| Автор | Ісабель Альєнде |
| Видавництво | Видавництво Анетти Антоненко |
| Рік видання | 2021 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | Галина Грабовська |
| ISBN | 9786177654581 |
| Кількість сторінок | 176 |
| Мова | українська |
| Серія | Книжки без кордонів |
| Розмір | 130 х 200 мм |
| Категорії | Художня література Сучасна іноземна проза Новинки Художні новинки |
| Артикул | 924485 |
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою. «Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію», – велика чилійська письменниця запрошує нас супроводити її у хвилюючій мандрівці, в якій переглядає свою життєтворчість. Розповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних Панчіту, Паулу, літагента Кармен Бальсельс, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності і відваги, підводяться і йдуть уперед. Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та її надихають: жінки її душі. Вона міркує про рух #MeToo, про нещодавні соціальні заворушення в її рідній країні і про тривожну ситуацію, в якій усі ми живемо з приходом пандемії. І все це – не втрачаючи тієї характерної для неї пристрасті до життя і наполягаючи, що попри вік завжди є час для любові.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
"Жінки душі моєї" - автобіографічна розповідь, книжка спогадів, аналізу життєвого шляху авторки. Ісабель Альєнде вже за сімдесять. Вона гордо називає себе старою людиною, свідомо готується до смерті, а у цій книжці ніби аналізує прожиті роки. У своїх спогадах вона найменше розповідає про творчий шлях, а більше про життєвий: від дитинства до зрілого віку, про зустрічі з неймовірними жінками та чоловіками, про знайомства, які вплинули на її життя, змінили чи відшліфували її погляди та переконання, які стали для неї доленосними. Про ці зустрічі авторка розповідає з любов'ю та ніжністю, ніби намагається закарбувати ті емоції та враження, почуття та переживання на папері.
У цій книжці є кілька історій різних жінок - подруг та знайомих авторки, які надихають і захоплюють, і на яких хочеться рівнятися. Я не завжди поділяла погляди і переконання авторки, читаючи її книжку, і думаю, в 75+ я не зможу закохатися, розлучитися і знову одружитися, але тим не менше мені дуже подобалася ця книжка, стиль оповіді авторки, її сміливість та відчайдушність. І звичайно ж, у неї є чому повчитися. Пропоную кілька цитат, які я виділила для себе:
"Я надала перевагу гумору, бо швидко усвідомила, що найбільш зухвалі ідеї є прийнятними, якщо вони викликають усмішку."
"... [я] горда з того, що є старою.
Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію."
А ще ось дві цитати про те, як формувалися феміністичні переконання авторки:
"Моя мати добре малювала олією, мала чудове відчуття кольору, але ніхто не сприймав її серйозно, як і вона сама. Вона виросла з переконанням, що є обмеженою, бо вона жінка; справжніми митцями і творцями є чоловіки. Я її розумію, бо попри мій фемінізм я також сумнівалася у своїх здібностях і таланті; я почала писати белетристику, коли мала майже сорок років, з відчуттям, що вторгаюсь на заборонену територію. Відомі письменники, особливо ті, що належали до латиноамериканського літературного буму, є чоловіками. Панчіта боялася «відпустити руку», як пояснила мені одного разу; вона воліла робити копії, бо в цьому не було ризику, ніхто не міг з неї насміхатися чи звинувачувати у претензійності. Робила вона це досконало. І могла б займатися цим наполегливіше, могла би вчитися, але ніхто її не заохотив; її «картинки» вважали однією з її примх."
"Мені не треба вигадувати головних героїнь моїх книжок, жінок сильних і рішучих, бо я оточена ними. Декотрі з них порятувалися від смерті і зазнали страшних травм, вони все втратили, включно зі своїми дітьми, однак дають собі раду. Не тільки виживають, вони ще й розвиваються, а декотрі з них стають лідерами своїх громад; вони гордяться шрамами на тілі і ранами в душі, бо ті свідчать про їхню життєстійкість."
Незвично було для мене починати знайомство з творчістю авторки белетристики з автобіографічних спогадів. Але таке знайомство може мати і свої плюси. По-перше, ця книжка, напевно, краще допоможе зрозуміти погляди авторки і розпізнати її прототипів у художніх творах. По-друге ця дуже динамічна і експресивна манера розповіді відразу пробудила мій інтерес до художніх творів Ісабель Альєнде (на жаль книжок в українському перекладі я так і не знайшла в продажу: наклад паперових книжок закінчився, а електронних немає, але я обов'язково буду шукати художні тексти в німецькому перекладі... )
Дуже рекомендую усім, хто цікавиться фемінізмом. А ще більше тим, хто його ненавидить, бо ця емоційна і дуже позитивна авторка цілком може змінити ваше критичне чи скептичне ставлення до цього руху. А ще, думаю, ця книжка пробудити у багатьох читачів інтерес до художніх творів авторки. Відповісти