Марк Менсон

Книга «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем»

Артикул: 709113

Дивитися відео

Завантажити уривок

Паперова 330 грн

Garage Sale 330 грн

Немає в наявності

Goodreads

3.88

Наш Формат

4.7

Вподобайки

1073

Amazon Bestsellers

Характеристики

Автор	Марк Менсон
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2018-2022
Палітурка	тверда
Оригінальна назва	The Subtle Art Of Not Giving A F*ck by Mark Manson
Перекладачі	Антоніна Ящук
ISBN	978-617-7552-24-5
Кількість сторінок	160
Мова	українська
Розмір	140 х 210 мм

Категорія

Мотиваційна література

Марк Менсон - «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем»

Ціна

330 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

На книжкових полицях

Self-development (74)

Дивитись всі

Про що книга «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» автора Марк Менсон The Subtle Art Of Not Giving A F*ck by Mark Manson

Наклад першого видання закнчився. пропонуємо придбати оновлене видання

"витончене мистецтво забивати на все"

Бестселер New York Times, що переконає вас: позитивного мислення може бути забагато. Книжка навчить конструктивно сприймати негативний досвід та допоможе відшукати надійне підґрунтя для щасливого життя.

Тематика

Саморозвиток, психологія, мотиваційна література.

Про книжку

Ми живемо в культурі, зацикленій на занадто оптимістичних очікуваннях. Із самого дитинства нам нав’язують нереалістичні ідеали, яких ми прагнемо досягти попри все: лише найвищі оцінки, досконала зовнішність, надсучасні ґаджети, найкрутіша робота, тільки екзотичні подорожі й не менш яскраві світлини в соцмережах. Постійно женучись за успіхом і щастям, ми намагаємося уникати будь-якого негативу. Однак негативний досвід, як переконує Марк Менсон, надзвичайно цінний: він звільняє нас від міражу щастя.

Для кого книжка

Для всіх, хто хоче тверезо сприймати повсякденне життя і сміливо дивитися в обличчя викликам, беручи із цих ситуацій максимум для власного розвитку.

Чому саме книжка "Витончене мистецтво забивати на все"

Книжка допоможе формувати реалістичні очікування, конструктивно сприймати негативний досвід та цілеспрямовано діяти у складних ситуаціях, не розпорошуючись на дрібниці.

Про автора

Марк Менсон — американський підприємець, письменник, блогер. Засновник і гендиректор компанії Infinity Squared Media LLC. Автор двох книжок, власник сайту markmanson.net, на якому ділиться порадами про стосунки, саморозвиток і культуру. Близько семи років подорожував світом. Мешкає в Нью-Йорку.

Книжки на схожу тематику

Відгуки про книжку

Щастя, воля й уміння гнучко долати життєві негаразди приходять із розумінням того, чим потрібно перейматися і що важливіше—на що не варто зважати. Ця оригінальна філософська й водночас практична книжка навчить вас такої мудрості. Раян Голідей, письменник, автор книжок «Напролом» і «Маркетинг майбутнього».

Інструкція для тих, хто прагне жити цілісно та знаходити щастя навіть у скрутних ситуаціях Цю книжку, наповнену на перший погляд суперечливими, однак вельми дієвими порадами, ви із задоволенням читатимете й перечитуватимете. Kirkus Reviews

Книжка «Мистецтво забивати на все» - дотепна, часом груба і вкрай провокативна — отямить вас, як ляпас найкращого друга. Прочитайте її, якщо ви готові відкинути всі відмовки й активно прямувати до кращого життя. Стів Камб, письменник, засновник спільноти NerdFitness.com

Цитати

Про позитивні очікування

Наша сучасна культура вбиває нам у голови довбані позитивні очікування. Будь щасливішим. Будь здоровішим. Будь наикращим, кращим за інших. Будь розумнішим, швидшим, багатшим, сексуальнішим, популярнішим, продуктивнішим. Хаи тобі більше заздрять, хаи тобою більше захоплюються. Будь досконалим... Але якщо зупинитися и гарно подумати, усвідомлюєш, що всі ці життєві поради — усі ці позитивні та щасливі меседжі популярноі психологіі, якими нас звідусіль завалюють, — насправді констатують те, чого в нас немає.

Про петлю зворотного зв’язку

Коли ви забиваєте на те, що вам погано, то просто скидаєте із себе пекельну петлю зворотного зв’язку. Ви кажете собі: «Почуваюся препаскудно, але кому яке діло?». І тут вас ніби обсипає чарівним зоряним пилом «кому-якого-діла» — і ви припиняєте ненавидіти себе за те, що почуваєтеся препаскудно.

Про мистецтво забивати на все

Забивати — не означає бути баидужим. Це означає спокіино сприимати власну інакшість.

Про негативний досвід

Закон протилежного зусилля недарма має таку назву: якщо ви перестаєте капець як хотіти чогось, усе починає відбуватися навпаки. Якщо гнатися за позитивом — це негатив, то гонитва за негативом породжує позитив. Біль, якии ви переживаєте в спортзалі, породжує краще здоров’я, наповнює вас енергією. Поразки в бізнесі допомагають краще зрозуміти, що потрібно для успіху. Відверте визнання своіх слабкостеи парадоксально робить вас упевненішим у собі и приємнішим для людеи. Біль від відкритого протистояння породжує довіру и повагу в стосунках.

Страждання від страхів і тривог допомагає стати сміливішим і наполегливішим. Продовжувати можна безкінечно, але ви вже и так усе зрозуміли. Усі справді важливі речі в житті досягаються через проживання пов’язаного з ними негативного досвіду.

Відгуки про книгу «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем»

Доброжан Олександра 29.12.2021 16:13

Жахлива книга, автор абсолютно некомпетентний у тому, про що пише. Спирається на свій власний досвід, але позиціонує це як універсальну істину. Припускається логічних помилок у банальних речах.
Гадки не маю, як вона стала бестселлером, я не змогла її навіть прочитати, стало шкода витрачати час на книгу, яка за якістю дотягує хіба що до середнього блогу на фейсбуці. Відповісти

2 1

Оксана Котікова 08.12.2021 14:35

«Ми всі помремо, геть усі. Просто цирк! Та лише через це ми маємо любити одне одного, але ж ні. Нас мучать і з нас витискають соки життєві дрібниці; нас поїдом їсть марнота» (Буковскі)
По суті ця книга – це закомульований величезний обсяг філософії екзистенціалізму та течії психології особистості (трансактного аналізу, як мені здалося), що розкриває основні фундаментальні людські цінності, яким навчають філософи, психологи та всі релігії світу. Кожен з нас приречений жити у стражданнях. Але кожен сам обирає та несе відповідальність за свій вибір, чи біль стане шляхом дорослішання, особистісного зростання, чи перетвориться на ваш життєвий ритуал. Це можна виділити як основну думку цієї книги.
Досвід автора не обмежується лише пройденою ним самим довготривалою психотерапією. Людина дійсно перелопатила багато першоджерел, перетравила їх, усвідомивши розумом та серцем, та вчиться жити цими знаннями, а в своїй книзі – ділиться з читачем власними «здобутками». АЛЕ! Ви можете сказати – а нащо людству потрібна ця книга, якщо є Фромм, Камю, Гессе, Ніцше, Аристотель та інші генії, чиї труди ми можемо читати?! Тому що не всі люди можуть читати ті першоджерела (я зараз не про рівень інтелекту), бо ті книги: нудні, складні, не модні (варіантів безліч). Ті книги взагалі – про істину і істина у главі кута. А ця – це книга-бесіда із дружбаном. А з дружбаном ви вряд чи спілкуєтеся у стилі викладання думок «а-ля Кант», егеж? Це книга про найважливіше очима дружбана, його синцями, його перемогами. Тож – не залежно від рівня вашої освіти чи компетенцій, або спеціалізації, ця книга буде корисна вам саме – спілкуванням із дружбаном про найважливіше, коли у реальності ви не ресурсні для такого спілкування з ким-небудь. І будьте спокійні, написане у довільній формі, простою мовою не є «накаляканим» якимось «розумником». Я б більше схилялася до іншої точки дозу: коли людина справді щось усвідомила і серцем, і розумом, вона спроможна переповісти усвідомлене простими словами, прикладами, притчами (класика у віках). До речі, сама я виступаю категорично проти спрощень, як відданості мейнстрімній моді орієнтації на нижчі ланки. Тому що результатом такої орієнтації є сьогоденна проблема «пупочків землі» (це мій вислів, який стосується, на жаль, більшої частини суспільства) із неадекватною самооцінкою, купи «диванних експертів». І про це, до речі, автор теж пише.
Тож в принципі, я раджу цю книгу як «must have» у домашній бібліотеці. Адже це не про психологію позитивізму, це – про справжні та штучні цінності та їх вплив на нас і вибудову нашого життя нами. І якщо б автор обмежувався подекуди лише матерними словами типу «бляха» (чи «трахатись»), я б сказала, що підліткам 13-14ти років – це саме те, що потрібно! Але в одному розділі зустрічається вираз «смоктати член», а це вже завдає складнощів. Не те, щоб підліток 13-14 років не знає, що означають ці слова (не обманюйте себе, вже давно знайшлися інші діти, які пояснили що до чого). Просто у такому віці підлітку, по суті ще дитині, важко адекватно оцінити емоційну забарвленість цього виразу та доречність його використання у контексті задля підсилення головного посилу. Отже, якщо ви психологічно не готові до розмов на цю тему (а тут буде не лише про секс, як репродуктивну функцію, а про секс, як «сношаться» та секс, як прояв почуттів), то краще трошки зачекати. І все ж таки, я думаю, що користі від книги буде набагато більше, аніж шкоди! Тому що підлітки елементарно не стануть читати Гессе, Фромма, К’єркегора, Берна та інших нудних дядьків! А от книга «від дружбана» - це те, що саме їм потрібно.
Ще одним надважливим для сучасного світу аспектом, який розглядає автор – це інтернет з його соціальними мережами. А саме – наше життя в інтернеті та як воно відображається та впливає на наше реальне життя кожного окремо та всього суспільства країни (та світу) в цілому. «Елегантні жертви» - жахливий вибір людини 21 століття.
Єдиний не приємний для мене аспект, з яким я зіткнулася в у цій книзі і на всю 1000% не погоджуюся – це розповідь Менсона про його «російський досвід» (мій вислів) його місячного перебування у Пітері. Мені було відверто огидно читати все те лайно про «чесність» та «цінування довіри» росіянами. При цьому автор не красиво критикує «мудакувату срано-приємну манеру спілкування, таку звичну в англокультурі». Я думаю, що самому йому не вистачило справжнього спілкування з росіянами поза межами спілкування «за водочкой» та морально він ще не доріс до розуміння, чому ж в англокультурі люди поводяться отак «мудакувато». Я б сказала: люди всюди – лише люди. Тому я проти всіляких прикрашань чи очорнення кого завгодно. Але! Я за факти! Нація, яка прагне забрати у ближнього щось, чого не має сама – це точно не про фундаментальні цінності. І при цьому – індивідуальні випадки залишаються індивідуальними.
Тож, хоч цей момент мені і не приємний (бо «не однаково мені»), але в цілому я рада, що мені дали цю книгу почитати та придбаю її в свою бібліотеку. Відповісти

1 0

Лілія 19.11.2021 11:42

Почнемо з того, що таке бестселлер? Вікіпедія дає визначення бестселлера як популярної, найбільш тиражованої та/або продаваючої книги. Чи потрібно для написання книги бути дипломованим спеціалістом в любій із сфер діяльності? Думаю, ні. Адже, на сьогодні запорука успішної письменницької діяльності – знайти підхід до читача, цінити його, бути максимально відкритим та відвертим з ним, викликати довіру…Якщо слідувати вищезгаданим критеріям в домішку з чудовим піар-агентом – бестеллер вам гарантовано. Але не будемо розвивати демагогію про загальновідомі речі та пропоную все ж повернутись до обговорення всесвітньо признаного бестселлера Марка Менсона «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем». Як відомо, автор– блогер та (знедавна) письменник, котрий ділиться в своїй книзі власними роздумами та досвідом, як «паритись менше, а отримувати більше». В свою чергу, книга змушує читача задуматись про ті речі, на які раніше не звертав уваги, але при цьому усвідомлював їх, дозволяв собі змінювати відношення до них та багато до чого іншого.
Книга не є посібником з абстрагування від навколишнього світу. Автор не вчить бути байдужими до реалій світу чи «плисти за течією», він радить навчитись розставляти правильні пріоритети та обирати чим перейматись, а чим ні. Цінності, які виокремлює автор, є універсальними для будь-якого читача незалежно від віку чи статі. Книга написана простими та з гумором словами, читається легко, а головне – вчить як бути щасливими тут і зараз, як не паритись через нісенітниці та відпускати неприємні ситуації.
Дякую Бібліотека КПІ / KPI Library за пораду #щопочитати. Відповісти

2 0

Светлана Магеррамова 15.11.2021 14:17

Відгук на книгу Марка Менсона « Витончене мистецтво забивати на все» Нестандартний підхід до проблем. Після прочитання відомого бестселера Марка Менсона «Витончене мистецтво забивати на все» залишилося подвійне відчуття! Початок був досить оптимістичним, з гумором та навіть «здоровим» цинізмом, якщо можна так сказати але до кінця книги, чомусь цей запал перетворився у смуток і розчарування! Але… автору все ж вдалося систематизувати думки(я впевнена кожен читач це відчуває) та переживання читача, наче життєвий досвід розклався по поличках. Отже, що я зрозуміла - не потрібно в житті перейматися марними речами: - не перейматися, що про нас кажуть або думають інші, тому будь собою! - не буває життя без проблем; але вирішуючи їх, ми почуваємося щасливими, бо ми це пережили, перемогли щось у собі і можливо отримали урок! - не потрібно боятися болю і зрозуміти, що в житті не завжди буде так як ми того бажаємо! … тобто рухатися вперед попри все! Діяти, не зупинятися, життя продовжується! - намагатися зробити найкращий вибір у ситуації яка вже неминуча. І якщо не виходить по нашому і з цим вже нічого не вдіяти - прийняти все як є і «забити на все» ! Легко!!! ??? Є в житті одне правила: якщо не можеш змінити обставини, змінюй своє ставлення до цих обставин! Якщо в когось вийде провести паралелі із своїм життєвим досвідом і скористатися порадами автора - це особистий вибір кожного та новий досвід! Разом с тим, порадила б книгу для більш молодої аудиторії читачів 20-25 +
Дякую ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира
Відповісти

0 0

Карпова Наталія Михайлівна 13.11.2021 20:26

В осінню прохолодну погоду до моїх рук потрапила дуже цікава книга бестселер. В той момент коли життя стає нестандартним, у зв'язку з купою проблем, переживань тобі справді хочеться забити на все... але тоді тобі на допомогу прийде чудова пізнавальна книга Марка Менсона "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем", саме тоді коли потребуєш сильних, позитивних думок. А ти знаєш, що "життя - це нескінченна серія проблем..."? Ми звикли та живемо в хороших та оптимістичних очікуваннях.
Бажаєте обертати ваш біль на вашу зброю, травму на силу, а проблеми на значно кращі миті життя?
Прочитавши цю книгу ти зрозумієш як спокійно сприймати власну інакшість. Адже забивати - не означає бути байдужим. Головне не зійти з правильної стежини життя. Прикладом в книзі є життя Чарльза Буковскі, який був алкоголіком, а в подальшому житті став відомим та успішним письменником.
Дивлячись на сьогодення я можу сказати, що ми живемо дійсно в психологічній епідемії. І для кращого життя Вам просто необхідно прочитати цю книгу. Ми надто часто в житті переймаємось ситуаціями на які по правді не потрібно звертати навіть увагу. Кожен з нас несе важкий тягар життя. Саме автор в цій книзі нам допоможе та підкаже як вирізняти та обирати реально важливі речі й правильно визначити пріоритети життя, іти легкою ходою, справлятись вчасно з великими страхами. Тобі цікаво як знайти правильну дорогу до успіху? Тоді ця книга для тебе.
Захоплює те, що автор створив нестандартний підхід до проблеми.
Люблю поринути в чудовий та книжковий світ, що захоплює.

Дякую, ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира.
Відповісти

0 0

Ірина Батуріна 11.11.2021 12:56

Дуже крута, хоча й неоднозначна книжка. Автор не церемониться з читачем і відверто говорить йому про те, що ми намагаємося сховати якнайдалі і ніколи не згадувати про це. Кожну думку проілюстровано прикладом з реального життя. На прикладі двох музикантів, яких вигнали з перспективних молодих гуртів одразу після підписання контрактів, автор показує, як вибір цінностей може зробити людину або щасливою, або нещасною. Не менше здивувала й розповідь про японського солдата, який переховувався у джунглях 30 років, не знаючи, що війна вже скінчилася. Автор не соромиться розповідати і про власні помилки і невдачі, тому читання цієї книжки схоже радше на довірливу розмову за чашкою чаю, аніж на повчання досвідченого і успішного ментора дурних і нещасних читачів. Книжка реально допомагає поглянути на власне життя під новим кутом і докопатися до ядра власного невдоволення, щоб нарешті почати боротися з першопричиною, а не наслідками. Найголовніше – визнати перед самим собою те, що ми всіма силами намагаємося не визнавати, а потім узяти на себе відповідальність за подальший розвиток подій. Навіть якщо нам дуже боляче, ми самі вирішуємо, на що спрямувати цей біль: на шлях до успіху чи на скочування в прірву. Дякую бібліотеці ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8. Відповісти

0 0

Дахно Анастасія 10.11.2021 18:43

Це перша книжка із саморозвитку, що дуже суголосна з моїм переконанням: людям подобається гратися в жертв. Звісно, набагато легше сидіти й скиглити, замість того, щоб підняти дупу і почати витягувати себе з ями, у яку вони самі себе й загнали. Наше життя занадто коротке, щоб витрачати час на жалість до себе. Впали? Забилися? Підняли голову й пішли далі. Я абсолютно погоджуюся з автором, що навіть негативний досвід – це досвід, який допомагає нам стати кращими і не повторювати минулих помилок. Також сподобався розділ про «особливих». Це такі собі самоназвані генії, які щиро переконані в шедевральності всього, що вони творять, але абсолютно не сприймають критики і не вважають за потрібне прислуховуватися до порад. Звісно, хтось може сказати, що це просто впевнені в собі люди, але якщо придивитися ближче, то за цією геніальністю справді нічого не стоїть. Окремий розділ присвячено сприйняттю власного успіху. Зараз чи не з кожної праски чути «Давай більше, краще, вище, не зупиняйся на досягнутому», але насправді щастя не в тому, щоб опинитися на вершині гори. Щастя у тому, щоб вам подобався сам процес сходження. Не обов’язково мати десять будинків, п’ятнадцять машин і віллу на Канарах, щоб бути щасливим. Книжку рекомендую, але обережно, бо декого вона може зачепити за живе. Дякую бібліотеці ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8. Відповісти

1 0

Литвиненко Анна 10.11.2021 14:35

Ця книжка однозначно була однією з найкращих нонфіків із саморозвитку, які траплялися мені за останні роки. Не те, щоби я читала їх дуже багато. Автор дуже просто і навіть трохи стьобно розповідає про те, як перестати паритися і нарешті стати щасливим. Тут ви не знадете 100500 порад у стилі: прокидайся з усмішкою, зроби дошку бажань, щоранку випивай склянку води. Ні, автор послідовно і дуже грубо занурює вас у найнеприємнішу правду, яку нам зовсім не хочеться визнавати. До вас у гості завітає панда Розчарування і скаже, що ніякі ви не особливі, що ви цілком собі пересічні, але нічого поганого в цьому немає. Або що якщо у вас в житті нічого не клеїться, то насправді ви винні в цьому самі. Мені дуже відгукнулася саме ця теза, оскільки я щиро переконана: вибір є завжди. Людина сама вибрала те життя, яким живе і сама вибирає жити ним далі, навіть якщо воно їй не подобається. Автор порівнює життя з партією у покер. Усім роздають карти, але не в усіх вони однаково хороші. Комусь може випасти геть паскудна комбінація. Але це не означає, що виграє той, у кому попалися кращі карти. Насправді, навіть той, у кого вони найгірші, може виграти, якщо прийматиме найкращі рішення.
Окремо хочу сказати декілька слів про переклад. Він чудовий. Так, тут більше перекладацької свободи, ніж, напевно, я змогла б собі дозволити, однак усе так природно вписується в стилістику книжки, що читати суцільне задоволення. Окрім одного: географічної локалізації. Якщо безхатьки на Контрактовій мене просто здивували (на Контрактовій і справді часто збираються безхатьки?), то фраза про Харків, цитую «Я дуже хотіла би піти на цю посаду, але робота в Харкові, а моя мама ніколи не пробачить мені, що я переїхала так далеко». Не знаю, яке місто було в оригіналі, але через цей Харків я просто спіткнулася. Основна думка мені геть не зчитується, бо до Харкова мені значно ближче, ніж, скажімо, до Львова. Звісно, це лише моя суб’єктивна думка, але як на мене тут явно передали куті меду. Дякую бібліотеці ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8.
Відповісти

1 0

Шарпінська Тетяна 10.11.2021 14:27

«Витончене мистецтво забивати на все» - це не звичайна мотиваційна книжка для саморозвитку. Якщо ви чекаєте лагідного підбадьорювання, на кшталт «Ти все можеш, варто лише повірити в себе», то вам точно не сюди. Проте, завдяки такій відвертості, часом навіть жорсткості, легше розібратися з власними заморочками і нарешті збагнути, що ми самі створюємо собі проблеми там, де їх можна було б уникнути, якби ми просто були чесними із собою. У книжці 9 розділів, у кожному з яких автор описує окремий аспект життя. Сподобалася теза про те, що в будь-яких стосунках головне довіра, а не бажання зробити так, щоб усім було добре. Ілюструє цей розділ він історією з власного життя. Якщо його дружина, збираючись на вечірку, обирає недоречне чи надміру екстравагантне вбрання і має в ньому, скажімо так, не надто гарний вигляд, він завжди відверто скаже їй про це. Звісно, вона засмутиться і піде переодягатися. Але разом із тим вона знатиме, що чоловік ніколи їй не брехатиме просто заради того, щоб не псувати їй настрій. І звісно ж, якщо він утне щось таке, вона також скаже йому про це. І цим вона допоможе йому стати кращим. Навіть якщо ви не дуже любите книжки з саморозвитку, цю рекомендую бодай спробувати. Упевнена, вона затягне вас з перших сторінок. Дякую бібліотеці ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8. Відповісти

1 0

Пінчук Катерина 05.11.2021 12:45

Почала читати книгу Марка Менсона «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем». Спочатку була дуже обурена і почала думати, що дарма мені попалась ця книга. Я була не згодна з автором, і мені здавалося, що це не правильно забивати на все. Читаєш і не погоджуєшся з автором – формулюєш своє власне рішення.
У першому розділі книги ми знайомимся з Чарльзом Буковські – алкоголіком, баболюбом, картярем, селюком, скнарою, ледацюгою і поетом. Спочатку він дуже хотів стати письменником, йому відмовляли у різних видавництвах друкувати його тексти. Тривало це – десятки років. Працював він на пошті, сортував листи. Несподівано для самого Чарльза, ним зацікавилися з маленького незалежного видавництва. Так склалося, що несподівано для самого себе він пише свій перший роман «Поштамт» за три тижні. Буковскі стає популярним письменником несподівано і для самого себе.
Парадокс у тому, що він не став краще. Він як і раніше вів той же спосіб життя.
Дуже сподобалася фраза з книги: «… життя – це таке, знаєте, западло. У ньому не буває так, аби реально забити на все. Чимось усе одно доведеться паритися». Ми всі живемо у складному світі, зараз як ніколи люди дуже заклопотані, та знервовані. Важливо вміти відділяти головні проблеми від другорядних і не тратити сили на них, перейматися лише тим, що справді того варте.
Читати його не нудно. Свої докази автор підкріплює прикладами із життя своїх знайомих чи відомих особистостей. Для себе я знайшла безліч цікавих думок, які тепер допомагають мені у повсякденному житті.

Дякую, ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира.
Відповісти

0 0

Yuliia 25.10.2021 09:56

Уміння забивати на певні речі, а не забивати когось – розставляємо пріоритети цієї книги. Пишу про автора, що трохи розвантажив мене у найважчий тиждень осені.
У миті, коли світ здається скиртою гною, то потребуєш сильних думок, які б бажано відбивали твій стан, але не в такій гнівній формі. Ця книга стала евфемізмом моїх дещо різких поглядів на окремі речі, наприклад, ставленні до викликів, від яких розпачливо хочеться битися головою об стіну. Книга, словом, допомогла зібрати рештки об’єктивності до купи, не звихнутися.

«Наша сучасна культура вбиває нам у голови довбані позитивні очікування». «Усе буде добре», – казали вони. Але ні, сталося те, чого не хотілося найбільше. Позитивно сприймати проблеми – початковий рівень схибленості. Сприйняти виклик з усіх боків, навіть з найгидотніших.

«Позитивні сплески констатують те, чого у нас немає». А-а-а, це теж стосується попереднього. Пам’ятаєте популярне відео, де маленька дівчинка дивиться у дзеркало, махає кулаками і проговорює, що в неї все круто, бо вона до біса крута й особлива? Так-от, фігня це все. Або ти вже щасливий, або переконуєш себе в тому. Друге – теж схибленість на собі, власних комплексах, перемогах, якими ще й не пахнуло. Аби власне его не засмерділося від зомбованого позитиву, розслабтеся, не говоріть із собою та дзеркалом, а просто робіть хоч щось. Філософ Алан Воттс пропонує гідний закон протилежного зусилля: «Бажання мати позитивний досвід – це негативний досвід; прийняття негативного досвіду – це позитивний досвід». Секундочку. Це що значить, копирсання у якомусь лайні – це позитивний досвід? Ем, відповідаю «так», бо знати, як воно смердить, а ще краще, як з нього вибратися – хіба це не прекрасно?

«Пекельна петля зворотного зв’язку». Переживати за те, що переживаєш за те, що переживаєш… Ну ви зрозуміло, іноді кінця не видно.

«Не намагайтеся». Помітила, що коли забиваю на окремі речі й виконую, наприклад, свою роботу без гіркого усвідомлення, що дедлайни руйнують мозок і віру в людей, то й результат виходить нічого так.

З чим згодна на 100%? Автор каже: «Не шукайте себе». Типу в цьому небезпека замурувати себе у певній ролі, з якою боязко буде вийти. Потенціал – штука безмежна, і часто заохочує нас до споконвічного блукання – дослідження своїх можливостей.

З чим згодна на 90%? «Свобода сама по собі не має сенсів». Я за те, щоб не наповнювати сенсами кожну мить свого життя. Інакше ми потрапляємо в оту саму «петлю зворотного зв’язку», бо замість того, щоб просто жити і насолоджуватися, всихаємо від пошуку сенсів. Добре, пукати без сенсу – то ясно, але як же думка про дослідження себе? Це ж і є вияв свободи, тобто її сенс – дослідження, рух, постійна прокачка булок. Ех, цієї петлі не позбутися.

Раджу книгу? Так, абсолютно. Хоча б для того, щоб подивитися на себе з боку, оцінити, посміятися, або ж послати автора під три чорти.

Дякую Луганській обласній універсальній науковій бібліотеці. Там майже завжди можна знайти гайпову книжку :) Відповісти

0 0

Васильченко Вікторія Ігорівна 21.10.2021 22:39

#читаюнонфікшн

Враження від книжки неоднозначні. Спочатку переважало роздратування?
Як на мене, це книга - провокація. Манера написання мені не зайшла, щось на кшталт 'ми всі так не правильно думаємо, відчуваємо, прагнемо щастя, досягаємо цілей і тд. і тп., а я такий досвідчений, крутий і класний навчу вас, як правильно'. І оце все рівняння 'усіх нас' під одну лінійку 'неправильності', оце 'ми', 'нас', викликало спротив у мене, як у читача.
Звикнувши до цієї своєрідної манери написання-повчання (десь на сторінці 50-ій), я заспокоїлась і тоді читання стало приємнішим.
Не можу сказати, що книжка не сподобалась. Але часом автор писав про те, що так би мовити, 'і коню зрозуміло', часом суперечив сам собі, але інколи все-таки висловлював орігінальну думку і заставляв задуматись, приміряти твердження книжки на себе.
Щодо суперечностей, то тут далеко йти не треба - книга не вчить 'забивати на все', а на те, що не важливо. Основне завдання, яке стоїть перед 'нами'? - це правильно розставити пріоритети і перейматись тільки тим, що по суті, важливо саме 'нам'. Часто на сторінках лунала думка, що переробити 'нас' не складно, треба тільки усвідомити/ віднайти 'неправильні' цінності і замінити їх 'правильними', змиритись з тим, що усі ми посередності і часто помиляємося, і брати на себе відповідальність за нашу реакцію на проблеми, які підкидає життя, що повне лайна. І отут наступна суперечність - автор не раз згадує, що довгий час ходив до психотерапевтів і розбирався в собі, отже, оця вся мудрість прийшла до нього аж ніяк не швидко, просто і завдяки собі одному, а через тривалий час терапії.
Відверто НЕ сподобалось захоплення автора росіянами і їхньою хамською прямолінійністю та пояснення цієї 'особливості'.
Сподобались і зацікавили роздуми про відчуття щастя, як результату постійного розв'язання проблем. Також частина книжки про цінності. А саме розповідь про стосунки з братом і не задоволення цими стосунками, як результат 'не вірних цінностей' (тут у мене була схожа ситуація, і я на всі 100% з автором погоджуюсь). Цікаво було почитати історію про Дейва Мастейна і Металіку та неможливість відчути щастя навіть від значних досягнень.
Зачепив, здивував і примусив подумати розділ про поразки, а саме частина про біль, як невід'ємний і необхідний елемент в житті, та про принцип "роби хоч щось". Також цікаво було прочитати про відносини, кордони та кохання, ну і про смерть.
І останнє, сама книга - ляля: палітурка, дизайн, сторінки, стрічка-закладка. Краса? Відповісти

0 0

Остапчук Анна 27.09.2021 16:04

Цього разу книга, що інтригує кумедною назвою. Читаючи книги такого роду, ніколи не надійтеся, що там міститься еліксир усіху чи якась конкретна істина!
⠀
Поради корисні! ?Реально, є цікаві настанови, приклади з життя та філософські відступи. Текст не складний, написано живою мовою та з гумором.
⠀
??Якщо у двох словах, то це доволі непоганий представник книг подібного жанру.
⠀
?‍?Декілька цікавих порад, які я винесла з книги:
?Правильно розставляй пріоритети.(не все те важливе для тебн, що важливе для когось іншого)
?Поганий досвід — це теж досвід.(сприймай власні "факапи" об’єктивно, вчися на них)
?Ретельніше добирай оточення.(воно має надихати)
Поразка - це рух уперед. (не зупиняйся на перешкодах)
?Роби хоч щось!(рух-це життя)
?Фільтруй власне життя.(все потребує фільтрації, пам’ятай про це)
?Розслабся та не парся.(не понижуй стан свого здоровя через нерви)
?Щастя - це розв’язані проблеми. (проблеми ніколи не закінчуються, та при кожній розв’язаній проблемі ти будеш відчувати щастя. Тому потрібно прагнути не до безпроблемного життя, а працювати над тим, щоб мати життя з кращими проблемами)
⠀
Книга не допоможе розв'язувати проблеми, вона допоможе «не паритися ними». ?
⠀
Якщо ви не виховали у собі свідомість протягом попередніх років, книга вам нічого не дасть. ☝?Бо це не чарівна паличка. Вам не треба забивати на все, вам лише потрібно вміти розуміти, що для вас в житті важливо, а що ні. Через що варто перейматися, а на що дійсно можна "забити".?‍♀️
Власне, це вміння розрізняти одні життєві проблеми від інших, правильно розставляти пріоритети — саме це є основною ідеєю книги. Відповісти

0 0

Андрій 11.06.2020 17:31

Коли відкриваєш таку книгу, то сподіваєшся, що саме вона дасть тобі підказки як правильно жити і що робити, однак Марк Менсон відразу говорить, що відповіді на саме глобальне питання він не дасть. Але він дає куди важливіше - їжу для роздумів. Менсон пропонує подивитися на своє життя з іншого боку, взяти відповідальність за свої невдачі, не бути занадто самовпевненим і перестати вважати себе ким-то винятковим, в тому числі і винятковим невдахою. Згідно філософії Менсона сили потрібно направляти лише на важливі цілі, а не на другорядні (наприклад: популярність), з цим я згоден, іноді ніяких грошей не потрібно, аби поруч знаходилися ті, хто бачать в тобі людину, а не гаманець. І навіть якщо всі навколо твердять, те, що ти робиш - марно, але ця справа робить тебе по справжньому щасливим, то потрібно продовжувати. Дуже важливим мені здалося, що автор не ллє воду, як часто буває в подібних книгах. Він веде осмислений діалог з читачем, показуючи "на пальцях" у чому суть тонкого мистецтва забити на все. Особисто для мене дуже багато в книзі не було новим, якось так вийшло, що до 40% написаного в книзі я дійшов своїм розумом, решта стало для мене їжею для роздумів і невеликим сигналом до дії. У будь-якому випадку, читання нагадувало посиденьки з другом напідпитку в барі. Головний сенс, який я виніс - лайно трапляється, але не варто зациклюватися на кожній з тих неприємностей, що тебе підстерегла і переживати все як глобальну катастрофу. А так же, що з кожної неприємності можна винести позитивний досвід, який зробить тебе сильнішим.
Коли відкриваєш таку книгу, то сподіваєшся, що саме вона дасть тобі підказки як правильно жити і що робити, однак Марк Менсон відразу говорить, що відповіді на саме глобальне питання він не дасть. Але він дає куди важливіше - їжу для роздумів. Менсон пропонує подивитися на своє життя з іншого боку, взяти відповідальність за свої невдачі, не бути занадто самовпевненим і перестати вважати себе ким-то винятковим, в тому числі і винятковим невдахою. Згідно філософії Менсона сили потрібно направляти лише на важливі цілі, а не на другорядні (наприклад: популярність), з цим я згоден, іноді ніяких грошей не потрібно, аби поруч знаходилися ті, хто бачать в тобі людину, а не гаманець. І навіть якщо всі навколо твердять, те, що ти робиш - марно, але ця справа робить тебе по справжньому щасливим, то потрібно продовжувати. Дуже важливим мені здалося, що автор не ллє воду, як часто буває в подібних книгах. Він веде осмислений діалог з читачем, показуючи "на пальцях" у чому суть тонкого мистецтва забити на все. Особисто для мене дуже багато в книзі не було новим, якось так вийшло, що до 40% написаного в книзі я дійшов своїм розумом, решта стало для мене їжею для роздумів і невеликим сигналом до дії. У будь-якому випадку, читання нагадувало посиденьки з другом напідпитку в барі. Головний сенс, який я виніс - лайно трапляється, але не варто зациклюватися на кожній з тих неприємностей, що тебе підстерегла і переживати все як глобальну катастрофу. А так же, що з кожної неприємності можна винести позитивний досвід, який зробить тебе сильнішим.
Відповісти

1 0

Yatsyna Andrii 12.02.2020 16:12

"Витончене мистецтво придумувати інтригуючі назви"

Саме таку книгу варто було б написати блогеру Марку Менсону. Але він написав "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем". І хоча ця назва дуже мало відповідає змісту книги, але зробила її справжнім бестселлером.

По суті ця назва підійшла б до одного-двох із дев'яти розділів цієї книги. Решта сім — зовсім не про те. Той, хто звик до серйозної психологічної літератури може бути розчарованим, оскільки книга не посилається на жодні дослідження чи теорії. Її зміст — це майже виключно умовиводи автора, що стали наслідком його власного або чужого життєвого досвіду. Скажу відверто, що дещо тут видається просто висмоктаним з пальця. Тому не можна до цієї книги підходити, як до серйозної літератури. Але ж автор нам про це натякнув ще в її назві. Чи не так?

Але давайте перейдемо до її чеснот (а вони, без сумніву, є). По-перше — гумор. Дуже часто автор тонко іронізує і це викликає в читача посмішку. Також насправді постарався перекладач, який цю книгу трішки адаптував і "українізував". Тому за окремі "перли" треба і його відзначити.
По-друге — лаконічність. Розділи невеликі і закінчуються швидше, ніж екзистенційні роздуми автора починають втомлювати читача.
По-третє — цікаві та часто повчальні історії. Історії як з життя автора чи його друзів, так і з невідомої біографії різних цікавих знаменитостей. Хоча іноді автор робив з тих історій трохи однобокі висновки, проте самі історії були дуже цікавими. Це, напевно, головна родзинка книги.
По-четверте — закінчення книги. Сильне, змістовне, емоційне. Майстерно.
По-п'яте — якісне оформлення самої книги. "Наш формат" постарався.

Висновок: Несерйозний, необов'язковий, але цікавий нон-фікшн. Рекомендую. Відповісти

1 0

Павло 10.12.2019 17:26

Прочитавши книгу Марка Менсона, був вражений його підходом щодо життєвих позицій. На мою думку основна догма яку хотів донести автор: вміло забивати на ті речі,які не несуть якого смислового навантаження в наше життя та створять в майбутньому позитивний вклад в наший розвиток. Потрібно вміло розділити що для Вас головне зараз, і що принесе свій плід в майбутньому(бажано щоб цей плід був хорошим).Тож обов'язково потрібно забивати,але не на все,а на що варто можна довідатись саме в цій книзі. Це важко,потрібно від чогось відмовитись, але ці відмови звільнять ресурс,енергію та час для чогось більш важливо,більш значимого у вашому житті. Потрібно активно казати "ні" тим речам,які тільки те і роблять,що вичерпують твій ресурс, твій час,а час це одне із головних валют,які працюють в майбутньому. Читаючи книги, саме такі як Марк Менсон "Витончене мистецтво забивати на все", потрібно зосереджуватись на ній, не відволікатись, вміло підчеркувати та вміло відсікати на прикладах щось із свого життя. Що заважає вам зараз мати це майбутнє,про яке ви мрієте,що ви робите не так,щоб отримувати те,що вам хочеться? Можливо якраз і не те ви робити, і саме це потрібно викинути із свого життя, саме на такі речі потрібно забити, щоб в майбутньому отримувати те, чого ви хочете, або ж те на що ви заслужили) Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"