, любить! Чомусь саме таких доля не щадить найбільше.

А ще зустрінете Феця. Фець – із тих дітей, які надто рано мусили стати дорослими. Він неговіркий, відповідальний і дуже сміливий. Це Фець приведе в історію двох вовченят (бо він і сам – таке собі вовченя).

Через тих вовченят – Павука і Щура – я не стримала сліз перший раз. Потім у книжці буде ще чимало сцен, які змушували мене робити перерву «на поплакати» і переосмислити насправді деякі речі, яким не надаєш ваги у своєму звичайному, реальному, не книжковому житті.

Історії, які викликали у мене аж настільки нестримні емоції, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Пишу це, аби запевнити у щирості своїх вражень.
Відповісти
Григораш Андрій 03.06.2021 23:50
Не знаю яке із життів я прожив. Це була не фантазія і не чергова реінкарнація. Я проживав життя героїв нового роману Орести Осійчук "Абрикосова книгарня", ніби своє, бо може кров отих лайдаків і панів протікає і моїми жилами і так аж до прародичів?..

Ореста Осійчук пішла на експеримент з дорослою прозою після дитячої і цей вибір був вартий того. Зрештою, ви самі у цьому переконаєтеся, а я цю книгу ставлю у ряд поряд з моїми улюбленими в царині "живих" історій - "Століття Якова" Володимира Лиса та "Тінь сови" Василя Шкляра.

Життя провінційних людей передане як історія однієї великої родини без кордонів держав, націй, мов та епох, де кожен такий неповторний та інший, а водночас пов'язаний невидимими зв'язками, котрі тримають нас усіх у світовому клубку як одно.

Це історія про те, що історії повинні жити: від початку аж до нового початку. Ця розповідь, котра як всі справжні історії вміщують у собі хитросплетіння радостей з журбою, правди з брехнею, сміху і плачу, смерті і життя, злоби і любові. Аж ніяк тут немає місця для теплоти, бо тут або мороз пробирає кості, або жар пече зсередини. То була переказана правдива історія у віртуозному обрамлені Михайла Фариняка, а якого з них, то вже дізнаватися вам, майбутнім читачам.

Та поміж драм людських доль завжди було місце і для Бога, Який усю ту плутанину вів до пуття і до продовження життя, нових життів. Навіть, якщо комусь здавалося, що то лише стихійний вир подій, в якій людина тільки ланка ланцюга, Бог невидимим чином впливав на прихований світ людини і виявляв її потенціал, що спонукав до рішучості і дій, навіть якщо тиснув через її "внутрішнього дідька".

Та куди б та сила не поткнула героя чи героїню, їхня грудна пташка завжди нагадуватиме трепетним співом про їхні корені, котрі чіпко трималися за земельку рідної України. У тій пісні вміститься як туга за батьківщиною, так і підбадьорення, що батьківщину можна принести і в інший край. І у Франції, і у Швеції, і будь-де знайдеться оповідач і слухач українського слова.

Позаяк всяка книга має кінець, а мені хотілося проживати життя героїв і надалі, розслідувати подальші долі їхніх нащадків. Та авторка по-мудрому ставить трикрапку в цій історії, хоч начебто починає нову розповідь, але в якій немає кінця, бо ми не повинні розпорошуватися на подальші факти, дати та інші дрібниці, а починати вчитися проживати власні життя, а не чужі, хоч і переплетені з нашими.

Думаю цього більш, ніж досить, щоби спонукати до занурення у нову захопливу, а головне, живу історію і не вибовкати чого зайвого.

Гаразд, ви поспішіть за покупками по цю чудову книгу, а я за абрикосами, щоб бува не погнили за час моїх теревенів, відстанню у кілька поколінь.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Інші книги автора

Ореста Осійчук

Абрикосова книгарня
330 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Ореста Осійчук

Абрикосова книгарня
219 грн
Рік видання: 2022
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних