Книга «Персональне досьє. Історія The Washington Post»

Відгуки про книгу Персональне досьє. Історія The Washington Post

Це погляд зсередини на найсерйозніші поворотні моменти в історії американської журналістики. — Time

Дивовижно глибоке та рідкісне для автобіографій вміння спосте- рігати за власними думками й почуттями.. — Newsday

Найкращі цитати книжки

Про виховання ставлення до грошей

Я мала менше, ніж мої однокласниці, принаймні якщо йшлося про одяг. Окрім форми, у моєму гімназійному гардеробі були один–два светри, блузки для занять і одна сукня на вихід. У кишенькових грошах нас теж обмежували. Досі пам’ятаю телеграму, яку Біс відправила батькові з Вессера: «Кишенькові наперед або мені кінець». Батько відповів: «Кінець». Єдині розмови про гроші, які пригадую, точилися довкола того, що не можна просто успадкувати купу грошей — потрібно робити щось, займатися чимось корисним і продуктивним; неможна нічого не робити. І я завжди працювала. Пам’ятаю, як одні різдвяні канікули — певне, у мої п’ятнадцять років — я провела у Раді федерального резерву, навчаючись креслити графіки.

Про придбання Washington Post

Реакція громадськості на нового власника, принаймні та, яка вийшла друком, була здебільшого позитивною. Утім, у приватних розмовах люди роками озвучували різні сумніви: і щодо можливості Post не стати на бік жодної партії, і про шанси п’ятої газети у місті вижити під керівництвом недосвідченого видавця. Ґарднер Коулс, один із найталановитіших незалежних видавців країни, попередив батька, що Вашингтон — місто пообідніх газет. Урядові працівники приходять на роботу рано, а додому повертаються о пів на п’яту вечора. Відтак жодна ранкова газета, особливо Post, сказав він, не зможе добитися бодай якогось успіху. Крім того, Star тримає місто за горло. На що батько відповів досить благочестиво: «Столиця нашої великої нації заслуговує на якісну газету. Я вірю в американський народ. Люди здатні діяти мудро, коли володіють фактами. І я дам їм цю неупереджену правду. Правильну ідею ніщо не спинить».