Книга «SALE. Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Джеймс Робінсон |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2016 |
| Палітурка | тверда, матова |
| Перекладачі | Олександр Дем'янчук |
| Кількість сторінок | 440 |
| Мова | українська |
| Розмір | 140 х 210 мм |
| Категорія | ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ |
| Артикул | 300401 |
Джеймс Робінсон - «SALE. Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності»
Ціна
230 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Опис товару «SALE. Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності»
NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!
Перший наклад книги закінчився. пропонуємо придбати перевидання "чому нації занепадають. походження влади, багатства і бідності".
«Чому нації занепадають» — це справжня класика економічної та політичної літератури. За версією Марка Цукерберга, — одна із найкращих книг, виданих у 2015 році. Бестселер New York Times, одна із улюблених книг Білла Гейтса.
Тематика книги
Політика, економіка, суспільні науки, державотворення, історія.
Про книгу «Чому нації занепадають»
Чому одним країнам вдається розвиватися та процвітати, переживати кризи та використовувати їх на свою користь, а інші занепадають навіть без очевидних на те причин? Наскільки добробут націй залежить від географії, історії та способу управління?
Ця книга — результат п’ятнадцятирічного дослідження історії розвитку країн по всьому світу. Її автори, науковці Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон, зробили вичерпні висновки щодо того, що насправді рухає людство вперед — активне громадянське суспільство, що ставить на перше місце економічний та політичний добробут кожного громадянина.
Генеральний партнер видання книги «Чому нації занепадають» — компанія ICU.
Для кого буде корисною книжка «Чому нації занепадають»?
Для усіх, зацікавлених у політиці, економіці та історії країн, а також у тому, що чекає нас усіх у майбутньому.
Чому ця книга
«Чому нації занепадають» — вичерпне і зрозуміле пояснення ґрунтовного дослідження, проведеного досвідченими науковцями. Книга відповідає на запитання про те, що саме сприяє добробуту країн і які фактори насправді не такі важливі, якими здаються.
Про авторів
Дарон Аджемоґлу — всесвітньо відомий науковець, професор економіки, викладач кафедри економіки Гарвардського університету. Один із десяти найцитованіших економістів світу.
Джеймс Робінсон — фахівець із питань Африки та Латинської Америки. Відомий політолог та історик. Навчався у трьох університетах: Єльському, Університеті Варвік та у Лондонській школі економіки. Професор Університету Чикаґо.
Інша книга авторів
- «Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи» Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон, «Наш формат», 2020 рік
Відгуки про книгу «Чому нації занепадають» авторів Дарона Аджемоґлу та Джеймса Робінсона
Надзвичайно амбітна праця, що вільно стрибає між історичними епохами та країнами світу, прагне дати відповідь на важливе питання — чому одні нації багатіють, а інші — ні. — New York Times
Від початку до кінця сповнена історичних фактів, одночасно розумних і захопливих. — Observer (Great Britain)
«Чому нації занепадають» — справді потужна книга. Асемоглу та Робінсон розкривають одну з найважливіших проблем у суспільствознавстві, що упродовж століть непокоїла провідних мислителів, і пропонують відповідь, блискучу в своїй простоті та силі. Захопливий текст – суміш історії, політології й економіки змінить наші уявлення про економічний розвиток. Читати – ОБОВ’ЯЗКОВО. — Стівен Левітт, співавтор книги «Фрікономіка»
Сьогодні для людей, які приймають рішення та беруть на себе відповідальність у нашій країні, ця книга має бути обов’язковою до прочитання. — Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської бізнес школи (kmbs)
Відгуки (59) Новий
Корчина Людмила 11.11.2021 11:12
Так чому ми бідні?
Чому так виходить?
Можливо Ви знайдете для себе відповідь у книзі «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства та бідності» відомих на весь світ економістів Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона. Вони взялись знайти відповіді на запитання: чому одні країни – багаті, а інші – бідні? Чи сприяють економіці природні умови і культурний рівень населення? Який політичний устрій допомагає розвитку економіки, а який її знищує?
Це одна з книг, що змінюють світогляд. Вона проводить глибинний аналіз широкого спектру понять, від менталітету й культури до географічних особливостей і економічних зв’язків, та пояснює, як ці поняття позначаються на розвиткові країни й нації.
Видання завоювало таку широку популярність, загальне визнання та схвалення, що його почали рекомендувати навіть Білл Ґейтс і Марк Цукерберґ.
Дякую за можливість прочитати розумну та пізнавальну книгу Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської ТГ
«Хмельницький бібліофреш на Подільській, 78»
Відповісти
Марина Кушнірук 09.11.2021 15:12
Думаєте, ПАР? Марокко?
А, ні. Ботсвана. Я дуже здивувалась, коли дізналась про це, бо раніше ніколи не задумувалась, хоча і чула про історію зі знайденими копалинами діамантів. Але не продані діаманти врятували економіку Ботсвани. Її врятувала дуже влучна стратегія розподілу тих грошей, які вдалося виручити за продаж. Суспільство Ботсвани проконтролювало, щоб лідери зробили все для людей, а не для власних гаманців.
Автори дуже докладно дають відповідь на просте запитання «чому дурні, бо бідні, а бідні, бо дурні». Погодьтеся – ми частенько задаємося ним на теренах пострадянського суспільства.
Відповідь така: чим ширше розподілена влада і ресурси ➡️ тим сильніше суспільство ➡️ тим швидше зростає економіка.
Але як суспільству стати сильним настільки, щоб контролювати розподіл влади та кошти? Якщо приклад Ботсвани для вас задалекий, порівняйте Україну та Польщу, які колись були у схожих кондиціях, а зараз разюче різні. Відповідь - три кроки: 1) суспільство має бути мобілізованим та згуртованим, 2) пильнувати дії влади та 3) будувати інститути, що включають суспільство, а не викидають його з рівняння. "Чому нації занепадають" дала мені хороший поштовх подумати, скільки кроків пройшла Україна поки що. Напевне, все ж таки зупинилася на першому. Джерело: https://nashformat.ua/products/chomu-natsii-zanepadayut.-pohodzhennya-vlady-bagatstva-i-bidnosti-702844#commentsНаштовхнулася на цікаве питання при перечитуванні книги. Здогадайтеся, яка країна Африки найуспішніша?
Думаєте, ПАР? Марокко?
А, ні. Ботсвана. Я дуже здивувалась, коли дізналась про це, бо раніше ніколи не задумувалась, хоча і чула про історію зі знайденими копалинами діамантів. Але не продані діаманти врятували економіку Ботсвани. Її врятувала дуже влучна стратегія розподілу тих грошей, які вдалося виручити за продаж. Суспільство Ботсвани проконтролювало, щоб лідери зробили все для людей, а не для власних гаманців.
Автори дуже докладно дають відповідь на просте запитання «чому дурні, бо бідні, а бідні, бо дурні». Погодьтеся – ми частенько задаємося ним на теренах пострадянського суспільства.
Відповідь така: чим ширше розподілена влада і ресурси ➡️ тим сильніше суспільство ➡️ тим швидше зростає економіка.
Але як суспільству стати сильним настільки, щоб контролювати розподіл влади та кошти? Якщо приклад Ботсвани для вас задалекий, порівняйте Україну та Польщу, які колись були у схожих кондиціях, а зараз разюче різні. Відповідь - три кроки: 1) суспільство має бути мобілізованим та згуртованим, 2) пильнувати дії влади та 3) будувати інститути, що включають суспільство, а не викидають його з рівняння. "Чому нації занепадають" дала мені хороший поштовх подумати, скільки кроків пройшла Україна поки що. Напевне, все ж таки зупинилася на першому.
Дякую Літтера - Бібліотеки України! Відповісти
Ігор Тимоць 30.10.2021 13:34
Серед розглянутих у книзі держав: Римська імперія, цивілізації Майя, Ацтеків та індіанців Північної Америки, Венеціанська республіка, Британська імперія, Австралія, Ефіопія, Ботсвана, ПАР, Франція, Іспанія, Мексика, Колумбія, США, Австро-Угорська та Османська імперії, сучасна Туреччина, Російська імперія, СРСР і сучасна Росія, Узбекистан, Північна і Південна Корея, Японія, імперський і сучасний Китай.
Центральним в книзі є порівняння так званих “екстрактивних” й “інклюзивних” інститутів. Екстрактивні мають вижимати соки з ресурсів (землі, людей, природних копалин). Вони дозволяють “елітам” управляти економікою для власної вигоди. Тобто всі прибутки отримує вузька група, яка перешкоджає іншим отримувати вигоду. Екстрактивні допускають відчуження власності чи доходів на користь “еліти”. Врешті, вони призводить до зубожіння навіть, якщо можливе короткочасне запровадження інновацій чи ріст. Вони творять порочне коло взаємопосилення й закріплення цих інститутів. Із спіралі екстрактивних інститутів важко вибратися, бо вона сама себе захищає і постійно зміцнюється. Прикладами таких держав є диктаторські, тоталітарні та олігархічні режими, де «еліти» підтримують владу за допомогою армії, поліції, залежних судів тощо.
У цьому сенсі Україна - екстрактивна держава, де влада зосереджена у руках вузького кола олігархії та людей, які її обслуговують.
Інклюзивні інститути (вибори, громадське суспільство, приватний бізнес, громадська діяльність) дозволяють участь більшості громадян в економічних відносинах із змогою отримати прибуток. Недоторканність власності гарантована, відчуження майна чи доходів не допускає незалежний суд. Інклюзивні перешкоджають вузьким групам регулювати економіку на свою користь. Інклюзивні створюють спіраль процвітання. Саме такі є основою всіх ліберальних демократій сучасності.
Економічний ріст можливий в умовах екстрактивних та інклюзивних інститутів, але безперервний, тривалий динамічний ріст є тільки в перших. Хоча економічний ріст може бути в умовах екстрактивних, але він нетривалий і не веде до істотного зростання добробуту більшості населення. Зате призводить до зростання розриву між багатими і бідними.
Держави з інклюзивними інститутами порівняно легше і успішніше долають внутрішні і зовнішні кризи. Екстрактивні посилюють кризи.
Екстрактивні завжди сприяють конфліктам, бо концентрують величезну владу і доходи у руках вузької групи. Якщо інша група зможе перемогти в боротьбі, то всю влада і ресурси отримує вона. Все або нічого. Приз – великий, тому велика спокуса. Відтак боротьба за контроль над екстрактивними інститутами тліє постійно, періодично розгорається і переростає в громадянську війну, етнічні чистки, голод, насильство. Часто вона призводить до зміни режиму, та заміни його на інший екстрактивний режим, а іноді до краху і розвалу країни.
Екстрактивні інститути в тривалій перспективі перешкоджають економічному розвитку і росту через кілька факторів. По-перше, неможливість отримати тривалу вигоду всім і перспектива будь-якої миті втратити результати своєї праці. Це створює погані стимули для більшості громадян - слабкі гарантії прав власності. По-друге, вузькі групи контролюють економіку і перешкоджають економічному розвитку, бо нові технології можуть підірвати сектори економіки, що дають їм прибуток, і створити інші заможні групи, які можуть скерувати економічні ресурси на підрив влади «еліт». Це так зване «Руйнівне творення». Наприклад, до Х року роботу роблять люди, а після винаходу – машини. Тоді висококваліфіковані працівники потрібні лише, щоб обслуговувати машини. Старі працівники втрачають роботу. Відбувається перерозподіл багатства на користь нових, більш ефективних виробничих технологій, а їх власники можуть захопити контроль над політичними інститутами.
Автори розглядають індустріалізацію в СРСР як приклад економічного росту в умовах екстрактивних інститутів: бурхливий розвиток важкої промисловості здійснили за рахунок села, що призвело до Голодомору. Сільське господарство в Росії було так погано організоване, а рівень технологічної відсталості був такий великий, що простий перерозподіл ресурсів з села на користь індустрії, де продуктивність праці й капіталу вища, дали швидкий економічний ріст. До 1970-х, коли давніші неефективні ресурси села повністю перенаправили в промисловість, радянська система виявилася в глухому куті: примусові методи вичерпали себе, не даючи колишніх дивідендів, а нестача економічних стимулів для робітників і опір «еліт» не дозволяли підтримувати безперервні технологічні інновації за межами військової промисловості. Щоб продовжити стійкий ріст, влада СРСР мала б відмовитися від екстрактивних інститутів, але це загрожувало політичній владі. Врешті, це призвело до розпаду СРСР.
Перехід від екстрактивних до інклюзивних та навпаки можливий і не раз бував в історії. Держави з виключно інклюзивними чи екстрактивними інститутами зустрічаються рідко. У сучасному світі більшість країн ближчі до одного з полюсів, але їх інститути не є суто екстрактивними чи інклюзивними. Розвиток в сторону інклюзивності чи екстрактивності історично не визначений і залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх умов.
Перетворення екстрактивних в інклюзивні залежить від: а) змоги і засобів правлячої «еліти» придушити опозицію б) наявності інститутів, які хоча б трішки протидіяли «еліті» – у Європі такими були парламенти; в) створення широкої коаліції, яка представляє максимально різні прошарки суспільства – вона гарантує, що будь-яка вузька група не зможе встановити екстрактивні інститути, бо ці дії зупинять інші учасники.
«Еліта» зацікавлена, щоб існуючий стан справ зберігався нескінченно довго, бо дає їй надприбутки. Це, властиво, бачимо в Україні. Але також і шанси та перспектив вирватися з порочного кола.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Читачі найчастіше обирають
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
