Народна ікона в макрокосмі традиційного інтер'єру сільської хати з його орнаментальними акцентами займає особливе місце. Умови перебування народної ікони в сільській (не дуже світлій) хаті, вірування селян з вкрапленням елементів обрядово-язичницьких уявлень визначив образну мову цієї ікони, характер її типажної виразності і принципи живописно-декоративної подання. Особливу увагу приділено образам
Ісуса Христа,
Богородиці, а також святим
Миколаю Угодникові,
Варварі,
Параскеві,
Катерині,
Георгієві Побідоносцю, Івану-воїну, Юстиніану,
архістратигові Михаїлу,
архангелові Гаврилу, сюжетам «Недремне око»,
«Благовіщення», «Коронування Богородиці», «Богоматір Печерська», «Богоматір Неопалима Купина»,
«Богоявлення», «Усікновіння глави Іоанна Хрестителя», «Христос — Виноградна Лоза», «Воздвиження Чесного Хреста» тощо. Наведені у книзі чисельні фольклорні фрагменти підкреслюють особливий характер народної віри, у якій важливу роль відіграють рудименти фольклорно-язичницьких уявлень. Українська народна ікона пов'язана водночас і з давньою (візантійською, давньоруською) культурою, і з культурою фольклорною, що стояла біля витоків етносу, дух і колорит якої разом із мовою визначає суть українського народу серед багатьох інших світових культур.
