Селесте Інґ

Книга «Our Missing Hearts»

Артикул: 946691

Паперова 390 грн

Електронна 230 грн

Original 584 грн

Книга в наявності

Відправка: 31.01.26

Goodreads

3.79

Наш Формат

5.0

Вподобайки

New York Times Bestseller Amazon Bestsellers ТОП Goodreads

Характеристики

Автор	Селесте Інґ
Видавництво	Hachette UK
Рік видання	2023
Палітурка	м'яка
ISBN	978-034-9145-16-7
Кількість сторінок	336
Мова	англійська
Розмір	125 х 197 мм

Категорії

Фантастика. Фентезі Сучасна література

Селесте Інґ - «Our Missing Hearts»

Ціна

584 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Забрати в книгарні "Наш Формат"

завтра з 10:00 до 20:00

На книжкових полицях

Романи (510)

Дивитись всі

Опис товару «Our Missing Hearts»

The New York Times bestseller, a deeply heart-wrenching novel about the unbreakable love between a mother and child and a TIMES BEST PAPERBACK OF APRIL 2023

Twelve-year-old Bird Gardner lives a quiet existence with his loving father, a former linguist who now shelves books in a university library. His mother Margaret, a Chinese American poet, left without a trace when he was nine years old. He doesn't know what happened to her-only that her books have been banned-and he resents that she cared more about her work than about him.

Then one day, Bird receives a mysterious letter containing only a cryptic drawing, and soon he is pulled into a quest to find her. His journey will take him back to the many folktales she poured into his head as a child, through the ranks of an underground network of heroic librarians, and finally to New York City

Відгуки про «Our Missing Hearts»

Чокас М. 23.10.2024 14:47

«Наші втрачені серця» Селести Інг - одна з тих книг, які залишають глибоке враження ще довго після прочитання. Це історія про сім’ю, любов і втрати, а також про суворі реалії часу, де панує страх і контроль. Читаючи її , я не могла не відчувати непереборного почуття смутку і гніву через несправедливість, з якою стикаються герої, і водночас міцного родинного зв’язку , що змушує їх йти далі.
У центрі книги - хлопчик на ім’я Птах і його пошуки матері, Маргарет, поетеси, яка зникла після того, як її слова стали символом опору в суспільстві. Бо влада карає кожного, хто висловлює свою думку. Те, як Селеста Інг описує зв’язок між мамою та дитиною, глибоко зворушило мене. Страшно навіть уявити, що бути матір’ю може означати - жити в страху за безпеку своєї дитини, і про те, що любов може розглядатися як щось небезпечне.
Книга має велику емоційну вагу в тому, як вона досліджує, як історія та мистецтво можуть як надихати, так і загрожувати суспільству. Вона нагадала мені про те, як важливо відстоювати те, що правильно, навіть коли це важко.
Водночас книга залишила в мені відчуття надії. Вона про те, як знайти мужність у найтемніші часи, і про силу, яку ми отримуємо від любові - навіть тоді, коли це здається неможливим. «Наші втрачені серця» - непроста книга, але я рекомендую її для прочитання.
Дякую Центральній бібліотеці ім. Г.Сковороди.

Відповісти

1 0

Крістіна 16.10.2024 11:00

Щойно дочитала книгу «Наші втрачені серця» Селесте Інґ, і просто не можу собі дозволити відтягувати цей відгук. Одразу скажу, що ця історія потрапила в саме сердечко та глибоко мене вразила?

Коли я починала її читати, то у мене не було жодних очікувань. Я навіть анотацію не переглядала, щоб одразу скласти свої власні враження. І можу вам сказати, що вже з перших сторінок вона заворожила мене!

«Наші втрачені серця» – це справжня антиутопія, де панує авторитарний уряд, запроваджуються жахливі закони та розповсюджується тотальна дискримінація (особливо, людей азійського походження). Юний хлопчик на ім'я Птах теж опиняється під загрозою, тому що його мама несвідомо стала символом визвольного руху, що й поставило її сім'ю у дуже складне становище. Одного разу вона зникає, щоб убезпечити свого чоловіка та сина, але спогади про неї й таємничий лист із малюнком надихають хлопчика вирушити на її пошуки.

У книзі так багато болю, несправедливості та страждань, що часом стає дуже сумно, а в інші моменти всередині душі зароджується ненависть до цього жахливого політичного режиму.

Цікавим є ще й те, що авторка наприкінці книги рекомендує нам ознайомитися із дуже схожими історіями, які теж мали місце у США. Наприклад, розлучення сімей рабів, школи-інтернати для дітей корінних народів та примусове розділення сімей мігрантів.

Це жахливі речі, які ніде та ніколи не мають повторюватися! Чомусь, згадуються події й у нас в країні, коли ще рік тому примусово вивозили українських дітей на територію сусідньої недокраїни?

Книга емоційно важка і не найкраща для мене, але варта уваги.
Дякую бібліотеці ЦБС "Свічадо" за можливість читати сучасні книжки Відповісти

1 0

agafia_agafia 08.04.2024 13:19

Третя книга авторки була для мене доволі довгоочікуваною, від попередніх романів Інґ я була в захваті, тому й щодо цього очікування були дещо завищеними і я побоювалась розчарування. Що ж, не дарма…

“Наші втрачені серця” сильно відрізняється від попередніх романів авторки - по-перше, цей - антиутопічний, він про тоталітарне суспільство, в якому громадяни країни діляться на “зразкових” і “ворогів”, ідеологія затьмарює здоровий глузд, а зовнішній ворог виссаний з пальця.
І всю цю безглузду картинку ми бачимо через призму світосприйняття маленького хлопчини - Птаха, як колись називала його мати, котра зникла, через те, що боролась проти якогось незрозумілого для дитини
ПАКТу…

Але очима Птаха я, як читач, бачила не проблему зі світом, як це мало б бути в антиутопії, а скоріше, зранене і зруйноване дитяче серце, сімейну трагедію, які так класно вдаються Селесте. І ця частина торкнулась моєї душі.

А ось розповідь від особи матері Птаха - власне про те, як світ почав котитись в прірву нерівності, упередженості, дискримінації, а згодом і
ненависті.
Теми, що порушені в романі - болісні й актуальні: притиснення іммігрантів та примусове вилучення їх дітей, цензура, пропаганда, зрощування штучного ворога.
І от начебто все це мало б бути захопливо, але мені чомусь не пішло.

Я постійно втрачала інтерес до книги та буквально змушувала себе дочитати. І навіть не знаю як взагалі оцінювати цей роман: як на антиутопію - альтернативна реальність прописана якось зверхньо, як для драми - мене не дуже-то й вдалось розчулити.
Книга непогана, але й не краща в авторки! То ж, як на мене, знайомство з творчістю Інґ краще з неї не починати) Відповісти

1 0

Olena Uzunova 12.03.2024 13:13

я відкладала цю книгу ще з січня, бо знала, що це буде ВАУ і мені зовсім не хотілося прощатися з історіями авторки
⠀
Селесте Інґ вміє наступати на мозоль, що кровоточить. не тільки наступає, але й перетворює його на навʼязливу думку. ці думки нищать тебе, бо ти не згоден з тим, що відбувається в книзі
⠀
ти опираєшся цьому, але нічого зробити не можеш. ти тільки гортаєш сторінки далі в надії змін на краще.
⠀
«Ті, хто й так жив від зарплати до зарплати, полетіли вниз крутими сходами втрат: спочатку робота, потім дім, а тоді - самоповага».
⠀
відчайдушно шукаєш щілину у цьому закритому просторі, аби зробити вдих, але тонеш у несправедливості та боягузтві. у тебе інше уявлення про допомогу. бо допомогти - означає зробити так, аби ТОБІ було комфортно, а не так, як треба іншим.
⠀
? «Мама казала, що там живуть монахи, а коли він спитав, хто це такі, відповіла: «Люди, які хочуть втекти від реальності».
⠀
Марґарет Міу
⠀
ти молода дівчина з цілями, амбіціями та поглядами на життя. ти переїхала в інше місто, аби знайти себе, а сталося так, що втратила. втратила себе і тих, хто був тобі дорогим. втратила, аби врятувати. ти надломлена, але не зламана. ти вичікуєш, бо маєш план.
⠀
про тебе не говорить твій син і чоловік вдома, бо це заборонено. ти заборонена.
⠀
все, що в тебе є - сотні історій про життя тих, хто більше ніколи не стане колишнім. історій тих людей, що мовчать, бо бояться наслідків.
⠀
три роки ти ховалася, була обачною і не привертала уваги. але ти припустилася помилки. чи знаєш ти, чого тобі коштуватиме ця помилка? чи варто було так ризикувати? чи почули тебе люди-статуї? чи закарбували вони твої слова у себе в серці?
⠀
знаєте, мене рознесло вщент
⠀
як любити свою дитину, коли про тебе всі говорять, окрім твого сина?
⠀
відповідь на всі питання є. тож якщо ви збираєтесь познайомитися із цією історією, я вам по-доброму заздрю бо вас чекають сторінки, переповнені спектром емоцій та відчуттів Відповісти

0 0

Алла Веремчук 05.02.2024 16:41

Книжка Селесте Інґ “Наші втрачені серця”, на мою думку, є антиутопією, що сприймається як літературна фантастика.

В романі йдеться про дванадцятирічного хлопчика Ноя Гарднера (Птаха), що проживає спокійне, розмірене життя зі своїм люблячим батьком, який працює розкладачем книг в університетській бібліотеці, хоча колись був лінгвістом. Птах росте в атмосфері, де не бажано ставити забагато запитань чи надто виділятися. Життя їхнє регулюється законами, що написані задля збереження “американської культури”. Владі дозволено переселяти дітей дисидентів, особливо якщо вони азіатського походження, задля збереження миру і відновлення добробуту. З бібліотек вилучалися книги непатріотичного змісту, серед яких були і твори китайсько-американської поетеси Маргарет, матері Птаха, яка покинула родину, коли хлопчику було дев’ять років.

Батько Птаха не дозволяє йому навіть згадувати про свою матір. Все, що залишилося в пам’яті хлопця про матір, то це те, що вона любила котів. Але одного разу він отримав таємничий лист з малюнком, що спонукав його до пошуків…

“Наші зниклі серця” - історія про те, як деякі держави, що роблять вигляд цивілізованих країн, насправді ігнорують найстрашнішу несправедливість. Розлучають дітей з батьками, розміщуючи їх по інтернатах і піддаючи небезпеці: також це історія про силу мистецтва і про те, як цю силу намагаються знищити.

Дякую @Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди за можливість прочитати книгу. Відповісти

0 0

Marusechko Nastya 24.01.2024 12:30

“Цікаво, чи знає гранат, що буде з його дітьми, що з них виросте? Якщо виросте. Усі ці шматочки його втраченого серця. Розсипані по землі, щоб знову прорости.”

Знаєте, це найновіша робота авторки, робота, яка так не сподобалася багатьом читачам, але я звикла довіряти собі і знову ставлю ще одну класну книжечку до своєї особистої бібліотеки

Хоч атмосфера і фон тут дещо особливі - це своєрідна антиутопія, події відбуваються у Америці після такої собі Кризи; основна тема впізнавана. І це - сім’я. Її збереження, воз’зєднання, піклування про неї. І звісно не без труднощів з нею пов’язаних.

Якщо комусь здалося, що Інґ тут несхожа на себе, то мені якраз було дуже цікаво було спостерігати на те, як вона помістила свої улюблені теми у незвичне середовище. Материнство, сімейні проблеми, зради, дорослішання - це все плюс расове пригнічення в Америці, що відбувається після загадкової Кризи, яку ще невідомо що, хто, коли, як і де насправді спричинили.

Обов’язково прочитайте післямову авторки, її підготовка перед написанням цієї історії переконала мене ще більше. Інґ одна з тих, чиїм історіям я вірю і відра сліз після прочитання книг виносити з кімнати можна 100% [ні, це не спойлер] Відповісти

0 0

Pasichnyk Vira 23.11.2023 11:26

Щойно дочитала книгу «Наші втрачені серця» Селесте Інґ, і просто не можу собі дозволити відтягувати цей відгук. Одразу скажу, що ця історія потрапила в саме сердечко та глибоко мене вразила

Коли я починала її читати, то у мене не було жодних очікувань. Я навіть анотацію не переглядала, щоб одразу скласти свої власні враження. І можу вам сказати, що вже з перших сторінок вона заворожила мене!

«Наші втрачені серця» – це справжня антиутопія, де панує авторитарний уряд, запроваджуються жахливі закони та розповсюджується тотальна дискримінація (особливо, людей азійського походження). Юний хлопчик на ім'я Птах теж опиняється під загрозою, тому що його мама несвідомо стала символом визвольного руху, що й поставило її сім'ю у дуже складне становище. Одного разу вона зникає, щоб убезпечити свого чоловіка та сина, але спогади про неї й таємничий лист із малюнком надихають хлопчика вирушити на її пошуки.

У книзі так багато болю, несправедливості та страждань, що часом стає дуже сумно, а в інші моменти всередині душі зароджується ненависть до цього жахливого політичного режиму.

Цікавим є ще й те, що авторка наприкінці книги рекомендує нам ознайомитися із дуже схожими історіями, які теж мали місце у США. Наприклад, розлучення сімей рабів, школи-інтернати для дітей корінних народів та примусове розділення сімей мігрантів.

Це жахливі речі, які ніде та ніколи не мають повторюватися! Чомусь, згадуються події й у нас в країні, коли ще рік тому примусово вивозили українських дітей на територію сусідньої недокраїни

• Вона завжди так робила. Розповідала казки. Створювала невеликі тріщини в реальності, щоб крізь них у його життя потрапляла магія, щоб він бачив світ як місце, де можливо все.

• Вони більше ніколи не спілкуватимуться, але тепер вони були повʼязані: такий звʼязок завжди зʼявляється між людьми, які пережили щось жахливе. Він назавжди, хоча його не завжди можна усвідомити. Відповісти

0 0

Яна Левчук 23.11.2023 11:17

Вона була поетка. Його мама. Їхнє життя було звичайним та щасливим. Раптом усе змінилося. Вона покинула їх. Його звали Птах. Але після того, як вони з батьком залишилися вдвох він знову став Ной. Батько, працює в бібліотеці. Живуть вони у студентському гуртожитку і ледь зводять кінці з кінцями. Від попереднього життя у хлопчика лише уривки спогадів.

Великий будинок, мама поруч, казки на ніч. Ной, намагається знайти відповіді. Батько навідріз відмовляється говорити про його маму. Ніби так легко для хлопчика викреслити з життя найдорожчу людину. Він благає хлопця полишити спроби відшукати її та й узагалі припинити думати про неї.

У США діє «ПАКТ». Після важкої економічної кризи до влади приходить авторитарний уряд. Цей «ПАКТ» запроваджений задля «збереження американської культури». Але на ділі, все зовсім не так. Відбуваються страшні речі. Відповідно до закону, влада може забирати дітей у батьків-дисидентів і асимілювати їх у «правильному» середовищі. До цього всього додається ще й національна дискримінація. У всіх своїх проблемах американці звинувачують Китай. Батько, хлопчика щодня боїться і намагається його захистити, адже у нього азійська зовнішність.

Мама Птаха, написала та видала збірку віршів. Вона навіть уявити не могла, що один рядок з її вірша стане гаслом боротьби проти системи.
Тут я просто не могла не думати про наших дисидентів, які боролися проти радянської тоталітарної системи. Я провела безліч аналогій з нашою історією. У книзі авторка згадує про російську поетесу і мене це обурило. Мені захотілося більше про неї дізнатися і виявилося, що вона має українське коріння. Всеодно згадка про неї мені не відгукнулася від слова ВЗАГАЛІ. У нашій історії є безліч постатей, які пережили жахіття радянської тоталітарної системи. Скільки дітей позбавили батьківської любові та турботи. Ці думки, мене не покидали протягом читання.

Ця історія про боротьбу, втрати, незламне бажання захистити дітей. Дуже цікаво було читати частину, коли мама Птаха розповідає про свою боротьбу. Неймовірна сила, ідейність та жертовність, які обʼєднують усіх незгодних. Відповісти

0 0

Yulia Psurnichenko 17.10.2023 14:01

Наші втрачені серця - Селесте Інг
Видавництво @nashformat.ua

Головний герой, Ной, з самого дитинства любив імʼя Птах. Так називала його мама. А потім вона пішла і він знову став тільки Ноєм.
Та ви сама вона пішла? Чи можливо це із-за ПАКТу, який ухвалив уряд США. По новому закону уряд має право забирати дітей у батьків-дисидентів чи незгодних і виховувати як вважають за потрібне. І тепер така загроза є і у Птаха.
Антиутопія з деспотичним режимом, де з самого дитинства і кожного ранку в садку, школі , де всі співають гімн та слухають промову. Саме головне не виділятись і бути як всі. Тут багато про Азію, повстання, патріотизм Сша який майже як расизм проти Азії і багато іншого.

Я важко вникала в цю книгу спочатку, стиль у автора специфічний. Навіть двічі відкладала і читала інші книги. Та потім книга мені сподобалась. Почала читатися швидко і легко.
Взагалі люблю такі жанри і це дійсно інтригує. Кожен раз читаючи антиутопії, звикаєш з новим світом який схожий на наш та все ж не такий. Тому і тут початок був важким.
Завжди дивувало як влада замилює очі людям, як промивала мізки наскільки, що люди не бачили брехні уряду чи тоталітарного режиму. Як люди боролись за свої права та свободу слова, де вираження своїх думок уже було зрадою уряду. Що може зробити декілька людей? Та чи вдасться їм їх задум?
Дуже важко було спостерігати у цій книзі за несправедливим відношенням до людей азійського походження. Напади, насилля та ізоляція, криза у США і заздрість до зросту Китаю, призвели до ненависті. А саме гірше це діти, яких забирали у батьків і віддавали в інші сімʼї і інші міста. Тому це втрачені серця для батьків.
Сподобалось, що в книзі багато згадок про книги та бібліотеки. І це була своєрідна інформаційна сітка. Ця книга критикуюча, ця книга провокативна, піднімає тему расизму і навчає бути лояльними і не судити по зовнішності. Історія дійсно варта своєї уваги, якщо звикнути до стилю автора. Фінал залишився майже відкритим, але в той же час дуже сентиментальним.

Хочу прочитати інші книги. Читали щось від Селесте Інг?
Відгук від @akuma_lady Відповісти

0 0

Irina Bondarenko 10.10.2023 13:24

Не перша моя книги авторки. Беручи в руки, завжди готова до зосередженого читання. Можна з впевненістю сказати, що історії Селесте Інг це часто щось непросте, глибоке і подекуди навіть важке для сприйняття.

Якщо говорити про зміст та сенс, книгу можна поділити на два напрямки сприйняття - політичний та особистий. Якщо бути точнішим - історія однієї сім’ї на тлі буремних суспільних і державотворчих процесів.

Стосовно першого. Роман можна назвати антиутопією. З перший сторінок читач дізнається про ПАКТ - збірку законів, покликану знищувати все антиамериканське, що несе загрозу державній безпеці. Описуються Сполучені Штаті, де активізувались кризові явища, причиною яких є ніби то економічна політика Китаю. Як наслідок - американське населення починає зневажати всіх громадян азіатського походження, а силові структури переслідувати його представників.

Другий. В центрі сюжету сім’я Марґарет та Ітана, а також їхнього сина Ноя (хлопець має прізвисько Птах, так його і будуть називати в книзі). Через певні життєві обставини в родині мати змушена проживати окремо.

Кожен герой роману - своєрідний символ своєї епохи та державницького ладу своєї країни. Є люди байдужі, а є справжні бійці. Хтось готовий стати непомітним, щоб вберегти найдорожче, а хтось з ранніх років відстоює власні права (в романі це прекрасно втілено в персонажі дівчинки Сейді - бунтарки, здатної йти проти системи. Такий собі небезпечний елемент «ідеального суспільства).

Одне з головних питань книги - як далеко готова піти людина за ідею і чи багато знайдеться справжніх ідеологічних ентузіастів?

Спочатку розповідь здалась нуднувато розміреною, але згодом почала набувати яскравіших фарб. Вже на останніх сторінках неможливо було ні сліз втримати, ні позбутись післясмаку смутку, який наштовхує на довгі роздуми. Відповісти

0 0

Наталія Чайковська 05.10.2023 10:05

Він не дуже памʼятав маму. Пригадував якісь непевні риси, памʼять підкидала обривки фраз, ніби гралася з ним, а потім спогади покривалися туманом. Бувало, один чи інший спомин лавиною накривали його, але відступали. Завжди відступали, наче все підказувало, що йому не варто памʼятати. Він жив з татом. Звик до такого життя. До життя без мама. А тато повторював, що вона їх покинула і наполягав, що син мусить забути про неї.

Птах, так називала його мама. Але відколи вона пішла, він став Ноєм.

Йому 12. І вже 3 роки, як він без мами.

І от одного дня він отримує лист.
Лист від мами. Він майже не пригадує мамин почерк, але коли вдивляється, то літери наче знайомі. А в листі звернення - Птах. Це від неї, розуміє він, бо більше ніхто його так не називав.

А ще була Сенді, яка вірила, всім серцем вірила, що настане день, коли вона зможе податися на пошуки своїх батьків, зможе безслідно зникнути з прийомних родин.

А потім Сенді справді зникла.
А Птах взявся до власних пошуків, хватаючись за крихкі спогади, які лишилися з маминих розповідей, з казок.

Він питав себе - чому вона його покинула, чому пішла, лишивши його з батьком… і так багато отих «чому» його мучили, доки він не довідався правду і про мамин вплив на інших жінок, і про те, що значать оті слова, які такі близькі і знайомі йому - «наші втрачені серця»… і про те, чи справді вона покинула його…

Він, як і Сенді, був одним з тим, кого силою, проти волі розлучили з рідною людиною.
Чому?
Бо таким чином «берегли американську культуру», саме так карали непокірних, котрі вважалися батьками-дисидентами, які мали погляди, які різнилися від поглядів влади.
Дітей забирали, мовляв, вони потрапили під негативний вплив, і віддавали прийомним батькам.
Так вирішив авторитарний уряд, який запровадив ПАКТ.
Такі рішення приймає хтось, вважає, що має право керувати долями інших людей. Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"