Чо Намджу

Книга «Кім Джійон, 1982 року народження»

Name: Книга «Кім Джійон, 1982 року народження»
Brand: Видавництво Анетти Антоненко
SKU: 927284
Price: 260 UAH
Availability: InStock
Rating: 4.3 (9 reviews)

Артикул: 927284

Кім Джійон, 1982 року народження - фото книги

Переглянути фото книги

Завантажити уривок

Паперова 260 грн

Електронна 180 грн

Книга в наявності

Відправка: 24.10.2025

Goodreads

4.16

Наш Формат

4.3

Вподобайки

Характеристики

Автор	Чо Намджу
Видавництво	Видавництво Анетти Антоненко
Рік видання	2022
Палітурка	тверда
Перекладачі	Джан Йонджін , Ольга Шестакова
ISBN	9786177654819
Кількість сторінок	160
Мова	українська
Розмір	130 х 200 мм

Категорія

Сучасна іноземна проза

Чо Намджу - «Кім Джійон, 1982 року народження»

Ціна

260 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Попередня дата відправки:

У п'ятницю (24.10.2025)

На книжкових полицях

Художня (2922)

Фікшн (289)

Дивитись всі

Про що книга «Кім Джійон, 1982 року народження» автора Чо Намджу

Кім Джійон — типове ім’я для цілого покоління корейських жінок. Їх від народження супроводжує одна велика вада: вони народилися дівчатками — у суспільстві, де жінка просить вибачення навіть у жінки — за те, що народила дівчинку. Життя героїні роману, Кім Джійон, таке ж типове, як і її ім’я — з дитинства все найкраще діставалося її брату, у школі — хлопцям, а на роботі — колегам-чоловікам. Джійон ніколи не вбачала у такому порядку речей чогось неправильного чи неприродного. Та буденний плин буднів сім’ї Кім Джійон переривається, коли вона починає говорити й чинити дивно, лякаючи рідних. Що це? Невдалий жарт? Протест проти остогидлих суспільних норм? Чи за цим криється щось серйозніше?

Роман про нелегке життя жінки у консервативному патріархальному суспільстві, попри те, що Південна Корея аж ніяк не надається до визначення країни, відсталої в культурному й економічному розвитку. Відверта й розпачлива історія «другої статі», у якій сотні тисяч жінок по всьому світу впізнають себе.

Відгуки про книгу «Кім Джійон, 1982 року народження»

Рубцов Ігор 14.11.2023 23:11

«КІМ ДЖІЙОН, 1982 РОКУ НАРОДЖЕННЯ», Чо НАМДЖУ

Хотів би я полюбити з першого... рядка, розділу. Хотів. Як колись полюбив літературу Японії, Туреччини, Бельгії, Афганістану, Канади... Ні, не обов’язково перша книжка накладає відбиток на всю національну літературу. Просто, коли вона перша, скласти враження про митців країни в цілому неможливо. Чо Намджу для мене – перша авторка з Південної Кореї, а що я взагалі знаю про них – про корейців і їхнє мистецтво? Про древніх єгиптян можу дещо розповісти, про майя. Доречі, де зараз майя? А корейці не такі вже й віддалені, особливо ж якщо зважати на кількість південнокорейських машин на вулицях. А ще у мене є пакетик спеціїв для моркви по корейськи. Хоча, не буду про те, до чого вони, подейкують, зовсім не причетні.
Тема роману «Кім Джійон...» – благодатний ґрунт для створення бестселерів. Місце жінки в сучасності взагалі обговорюється по всій земній кулі, а ми – чоловіки з України, між собою теж обмінюємося думками: за що борються феміністки? Зазвичай, ми так і залишаємо розмову без відповіді, особливо зараз, коли наші жінки командують бойовими підрозділами, керують підприємствами і входять у високу політику. Переконати нас у необхідності ще більших прав для протилежної статі, чи не такої ж сильної, як і наша, непросто. І раптом оця тема про південнокорейських жінок. Ну не про іракських же, не афганських – в чому проблеми? Якби йшлося хоч би про жінок Північної Кореї. А, ні. І я, взагалі то, перейнявся їхніми нелегкими долями, та й досі перебуваю в такому стані співчуття, до якого підмішано відчуття солідарності. Хто б казав, правда? Народжений в другій половині ХХ століття і звиклий до того, що моя рідна сестра (якої у мене, правда, немає), така ж людина, з тими ж правами, оточена батьківською любовію, а десь навіть і більшою увагою, бо ж – дівчатко, няшечка, симпапулечка, розумашка. У нас так. І нехай навіть більшість майбутніх татусів, як запрограмовані, озвучують бажання першим «народити» сина, все ж таки чимало й тих, хто бажає дівчинку, дві, три, чотири дівчинки. Спостерігаючи за дорослими сином та донькою, бачу їхню абсолютну самостійність і самодостатність, а головне – прекрасним облаштуванням хоч під час навчання, хоч тепер, коли вони абсолоютно задоволені обраними шляхами в роботі. Десь парелельно з нами, тільки з протилежного кінця Євразії, умовні Кім Джійони волають в порожнечу, від народження навчені миритися з чимось неймовірним для нас. По перше, він народження дівчинки, а по факту – від дня ультразвукової діагностики, коли лікар встановлює стать майбутньої дитини, її мати змушена перепрошувати у родини чоловіка, у нього, як батька, та й взагалі, хрін зна в кого, хто не причетний ніяким боком. Перепрошувати за те, що народиться дівчинка. Ніхто з корейців не знає, як народити хлопчика, зате всі, прийнявши умовності сивої давнини, продовжують грати свої ролі. По друге і по тридцять третє, ставлення до чоловічої статі і до жіночої в Кореї суттєво у всьому відрізняється, від народження до смерті. Одне тільки мене дивує: чому молоді корейці шукають пару і створюють сім’ю з дівчиною? Всім потрібні сини, абсолютно всім. Але потім синам чомусь потрібні жінки.
Вони пізнають кохання, захоплюються одне одним, освідчуються і просять руку та серце. Природний стан речей не надуриш. Мало хто одружується, пересилюючи огиду, з примусу, хоч треба визнати, корейські хлопці залюбки насолоджуються відведеній їм у суспільстві ролі людей вищого сорту. Авжеж, якщо фірма влаштовує новеньку співробітницю, та без зайвих слів бере на себе обов’язки замовляти ранкову каву колегам і прибирати після обіду спільний стіл. Корейці, корейці, вам би нашу Галю з макогоном в руці! Літали би ви по ваших офісах, як ті стрижи, без посадки на перерву.
Роман зачепив темою. Однак, якщо ми говоримо про високу літературу, до неї авторці – Чо Намджу слід прожити ще одне життя. Роман, хоч і позиціонований як роман, написано на рівні посереднього шкільного твору. Відсутній стиль, відсутня письменницька родзинка, немає авторського почерку, словниковий запас твору – мінімальний, а діалоги банальні і надумані. Схоже на компіляцію щоденників жінки, надламаною дійсністю. З перших сторінок, взявши високу ноту, Чо Намджу наче як вийшла на кульмінацію і здулася, не дійшовши і середини роману. Читач мав би очікувати розвитку дивної патології Кім Джійон, коли під час психологічних зсувів вона починала розмовляти стилем своєї матері, відтворюючи інтонації голосу, або як близька подруга і від імені тієї подруги. Тобто, письменниця заінтригувала нас, а далі чи забула, чи й не намагалася дати розв’язку всієї історії. Та ще й до стилю щоденника додавалися якісь статистичні викладки із південнокорейських законів. Дивний роман, тим більш, перекладений українською і виданий у нас. При цьому, перекладачка не знайшла спосіб передати текст належним чином, припускаючись всіх мислимих недоліків авторів-початківців. Склалося враження, що її словниковий запас сягає пари тисяч слів. Речення перевантажені примітивними конструкціями, наче складені першоклашкою: «А як тобі БУЛО, мамо, коли ти нас ростила? Тобі БУЛО дуже важко, чи не так? Ти не шкодуєш, що нас БУЛО так багато у тебе?» (цитата з роману). Ви теж помітили суцільні «булки» в тексті? Я не виділив для наочності всі «дуже» і інші ознаки недоопрацьованого твору, який напевно навіть не вичитувався ні авторкою, ні редакторами, ні перекладачкою, ні українськими видавцями. Ми маємо роман на серйозну тему – тему бестселероутворюючу. Разом з тим, ціна від 190 до 250 гривень за цей напівфабрикат здається завищеною. Але я, заплативши 1 гривню, зроблю вигляд, що не знайомий із літературою Південної Кореї. Вірю, в тій культурі неможливо не створити творів, достойних вищої оцінки. Шукаймо разом, товариство! Відповісти

1 0

Костюк Надія 02.12.2023 19:03

Рубцов Ігор, вам би стати письменником! Дуже гарний відгук, зачепив) Відповісти

1 0

Кондратюк Ірина Сергіївна 22.02.2025 21:53

Рубцов Ігор, Рубцов Ігор, на словах "ми – чоловіки з України, між собою теж обмінюємося думками: за що борються феміністки?" можна закрити цей відгук і не читати відгук. Якщо копнити трохи більше то проблема фемінізму в Азії доволі гостра і болюча, не дарма зараз активіхується тренд де жінки відмовляються від ролі дружин (саме в Азії). Корейський інститут кримінології оприлюднив результати опитування, в якому 80% респондентів-чоловіків зізналися, що проявляли агресію по відношенню до своїх дівчат і дружин. Низька народжуваність Кореї-це продукт абортів 80 ,90-х років (матері коли дізнаватись що дівчинка йшли на аборт). Якщо пара розлучиться-мати втрачає права на дитину. І я навіть не заглиблювалась надалі в це питання. Тому вважаю ваш коментар як мінімум смішним. Якщо говорити про Україну і жінок військових-то якщо в нас рівні права, то чому періодично випливають новини про сексуальні домагання серед військових до жінок, які служать? Чому у нас не має жіночої форми? Можливо, колись ви копнете глибше цю тему, хоча б по першій ссилці в гугл
Відповісти

0 0

Рубцов Ігор 24.02.2025 15:29

Ваша відповідь на мій коментар містить думки, з якими я не можу не погодитится. Однак, я не бачу підстав відкорегувати свої слова, оскільки це тільки здається, що я говорю про щось інше, що йде врозріз із вашим світоглядним баченням. Ну хіба ж я не бачу проблем насильства щодо жінок? Або не визнаю сексуальні домагання? Скажу більше: я був би маніпулятором, якби наводив відомі мені випадки, коли такі явища проявляються з боку жінок до чоловіків. Це все окремі випадки, але в якій площині ми розглядаємо існуючі проблеми? От зазвичай термін "фемінізм" розуміється, як рівність возведена в абсолют. Непоганоби відразу визначити, що насильство проти жінки такий самий злочин, як і насильство проти чоловіка. Коли мені під горло наставляє ніж інший чоловік - це не феміністична проблема. Ну і навпаки, знаючи про сексуальне силове домагання жінки до чоловіка, я не називаю це феміністичною проблемою. Все це кримінальні прецеденти. Як і те, що кулеметниця штурмової роти або штангістка на олімпіаді - не свідчення, що в суспільстві все гаразд і жінка має бути рівною завжди і у всьому. Я не є прихильником еволюційної теорії, а розумію так, що жінку дано чоловікові, як помічницю. Її роль в суспільстві від початку була іншою: бути під захистом чоловіка, бути принцесою, помічницею, коханою, мамою, господаркою над домом. Здається, в своєму відгуку на книжку я відзначив, що культурні традиції Південної Кореї порушують дані Богом права жінки. Хіба не про це я написав? Але у нас, як завжди, рухи за права: жінок, расових груп, сексуальних меншин, інвалідів, тощо, гіпертрофують саму проблему настільки, що з однієї країності впадають в іншу. Це проблеми квотування у закладах Європи й Америки, де у важливих галузях слідкують, щоб в списку працівників обов'язково були сексуальні меншини. І роботодавці змушені обирати між класним спеціалістом і не настільки класним, але геєм, бо необхідно дотриматися квоти. Є проблеми і з жінками, особливо там, де кваліфікований спеціаліст не отримує посаду, бо треба заповнити жіночу квоту. Може бути навпаки, але перекоси завдають більше проблем, ніж вирішують питання рівних прав кого завгодно. Знаєте, які проблеми виникали у кінематографістів Голівуда? Якщо у фільмі відсутній позитивний чорношкірий герой, то можна мордувати творців фільму на предмет расизму. Блін! В кіно про древній Ізраїль має бути актор - негр і то не в ролі раба, а, як мінімум, полководця. Ну отак. Даруйте, намагався бути лаконічним. Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"