Книга «Мемуари білих ведмедів»

Три покоління талановитих письменників та артистів. Але ці відомі зірки літературного світу, цирку та зоопарку виявляються... білими ведмедями, що живуть у людському суспільстві. У першій частині матріархиня, що мешкає у Радянському Союзі, насолоджуючись «близькістю бути наодинці зі своїм пером», випадково пише автобіографічний бестселер. У другій частині її дочка Тоска переїжджає до Східної Німеччини та стає першою, хто виконує захопливий цирковий номер. А у третій частині Кнут, син Тоски (останній з лінійки), народжується та виховується доглядачем за відносно щасливих обставин у Берлінському зоопарку.

Цікаво, що Тоска і Кнут - імена справжніх полярних ведмедів, які жили за подібних обставин, що й у романі. Кнут справді став сенсацією. Він був на поштових марках, тисячі людей приходили до нього, і навіть Енн Лейбовіц фотографувала його на обкладинку відомого глянцевого журналу Vanity Fair. Навколо нього теж точилися суперечки: як він може бути ведмедем, якщо ніколи не знав свого природного середовища проживання? Чи повинен він бути поруч з людьми? Чи повинен він бути поруч з іншими ведмедями? І, навіть, чи варто його тримати в живих?

У цій майстерній виставі «інакшості» Тавада підштовхує нас до відчуття хиткої ймовірності того, як виглядають речі насправді, і якими вони могли б бути.

Asymptote

Дивна, вишукана книга.

The New Yorker

«Мемуари білих ведмедів» - це про красиві дивацтва. Подивіться на тварин, якими ми є. Подивіться на нас, що шукають любові, сенсу та власних справжніх форм»,

The New York Times

У Йоко Тавада дуже цікава та насичена біографія. Вона народилася 23 березня 1960 року, пише японською та німецькою мовами. Зараз мешкає в Берліні. Отримала величезну кількість літературних нагород, зокрема, Akutagawa Prize, Tanizaki Prize, Noma Literary Prize, Izumi Kyka Prize for Literature, Gunzo Prize for New Writers, Goethe Medal, Kleist Prize, та National Book Award. Факт з життя Йоко, який нас найбільше вразив - на початку своєї літературної кар’єри, коли їй було 19, Йоко проїхалася транс-сибірською магістраллю до Німеччини, щоб ближче дізнатися про життя людей в Радянському Союзі та написати книгу.