Генрі Марш

Книга «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга»

Артикул: 707524

Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга - фото книги

Переглянути фото книги

Паперова 120 грн

Електронна 75 грн

Немає в наявності

Goodreads

3.92

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Генрі Марш
Видавництво	Видавництво Старого Лева
Рік видання	2017
Палітурка	тверда, матова
Оригінальна назва	Admissions
Перекладачі	Катерина Міхаліцина
ISBN	978-617-679-457-8
Кількість сторінок	336
Мова	українська

Категорія

Сучасна іноземна проза

Про що книга «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» автора Генрі Марш Admissions

Генрі Марш не боїться визнати: лікареві вкрай важко бути чесним, вкрай болісно говорити про свої помилки. Його нова книжка «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» — надзвичайно особисті мемуари, що вражають відвертістю, мудрістю та літературною майстерністю.

Завершуючи свою майже сорокарічну лікарську кар’єру, автор бестселера «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» розмірковує про сенс людського існування, про суть праці лікаря, труднощі професії й про те, чим може обернутися відчайдушне бажання продовжити пацієнтові життя за всяку ціну.

Генрі Марш — чудовий співрозмовник: випадки з хірургічної практики у Британії, Непалі, Україні перемежовуються яскравими та щемкими епізодами з його дитинства та юності, непересічними моментами професійного становлення та простими й водночас приголомшливо глибокими роздумами про те, що справді має значення.

Відгуки про книгу «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга»

Оксана Клименко-Міськова 13.12.2021 11:13

Після неймовірно захопливої першої книги Генрі Марша, в якого я закохалась одразу ж, як в людину, яка не боїться говорити правду, не соромиться визнавати свої помилки і говорити про них! Людину, гранічно чесну та відверту, яку важко зустріти в наш час серед лікарів. Останній раз щось подібне читала в Амосова, теж особистість, якого викликає захоплення та повагу
Друга книга Марша є більш автобіографічною та трохи сумною, бо починається з того, що він йде на пенсію, а закінчується аж зовсім сумно про смерть, невідворотність хвороб, а також роздуми про можливості обирати, як піти з життя спокійно та без страждань.
Після виходу на пенсію Марш їде до Непалу, де рівень медицини такий низький та люди настільки неосвічені, що немає ніякої можливості пояснити, приміром, що мозок помер і хоч людина наче жива, це вже не людина, а просто оболонка! Вразило боляче та неприємно, коли він згадує, про недосконалу та недоступну простим смертним якісну медицину в бідних країнах, як от Непал та Україна!! ☹ тобто, вітання, панове, нас прирівнюють до нерозвинених країн третього світу! Власне, ми вже є там, на превеликий жаль
Найбільш неприємно вразило те, як розчарував цю видатну людину наш земляк нейрохірург Ігор, якого Генрі Марш навчав більш 20 років і, який виявився невдячно егоїстичним, не здатним навчати інших, а тим більш визнавати свої помилки. В один з останніх своїх приїздів до Києва Генрі допомагав оперувати жінку , а коли відлучився на горнятко кави і перепочинок, сталась прикра і незворотня помилка , а Ігор не тільки відмовлявся визнати власні помилки, а ще й безсоромно збрехав пацієнтці, яка осліпла після невдалого втручання. Пів року по тому вже розірвавщи стосунки з Ігорем Генрі зустрів цю жінку у Львові, вона була абсолютмає но сліпа, але все ще мала надію, що зір відновииься, бо їй так пообіцяли! Генрі був шокований, щтро перепросив, і пояснив, що нажаль, це неможливо, треба вчитись жити сліпою…Якраз прово
«Колись давно я вважав нейрохірургію чимось украй вишуканим- найдосконалішим із можливих способів з користю застосувати власні руки та мозок, поєднувати мистецтво та науку. Я вважав, що нейрохірурги – це напрочуд мудрі люди, позаяк мають справу з мозком, дивовижною основою всіх наших думок та почуттів, а значить, їм відомий сенс життя. Я був молодий і просто прийняв той факт, що фізична матерія мозку продукує свідому думку та почуття. Гадав, що мозок можна пояснити та зрозуміти. Однак з віком я збагнув, що ми й уявлення не маємо про те, як саме фізична матерія породжує свідомість, думку та почуття. Цей банальний факт сповнив мене дедалі глибшим почуттям дива і водночас тривожним усвідомленням, що мій мозок здатен старіти точнісінько так само, як інші органи мого тіла, що моє Я старіє, а я навіть не знаю, за якими ознаками маю здогадатися, чи змінилось воно і як саме…» От такі думки! Сам собі та нам лікар зізнається, що кар’єру він завершує, так і не позбувшись ілюзій, однак трохи розчарувавшись, адже досі людство не уявляє усіх тонкощів, як насправді працює мозок! Хіба- яким страхітливо крихким є наше життя загалом, і людський глузд зокрема. ☹ Та все ж ця достойна людина продовжує приносити величезну користь суспільству, навіть на пенсії в такому віці і для України теж, що ще більш приємно вражає. Не один раз він вже виступав перед студентами медиками Лева і розказував, як важливо бути чесним з пацієнтом, з самим собою, як важливо визнати помилки і вчитись із цих помилок.
Також продовжує оперувати маленьких пацієнтів у Львові.
«Я розуміюсь на неврології, а отже не можу тішити себе вірою в якесь там життя після смерті, у відновлення того, що втрачаю, оскільки мій мозок з віком всихається. Знаю, дехто з нейрохірургів вірить у душу та загробне життя, але для мене це такий когнітивний дисонанс, як і надія вмирущого на продовження життя. Однак мене заспокоює думка, що моє єство, моє Я- крихке свідоме Я, що пише оці слова й так хистко плине поверхнею бездонного електрохімічного моря, в яке щоночі поринає, коли я засинаю, цей плід багатьох мільйонів років еволюції- така ж велична таємниця…»
Безмежно вдячна Маршу за ці книжки, котрі розкрили очі на деякі речі, неймовірно зацікавили темою мозку так щиро, що побігла шукати та купувати книгу про самовідновлення мозку, книгу, на яку не звертала уваги раніше!!! Також вклоняюсь та вдячна йому, як лікарю, який один з небагатьох здатен чесно і відверто на весь світ визнати свою недосконалість та помилки, чого нам всим так бракує, не кажучі про наших лікарів. Відповісти

0 0

Катя 01.09.2020 11:55

Генрі Марш – всесвітньовідомий британський нейрохірург. Приїжджав в Україну, де провів десятки складних операцій.
Він написав в книжці не лише про успішні випадки та врятовані життя, а й про помилки та провали. Генрі Марш на власному досвіді знає, як це, коли від твого рішення і твоїх дій залежить чиєсь майбутнє, як це повідомляти про смерть пацієнта його рідним, як це слухати їхні спогади і бачити їхнє горе.
«Ні сонце, ані смерть» – це не так про нейрохірургію, як роздуми про життя та смерть, про сенс життя і ціну помилок. Це друга книга Генрі Марша (перша «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»). Мені подобається манера його оповіді і переклад хороший.
Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"