Книга «Протестантська етика і дух капіталізму»
Артикул: 709134
Книга в наявності
Відправка: 19.07.2025
Характеристики
| Автор | Макс Вебер |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2023 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus — Max Weber |
| Перекладачі | Олександр Погорілий |
| ISBN | 978-617-7552-28-3 |
| Кількість сторінок | 216 |
| Мова | українська |
| Серія | Класика суспільних наук |
| Розмір | 155 x 235 мм |
Макс Вебер - «Протестантська етика і дух капіталізму»
Ціна
390 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Забрати в книгарні "Наш Формат"
сьогодні до 20:00
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ
Про що книга «Протестантська етика і дух капіталізму» автора Макс Вебер Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus — Max Weber
Тематика
Економіка, соціологія.
Про книжку
Соціолог Макс Вебер став свідком глобальної модернізації, яка відбувалася по всій Європі наприкінці XIX — на початку XX століття. Шукаючи відповідь на питання, що є поштовхом до цих перетворень, Вебер дійшов висновку, що це не стільки поява нових технологій чи економічна політика, скільки трансформація парадигми мислення, спричинена Реформацією. На думку автора, поширення протестантизму спричинило зміни морально-етичних принципів, ставлення до праці та ролі людей у суспільстві, і як результат — стало вихідною точкою для появи капіталізму.
Для кого це видання
Книжка для всіх, хто цікавиться соціальними процесами, історією та політологією.
Чому ця книжка
У цій класичній праці, що побачила світ 1905 року, Вебер торкається таких понять, як «професійна етика протестантизму», «дух капіталізму», і розглядає питання покликання та економічної вигоди.
Про автора
Макс Вебер — німецький соціолог, філософ, історик. Народився 1864 року в Ерфурті. Навчався на юридичному факультеті Гейдельберзького та Берлінського університетів, пізніше викладав у Фрайбурзькому та Гейдельберзькому університетах. Вебера зараховують до найвпливовіших соціологів і вважають одним із основоположників цієї науки.
Книжки на схожу тематику
- «Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй», Адам Сміт, «Наш формат», 2018 рік
- «Капіталізм і свобода», Мілтон Фрідман, «Наш формат», 2017 рік
- «Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше», Ернандо де Сото, «Наш формат», 2017 рік
- «Шлях до рабства» Фрідріх Гаєк, «Наш Формат», 2022 рік
Цитати
Про капіталістичний дух
Один із конститутивних компонентів сучасного капіталістичного духу, і не лише його, а всієї сучасної культури, — раціональна життєва поведінка на основі ідеї професійного покликання — постав (і наша праця присвячена доведенню цього) із духу християнської аскези.
Про ставлення до праці
Цілком очевидно, що виняткове прагнення здобути потойбічне спасіння, виконуючи професійні обов’язки, розглядаючи їх як своє покликання, і сувора аскеза, якій церква підпорядкувала насамперед неімущі класи, сприяли зростанню «продуктивності» праці в капіталістичному, значенні цього слова. Ставлення до праці як до покликання стало для сучасного робітника так само типовим, як і аналогічне ставлення підприємця до наживи.
Про витоки формування сучасної «економічної людини»
Скрізь, де утверджувалось пуританське світовідчуття, воно за всіх обставин сприяло усталенню буржуазного, раціонального з економічного погляду способу життя, що, звичайно, було набагато важливіше за просте стимулювання росту капіталів. Пуритани були головними і єдиними послідовними представниками цієї тенденції. Пуританізм стояв біля колиски сучасної «економічної людини».
Огляди на книгу
Валерій Пекар Макс Вебер. Протестантська етика і дух капіталізму. Марксисти забороняли і замовчували цю невелику книгу, написану у 1903-1904 роках, як підривну щодо їхньої ідеології; натомість антимарксисти робили з неї майже прапор своєї боротьби, звідки й виникло протистояння марксистів і «максистів». Ні те, ні інше невірно. Скоріше Вебера треба вважати одним із перших інтегральних філософів, який показує складний взаємозв’язок і взаємовплив різних аспектів людського життя — технологій, економіки, мислення, релігії. Чому одні країни стрімко розвиваються, тоді як інші, маючи доступ до тих самих технологій, гальмують? У наш час, як і сто років тому, звично скаржаться на «менталітет», але що би це означало? Вебер показує, як протестантська Реформація створює нову парадигму мислення, з іншою етикою та мораллю, іншими уявленнями про сенс життя, роль і призначення людини, ставлення до праці та навчання. Важливо, що йдеться не про більшу, а про меншу свободу, певним чином про аскетизм життя, — але прихильники такої парадигми люто захищають свою несвободу, бо вона дає їм незрівнянно більші можливості розвитку і збагачення. Вебер гостро критикує капіталізм, але водночас доводить його необхідність і більшу продуктивність. Він чітко розрізняє буржуазний промисловий капіталізм, притаманний епосі модерну, та грабіжницько-авантюрний «капіталізм» минулих епох. Викладені сто років тому аргументи Вебера дивним чином звучать доречно і своєчасно в Україні ХХІ сторіччя, яка застрягла в традиційному мисленні та економічному укладі. Боротьба раціоналізму з традиціоналізмом відбувається тут і зараз, тому Макс Вебер є надзвичайно актуальним для нас. 62 0 Олександр Сапронов «Протестантська етика і дух капіталізму» вважається класикою соціологічної та історичної думки початку 20 століття. Ця праця вийшла друком у 1905 році і до сьогодні не втрачає своєї популярності як в середовищі академічних спільнот, так і для пересічних любителів історії, економіки та релігії. Німецький соціолог Макс Вебер в своїй праці спробував довести зв’язок між віросповіданням і поширенням капіталістичних відносин. Вебер говорить, що в часи масового зародження і поширення капіталізму (17-18 століття) саме протестантські спільноти – КАЛЬВІНІСТИ, МЕТОДИСТИ, КВАКЕРИ, МЕНОНІТИ, БАПТИСТИ – стали були провідниками поширення капіталізму і саме релігійні концепції цих протестантських течій зіграли важливу роль в розвитку капіталізму. Чому так? Макс Вебер пояснює це кардинально новим аскетичним релігійним світоглядом, який сформувався в результаті Реформації в Європі. Католицька церква вважала працю заради збагачення злом і гріхом, часто засуджуючи підприємливість та ініціативність. Цей світ – злий і тимчасовий – говорила вона. В ньому нема до чого прагнути, окрім як до вічного спасіння в житті майбутньому. Такий постулат католицтва не заохочував більшість населення до системної економічної діяльності. В протестантських же віровченнях кардинально змінилось ставлення до роботи і багатства, оскільки там існувало вчення про ПЕРЕДВИЗНАЧЕННЯ – ключова штука, яка дає змогу зрозуміти, чому баптисти, кальвіністи та інші протестантські церкви так ревно ставились до своєї економічної діяльності. Католицька (так само як і православна) догматика говорить, що вчинки людини на землі впливають на її майбутнє, що покаяння, сповідь, причастя – це запорука майбутнього вічного життя, тому його треба ще заслужити. Протестантське вчення про передвизначення говорить про те, що від людини в справі спасіння мало що залежить. Бог вже наперед знає, хто спасеться, а хто ні, і намагатись вплинути на волю Бога – це неймовірне богохульство і сумнів у Божій величі. І тому головне заняття людини на землі – не пошук спасіння, а примноження Божого порядку на землі, прославляння своїми ділами світу Божого. А невтомна праця – це не гріх і не зацикленість на мирських потребах, а бажання прославити Бога і його світ. Тому ставлення до праці в період зародження капіталістичних відносин в католиків і протестантів суттєво різнилось – для одних це лише життєва необхідність з розряду «щоб не померти з голоду» для інших – вияв Божої любові і Божого благословення. Ще один важливий аспект, який зумовив розвиток капіталізму в протестантських громадах – це відношення до багатства. Католицька церква засуджувала багатство як гріх, як диявольську спокусу. І до сьогодні католицька і православна церква сповідують культ бідних мучеників, як тих, хто страждає в цьому світі заради спасіння в майбутньому. Заможні люди часто відчували свою вину за своє багатство, жертвуючи церкві величезні статки, таким чином намагаючись заробити прощення за свою «гріховну» діяльність. Протестантський аскетизм змінив ставлення до багатства. Це – не гріх, бо воно не для себе, не для задоволення власних потреб. Багатство – це вияв Божої ласки і спасіння, адже якщо в тебе все виходить, якщо твої статки примножуються – невже це не вияв божої любові? Невже цього треба соромитись і уникати? Багатство – не ціль, а спосіб прославляння Бога і можливість робити Його світ кращим. Праця – не необхідність, а обов’язок і покликання кожної людини. Адже протестанти мають вчення передвизначення, і якщо Бог поставив тебе на це місце і дав тобі цю професію – значить ревно виконуй його волю і працюй на благо його. Саме ці ідеї і призвели до того, що у 17-18 столітті саме протестантська етика дуже сильно вплинула на розвиток капіталістичних відносин. І не дарма саме протестантські регіони є «батьками» капіталістичний відносин – Нідерланди, Швейцарія, Англія, протестантські регіони Франції, Німеччини, пізніше США. А такі консервативні католицькі території як Італія, Іспанія, Польща, деякі німецькі землі пізніше змушені будуть наздоганяти своїх, більш підприємливих, сусідів. Бо якісно новий капіталістичний стрибок зроблять саме протестантські регіони. Звісно з часом всі ці відмінності зітруться. Велика Французька Революція, епоха Просвітництва, падіння авторитету церкви, секуляризація – все це призведе до зменшення, а то й повного нівелювання релігійного чинника в економічних відносинах, і вже в 19-20 столітті складно говорити про вирішальну роль релігійної етики серед широкого загалу найбільш успішних капіталістів. Але для 17-18 століття цей вплив був дуже серйозний, і Макс Вебер у своїй праці показав, що існувала пряма залежність між віросповіданням та рівнем економічного достатку регіону або країни. 62 0 Олег Карпюк Капіталізм існував в усіх культурних країнах світу, та лише на Заході став відомий зовсім інший і раніше ніде не знаний різновид капіталізму — раціонально-капіталістична організація формально вільної праці. Такий капіталізм був орієнтований на ринок товарів, а не на політичну боротьбу чи досить специфічні підприємства в межах державних монополій, а також мав ще пару особливостей: відокремленість підприємства від домашнього господарства та тісно пов'язану з цим раціональну бухгалтерську звітність. Всі ці особливості західного капіталізму остаточно набули значення лише завдяки зв'язку з капіталістичною організацією праці. Точна калькуляція — основа всього іншого — можлива лише на ґрунті вільної праці. «Бюргери» існували лише на Заході. В Китаї чи Індії ні наука, ні державний, ні господарський розвиток не стали на властивий Заходу шлях раціоналізації. Виникнення економічного раціоналізму однаковою мірою залежить як від раціональної техніки і раціонального права, так і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки. У минулому найважливішим чинником формування життєвої поведінки повсюдно була віра в магічні та релігійні сили й ті етичні уявлення про обов'язок, які на ній ґрунтувалися. Сьогодні часто забувають: Реформація не стільки ліквідувала панування [католицької] церкви в повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; до того ж це була заміна панування зовсім необтяжливого, на той час маловідчутного, неймовірно жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя. Кальвінізм, який запанував в XVI ст. у Женеві, Шотландії та у більшій частині Нідерландів, а в XVII ст. — у Новій Англії і почасти в самій Англії засуджував не надмірність, а саме брак церковно-релігійної регламентації життя. Проте саме тут виникли економічно найактивніші «буржуазні» середні класи. Статистика професійної зайнятості з конфесійно змішаним складом населення неодмінно виявляла безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також висококваліфікованих працівників, насамперед серед вищого технічного і комерційного персоналу сучасних підприємств. Бенджамін Франклін наставляв: «Час — це гроші. Гроші мають плодоносну природу і здатні породжувати нові гроші. Тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується в точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм наразі не потрібні. А це буває дуже вигідно. Окрім старанності й поміркованості, ніщо так не допомагає молодій людині утвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість у всіх справах». Ці слова Вебер вважає просякнутими «духом капіталізму», його найбільш типовими рисами. Капіталістичний «дух» утвердився в тяжкій боротьбі проти сил ворожого йому світу. Спосіб мислення Бенджаміна Франкліна у давнині і в середні віки розцінили б як ницу жадібність і затаврували як щось недостойне — як це й сьогодні трапляється серед представників тих соціальних кіл, які слабко залучені до капіталістичного господарства або погано до нього пристосувалися. Першим противником «духові» капіталізму став той різновид світовідчуття і ділової поведінки, який можна назвати традиціоналізмом. Прикладом такої поведінки є наймані робітники, які при підвищенні оплати праці починали працювати менше і «задовольнялися» тією самою сумою, що й раніше. «Традиціоналістськими» були також і підприємці, які виступали проти принципової зміни організаційних форм — переходу до замкненого виробничого циклу, впровадження нових верстатів тощо. Вони лише прагнули зберегти традиційний життєвий уклад, традиційні прибутки, тривалість дня і коло клієнтури. Капіталіст руйнував ідилію їхнього життя силами конкуренції, що викликало повсюдну недовіру, ненависть і передусім моральне обурення першими новаторами. Моральні цінності «капіталістів» нашого часу не мають нічого спільного з жодними етичними максимами, а тим паче з релігійними поглядами, але в докапіталістичні часи ситуація була іншою. Лютер розвивав ідею угодності повсякденної мирської праці в рамках професії, яку оцінював як найвищий прояв любові до ближнього. Чернечий спосіб життя, на думку Лютера, взагалі є проявом егоїстичної байдужості людей, які нехтують своїми мирськими обов'язками. Моральна кваліфікація професійної світської діяльності — один із найсуттєвіших наслідків Реформації, проте не може бути й мови про внутрішню спорідненість поглядів Лютера і «капіталістичного духу». Кальвінізм і протестантські секти сформували принципово інше співвідношення між релігійним життям і земними справами, аніж католицизм чи лютеранство. Варто, однак, пам'ятати, що жоден із засновників чи представників цих релігійних спільнот не вважав пробудження «капіталістичного духу» метою своєю життєвою діяльності. Важливим було не те, чого офіційно вчила релігійна теорія, а зовсім інше — як створені релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічні стимули скеровували всю життєву поведінку індивіда. Культурні впливи Реформацію мали непередбачувані й навіть небажані наслідки для діяльності реформаторів, а часто — дуже далекі й навіть протилежні тому, що уявляли собі останні. Вірою, навколо якої в XVI-XVII століттях і найрозвиненіших капіталістичних країнах — Нідерландах, Англії, Франції — тривала запекла політична і культурна боротьба, був кальвінізм. Найважливішою його догмою вважали обраність для спасіння. Людина не може збагнути Його рішення; ми знаємо лише, що частині людей судилося блаженство, інші ж — навіки прокляті. Рішення це остаточне і незмінне, й цілком немислимо, ніби заслуги або провини людини можуть вплинути на її долю. Вчення Кальвіна з його патетичною нелюдяністю прирікало людину відчути себе неймовірно самотньою, адже тепер ніщо — ані таїнства, ані церква, ані, зрештою, сам Господь, не в змозі були їй допомогти. Цим завершується великий історико-релігійний процес розчаклування світу, початок якого сягає часів давньоіудейських пророків і який у поєднанні з еллінською науковою думкою відкинув усі магічні засоби спасіння, оголосивши їх забобонами і блюзнірством. Сам Кальвін не сумнівався у своїй обраності, а от його послідовники мали вдовольнятися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням. Найкращим способом здобути внутрішню впевненість у спасінні вважається невтомна праця в рамках своєї професії. Вона, і лише вона, розвіює будь-які релігійні сумніви і дає впевненість у своїй обраності для спасіння. Кальвіністський Бог вимагав від своїх обраних не окремих «добрих справ», а методичної святості, що стала системою. Бо лише через фундаментальне перетворення всього сенсу життя, відчутне щомиті в кожній дії, можна було досягти впевненості в наявності благодаті. Вплив кальвінізму виявлявся здебільшого у вивільненні енергії приватного підприємництва, тоді як меркантилістська регламентація з боку держави могла сприяти розвиткові індустрії, однак сама по собі не впливала на розвиток капіталістичного «духу» (який вона, швидше, паралізувала, коли набувала поліційно-авторитарного характеру); так само й церковна регламентація аскези могла мати зворотні наслідки, якщо в ході її розвитку починали переважати поліційні риси. Коли це траплялося, віряни змушені були дотримуватися певних зовнішніх вимог до поведінки, але тоді гальмувалися суб'єктивні імпульси до методичної організації життя. Існувала докорінна різниця між впливом авторитарної поліції моралі державних церков і поліції моралі сект, що ґрунтувалася на добровільному підпорядкуванні. Сила впливу протестантської етики полягала в психологічному імпульсі, який виникав унаслідок ставлення до своєї праці як до покликання, як до найнадійнішого чи навіть єдиного способу переконатися у власній обраності. Сьогодні дух аскези полишив мирську оболонку, яку сам колись створив. Капіталізм, який здобув перемогу, більше не потребує подібної опори відтоді, як почав базуватися на механічній основі. Лише уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує світом, наче привид колишніх релігійних ідей. Найвідоміше дослідження Макса Вебера не потребує рецензії, а тим паче — моєї, тож даний текст народився як бажання звести думки докупи та зробити собі маленький конспект з цієї стислої, проте такої багатогранної наукової праці. У вкрай зменшеному масштабі тут втілена спроба відтворити ключові моменти аргументації праці Вебера, адже саме це найперше захоплює у «Протестантській етиці». Попри свою назву праця далеко не лише про релігію: тут є навіть послання соціальним інженерам, які грубою муштрою намагаються перекувати суспільство, натомість можуть отримати абсолютно протилежні результати, позаяк саме так і сталося з релігійною аскезою, яка мала на меті втечу від багатства, натомість, призвела саме до нього. Це доступна загалу класика соціології, це джерела і основи, які треба читати, тим паче маємо українське видання. Заслуговує чільного місця на книжковій полиці. Рекомендую як можу. 62 0
Відгуки про книгу «Протестантська етика і дух капіталізму»
Олег Карпюк 27.10.2023 09:51
«Бюргери» існували лише на Заході. В Китаї чи Індії ні наука, ні державний, ні господарський розвиток не стали на властивий Заходу шлях раціоналізації. Виникнення економічного раціоналізму однаковою мірою залежить як від раціональної техніки і раціонального права, так і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки. У минулому найважливішим чинником формування життєвої поведінки повсюдно була віра в магічні та релігійні сили й ті етичні уявлення про обов'язок, які на ній ґрунтувалися.
Сьогодні часто забувають: Реформація не стільки ліквідувала панування [католицької] церкви в повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; до того ж це була заміна панування зовсім необтяжливого, на той час маловідчутного, неймовірно жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя. Кальвінізм, який запанував в XVI ст. у Женеві, Шотландії та у більшій частині Нідерландів, а в XVII ст. — у Новій Англії і почасти в самій Англії засуджував не надмірність, а саме брак церковно-релігійної регламентації життя. Проте саме тут виникли економічно найактивніші «буржуазні» середні класи. Статистика професійної зайнятості з конфесійно змішаним складом населення неодмінно виявляла безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також висококваліфікованих працівників, насамперед серед вищого технічного і комерційного персоналу сучасних підприємств.
Бенджамін Франклін наставляв: «Час — це гроші. Гроші мають плодоносну природу і здатні породжувати нові гроші. Тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується в точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм наразі не потрібні. А це буває дуже вигідно. Окрім старанності й поміркованості, ніщо так не допомагає молодій людині утвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість у всіх справах». Ці слова Вебер вважає просякнутими «духом капіталізму», його найбільш типовими рисами. Капіталістичний «дух» утвердився в тяжкій боротьбі проти сил ворожого йому світу. Спосіб мислення Бенджаміна Франкліна у давнині і в середні віки розцінили б як ницу жадібність і затаврували як щось недостойне — як це й сьогодні трапляється серед представників тих соціальних кіл, які слабко залучені до капіталістичного господарства або погано до нього пристосувалися.
Першим противником «духові» капіталізму став той різновид світовідчуття і ділової поведінки, який можна назвати традиціоналізмом. Прикладом такої поведінки є наймані робітники, які при підвищенні оплати праці починали працювати менше і «задовольнялися» тією самою сумою, що й раніше. «Традиціоналістськими» були також і підприємці, які виступали проти принципової зміни організаційних форм — переходу до замкненого виробничого циклу, впровадження нових верстатів тощо. Вони лише прагнули зберегти традиційний життєвий уклад, традиційні прибутки, тривалість дня і коло клієнтури. Капіталіст руйнував ідилію їхнього життя силами конкуренції, що викликало повсюдну недовіру, ненависть і передусім моральне обурення першими новаторами. Моральні цінності «капіталістів» нашого часу не мають нічого спільного з жодними етичними максимами, а тим паче з релігійними поглядами, але в докапіталістичні часи ситуація була іншою.
Лютер розвивав ідею угодності повсякденної мирської праці в рамках професії, яку оцінював як найвищий прояв любові до ближнього. Чернечий спосіб життя, на думку Лютера, взагалі є проявом егоїстичної байдужості людей, які нехтують своїми мирськими обов'язками. Моральна кваліфікація професійної світської діяльності — один із найсуттєвіших наслідків Реформації, проте не може бути й мови про внутрішню спорідненість поглядів Лютера і «капіталістичного духу».
Кальвінізм і протестантські секти сформували принципово інше співвідношення між релігійним життям і земними справами, аніж католицизм чи лютеранство. Варто, однак, пам'ятати, що жоден із засновників чи представників цих релігійних спільнот не вважав пробудження «капіталістичного духу» метою своєю життєвою діяльності. Важливим було не те, чого офіційно вчила релігійна теорія, а зовсім інше — як створені релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічні стимули скеровували всю життєву поведінку індивіда. Культурні впливи Реформацію мали непередбачувані й навіть небажані наслідки для діяльності реформаторів, а часто — дуже далекі й навіть протилежні тому, що уявляли собі останні.
Вірою, навколо якої в XVI-XVII століттях і найрозвиненіших капіталістичних країнах — Нідерландах, Англії, Франції — тривала запекла політична і культурна боротьба, був кальвінізм. Найважливішою його догмою вважали обраність для спасіння. Людина не може збагнути Його рішення; ми знаємо лише, що частині людей судилося блаженство, інші ж — навіки прокляті. Рішення це остаточне і незмінне, й цілком немислимо, ніби заслуги або провини людини можуть вплинути на її долю. Вчення Кальвіна з його патетичною нелюдяністю прирікало людину відчути себе неймовірно самотньою, адже тепер ніщо — ані таїнства, ані церква, ані, зрештою, сам Господь, не в змозі були їй допомогти. Цим завершується великий історико-релігійний процес розчаклування світу, початок якого сягає часів давньоіудейських пророків і який у поєднанні з еллінською науковою думкою відкинув усі магічні засоби спасіння, оголосивши їх забобонами і блюзнірством.
Сам Кальвін не сумнівався у своїй обраності, а от його послідовники мали вдовольнятися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням. Найкращим способом здобути внутрішню впевненість у спасінні вважається невтомна праця в рамках своєї професії. Вона, і лише вона, розвіює будь-які релігійні сумніви і дає впевненість у своїй обраності для спасіння. Кальвіністський Бог вимагав від своїх обраних не окремих «добрих справ», а методичної святості, що стала системою. Бо лише через фундаментальне перетворення всього сенсу життя, відчутне щомиті в кожній дії, можна було досягти впевненості в наявності благодаті.
Вплив кальвінізму виявлявся здебільшого у вивільненні енергії приватного підприємництва, тоді як меркантилістська регламентація з боку держави могла сприяти розвиткові індустрії, однак сама по собі не впливала на розвиток капіталістичного «духу» (який вона, швидше, паралізувала, коли набувала поліційно-авторитарного характеру); так само й церковна регламентація аскези могла мати зворотні наслідки, якщо в ході її розвитку починали переважати поліційні риси. Коли це траплялося, віряни змушені були дотримуватися певних зовнішніх вимог до поведінки, але тоді гальмувалися суб'єктивні імпульси до методичної організації життя. Існувала докорінна різниця між впливом авторитарної поліції моралі державних церков і поліції моралі сект, що ґрунтувалася на добровільному підпорядкуванні.
Сила впливу протестантської етики полягала в психологічному імпульсі, який виникав унаслідок ставлення до своєї праці як до покликання, як до найнадійнішого чи навіть єдиного способу переконатися у власній обраності. Сьогодні дух аскези полишив мирську оболонку, яку сам колись створив. Капіталізм, який здобув перемогу, більше не потребує подібної опори відтоді, як почав базуватися на механічній основі. Лише уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує світом, наче привид колишніх релігійних ідей.
Найвідоміше дослідження Макса Вебера не потребує рецензії, а тим паче — моєї, тож даний текст народився як бажання звести думки докупи та зробити собі маленький конспект з цієї стислої, проте такої багатогранної наукової праці. У вкрай зменшеному масштабі тут втілена спроба відтворити ключові моменти аргументації праці Вебера, адже саме це найперше захоплює у «Протестантській етиці». Попри свою назву праця далеко не лише про релігію: тут є навіть послання соціальним інженерам, які грубою муштрою намагаються перекувати суспільство, натомість можуть отримати абсолютно протилежні результати, позаяк саме так і сталося з релігійною аскезою, яка мала на меті втечу від багатства, натомість, призвела саме до нього.
Це доступна загалу класика соціології, це джерела і основи, які треба читати, тим паче маємо українське видання. Заслуговує чільного місця на книжковій полиці. Рекомендую як можу.
відгук від Олега Карпюка
Рецензія з книжкового блогу "Карпюк пише про книжки" Відповісти
Карпюк Олег 16.01.2023 13:49
«Бюргери» існували лише на Заході. В Китаї чи Індії ні наука, ні державний, ні господарський розвиток не стали на властивий Заходу шлях раціоналізації. Виникнення економічного раціоналізму однаковою мірою залежить як від раціональної техніки і раціонального права, так і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки. У минулому найважливішим чинником формування життєвої поведінки повсюдно була віра в магічні та релігійні сили й ті етичні уявлення про обов'язок, які на ній ґрунтувалися.
Сьогодні часто забувають: Реформація не стільки ліквідувала панування [католицької] церкви в повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; до того ж це була заміна панування зовсім необтяжливого, на той час маловідчутного, неймовірно жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя. Кальвінізм, який запанував в XVI ст. у Женеві, Шотландії та у більшій частині Нідерландів, а в XVII ст. — у Новій Англії і почасти в самій Англії засуджував не надмірність, а саме брак церковно-релігійної регламентації життя. Проте саме тут виникли економічно найактивніші «буржуазні» середні класи. Статистика професійної зайнятості з конфесійно змішаним складом населення неодмінно виявляла безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також висококваліфікованих працівників, насамперед серед вищого технічного і комерційного персоналу сучасних підприємств.
Бенджамін Франклін наставляв: «Час — це гроші. Гроші мають плодоносну природу і здатні породжувати нові гроші. Тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується в точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм наразі не потрібні. А це буває дуже вигідно. Окрім старанності й поміркованості, ніщо так не допомагає молодій людині утвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість у всіх справах». Ці слова Вебер вважає просякнутими «духом капіталізму», його найбільш типовими рисами. Капіталістичний «дух» утвердився в тяжкій боротьбі проти сил ворожого йому світу. Спосіб мислення Бенджаміна Франкліна у давнині і в середні віки розцінили б як ницу жадібність і затаврували як щось недостойне — як це й сьогодні трапляється серед представників тих соціальних кіл, які слабко залучені до капіталістичного господарства або погано до нього пристосувалися.
Першим противником «духові» капіталізму став той різновид світовідчуття і ділової поведінки, який можна назвати традиціоналізмом. Прикладом такої поведінки є наймані робітники, які при підвищенні оплати праці починали працювати менше і «задовольнялися» тією самою сумою, що й раніше. «Традиціоналістськими» були також і підприємці, які виступали проти принципової зміни організаційних форм — переходу до замкненого виробничого циклу, впровадження нових верстатів тощо. Вони лише прагнули зберегти традиційний життєвий уклад, традиційні прибутки, тривалість дня і коло клієнтури. Капіталіст руйнував ідилію їхнього життя силами конкуренції, що викликало повсюдну недовіру, ненависть і передусім моральне обурення першими новаторами. Моральні цінності «капіталістів» нашого часу не мають нічого спільного з жодними етичними максимами, а тим паче з релігійними поглядами, але в докапіталістичні часи ситуація була іншою.
Лютер розвивав ідею угодності повсякденної мирської праці в рамках професії, яку оцінював як найвищий прояв любові до ближнього. Чернечий спосіб життя, на думку Лютера, взагалі є проявом егоїстичної байдужості людей, які нехтують своїми мирськими обов'язками. Моральна кваліфікація професійної світської діяльності — один із найсуттєвіших наслідків Реформації, проте не може бути й мови про внутрішню спорідненість поглядів Лютера і «капіталістичного духу».
Кальвінізм і протестантські секти сформували принципово інше співвідношення між релігійним життям і земними справами, аніж католицизм чи лютеранство. Варто, однак, пам'ятати, що жоден із засновників чи представників цих релігійних спільнот не вважав пробудження «капіталістичного духу» метою своєю життєвою діяльності. Важливим було не те, чого офіційно вчила релігійна теорія, а зовсім інше — як створені релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічні стимули скеровували всю життєву поведінку індивіда. Культурні впливи Реформацію мали непередбачувані й навіть небажані наслідки для діяльності реформаторів, а часто — дуже далекі й навіть протилежні тому, що уявляли собі останні.
Вірою, навколо якої в XVI-XVII століттях і найрозвиненіших капіталістичних країнах — Нідерландах, Англії, Франції — тривала запекла політична і культурна боротьба, був кальвінізм. Найважливішою його догмою вважали обраність для спасіння. Людина не може збагнути Його рішення; ми знаємо лише, що частині людей судилося блаженство, інші ж — навіки прокляті. Рішення це остаточне і незмінне, й цілком немислимо, ніби заслуги або провини людини можуть вплинути на її долю. Вчення Кальвіна з його патетичною нелюдяністю прирікало людину відчути себе неймовірно самотньою, адже тепер ніщо — ані таїнства, ані церква, ані, зрештою, сам Господь, не в змозі були їй допомогти. Цим завершується великий історико-релігійний процес розчаклування світу, початок якого сягає часів давньоіудейських пророків і який у поєднанні з еллінською науковою думкою відкинув усі магічні засоби спасіння, оголосивши їх забобонами і блюзнірством.
Сам Кальвін не сумнівався у своїй обраності, а от його послідовники мали вдовольнятися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням. Найкращим способом здобути внутрішню впевненість у спасінні вважається невтомна праця в рамках своєї професії. Вона, і лише вона, розвіює будь-які релігійні сумніви і дає впевненість у своїй обраності для спасіння. Кальвіністський Бог вимагав від своїх обраних не окремих «добрих справ», а методичної святості, що стала системою. Бо лише через фундаментальне перетворення всього сенсу життя, відчутне щомиті в кожній дії, можна було досягти впевненості в наявності благодаті.
Вплив кальвінізму виявлявся здебільшого у вивільненні енергії приватного підприємництва, тоді як меркантилістська регламентація з боку держави могла сприяти розвиткові індустрії, однак сама по собі не впливала на розвиток капіталістичного «духу» (який вона, швидше, паралізувала, коли набувала поліційно-авторитарного характеру); так само й церковна регламентація аскези могла мати зворотні наслідки, якщо в ході її розвитку починали переважати поліційні риси. Коли це траплялося, віряни змушені були дотримуватися певних зовнішніх вимог до поведінки, але тоді гальмувалися суб'єктивні імпульси до методичної організації життя. Існувала докорінна різниця між впливом авторитарної поліції моралі державних церков і поліції моралі сект, що ґрунтувалася на добровільному підпорядкуванні.
Сила впливу протестантської етики полягала в психологічному імпульсі, який виникав унаслідок ставлення до своєї праці як до покликання, як до найнадійнішого чи навіть єдиного способу переконатися у власній обраності. Сьогодні дух аскези полишив мирську оболонку, яку сам колись створив. Капіталізм, який здобув перемогу, більше не потребує подібної опори відтоді, як почав базуватися на механічній основі. Лише уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує світом, наче привид колишніх релігійних ідей.
Найвідоміше дослідження Макса Вебера не потребує рецензії, а тим паче — моєї, тож даний текст народився як бажання звести думки докупи та зробити собі маленький конспект з цієї стислої, проте такої багатогранної наукової праці. У вкрай зменшеному масштабі тут втілена спроба відтворити ключові моменти аргументації праці Вебера, адже саме це найперше захоплює у «Протестантській етиці». Попри свою назву праця далеко не лише про релігію: тут є навіть послання соціальним інженерам, які грубою муштрою намагаються перекувати суспільство, натомість можуть отримати абсолютно протилежні результати, позаяк саме так і сталося з релігійною аскезою, яка мала на меті втечу від багатства, натомість, призвела саме до нього.
Це доступна загалу класика соціології, це джерела і основи, які треба читати, тим паче маємо українське видання. Заслуговує чільного місця на книжковій полиці. Рекомендую як можу. Відповісти
Кривошеєв Андрій Валерійович 12.02.2020 21:38
Читачі найчастіше обирають 
741 грн
Рік видання: 2024
Палітурка: тверда
590 грн
Рік видання: 2019
Палітурка: тверда
350 грн
Рік видання: 2024
Палітурка: тверда
390 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
690 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
997 грн
Рік видання: 2024
Палітурка: м'яка
540 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
601 грн
Рік видання: 2011
Палітурка: м'яка
450 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
684 грн
Рік видання: 2022
Палітурка: м'яка
600 грн
Рік видання: 2020
Палітурка: м'яка
499 грн
Рік видання: 2021
Палітурка: тверда
859 грн
Рік видання: 2018
Палітурка: м'яка
300 грн
Рік видання: 2023
Палітурка: тверда
280 грн
Рік видання: 2023
Палітурка: тверда
390 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
430 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
789 грн
Рік видання: 2011
430 грн
Рік видання: 2021
Палітурка: тверда
430 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда
1 490 грн
Рік видання: 2015
Палітурка: тверда, матова
550 грн
Рік видання: 2025
Палітурка: тверда, суперобкладинка
400 грн
Рік видання: 2023
Палітурка: тверда
657 грн
Рік видання: 2022
Палітурка: м'яка
Інші книги автора
218 грн
290 грн
-25%
Рік видання: 2023
Палітурка: тверда
Схожі товари
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"