Книга «Замогильні записки»

«Ви знаєте, що, працюючи над цими «Записками», я не раз перебирався з місця на місце, що я часто описував краї, куди мене закинула доля, і говорив про відчуття, які вони у мене викликають, доповнюючи історію мого життя історією моїх роздумів і моїх кочувань» (С. 215).

Так писав про найвизначнішу працю свого життя Рене де Шатобріан, «раціональний християнин», патірот і вигнанець. Українською мовою нарешті побачили світ його «Замогильні записки», цього блискучого мислителя й політика, письменника і громадського діяча, одного з ключових представників французького романтизму, якого, проте, як мені здається, в нас знають недостатньо. Він запеклий критик Наполеона і поціновував «Втраченого раю» Мільтона. Щоправда, представлено не всі 12 томів, а лише вибрані фрагменти, з яких удалося створити один томик надзвичайно цікавих і глибоких рефлексій французького державника і мудреця.

Шатобріанові було вготовано особливий життєвий шлях. Він із тих митців, про яких кажуть, що його обирає Доля. Він зізнається: «Я народився в епоху завершення цих подій. Дві нові імперії, Пруссія та Росія, зявилися на світ усього на півсторіччя раніше за мене; Корсика перейшла під володіння Франції саме тоді, коли я народився; я покинув материнське лоно на двадцять днів раніше за Бонапарта» (С. 767). Так, Рене де Шатобріан міг дозволити собі критикувати Наполеона, водночас захоплюючись його бунтівним і бентежним розумом. «Замогильні записки» проливають світло на історію Франції XVIII сторіччя. Сам автор не хотів друкувати цього тексту за життя. Пишучи цю велику книгу, він проживав усе заново, зупиняючись у своїх спогадах. Він писав це не для інших, не для того, щоб явити світові нового себе або ж у такий спосіб розгрішитися.