Книга «Розмови з Ружевичем»

Ця збірка належить ще до одного виняткового жанру, представленого в польській літературній традиції, — розмова з померлим поетом. Представлене у ній вірші детально розглянуті в післямові до цього видання. Якщо говорити мовою реклами, то можна сказати, що у цій збірці український читач отримує «два в одному», оскільки вона складається з віршів, добраних у парі: на кожний вірш Ружевича Польковський дає свою відповідь. Тільки перший твір («Старий співає в товстих окулярах») немає свого відповідника, адже він витканий з біографії Тадеуша Ружевича. Тож давайте почнемо читати: все починається з моменту, коли в гості до старого поета приходити смерть.

Юзеф Марія Рушар

Ян Польковський — поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 – 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь у роботі краківського студентського комітету «Солідарності» (першій громадській опозиційній студентській організації в радянському блоці), де був редактором підпільного журналу «Sygna» («Сигнал») та видавництва «Krakowska Oficyna Studentw» («Краківська студентська друкарня»). У 1981 році заснував незалежне видавництво «ABC», а у 1983 – 1990 роках був видавцем і головним редактором консервативного часопису «Arka» («Ковчег»). У 1989 році Польковський був редактором та видавцем незалежного щотижневика «wiat» («Світ»). Яна Польковського інтерновано 13 грудня 1981 року. Після виходу з в язниці у Заленжі (район м. Катовіце), і до 1989 р. він був активним діячем підпільних опозиційних структур. У вільній Польщі був видавцем та головним редактором газети «Czas Krakowski» («Краківський годину») (1990 – 1996), не довго був речником уряду Яна Ольшевського був директором адміністрації польського державного телебачення, головним редактором кінопорталу Товариства польських кінематографістів. З дружиною Анною (у дівоцтві— Петрицька) мають двох синів і двох дочок та чотирьох онуків. Нагороди за поетичну творчість: Фонду ім. Косцельських (1983), підпільної «Солідарності» (1983), ім. Анджея Кійовського за поетичну збірку «Cantus» («Канті») (2010), «Орфей» ім. К. І. Ґалчинського за збірку «Gosy» («Голоси») (2013), «Identitas» у царині гуманітарних наук та художньої літератури за роман «lady krwi» («Сліди крові») (2014), Товариства польських журналістів «за заслуги перед свободою, разом та красою друкованого слова» (2015), ім. Пшемислава Гінтровського, яку отримують митці за «захист правди і любов до свободи» (2016). 6 травня 2016 року Президент Республіки Польщі Анджей Дуда нагороди Яна Польсковського Офіцерським хрестом Ордена відродження Польщі за видатні заслуги у розвитку польської культури та літературний доробок. У вересні 2019 року співає отримав золоту медаль «Gloria Artis».

Тадеуш Ружевич (народився у 1921 році, помер у 2014 році) — один з найважливіших поетів ХХ століття, драматург, прозаїк. Свої юнацькі вірші Ружевич публікував, серед іншого, у часописах «Pod znakiem» («Під знаком»), «Магіа» («Марія») i «Czerwone Tarcze» («Червоні щити»). У 1944 р. разом із братом Янушем видав збірку «Echa Lene» («Лісові відлуння»), а через два роки — збірку сатиричної прози та поезії «W yce wody» («У ложці води»). Однак його дебютом вважається поетична збірка «Niepokj» («Неспокій») (1947). Вихід після війни збірок «Niepokj» («Неспокій») та «Czerwona rkawiczka» («Червона рукавичка») ставши дуже важливою подією. Вірші молодого поета високо оцінили, серед інших, Леопольд Стафф та Чеслав Мілош. Саме тоді Ружевич написавши один із найвідоміших своїх віршів — вірш «Ocalony» («Порятунків»). Захоплений досягненнями творців театру абсурду, Семюеля Беккета або Ежена Йонеско, він створив один з найважливіших драматичних творів в історії польської літератури — «Kartoteka» («Картотека»). П'єр єсу, написану в 1960 році, часто считают одним із перших прикладів театру абсурду в польській літературі. Пізніше Ружевич часто експериментував з формою та змішував жанри, поєднуючи поезію з драмою та прозою. Одним із найважливіших прикладів цієї літературної стратегії є твір «Przygotowanie do wieczoru autorskiego» («Підготовка до авторського вечора»). До найвідоміших драматичних творів Ружевича пізніших років, серед іншого, належать «Odejcie godomora» («Голодний іде геть») (1977) і «Do piachu» (1979). На початку дев'ять яностих років Ружевич створив оновлену версію свого найвідомішого драматичного твору — «Kartoteka rozrzucona» («Розкидана картотека») , в яку включивши додаткові сцени, які стосувалися тодішньої реальності.