Книга «Сатурнін»

Доктор Влах розподіляє людей на групи залежно від того, як вони поводяться у напівпорожній кав’ярні, маючи перед собою миску тістечок-«картоплин». Уявіть собі шикарну кав’ярню в неділю вранці. Надворі гарна погода, і гостей у кав’ярні небагато. Ви вже поснідали, прочитали всі газети і тепер, влаштувавшись зручно в м’якому кріслі, задумливо роздивляєтесь миску «картоплин». Нудьга повільно розповзається всіма кутками кав’ярні. І тут має з’ясуватися, до якої групи людей, за теорією доктора Влаха, ви належите. Якщо ви людина без фантазії, без потреби у динаміці і без почуття гумору, ви дивитиметесь на «картоплини» тупо й бездумно, можливо, до самого полудня, а потім встанете і підете на обід.

Цілком серйозно підозрюю, що до цієї першої групи доктор Влах зараховує і мене. Думаю, це безпідставно. () Та менше з тим. Навіть якби я й справді належав до людей цієї категорії, це було б приємніше, аніж бути представником другої групи, який начебто, дивлячись на «картоплини», із задоволенням уявляє собі, що сталося б, якби хтось раптово і без попередження почав інших гостей кав’ярні цими «картоплинами» бомбардувати.

Я не розумію, як доросла розумна людина може про таке думати. Однак я повністю погоджуюся з тим, що доктор Влах, як він і сам стверджує, належить до цієї групи. З якоїсь незрозумілої причини він цим пишається. Він вважає таких людей духовно розвиненішими. Я, однак, не можу уявити, що спільного із духовною зрілістю має фантазія про «картоплини», що розбиваються об голови мирних відвідувачів кав’ярні. Я не можу собі цього уявити, але давайте про це не сперечатися. ()

Якби доля не звела мене з Сатурніном, я б ніколи не повірив, що існує ще й третя категорія людей, якісь такі білі ворони. Я маю на увазі людей, яких думка про «картоплини», що літають в повітрі, настільки захоплює, що вони встають і реалізують її.

Про автора

Зденєк Їротка (1911–2003) — відомий чеський письменник. До початку 1940-х він був досить далекий від літератури. Навчався у будівничому інституті, служив і працював в армії, пізніше — у Міністерстві суспільних робіт. Однак завжди любив і вмів розповідати дотепні історії, тож якось Ян Дрда запропонував йому записати й опублікувати одну з них. Відтоді життя Їротки радикально змінилося, він почав співпрацювати з «Народною газетою», гумористичним тижневиком «Дикобраз», Чехословацьким радіо. Пиcав фейлетони, сатиричні художньо-публіцистичні тексти, та радіоп’єси. Великих творів у Їротки тільки два: культовий гумористичний роман «Сатурнін» (1942) та детективна пародія «Чоловік із собакою» (1944).