Книга «Ловець повітряних зміїв»
Артикул: 925082
Книга в наявності
Відправка: 08.12.2024
Характеристики
| Автор | Халед Госсейні |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Рік видання | 2021 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | Катерина Міхаліцина |
| ISBN | 978-617-679-958-0 |
| Кількість сторінок | 432 |
| Мова | українська |
| Серія | Художня проза |
| Розмір | 130 х 200 мм |
Категорія
Халед Госсейні - «Ловець повітряних зміїв»
Ціна
380 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 10:00 до 20:00
Про що книга «Ловець повітряних зміїв» автора Халед Госсейні
Одного морозного дня взимку 1975-го афганський хлопчик Амір стає свідком жахливого вчинку. Ця подія назавжди змінює і його власне життя, і долю його близького приятеля Гассана. Та річ не лише в побаченому, а й у тому, що Амір не втрутився, нічого не зробив, лишився стояти осторонь. Боягузтво, ба навіть відступництво, буде переслідувати його протягом життя спершу в Афганістані, потім в Америці, аж доки Амір набереться мужності, кине виклик усім своїм внутрішнім демонам і знайде «спосіб знову стати хорошим».
«Ловець повітряних зміїв» — дебютний роман афгано-американського автора Халеда Госсейні, який побачив світ 2003-го і згодом два роки поспіль очолював список бестселерів The New York Times, а 2007-го за його мотивами було знято однойменний фільм.
Відгуки про книгу «Ловець повітряних зміїв»
Рубцов Ігор 30.10.2023 22:42
В середині лютого згадують завершення періоду 1979-1989, як років окупації Афганістану країною, в якій пощастило/не пощастило народитися. 10 лютого 2022 року я почав читати «Ловець повітряних зміїв», ну і… Світ не злетів з підшипників, як і книжка не стала найбільшою проблемою сьогодення. Існують куди більші, глобальніші тривоги. Але ж вона стала катапультою, завдяки якій я «полетів» туди. Що там в ній такого для українця? Для українця майже нічого, якщо тільки він не прожив в Афганістані чотири роки без 13 днів. А таких трохи є в Україні, правда не всі хворі на всю голову. Навпаки, знаю хлопців, які прокляли ту країну і за менший період часу, хто за два роки, хто за один місяць. Мій анамнез явно відрізняється, хоча не унікальний.
Я без книжки оперую образами, провокуючи рецидиви незрозумілої ностальгії, а з книжкою й поготів. Знайоме слівце – Майванд. І я знову на Майванді – головній артерії Кабулу. Гератський килим? О, я бачив Герат з повітря. Тільки із словом «килим» пов’язані руїни до горизонту, як наслідок килимових бомбардувань. Ні, жити там не хотів би (а може трошки пожив би?). От якби відвідувати час від часу! Раз на рік – так обов’язково. Диви, задушив би хворобу. Чого вона не відпускає? Відчуття несплаченого боргу – відсутнє. Кому адресувати свою спокуту? І я там – ніхто, і вони мені… Тільки назвати чужих людей в чужій країні чужими – зась. Я для них справді чужинець, скажу більше – колишній ворог, вірю що не теперішній.
Халед Госсейні, з 15 років громадянин США, народжений в родині дипломата того ж року, що і я, старший за мене на пів року. Історія його набутого американського громадянства тісно пов’язана з окупацією Афганістана моєю країною. Я туди, а він звідти. Вочевидь, отримання Госсейні середньої освіти аж у 1984-му – наслідок тих самих перипетій. 25 лютого 84-го я став на льотне поле Кабулу, вбраний в однострій своєї армії, а у 1988-му, коли майбутній письменник здобув ступінь бакалавра, я звільнився у званні старшини і 12 лютого вилетів маршрутом Шинданд-Кабул-Ташкент на свою, ненависну йому, батьківщину. Далі кар’єра Халеда стрімко пішла вгору. Нарешті, коли у 2013 він став автором вже трьох романів, два з яких визнано бестселерами, запущений у 1979 році бумеранг війни вже долітав до наших потилиць.
Для афганців світ почав сипатися у 1973 році. «Покоління афганських дітей, чиї вуха звикли до вибухів бомб і автоматних черг, на той час іще не народилося» - цитата з роману. Сьогодні перші, народжені під «музику» війни, готуються до п’ятидесятилітнього ювілею. Така «музика» знайома їм, як мамина колискова.
Попри те, що Халед Госсейні у досить юному віці залишив Афганістан, його правда в романі істинна і приголомшлива настільки ж, та навіть більше за моє поступове прозріння. Я припинив називати свою місію інтернаціоналізмом, замінивши іншим словом – інтервенціоналізм. Головний герой роману – Амір-хан у 1973 році, році падіння афганської монархії вперше всіма фібрами відчув наскільки важко пуштуну називати другом хазарейця, суніту товаришувати з шиїтом, представнику вищого класу бути на рівних із, фактично, слугою. Те, на чому не загострюють увагу в дитинстві, стало причиною зради, в якій жертвою опинилася найвідданіша людина. Якби хоч не ця обставина! Незагойні сліди такої підступності позначують все подальше життя. Волею автора Амір є не тільки джерелом зради, але й жертвою іншої, не менш гіркої. І ще він – свідок більших чи менших зрад, якщо взагалі існує шкала зрадоміру.
Але, мабуть, важко знайти серед персонажів першого плану рафінованих негідників або бездоганно шляхетних людей. Їхні характери і долі надто складні і з цього боку роман дійсно є геніальним витвором. Європейцю, американцю вдивовижу читати подібну суміш зі східного кодексу честі і подвійних стандартів їхнього ж способу життя. У нас свої кодекси, свої подвійні стандарти. Госсейні, розуміючи обидві сторони цивілізації, не адаптує роман для нас – носіїв демократичної і прогресивної, на наш копил, частини. Ми маємо осягнути Схід яким він є, з безміром тонкощів. Не має потреби захоплюватися ним. Достатньо зрозуміти, що вони мають свою правду і не поміняють її на будь-яку кращу. Чи можливо примирити між собою щось настільки протилежне? Важко. Терпимість не є чеснотою всіх без винятку. Та завдяки, по-перше, чотирьом рокам вимушеного співіснування, а також художнім творам, зокрема роману «Ловець повітряних зміїв», я хоч трохи дізнався про основоположні принципи афганських народів, порушувати які не слід.
Пізнавайте світ, не схожий на наш!
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки! Відповісти
Вікторія Нестеренко 27.10.2023 19:48
Це історія дружби двох хлопчиків-однолітків, життя яких одного дня зміниться назавжди. Вороття назад не буде. Лишиться лише гнітюче почуття провини, яке буде з кожним днем зʼїдати головного героя. На протязі всієї книги він буде переосмислювати свій ганебний вчинок і врешті-решт спробує спокутити свою вину.
“У Афганістані є дуже багато дітей, однак практично немає дитинства”. Ця цитата точно передає суть книги.
Це моя перша прочитана книга про Афганістан. До речі, її автор Халед Госсейні виріс в Кабулі і про афганську війну знає, як ніхто інший. Йому з сімʼєю довелося тікати від війни до Америки, тож деякі моменти цього твору є автобіографічними.
Мене дуже вразили певні речі, про які я вперше дізналася з цієї книги. Так, наприклад, пізніше на просторах інтернету я не раз зустрічала інформацію про “танцюючих хлопчиків”. Як виявилося, така практика існує і сьогодні. Я навіть і не могла собі уявити, що в ХХІ столітті можуть відбуватися такі речі.
Читаючи цю історію, також можна простежити за долею багатьох людей та країни в цілому. На початку твору перед нами постає мирний та квітучий Афганістан , а під кінець - захоплений талібами повоєнний.
Думаю, що це найбільш емоційна книга, яку мені довелося читати.
Рекомендую її тим, хто шукає якусь поживу для роздумів. Повірте, вона буде. Цю книгу неможливо забути. В ній піднято безліч тем - дружба та зрада, боягузтво та насильство, підлість та докори сумління, життєві орієнтири та знаходження свого “я”, війна та проблеми, які вона приносить. Вразливим та тим, хто шукає для читання щось “легке” варто оминати цей роман.
Дякую Центральна бібліотека Соломʼянки! Відповісти
Славич Ірина 16.02.2022 15:31
Совість, яку ми зумисне присипаємо щоденними турботами, сім'єю, роботою і ще тисячами причин, аби лише докори сумління не заважали, не мучили, не виринали на поверхню. Так і роками живемо із провиною минулого, спокутуємо ці гріхи благодійністю, пробачаємо самі себе за безсилля та проявлене боягузтво. Та чи варто миритися з усвідомленням скоєного все життя?
"Ловець повітряних зміїв" - книга, що розворушить пам'ять, нагадає наскільки ми були відданні своїм рідним, близьким, друзям. Книга, яка заставить задуматися, шукати причину втрати зв'язку не в інших, а в собі. І лише тоді коли прийде усвідомлення, саме тоді прийде почуття полегшення і оновлення себе.
Дружба, її вірність та її зрада, боягузтво, спокута, а ще війна, хоробрість та насильство. Ці події могли відбуватися у будь-якій точці планети, але вони відбулися в Афганістані. Події, які відомі кожному, вже під іншим кутом, точніше зсередини. Бо Афганістан - це не лише таліби, мохаджеби і тероризм. Це країна, де батько у сім'ї дуже рідкісне явище, це країна, де в дітей жорстко відбирають дитинство. Це країна, де наркотичний смог воз'єднався із порохом зруйнованих будинків. Там панує смерть.
Дуже прониклива історія, яка викличе старі спогади і чисті думки. Шукала книгу про Афганістан, а знайшла себе. Бо тут Афганістан не головна тема твору, мета книги - віднайти себе, свої помилки, знайти свої життєві орієнтири в світі, відчути себе, щоб так безтурботно неначе в дитинстві розправити крила та полетіти немовби повітряний змій за вітром. Бути вільним від докорів сумління. Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"