| Автор | Кейт Аткінсон |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2020 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Transcription by Kate Atkinson |
| Перекладачі | Ярослава Стріха |
| ISBN | 978-617-7866-13-7 |
| Кількість сторінок | 344 |
| Мова | українська |
| Розмір | 140 х 210 мм |
| Категорії | Художня література Сучасна іноземна проза Художня література Пригоди Художня література Детектив. Бойовик. Трилер Детективи |
| Артикул | 709275 |
Кур’єрська доставка в межах Києва
(окрім Столичного Шосе)
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
До відділення Justin
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Драматична історія шпигунки у Другій світовій війні.
Художня література.
У часи Другої світової війни 18-річна Джульєтта Армстронґ вступає до шпигунських лав, узявши до рук потужну зброю — друкарську машинку. Розшифровуючи розмови британських розвідників і фашистських прибічників, головна героїня стає частиною злочинів, державних таємниць і заплутаних обманів. Але й у мирному житті вже зрілу міс Армстронґ переслідує таємниче минуле, де, здавалося б, безперечні істини розбиваються об нові факти, а їй доводиться розплачуватися за необережні вчинки молодості.
Для усіх поціновувачів якісної сучасної психологічної прози.
У цьому детективному романі Кейт Аткінсон знову дає нам почути сильний жіночий голос у буремний воєнний час. Авторка блискуче відтворює історичні події, переплітаючи їх з вигадками та переносячи читачів у ті часи.
Кейт Аткінсон — британська письменниця, нагороджена Орденом Британської імперії, тричі лауреатка престижної літературної премії Costa Book Awards. Її пepший poмaн «Зa лaштункaми в музeї» булo oцiнeнo вищe, нiж книжку знaмeнитoгo Caлмaнa Pушдi, a cepiю бecтceлepiв пpo пpивaтнoгo дeтeктивa Джeкcoнa Бpoудi Cтiвeн Кiнг нaзвaв «гoлoвним дeтeктивним пpoeктoм дecятилiття». Зa poмaн «Життя за життям» Кeйт Aткiнcoн здoбулa нaгopoду British Book Awards (2013) у нoмiнaцiї «Aвтop poку».
У складній системі роману за допомогою вигадок і фактів, копій та оригіналів Аткінсон показує, що транскрипція може наблизити нас до істини.
Financial Times
Вигадані особи шпигунки повертаються, щоб вистежити головну героїню в мудрому і стрімкому романі ідей.
Guardian
Манчестерська студія ВВС стояла просто над вокзалом Пікаділлі. Джульєтту найняли Дикторкою. Саме так, з великої літери. («Жінка!» — казали всі, ніби зроду не чули, щоб жінка говорила). Їй досі снилися жахіття — вона боялася тиші, не встигнути договорити до звукового сигналу часу, просто не знайти слів. Робота не для слабкодухів. Вона почала вчащати в це кафе ще до війни. Назва лишилася старою, хоча власник змінився. Саме кафе було тісне й доволі обшарпане, картаті червоно- білі скатертини ніхто зроду не бачив геть чистими. Офіціанти постійно змінювалися, ніхто мовби й не помічав чи не впізнавав Джульєтту, що, власне, її навіть тішило. Загалом, заклад був паскудний, але вона до нього прикипіла. Це була нитка в лабіринті, яка виводила її у світ до війни, до самої себе до війни. У жирному й затхлому повітрі невинність стикалася з досвідом. Коли вона повернулася в Лондон і виявила, що кав’ярня досі працює, то зітхнула з полегшею. Стільки всього позникало. Джульєтта ціле своє дитинство слухала, як мамині «панянки» крехчуть, піднімаючись трьома прольотами сходів до їхньої квартирки у Кентіш-Тауні, а тоді штивно виструнчуються в корсеті і пишному бюстгалтері, доки мати знімає мірки. Інколи Джульєтта їх підбадьорювала і притримувала, доки вони загрозливо балансували на триногому табуреті, а мама повзала навколо на колінах, підколюючи поділ сукні. Джульєтта за ними скучала — вони плескали її по руці, пригощали льодяниками й цікавилися, як вона вчиться. («Яка у вас кмітлива донька, місіс Армстронґ»).
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Фоном йде останній сезон "Peacky Blinders" (2013-) та "The Edge of Love" (2008).
2. Місце та час у першому випадку – Друга світова та час після неї у Великій Британії, або просто час з різних боків барикад - у другому – Іспанія, громадянська війна, франкісти та республіканці (на перший погляд). Ну і приблизно однаковий вік авторів. Лише Сафон трохи вибився уперед.
3. Найдавніша читана мною авторка – це Мюрієл Спарк, мені дуже подобається цей роман, де начебто розповідається біографія авторки-початківки і про деякі спогади кілька десятків років згодом, і постає питання – що ж спільного в цього доволі саркастичного роману з шпигунським якбитрилером Аткінсон? У Аткінсон героїня працює на МІ6, а Мюрієл Спарк, сама на неї працювала і у розпал холодної війни вона явно не могла писати відверто про ті часи (така моя гіпотеза), але спостережливість і гострий язик неможливо приручити, і читачі отримали неперевершену фантасмагорію з детальними описами того часу, тому дуже жалкую, що немає українського перекладу, російський я у свій час читала мінімум чотири рази.
4. А що ж Аткінсон? – КА у перекладі Iaroslava Strikha стала для мене міцним горішком. авторка молодець, атмосфера того часу, коли всі поруч були подвійними чи потрійними агентами змальована дуже гарно і цікаво, наприкінці вона розповідає, хто і що було джерелом, для мене це дивна суміш "Loitering with Intent" Мюріел Спарк, Грема Гріна та післявоєнного нуару, тобто якщо ви цінуєте нешвидку та іронічну розповідь з незвичайним закінченням, то ось вона, хоча для мене все ж було малувато самої героїні, але в цьому і був задум, як сказала авторка, я аологет художньої вигадки
5. перекладачка Iaroslava Strikha (про її інші переклади напишу трохи згодом) теж молодець - переходи від набундючених розмов у МІ6 до говірки п'ятої колони виконані майстерно, але декілька слів я не зрозуміла, хоча на розуміння це не вплинуло, хотілось би почитати того ж Гріна чи Спарк у такому перекладі.
3. героїня більшу частину розповіді дуже молода і оцей прийом - побачити все навкруги квазі-наївним поглядом дає дуже різноманітні наслідки для читача
4. часи змінюються, а от люди ні, якби вони не маскувалися
5. і героїня, розшифровуючи розмови, робить розшифровку всього навколо, а потім і себе
6. для себе самої, але 300 сторінок з хвостиком ледве вистачає для цього (враження, що автрці хотілось відразу писати сценарій та знімати серіал)
7. самий веселий епізод - про порцелянову чашку, і це дуже добре висвітлює основний похмурий та апокаліптичний фон, за що я і люблю класичного Хічкока
8. і особисте - який вражаючий контраст, коли читаєш про складне життя під час війни у Великій Британії- просто немає неідеальної печені, а так все на місті, навіть найбідніша дівчина винаймає комнату, хоч би як не йшло, але ходить метро, таксі і є крамниця, де є все, а якщо ти корисний для країни, хоч і неслухняний подвійний агент, то тебе не сгноять у таборах, а перевербують і відправлять до теплих країв -
9. (алюзії від "Нашої людини у Гавані" (1958) до фільма "Анна" (2019) детектед), п'ята колона просто сидить у вязниці (за наказом Черчіля) - віє останнім сезоном "Peacky Blіnders" (2020) з Мослі та сестрами Мітфорд (які трохи є у книжці теж), а тут вже і "Дюнкерк" (2017) , і "Даунтонське абатство" (2010-2015) і "Мітфордські вбивства" (2017), і навіть "Джівз і Вустер" (1990) додають відеоряд. Створюється таке приємне інформаційне мерехтіння для читача.
10. Композиція дуже цікава, хоч і не нова, але повністю виконує те, що задумала авторка - примушує просто читати і строїти припущенння, шукати відповіді і дивуватися).
11. Авторка мені була раніше знайома завдяки серіалу "Case Histories" (2010-13), тому я, з одного боку, була готова до хитрих ходів і гри з часом оповідання, а з іншого – мені вже давно не була так цікава моя реакція на героїню (18-річну, коли все починається) – ну, коли ти буквально розмовляєш з книжкою – не роби цього, Джуліє, це погано скінчиться, боже, як це взагалі можна було придумати… особливо мені подобається епізод з севрською чашкою та історія з угорською шпигункою. І лайфгак з настурціями.
12. А потім ще раз авторка нагадує, що взагалі, що хоч вона не захистила у свій час дисертацію, але все одно віртуозність наративу та гру з читачем неможливо сховати за лаштунками шпигунської історії – і це гріє серце не тільки перебірливого читача, але й просто можна уявити цю історію як сценарій серіалу чи кінострічки.
FAZIT
Раджу читати всім, хто любить англійський роман, іронію, літературну гру та нуар Відповісти