Книга «Кім Джійон, 1982 року народження»
Книга в наявності
Відправка: 27.07.2024
Характеристики
| Автор | Чо Намджу |
| Видавництво | Видавництво Анетти Антоненко |
| Рік видання | 2022 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | Джан Йонджін , Ольга Шестакова |
| ISBN | 9786177654819 |
| Кількість сторінок | 160 |
| Мова | українська |
| Розмір | 130 х 200 мм |
| Категорія | Сучасна іноземна проза |
| Артикул | 927284 |
Чо Намджу - «Кім Джійон, 1982 року народження»
Ціна
279 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Забрати в книгарні "Наш Формат"
сьогодні до 20:00
Про що книга «Кім Джійон, 1982 року народження» автора Чо Намджу
Кім Джійон — типове ім’я для цілого покоління корейських жінок. Їх від народження супроводжує одна велика вада: вони народилися дівчатками — у суспільстві, де жінка просить вибачення навіть у жінки — за те, що народила дівчинку. Життя героїні роману, Кім Джійон, таке ж типове, як і її ім’я — з дитинства все найкраще діставалося її брату, у школі — хлопцям, а на роботі — колегам-чоловікам. Джійон ніколи не вбачала у такому порядку речей чогось неправильного чи неприродного. Та буденний плин буднів сім’ї Кім Джійон переривається, коли вона починає говорити й чинити дивно, лякаючи рідних. Що це? Невдалий жарт? Протест проти остогидлих суспільних норм? Чи за цим криється щось серйозніше?
Роман про нелегке життя жінки у консервативному патріархальному суспільстві, попри те, що Південна Корея аж ніяк не надається до визначення країни, відсталої в культурному й економічному розвитку. Відверта й розпачлива історія «другої статі», у якій сотні тисяч жінок по всьому світу впізнають себе.
Відгуки (1) Новий
Рубцов Ігор 14.11.2023 23:11
Хотів би я полюбити з першого... рядка, розділу. Хотів. Як колись полюбив літературу Японії, Туреччини, Бельгії, Афганістану, Канади... Ні, не обов’язково перша книжка накладає відбиток на всю національну літературу. Просто, коли вона перша, скласти враження про митців країни в цілому неможливо. Чо Намджу для мене – перша авторка з Південної Кореї, а що я взагалі знаю про них – про корейців і їхнє мистецтво? Про древніх єгиптян можу дещо розповісти, про майя. Доречі, де зараз майя? А корейці не такі вже й віддалені, особливо ж якщо зважати на кількість південнокорейських машин на вулицях. А ще у мене є пакетик спеціїв для моркви по корейськи. Хоча, не буду про те, до чого вони, подейкують, зовсім не причетні.
Тема роману «Кім Джійон...» – благодатний ґрунт для створення бестселерів. Місце жінки в сучасності взагалі обговорюється по всій земній кулі, а ми – чоловіки з України, між собою теж обмінюємося думками: за що борються феміністки? Зазвичай, ми так і залишаємо розмову без відповіді, особливо зараз, коли наші жінки командують бойовими підрозділами, керують підприємствами і входять у високу політику. Переконати нас у необхідності ще більших прав для протилежної статі, чи не такої ж сильної, як і наша, непросто. І раптом оця тема про південнокорейських жінок. Ну не про іракських же, не афганських – в чому проблеми? Якби йшлося хоч би про жінок Північної Кореї. А, ні. І я, взагалі то, перейнявся їхніми нелегкими долями, та й досі перебуваю в такому стані співчуття, до якого підмішано відчуття солідарності. Хто б казав, правда? Народжений в другій половині ХХ століття і звиклий до того, що моя рідна сестра (якої у мене, правда, немає), така ж людина, з тими ж правами, оточена батьківською любовію, а десь навіть і більшою увагою, бо ж – дівчатко, няшечка, симпапулечка, розумашка. У нас так. І нехай навіть більшість майбутніх татусів, як запрограмовані, озвучують бажання першим «народити» сина, все ж таки чимало й тих, хто бажає дівчинку, дві, три, чотири дівчинки. Спостерігаючи за дорослими сином та донькою, бачу їхню абсолютну самостійність і самодостатність, а головне – прекрасним облаштуванням хоч під час навчання, хоч тепер, коли вони абсолоютно задоволені обраними шляхами в роботі. Десь парелельно з нами, тільки з протилежного кінця Євразії, умовні Кім Джійони волають в порожнечу, від народження навчені миритися з чимось неймовірним для нас. По перше, він народження дівчинки, а по факту – від дня ультразвукової діагностики, коли лікар встановлює стать майбутньої дитини, її мати змушена перепрошувати у родини чоловіка, у нього, як батька, та й взагалі, хрін зна в кого, хто не причетний ніяким боком. Перепрошувати за те, що народиться дівчинка. Ніхто з корейців не знає, як народити хлопчика, зате всі, прийнявши умовності сивої давнини, продовжують грати свої ролі. По друге і по тридцять третє, ставлення до чоловічої статі і до жіночої в Кореї суттєво у всьому відрізняється, від народження до смерті. Одне тільки мене дивує: чому молоді корейці шукають пару і створюють сім’ю з дівчиною? Всім потрібні сини, абсолютно всім. Але потім синам чомусь потрібні жінки.
Вони пізнають кохання, захоплюються одне одним, освідчуються і просять руку та серце. Природний стан речей не надуриш. Мало хто одружується, пересилюючи огиду, з примусу, хоч треба визнати, корейські хлопці залюбки насолоджуються відведеній їм у суспільстві ролі людей вищого сорту. Авжеж, якщо фірма влаштовує новеньку співробітницю, та без зайвих слів бере на себе обов’язки замовляти ранкову каву колегам і прибирати після обіду спільний стіл. Корейці, корейці, вам би нашу Галю з макогоном в руці! Літали би ви по ваших офісах, як ті стрижи, без посадки на перерву.
Роман зачепив темою. Однак, якщо ми говоримо про високу літературу, до неї авторці – Чо Намджу слід прожити ще одне життя. Роман, хоч і позиціонований як роман, написано на рівні посереднього шкільного твору. Відсутній стиль, відсутня письменницька родзинка, немає авторського почерку, словниковий запас твору – мінімальний, а діалоги банальні і надумані. Схоже на компіляцію щоденників жінки, надламаною дійсністю. З перших сторінок, взявши високу ноту, Чо Намджу наче як вийшла на кульмінацію і здулася, не дійшовши і середини роману. Читач мав би очікувати розвитку дивної патології Кім Джійон, коли під час психологічних зсувів вона починала розмовляти стилем своєї матері, відтворюючи інтонації голосу, або як близька подруга і від імені тієї подруги. Тобто, письменниця заінтригувала нас, а далі чи забула, чи й не намагалася дати розв’язку всієї історії. Та ще й до стилю щоденника додавалися якісь статистичні викладки із південнокорейських законів. Дивний роман, тим більш, перекладений українською і виданий у нас. При цьому, перекладачка не знайшла спосіб передати текст належним чином, припускаючись всіх мислимих недоліків авторів-початківців. Склалося враження, що її словниковий запас сягає пари тисяч слів. Речення перевантажені примітивними конструкціями, наче складені першоклашкою: «А як тобі БУЛО, мамо, коли ти нас ростила? Тобі БУЛО дуже важко, чи не так? Ти не шкодуєш, що нас БУЛО так багато у тебе?» (цитата з роману). Ви теж помітили суцільні «булки» в тексті? Я не виділив для наочності всі «дуже» і інші ознаки недоопрацьованого твору, який напевно навіть не вичитувався ні авторкою, ні редакторами, ні перекладачкою, ні українськими видавцями. Ми маємо роман на серйозну тему – тему бестселероутворюючу. Разом з тим, ціна від 190 до 250 гривень за цей напівфабрикат здається завищеною. Але я, заплативши 1 гривню, зроблю вигляд, що не знайомий із літературою Південної Кореї. Вірю, в тій культурі неможливо не створити творів, достойних вищої оцінки. Шукаймо разом, товариство! Відповісти
Костюк Надія 02.12.2023 19:03
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
