Книга «Лідерство. Шість стратегів світової політики»

Про книжку «лідерство. шість стратегів світової політики» генрі кіссінджера

Складні часи потребують сміливих, але водночас і зважених дій. У моменти, коли країна стикається з небаченими досі викликами, різко зростає роль лідерів, які готові брати на себе відповідальність і вчасно ухвалювати потрібні, нехай навіть непопулярні, рішення. Перед лідерами постає безліч запитань, які потребують відповідей: у чому джерела суспільного добробуту й занепаду? Яку спадщину потрібно зберегти, а яку — пристосувати до поточних обставин чи навіть відкинути? Яким цілям варто присвятити себе, а від яких слід відмовитися?

На ці запитання відповідали протягом свого життя і шість знаменитих лідерів, яких змальовує Генрі Кіссінджер у книжці «Лідерство» — Конрад Аденауер, Шарль де Голль, Річард Ніксон, Анвар Садат, Лі Куан Ю і Маргарет Тетчер. Видатний автор аналізує стратегії, реалізовані цими державними діячами, і оцінює їхні успіхи та невдачі, які становлять цінний досвід для лідерів сучасності й прийдешніх поколінь.

Про автора:

Генрі Кіссінджер (1923–2023) — американський політолог, дипломат. Лауреат Нобелівської премії миру 1973 року. Працював радником із питань національної безпеки й державним секретарем в адміністраціях Річарда Ніксона і Джеральда Форда, а також консультував багатьох інших американських президентів із питань зовнішньої політики. Нагороджений найвищою цивільною відзнакою США — Президентською медаллю свободи.

Інша книга автора:

• «Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті (оновл. вид.)», Генрі Кіссінджер, «Наш Формат», 2025 рік

Цитати з видання:

«Стратегія» — це висновок, якого доходить лідер за цих умов нестачі, тимчасовості, змагальності та плинності. Стратегічне лідерство можна порівняти з ходінням акробата по канату: як цей останній падає, якщо виявляється надто боязким чи надто зухвалим, так і лідеру потрібно просуватися вузьким шляхом, натягнутим між відносно певним минулим та неясним майбутнім. Покаранням за надмірні амбіції — те, що греки називали «хюбріс», — є виснаження, а за спочин на лаврах доведеться заплатити дедалі більшою незначущістю й зрештою занепадом. Щоб досягти своєї мети, лідери мусять крок за кроком сполучати засоби та цілі, мету та обставини.

Часто події розгортаються надто швидко, щоб їхній перебіг можна було точно прорахувати; лідерам потрібно ухвалювати рішення, спираючись на інтуїцію та гіпотези, які в цей момент неможливо довести. Менеджмент ризиків має для лідерів таке ж ключове значення, як і аналітичні здібності.

Лідеру важливо мати інстинкт і розсудливість. Вінстон Черчілль добре розумів це, коли писав у книжці «Буря наближається» (The Gathering Storm): «Державні діячі покликані не лише впоратися з легкими питаннями. Часто їм доводиться впоратися із самими собою. Саме тут, коли рівновага хитається, а пропорції ховаються в імлі, постає нагода ухвалити рішення, що рятують світ».