Селесте Інґ

Книга «Несказане»

Артикул: 709013

Переглянути фото книги

Дивитися відео

Паперова 300 грн

Немає в наявності

Goodreads

3.83

Наш Формат

4.2

Вподобайки

219

New York Times Bestseller

Характеристики

Автор	Селесте Інґ
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2016
Палітурка	тверда
Оригінальна назва	Everything I Never Told You by Celeste Ng
Перекладачі	Анастасія Дудченко
ISBN	978-617-7279-87-6
Кількість сторінок	248
Мова	українська
Серія	Солодкий серпень
Розмір	140 х 210 мм

Категорія

Сучасна іноземна проза

Селесте Інґ - «Несказане»

Ціна

300 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

На книжкових полицях

Художні (336)

Художня (2530)

Дивитись всі

Про що книга «Несказане» автора Селесте Інґ Everything I Never Told You by Celeste Ng

Наклад першого видання закінчився. ви можете придбати оновлене видання

«несказане»

Роман «Несказане» американки Селесте Інґ визнано найкращою книжкою року за версією Amazon, National Public Radio, San Francisco Chronicle, Entertainment Weekly та низки інших видань. Права на переклад роману придбали понад двадцять країн.

Тематика

художня література, трилер, сучасна американська проза, психологія, детектив.

Про книжку

Лідія — центр всесвіту сім’ї Лі. Довкола неї обертаються усі мрії, сподівання, слова і вчинки. Мати наперед визначила її долю — свою блакитнооку дівчинку вона бачить лікаркою, дорослою, упевненою в собі жінкою. Купує їй книжки, допомагає робити домашні завдання, береже, мов коштовний скарб, і навіть не пускає з дому. Батько мовчки потурає дружині. Інші двоє дітей ростуть у тіні виплеканого батьками «сонечка». Та одного дня їхня зірка зникає назавжди. Чорна діра, що утворилася у душах батьків, затягує всіх, хто лишився... Чи наважаться рідні, опинившись на краю прірви, нарешті сказати те, про що мовчали?

Для кого книжка

Для якнайширшого кола читачів, усі поціновувачів якісної художньої літератури та тих, кого цікавить сучасна проза, детективи та жахи.

Чому ця книжка

Роман «Несказане» — один із найгучніших дебютів 2015 року. Молода письменниця приголомшила читачів глибоким, багатошаровим, блискуче написаним, вишуканим романом. «Несказане» — захоплива книга про любов, секрети та брехню, які завжди йдуть поруч.

Про автора

Селесте Інґ — американська письменниця, лауреатка Пушткартської премії за найкраще оповідання. «Несказане» — її перший роман, що й приніс авторці світову славу.

Відгуки про книжку:

«Прекрасно... Віртуозний дебют... Зворушливо... Інґ спритно розплутує нитки родинної саги. «Несказане» — про таємниці, які тримають американську сім’ю разом і врешті- решт розривають її на частини».

— los angeles times

«Зворушливо. Емоційно точно. Прекрасно передано психологічну механіку горя. Ця книжка знайде відгук у серцях людей, які пережили сімейну драму».

— boston globe

«Дебютний роман Селесте Інґ починається цілком традиційно: зникла дівчина, озеро, «поганий хлопець», який бачив її останнім... Інґ майстерно перемикає кадр між долею героїні і її родичами. Це роман про тягар бути першою, тягар іноді нестерпний».

— new york times

Відгуки про книгу «Несказане»

Івахів Єлизавета 30.06.2023 13:30

Лідія — центр всесвіту сім’ї Лі. довкола неї обертаються усі мрії, сподівання, слова і вчинки. мати наперед визначила її долю — свою блакитнооку дівчинку вона бачить лікаркою, дорослою, упевненою в собі жінкою. купує їй книжки, допомагає робити домашні завдання, береже, мов коштовний скарб, і навіть не пускає з дому. батько мовчки потурає дружині. Інші двоє дітей ростуть у тіні виплеканого батьками «сонечка». та одного дня їхня зірка зникає назавжди. чорна діра, що утворилася у душах батьків, затягує всіх, хто лишився... чи наважаться рідні, опинившись на краю прірви, нарешті сказати те, про що мовчали?
книга сумна і трішки важка. читається легко, хоч багато речень потрібно перечитувати декілька разів , аби зловити сенс.
підняті теми :
- сімʼя,
- расизм,
- амбіції
- втрата,
- зради,
- біль,
- міграція,
- самогубство.
сподобалось читання , проте очікувала сильнішої розвʼязки. раджу до прочитання й переосмислення багатьох речей. Відповісти

0 0

Войтюк Аліна 09.11.2021 13:12

Прочитавши анотацію до книги, я відразу захотіла її прочитати. Ідея виявилася, як на мене, дуже цікавою.
«Як це почалося? Так само, як і все інше: з матерів і батьків. З мами й тата Лідії, з їхніх дідусів і бабусь. З того, що колись давно її мама зникла й тато повернув її додому.» Це основна ідея роману. І вже надалі ми розплутуємо клубок вчинків, що призвів до загибелі дитини.
Не знаю, що сказати, але усе так намішано: і люди іншої раси, нерівні шлюби, нереалізовані амбіції, надмірна увага до однієї дитини і ігнорування проблем інших дітей, відповідальність за тих, хто поряд, тягар бути першою і люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Але, коли після прочитання, усе складається, як пазл, то тоді починаєш розуміти і все вибудовується у чітку структуру: причина – наслідок.
Звісно, авторка тримає інтригу до останнього і дає змогу читачеві самому вибудовувати версії і додумувати, чому так сталося. І вже в кінці вона пояснює, чому ж так сталося. Але, мені здається, що здогадався про усе тільки брат Лідії і то не до кінця. А мама і тато так і не зрозуміли, чому все так сталося. Вони просто навчилися жити з цією втратою, змирилися і стали звертати більше уваги на інших своїх дітей. Насправді усю правду знали тільки сама Лідія і читач.
Дякую Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської ТГ за книгу.
«Хмельницький бібліофреш на Подільській, 78»
Відповісти

0 0

Тетеріна Олеся 05.11.2021 13:03

«Лідії немає серед живих. Але вони про це ще не знають.» - так починається книга. Уже цікаво! Вже не відірвешся, бо ж хочеться прочитати, що? Як? Чого? І коли? Як усі зреагують на зникнення. Читач вже розуміє, що дівчинка мертва, а її батьки і рідні ще сподіваються, шукають, чекають….
Далі, коли, вже зрозуміло, що дівчинка загинула, авторка описує те, як кожен з членів сім’ї справляється з цією втратою, вона дуже тонко подає усю психологію горя, почуття і відчуття через звичайні буденні справи.
Мама Лідії Мерілін починає згадувати усе своє життя від дитинства і знайомства зі своїм майбутнім чоловіком. Тато Джеймс теж усе згадує і ми бачимо одні й ті ж самі події але очима різних людей. Усі деталі потихенько вишиковуються у психологічні проблеми сім’ї. Ми починаємо розуміти, як вчинки батьків впливають на дітей і далі й далі продовжують калічити їх життя. Усе в житті взаємопов’язане один хибний вчинок – і все летить шкереберть – проблеми починають накопичуватися як снігова лавина, яка,колись, накриє тебе і твою сім’ю. Ось тому , усі психологи радять спілкуватися, розмовляти один з одним. Недарма книга має назву «Несказане» - якби герої могли усе розказати один одному, поговорити відверто, то, я впевнена, що трагедії б не сталося!
Дякую за можливість прочитати книгу Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської ТГ
«Хмельницький бібліофреш на Подільській, 78»
Відповісти

0 0

Мар'яна Кликова 01.11.2021 19:06

Після прочитання книги лишається почуття спустошення, а ще – злості. Цю злість викликають батьки, котрі не бачать проблем своїх дітей, діти, котрі брешуть, бо хочуть «втиснутися» в той образ, який нав’язують їм батьки. Несказане... саме воно призводить до трагедії. Мерилін і Джеймс намагаються втілити свої нереалізовані життєві плани через дітей. Кар’єра Джеймса застигла на посаді викладача через упереджене ставлення керівництва до працівників азійського походження, Мерилін не змогла здійснити свою мрію стати лікарем через заміжжя й народження дітей. Тепер же всі надії вони покладають на свою улюбленицю, Лідію. Двоє інших дітей живуть ніби в тіні «успішної» сестри. Батько не хоче бачити і чути, що діти мають проблеми. Він ховається в мушлю власної сліпоти і брехні дітей. Мати тотально контролює Лідію. З раннього дитинства вона готує дівчинку до лікарської кар’єри. Діти вдають, що все гаразд, батьки вірять, що все чудово.
Цей картковий будиночок штучного життя руйнується, коли гине Лідія. Життя сім’ї застигає... Кожен переживає смерть Лідії наодинці з собою. І кожен розмотує свій клубок невисловлених думок, нездійснених бажань і претензій та підозр до інших членів сім’ї.
Чи вдасться їм зламати стіну мовчання і брехні? Чи зможуть вони сказати один одному, що кожен з них поодинці прагне просто бути собою, прагне любові й тепла? Дуже хочеться вірити...
Дякую за рекомендацію Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука. Відповісти

0 0

Туркало Володимир 22.10.2021 17:30

Надзвичайно важлива та важка книга про стосунки в сім'ї та суспільстві, про Несказані слова, які залишаються висіти в повітрі та знищують атмосферу любові та довіри. Здавалось що таке розповісти про те, що на душі? Та іноді це надзвичайно важко, а іноді видається не важливим в круговерті повсякденних справ.
Після несподіваної смерті старшої доньки Лідії, у будинку родини Лі западає гнітюча, важка тиша. Адже навколо Лідії оберталось життя сім’ї та батьківські сподівання. Вона мала бути такою як всі, як мріялось батькові, знайти багато друзів і подруг, те чого не зміг зробити її батько. Лідія мала досягти професійних висот, які не підкорились її матері. На Лідію були покладені всі надії, але раптом Лідії не стало... В своєму горі батьки забувають про ще двох своїх дітей. Дітей які намагаються заслужити любов батьків, дітей, які десь розуміють, що їх люблять менше а іноді про них просто забувають.
Після звістки про смерть Лідії життя в будинку, здається, зупинилося і між членами сім'ї залягає дедалі більша прірва і для того, щоб її подолати, потрібно заговорити та бути почутим, а це іноді так важко. Важко не шукати розраду деінде, не звинувачувати у всьому близьких, а просто поговорити про все, що наболіло, про все, що важливе і не дуже. Про те, що лягає на плечі невидимим тягарем та гнітить протягом років. Проживати те, про що мріялось, а не змушувати дітей реалізовувати мрії, які не вдалось здійснити самим. Дякую Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука . Відповісти

0 0

Мирослава 23.04.2020 16:04

Довго сидіти мовчки і вслухатись у тишу... Саме це хочеться зробити, перегорнувши останню сторінку роману "Несказане".

Цю книгу прочитала після твору "Усюди жевріють пожежі" і вона мене вразила навіть більше ніж попередня. Безумовно, авторка Селесте Інґ пише цікаво, захопливо, вибудовує майже детективний сюжет, до кінця тримає інтригу. Однак "Несказане" - не про детектив, а про біль, невимовний біль маленької дитини, який росте разом із нею й одного дня стає таким великим, що штовхає дівчинку, вже підлітка, в смертельні обійми озера.

Одна з ключових тем Селесте Інґ, присутня й у цьому творі — це адаптація мігрантів, китайців у американському середовищі. Джеймс, здобувши блискучу освіту і ставши університетським професором, маючи власну сім'ю, все-таки глибоко у собі носить тавро "іншості", почуття меншовартості. У книзі ця проблема показана саме на мікрорівні, на зрізі людської душі. Так, урядові програми можуть вітати міграцію, у школах навчати про расову рівність, проте у конкретній людській долі все виглядає набагато складніше.

Звісно, найбільше приваблює постать Лідії, мовчазної дівчинки, що намагається виправдати очікування своїх батьків. Численні "розвивалки", насильне прищеплення усмішки за методом Карнегі, — виявляється, можуть не те що не допомогти розвитку, а буквально вбити дитину.

Кожен член цієї сім'ї носить у собі багато болю, багато несказаного: Мерилін, Джеймс, бунтівник Нат, слухняна Лідія, "невидимка" Ханна. Ця книга сколихне у Вашій душі чимало невисловленого, вже забутого. І, можливо, допоможе пробачити собі та близьким болючі помилки. Дозволити іншим жити своїм життям, слухати і спілкуватись, щоб побачити не свої уявлення, а справжні потреби людини поруч. Відповісти

0 0

Шамрило Юлія 16.02.2020 12:35

Книга про расову нерівність, яка жорстоко ламає долі людей. Книга про те що в житті є так багато чого несказаного. Ми тримаємо все в собі, рідко можемо відкритись, поділитись.
Книга про надмірну батьківську любов, фанатичне бажання втілити в життя дітей те, чого не змогли досягнути самі. І ще одна проблема- вони ніби хотіли підтримати один одного, обійняти, але всі ховались в свої мушлі.
Мама Мерилін старається вкласти в свою донечку всі знання, які не могла здобути сама, обрати професію, яку не змогла здобути сама. Іші двоє дітей лишаються в тіні батьківської уваги.
Маю двояке ставлення до ситуації з Мерилін. Ніби у неї є мрія – вона пробує її досягнути, але ж не таким шляхом, не втечею з сім»ї. Після цього всі боялись, що мама знову зникне, старались робити все щоб цього не сталось.
Дівчинка хотіла все змінити, сказати мамі, що вона не хоче бути лікарем, що вона хоче інакшого життя і хотіла для себе спробувати зробити те чого найбільше в житті боялась, чого не вміла – допливти до берега.
В кожного є щось несказане. Батько Джеймс, який неможе розповісти дітям, дружині про приниження в школі, про нездійсненну мрію викладати в Гарварді. Мама Мерилін, яка не може відкрити душу, що їй дуже важко бути домогосподаркою, вона хоче бути лікарем.
Син Натан, який весь час старається бути найкращим, який неможе, так як його ніхто не слухає, розповісти про свої захоплення. І найменша сестричка, яка за всіма спостерігає і часто ховається під столом і стає тінню для усіх.
Нажаль трагедія, яка сталася в сім»ї заставила усіх переглянути своє життя, змінити ставлення до ближніх, стати відвертішими, вміти приймати любов і давати її.
Книга дуже сподобалась. Відповісти

0 0

Гринюк Діана 13.02.2020 12:16

Що краще: зливатися з натовпом чи вирізнятися?
⠀
Коли Лідія Лі помирає, її сім'я намагається зрозуміти, що стало причиною її смерті. Чи те, що вони дізнаються, допоможе їм пережити це горе, чи, навпаки, зруйнує їхню сім'ю?
⠀
Читати роман " Несказане" було нелегко, але приємно. Дуже цікаво було спостерігати за тим, як поволі розпутувались клубки таємниць кожного з членів сім'ї Лі. З другої половини книга настільки затягнула, що я просто не могла відірватися.
⠀
Мене трохи розчарували почуття Джека (не буду вдаватися в деталі, щоб не спойлерити). Ну і хотілось би більш визначеного фіналу історії, хоча це для когось може бути плюсом.
⠀
Мене зачепив глибокий психологізм роману. Всі персонажі здаються такими реальними. Те, як письменниця описує почуття Лідії, викликало у мене безліч емоцій. Насправді я й сама стикалася з такими почуттями, тому мені було легко її розуміти. Співчувала я і Мерилін, яка хотіла досягти чогось більшого, ніж просто бути мамою і домохазяйкою. Шкода було й маленької Ханни, про яку чомусь усі забували; Неда, якого зовсім не цінували.
⠀
Те, що сталося з сім'єю Лі, ще раз нагадує про те, що щастя у кожного різне. І наскільки ж важливо це розуміти батькам, щоб не нав'язувати свого бачення, а тільки допомагати дітям досягти своїх мрій, втілити свої бажання і бути щасливими по-своєму. Відповісти

0 0

Ольга 14.08.2019 10:58

Кажуть, протилежності притягуються. Але ніхто не каже, що вони живуть довго і щасливо.
США. 70-і роки.

З моменту загибелі (самогубства?) Лідії Лі її рідним доводиться розплутувати величезний клубок одного-єдиного питання: як це могло статися?

Тато ? Джеймс Лі ? китаєць, чужак, який протягом усього життя безуспішно намагається стати ?своїм?.

Мати ? Мерилін Лі ? дочка типової домогосподарки. Всіма силами намагалася стати чимось більшим, ніж просто додатком до чоловіка, будинку і дітей.

І троє дітей ? Лідія, Нат і Ханна.

Лідія ? жертва маминих амбіцій. Улюблениця батьків, які дарують їй усю увагу й одночасно не помічають її особистих потреб і бажань.

Нат, якому батько на може пробачити того, що хлопець не виправдовує батькової ідеї фікс ?бути як усі?.

(Для персонажів ? це расова проблема, але ми можемо її перенести її на наші реалії в ширшому значенні. Адже в нашому пострадянському суспільстві досі соромно, коли твоє життя не таке ?як у всіх?).

І Ханна. Наймолодша. Найнепотрібніша.

(А в нас досі існують люди, які вважають, що обов?язково має бути кілька дітей в сім'ї, бо тільки так можна вибудувати найздоровіші стосунки і не виростити когось егоїстом. Ага.)

Це класична історія про батьків і дітей.

Про батьків, які всіма силами хочуть втілити у своїх дітях власні незадоволені амбіції, хочуть дати їм усе, чого самі не мали (або втратили), хочуть у дітях прожити життя, якого завжди хотіли собі.
І байдуже, чи хочуть того самого діти.

Про двох людей, які знайшли одне в одному те, чого кожен прагнув: він ? типовість, вона ? винятковість. От тільки забули, що сім?ю будувати треба, маючи спільні прагнення.
Забули, що в сім?ї треба говорити.

Тут немає когось головного (хоча все ніби й закручується навколо Лідії) і когось другорядного. Завдяки рівномірному розподілу уваги ми бачимо сім?ю, як цілісний організм, кожен орган якого функціонує з хибою.

Наслідок цієї хиби ? смерть Лідії ? ми вже бачимо. Залишилося розібрати кожен орган окремо і визначити, які що саме призводить до повільної смерті усього організму.

Стиль авторки спочатку здався сухуватим і дещо нудним. Ти ніби просто читаєш поліцейський протокол про минулі події, які одночасно є і майбутніми (Інґ часто описує минуле з допомогою форм майбутнього часу). Вона не дає оцінок, а отже й не ?замальовує? персонажів у чорних і білих.

Проте в найбільш знакові для когось моменти емоційність, якої досі бракує, переповнює тебе абсолютно непомітно. Темп розповіді прискорюється, якась деталь стає апогеєм кількох десятків сторінок і банальна на перший погляд історія змушує по-новому подивитися на одвічні конфлікти.

Бо зрештою, всі батьки ? це ті самі травмовані діти. От тільки травми свої треба заліковувати, а не переносити на власних дітей. Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"