| Автор | Френсіс Фукуяма |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2019 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Political Order and Political Decay: From the Industrial Revolution to the Globalization of Democracy by Francis Fukuyama |
| Перекладачі | Роман Корнута , Тарас Цимбал |
| ISBN | 978-617-7682-66-9 |
| Кількість сторінок | 608 |
| Мова | українська |
| Серія | ТОП-20 передзамовлень |
| Розмір | 155 x 235 мм |
| Категорії | Гуманітарні науки Політологія Історія. Військова справа Дослідження |
| Артикул | 709226 |
Кур’єрська доставка в межах Києва
(окрім Столичного Шосе)
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
До відділення Justin
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000)
Магазин "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна)
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Другий том фундаментальної праці Френсіса Фукуями зі спеціальною передмовою автора до українського видання.
Політологія, історія.
Вивчення розвитку людських суспільств не зводиться до каталогізації видатних постатей, подій, конфліктів і політичних рішень. Щоб зрозуміти основні процеси та поворотні моменти, слід дослідити, як виникали, змінювалися й занепадали політичні інститути — переконує професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма. У другому томі своєї праці він аналізує, як розвивалися та взаємодіяли держава, право й демократія протягом останніх двох сторіч. Українське видання виходить зі спеціальною передмовою автора.
Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією, соціологією, політологією.
Автор простежує, чому в одних країнах вдалося встановити демократичні уряди, яким властива відповідальність і підзвітність, а в інших — ні, а також описує небезпечні ознаки, що можуть вказувати на занепад розвинених демократій.
Френсіс Фукуяма — американський філософ, політичний економіст і публіцист. Професор Стенфордського університету.
Ця праця надзвичайно актуальна, і її варто прочитати всім українським держслужбовцям. Як домогтись інституційного розвитку, балансуючи інститутами, що постійно конфліктують між собою? Чому збільшення прозорості й контролю не завжди призводять до зменшення корупції і покращення бюрократії? Чому інститути занепадають і як цьому протидіяти? На ці питання Френсіс Фукуяма продовжує відповідати у другому томі своєї світоглядної праці. Усі основні моделі розбудови інститутів нарешті зібрано в одному місці і, як завжди, викладено ґрунтовно і зрозуміло. .
Олександр Стародубцев, засновник системи Prozorro, учасник Програми нових українських лідерів у Центрі розвитку демократії і верховенства права Стенфордського університету
Про політичний порядок
Політичний розвиток — це зміна політичних інститутів із плином часу. Він не тотожний змінам у політичних інституціях чи в політичних стратегіях: прем’єр-міністри, президенти й депутати можуть приходити і відходити, закони можуть замінювати новими, але все це не зачіпає основоположного політичного порядку, котрий визначається засадничими правилами, на основі яких суспільства організовують своє функціонування.
Про верховенство права
Верховенство права слід відрізняти від того, що інколи називають «верховенством за допомогою закону». В останньому випадку «законом» називають розпорядження, які видає правитель і які не мають обов’язкової сили для нього самого.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Наш Формат
Нарешті дійшли в мене руки до читання другого тому книги Ф. Фукуями «Політичний порядок і політичний занепад», яку раджу всім прочитати.
Спершу навіть не дратували огріхи перекладу – ну хай там перекладено «виконавчі Regierungen» як «ради», «уми» замість «розуми», «дурно» замість «марно». Для нас, совкових людей, всі органи влади були і залишаються радами, а московських виразів повна голова.
Але коли я дійшов до розділу про Прусію (на ст. 73), з якої автор починає опис історії розвитку сучасного державного апарату, я не витримав. Десятки разів впродовж кільканадцяти сторінок мені мовби цвяхи в мозок вбивали – скрізь «Пруссія» замість «Прусія», «прусський» замість «пруський»!
Як таке може бути! Невже московська схильність до подвоювання літер буде нас тримати вічно в своїх чіпких обіймах? Невже лише в мене на полиці стоять твори М. Грушевського та О. Оглоблина, які, пишучи про українсько-пруські стосунки вживають лише форми «Прусія», «пруський»? Невже словники української мови І. Кримського чи О. Ізюмова, за укладання яких їх автори заробили собі лише енкаведистську кулю в голову, нічого не вартують для сучасних перекладачів і редакторів? А про «Німецько-український словник» Ганни Наконечної, третій наклад якого було видано в Ляйпціґу в 1942 році, вони, напевно і не чули… Шкода, що таких знавців і німецької, і української мови як Г. Наконечна сьогодні вже немає, бо вона могла би пояснити неукам-анальфабетам, що ß (гостре s) в німецькому слові Preußen немає жодних ознак подвоєння, та що в українській мові впродовж століть вживалося виключно слова Пруси, Прусія. Вуйко Адольф не дозволив би їй збрехати!
Чому мене болить серце за далекий край, де я ніколи не бував і вже, напевно, ніколи не побуваю?
Бо історія Прусії є також і частиною української історії. В середньовіччі українці жили з прусами у складі однієї держави, і наш великий король Стефан Баторій, котрий не лише заснував реєстрове козацтво, але й безжально громив війська московського царя Івана IV (Грізного), носив титул «великого князя руського, пруського і мазовецького» – без всяких там «сс»-ів.
Геть з москалізмами в українській мові!
Хай живе Прусія!
Відповісти