Книга «Зелені проти синіх»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Елліот Акерман |
| Видавництво | Дуліби |
| Рік видання | 2017 |
| Палітурка | тверда, матова |
| ISBN | 978-617-7310-20-3 |
| Кількість сторінок | 208 |
| Мова | українська |
| Категорія | Сучасна іноземна проза |
| Артикул | 705868 |
Елліот Акерман - «Зелені проти синіх»
Ціна
175 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Зелені проти синіх» автора Елліот Акерман
«Зелені проти синіх» – переклад українською мовою американського бестселера за списком «Нью-Йорк Таймс». Дія відбувається під час війни в Афганістані (2001–2014). Це є правдивий глибокий, суворий твір про те, якою насправді є сучасна війна. «Війна – це омана», – сказав колись пророк Мохаммед. Але де вона – та межа, коли закінчуються військові хитрощі і починається зрада, віроломство? Як знайти межу, де закінчується боротьба за власну територію і свої права й починається бізнес?
Елліот Акерман – у минулому стажер програми Білого Дому, колишній морський піхотинець, брав участь у п'яти військових експедиціях до Іраку й Афганістану, зараз працює журналістом, спеціалізується на висвітленні подій громадянської війни в Сирії. Є автором романів "Зелені проти синіх" (2015) та "Темрява на перехресті" (2016), останній присвячений останнім подіям у Сирії. Статті Акермана як журналіста публікувалися на сторінках багатьох видань, зокрема в журналах "Нью-Йоркер", "Атлантік", "Нью Репаблік" і "Нью-Йорк Таймз Мегазін", а його оповідання ввійшли до збірки "Найкращих американських оповідань".
Військові нагороди: Срібна Зірка, Бронзова Зірка за мужність і Пурпурне Серце.
Відгуки (1) Новий
Рубцов Ігор 14.11.2023 10:43
Прочитавши дві третини книжки, з нетерпінням ділюся враженнями. Мало сказати, що кожен сюжет постає кольоровими картинками. Автор піднімає завісу над явищами, про які ми, шураві, ой як здогадувалися. Відчували спинним мозком, що й після виведення радянського окупаційного контингенту нескорена країна не зазнає довгоочікуваного миру. Хитросплетіння інтересів різних країн, орзброєних угруповань, племен і лідерів - це котел перегрітий на багатті. З одного боку - стійкість і відвага людей, які поставали проти могутньої армії іноді з доісторичними бурами. Нехай не тільки з бурами. Що там? Калаші, ДШК, гранатомети і ракети, які запускали з саморобних направляючих. Воювали моджахеди, скажу прямо, не в тих умовах, щоб називати їх комфортними. А ті, що з легкої руки стратегів і тактиків іменувалися як "зелені", власне, місцеві збройні сили демократичного Афганістану, довірою у нас не користувалися. Не зрозумілий європейцю менталітет, влучно охарактеризований крилатим висловом "Схід - тонка справа" яскраво зображено в книжці. Тут попри власний досвід я не візьмуся охарактеризувати образ пересічного афганця. Погодимося, що і там люди є різні. Хоча окремі сталі риси, виділені Акерманом, все ж знакові. Головний герой роману - молодий пуштун Азіз, зазнавши втрат у родині через діяльність талібів, за неписаним законом пуштунів має здійснити помсту і тим усунути несправедливість. Справа честі, до якої чутливі деякі люди у військовій амуніції, готові допомогти здійснити справедливий суд. Таким чином, ставши месником вже у якості солдата одного з угруповань, що фінансується американцями, Азіз бере участь у боях і переживає деякі метаморфози, бо він не з тих, хто вимикає мозок, зосереджуючись лише на виконанні наказів і на власній меті. Насправлі, межа між поняттями "наші" і "вороги" не є чіткою лінією. В американській стратегії прийняті умовності, які діють під час війни. Так синім кольором на картах позначають дружні підрозділи, зеленим нейтральні, червоним ворожі і жовтим невідомі. Комбінація інтересів нерідко призводить до неприродньої взаємодії між, наприклад, синіми і червоними. Так, неписаний кодекс честі пуштунів ми могли би ставити у приклад, як і закони гостинності на Сході. З іншого боку, поняття совісті бувають настільки пластичними, що наперед виходить ніщо інше, як власний меркантильний інтерес. Коли Азіз усвідомлює, що особи, наділені хоч малою владою, більше грають власну партію, він, врешті, позбавляє життя як того, проти кого вперше взяв до рук зброю, а тоді й тих, на чиєму боці він воював. Нехай не дивує художній поворот подій, в якому "зелені", за підтримки "синіх", воюючи проти "червоних", виявилися фактичними спонсорами тих самих "червоних". А трагізм ще й у тому, що знаходячись на лінії зіткнення двох ворогуючих сторін, будь який наймиролюбніший кишлак не може лишатися нейтральним. Сторони застосовуватимуть такі інструменти впливу, за яких будь який вибір буде згубним для мешканців. Отака-то інтрига, дорогі мої. Читайте, за можливості "Зелені проти синіх" Елліота Акермана, бо це роман, який розширює світогляд і деякі риси ми можемо навіть знайти в нашому європейському суспільстві.
Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
