Книга «Наркота»

Про видання

Це перше видання роману Наркота українською мовою, як і творів Вільяма С. Берроуза загалом.

Про книжку

Наркота/Junkie (1953) – дебютний роман одного із найскандальніших авторів 20-го століття, хрещеного батька бітників, Вільяма С. Берроуза (1914-1997). Книга має переважно автобіографічний характер і до сьогодні залишається чи не найвідвертішою розповіддю про кошмарні будні героїнової залежності. Проводячи читача через героїнові нетрі Нью-Йорка, Нового Орлеана та Мехіко-сіті, розкриваючи перед ним справжні прірви відчаю та шаленства від безнастанних пошуків наступної дози, через розпач ломки та безпросвітність існування наркозалежного, роман послідовно ухиляється від будь-якої недосказаності, табу чи сентиментальності. Саме ця відвертість та сміливість вислову й завоювали йому статус культового контркультурного тексту, який він упевнено утримує ось уже понад півстоліття.

Про автора

Вільям С. Берроуз (1914 - 1997) – відомий американський письменник, новеліст та есеїст. Був ключовою фігурою Покоління Бітників. Вважається одним із найсуперечливіших, політично гострих, культурно впливових та новаторських художників слова 20-го століття. Вільям Берроуз справив значний вплив на розвиток американської популярної культури та літератури. За своє довге життя Берроуз написав вісімнадцять романів і повістей, шість збірок оповідань і чотири збірки есе. Вільям Берроуз народився у багатій родині в Сент-Луїсі, штат Міссурі. Ще в підлітковому віці почав писати есе та вести щоденники. У 1932-му вступив у Гарвардський університет, вивчав англійську мову, пізніше антропологію. Під час війни підсів на голку і ця залежність справила вирішальний вплив на його подальше життя. У 1943 році, мешкаючи в Нью-Йорку, він заприятелював з Алленом Гінзбергом і Джеком Керуаком. Саме це тріо утворило основу, на якій постало так зване Покоління Бітників та пізніша контркультура 1960-их. Велика частина творів Берроуза має напівавтобіографічний характер і грунтується на реальному досвіді його життя у якості героїнового наркомана у Мехіко, Лондоні, Парижі, Берліні, Південній Америці та Марокко. Коли Берроуз перебував у Мехіко у 1951-му році, трапилася жахлива трагедія – він випадково вбив свою другу дружину, Джоан Воллмер, і був визнаний винним у ненавмисному вбивстві. У вступі до свого роману Підар, написаного 1952 року, але опублікованого аж 1985, Берроуз говорить: "я змушений зробити страхітливий висновок, що ніколи не став би письменником, якби не смерть Джоан... Трапилося так, що смерть Джоан звела мене віч-на-віч із загарбником, Потворним Духом, і це повергло мене у боротьбу, що тривала все моє життя, і в цій боротьбі у мене не було іншого вибору, окрім як знайти вихід із неї через писання". Хоча його більш традиційний в плані літературної техніки роман Наркота (1953) приніс автору значну популярність ще у 50-их, найвідомішим твором Вільяма Берроуза є, поза сумнівом, його третій роман Голий ланч, який після публікації став об’єктом судового позову по звинуваченню в содомії. Вільям Берроуз помер у своєму домі 1997-го року у Лоуренсі, штат Канзас, від серцевого нападу.