Книга «Якщо хочеш, щоб справу зробили...» Уроки лідерства від сміливих жінок»

ПРО КНИЖКУ «ЯКЩО ХОЧЕШ, ЩОБ СПРАВУ ЗРОБИЛИ...» НІККІ ГЕЙЛІ

Що об’єднує прем’єрку, спортсменку, правозахисницю й шпигунку? Усім їм довелося діяти в умовах, які потребували надзусиль. І всі вони змінили світ. У цій книжці Ніккі Гейлі, яка сама пройшла шлях від чужинки і «занадто молодої» до представниці США в ООН і кандидатки в президенти, ділиться десятьма історіями жінок, чия рішучість переписувала історію.

Кожен розділ — це урок лідерства, викристалізований з досвіду конкретної жінки. Тетчер учить боротися за принципи, Мурад — бути сильнішою за болісний досвід (навіть якщо це сексуальне рабство у ХХІ столітті), Ергарт — доводити свою силу в небі, а Колвін — стояти, чи то пак сидіти, за те, що правильно.

У фокусі — не тільки біографії, а й цінності, що допомагають діяти, коли страшно, важко, самотньо. Гейлі ділиться й багатьма власними історіями — не для порівняння, а щоб показати, як досвід видатних людей вплинув і на її життя.

ПРО АВТОРКУ 

Ніккі Гейлі — американська політична діячка, у 2023–2024 роках кандидатка у президенти від Республіканської партії. Губернаторка Південної Кароліни, постійна представниця США в ООН. Перша американка індійського походження, яка працювала в президентському кабінеті.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:

• «Моє життя», Ґолда Меїр, «Наш Формат», 2021 рік
• «Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте», Дайва Ульбінайте, «Наш Формат», 2021 рік
• «Персональне досьє. Історія The Washington Post», Кетрін Ґрем, «Наш Формат», 2021 рік
• «Амазонки Моссаду. Жінки в ізраїльській розвідці», Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, «Наш Формат», 2024 рік
• «Ялтинські доньки. Черчиллі, Рузвельти й Гаррімани: історія про любов і війну», Кетрін Ґрейс Кац, «Наш Формат», 2024 рік

Цитати з книжки:

Багато героїнь цієї книжки були першими: перша прем’єрка; перша жінка, яка виступила проти несправедливості; перша жінка, яка підняла в небо літак. Бути першою важко. Можна почуватися самотньою та ізольованою, не мати жодних дороговказів, і більшість вважає щось неможливим просто тому, що досі ніхто цього не робив. Ці жінки — лідерки, бо проклали шлях для інших жінок, які прийшли після них. Ми йдемо їхніми слідами і залишаємо вторований шлях для жінок, які йтимуть за нами.

Марґарет Тетчер формувала Британію, а Британія формувала її. Піднімаючись щаблями влади в другій половині ХХ століття, вона спостерігала, як соціалізм підриває економіку Британії та її позиції у світі, як Британія відходить від міжнародних справ, а натомість на світовій арені домінують Сполучені Штати й Радянський Союз. 

Коли Тетчер повернулася додому після поїздки до Штатів, ліберальна газета Guardian виступила з різким, проте доволі правдивим аналізом: «Промови місис Тетчер... показують, що вона остаточно порвала з характерним для торі дізраеліянським прагматизмом». Редакція Guardian мала рацію.

Прагматизм, консенсус — Тетчер вважала, що ці слова належать до лексикону полохливих і невпевнених у собі людей, які стримують Британію від розкриття свого потенціалу. «Часто кажуть, що політика — це мистецтво можливого,— якось зауважила вона. — Небезпека такої позиції в тому, що ми можемо вважати неможливими речі, які були б можливими чи навіть бажаними, якби в нас було більше сміливості, більше проникливості». 

Саме це наполягання на сміливому, ідеологічному баченні привело Марґарет Тетчер до влади.