Автор | Фредерік Беґбедер |
Видавництво | Лабораторія |
Рік видання | 2023 |
Палітурка | тверда |
Оригінальна назва | Mmoires d'un jeune homme drang |
Перекладачі | Петро Таращук |
ISBN | 978-617-8203-95-5 |
Кількість сторінок | 144 |
Мова | українська |
Розмір | 145 х 215 мм |
Художник/ілюстратор | Олена Мишанська |
Категорія | Сучасна іноземна проза |
Артикул | 942708 |
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Марк Марроньє — достатньо заможний юний француз, який в захваті від вечірок, алкоголю, наркотиків і сексу. Цинічний, саркастичний, а моментами навіть жорстокий, він віддається насолодам, які щедро пропонує життя. Та що насправді стоїть за ідеальною картинкою? І хто ховається за типово маскулінним образом?
Фредерік Беґбедер — французький прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор, сценарист, актор та режисер. Вважається одним з найцікавіших сучасних письменників Франції.
Траплялися добрі миті, життя тиснуло не так тяжко. Зрозуміти це ззовні неможливо. Сьогодні я знаю, що ніколи не здійсню навколосвітньої подорожі, ніколи не буду першим номером у п’ятдесятці найкращих, ніколи не стану президентом республіки, ніколи не вкорочу собі віку, мене ніколи не візьмуть у заручники, я ніколи не стану героїновим наркоманом, ніколи не буду диригентом оркестру, мене ніколи не засудять до смерті. Сьогодні я знаю, що помру своєю смертю (від передозування джанк-фудом).
Дві найгірші у світі фрази: «Мені треба поговорити з тобою» і «Я б хотів, щоб ми лишилися друзями». Найкумедніше полягає в тому, що вони завжди призводять до протилежного результату й уривають не тільки розмову, а й дружбу.
Я не люблю невразливих хлопців. Я поважаю тільки сміховинних, тих, що ходять із розстебнутою ширінкою на обідах зі снобами, тих, кому в мить поцілунку голуб гидить на голову, тих, хто щоранку може послизнутися на банановій шкірці. Сміховинне властиве людині. Той, хто не стає регулярно посміховиськом для юрби, не заслуговує, щоб його вважали за людину. Я скажу навіть більше: єдиний спосіб дізнатися, що ти існуєш, — стати гротескним.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%