Книга «Кішка Далай-лами»

Колись я була кістлявим кошеням, яке загорнули в сторінку з газети тижневої давності і викинули на смітник. Але цю сцену спостеріг той самий Далай-лама І відтоді я — Кішка Його Святості, живу в Джоканґу, пізнаю буддійські вчення. І якщо ви подумали, що зараз я спробую навернути вас у буддизм, то аж ніяк. Бо мета буддизму — дати знання, які допоможуть і католикам, і атеїстам, і котам стати щасливішими. Буду з вами відверта: духовно зростати нелегко, адже доводиться прощатися з упередженнями, дивитися в очі страхам і помилкам, визнавати зацикленість на собі, брати відповідальність за наслідки попередніх дій. На власні очі я бачила, як реальність руйнувала ретельно спроєктовану видимість всесвітньовідомих акторів, філантропів, митців, професорів із Ліги плюща, які приходили до Його Святості. Але й помітила, як інший погляд на звичні речі допомагав їм посправжньому зростати. Тож, хай де б ви жили й хай чого досягнули в житті, запрошую вас у мандрівку до свого щастя. І повірте, коти та люди мають значно більше спільного, ніж вам здається.

Про автора

Філософські, життєствердні романи Девіда Мікі подобаються читачам в усьому світі — вони перекладені на понад 30 мов і продаються у понад 50 країнах, миттєво стають бестселерами. Уродженець міста Хараре (Зімбабве), нащадок білих колоністів, він, втім, залишив далеко позаду світогляд своїх предків, які завойовували і панували в Африці. Натомість своє покликання письменник знайшов у послідовній популяризації буддизму через власну літературну творчість. Мікі пише як художню прозу, так і нонфікшн.

Кому буде цікава?

Ця книжка — феноменальне втілення ідей буддизму через призму унікального героя. Говорити з людьми на складні життєві теми вустами кішки — чи ж не абсолютна несподіванка? Й хоча у світовій літературі вже були подібні випадки, все ж ніхто до Девіда Мікі не вмів настільки невимушено та чуйно прокладати шлях до серця читача.

Котів люблять усі (ну майже) — можливо тому ця книжка стала бестселером та має тисячі відгуків на Goodreads та Amazon? А може тому, що вона вселяє надію, дозволяє віднайти світло у найтемніші часи й перебудовує мислення таким чином, щоб відчувати вдячність за кожен прожитий день і ставати добрим та милосердним до людей навколо?