Електронна книга «Ми, живі»
Артикул: 621929
epub
mobi
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Художня література |
| Автор | Айн Ренд |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2021 |
| Оригінальна назва | We the Living by Ayn Rand |
| Перекладачі | Геннадій Шпак |
| ISBN | 978-617-7863-52-5 |
| Кількість сторінок | 504 |
| Мова | українська |
Категорія
Айн Ренд - «Ми, живі»
Ціна
230 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ
Про електронну книгу «Ми, живі» від автора Айн Ренд: опис, факти, цитати We the Living by Ayn Rand
Тематика книги
Художня література
Опис книги "Ми, живі" Айн Ренд
Головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з глейких обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло зліпилися в одну почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на ризик - та не на компроміс із совістю. І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто і душу, Кіра не здається. До останнього кроку, останнього подиху, останнього зблиску світла вона йде до мети.
Для кого книга "Ми, живі" Айн Ренд
Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози та творчості Айн Ренд.
Чи варто купувати цю книгу?
Цей роман - маніфест Айн Ренд проти комунізму, автобіографія "в інтелектуальному сенсі", спроба розповісти світові про більшовицьке зло. Вперше виданий у 1936 році.
Про авторку
Айн Ренд - американська письменниця, сценаристка, авторка світового бестселера "Атлант розправив плечі", основоположниця об'єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії Ренд почала писати у вісім років, пригодницьку прозу - в десять. 1926-го авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді. Пізніше переїхала до Нью-Йорка, щоб цілком присвятити себе філософії та літературній творчості.
Книжки на схожу тематику
- "Джерело" Айн Ренд, "Наш Формат", 2016 рік;
- "Атлант розправив плечі" Айн Ренд, "Наш Формат", 2015 рік.
Відгуки про книгу "Ми, живі"
Я хотіла написати роман про Людину проти Держави. Хотіла показати, яким цінним є людське життя і як аморально ставитися до людей мов до жертовних тварин і керувати ними за допомогою фізичної сили. Мені це вдалося. - Айн Ренд
Найкращі цитати книжки
Арґунови втекли з Петрограда у Крим - чекати на звільнення столиці від червоного ярма. Позаду вони лишили вітальні з високими свічадами, в яких відбивались яскраві кришталеві люстри, зоставили напарфумлені хутра і коней доброго роду, які возили їх сонячними зимовими ранками на прогулянки, широчезні вікна, що виходили на проспект зі статечних будинків - Кам'яноостровський, одну з головних вулиць Петрограда. На них чекали чотири роки в переповнених літніх хижках зі стінами з пористого каменю, що їх продували кримські вітри, чотири роки чаю із сахарином і цибулі, смаженої на лляній олії, чотири роки нічних обстрілів і тривожних ранків, коли тільки за червоними або триколірними прапорами можна було дізнатися, в чиї руки перейшло місто цього разу.
- Я йду в Технологічний інститут.
Сім зляканих голосів зойкнули як один.
- Але ж Кіро! Навіщо це тобі? - Марія Петрівна ледь не задихнулася.
- Хочу бути інженером.
- Кіро, - боязко підхопив Олександр Димитрійович, - ти ж ніколи не любила комуністів, а сама обираєш таку сучасну і любу їм професію - жінки-інженера!
- Хочеш будувати з ними червону державу? - спитав Віктор.
- Я будуватиму те, що сама захочу.
- Це не є культурна професія для жінки, - додала Галина Петрівна.
- Це єдина професія, - відрізала Кіра, - задля якої не доведеться вивчати брехні. Бо сталь є сталь. Інші науки - це все чиїсь здогадки, бажання та великі купи брехні.
Відгуки про електронну книгу «Ми, живі»
Світличного 01.11.2023 14:29
Мене дуже вразила ця книга! «Ми, живі» — найщиріший, найзворушливіший твір. Хочу розповісти про пережите з головною героїнею Кірою Аргуновою та автором книги Айн Ренд.
Якщо хочеш поринути у радянські часи то книга саме для вас, щоб дізнатися як люди намагалися вижити в ті складні часи. Не всім вдавалося це зробити багато не виживали.
В творі розповідається про те, як «справедливо» вирішується питання кому отримати пшоно, щоб зварити собі трохи їжі, а кому з буржуїв і того не положено
Коли в людей відбирали квартири і роботи. Вчитель в минулому намагався вижити разом зі своєю родиною виготовляючи мило, щоб потім його продати , а на виручені копійки купити пшона. Діти намагалися вчитися при газових лампах.
Коли в тебе було все для життя і в один момент ти ставав , за чієюсь командою, жибраком та нікчемою і єдиною метою твого нікчемного життя було вижити.
Коли діти, щоб вислужитися перед владою, здавали батьків, сестер, братів це дуже жорстко.
Лицемірство, дурість, зрадництво. Щоб влаштуватися на роботу, треба вступити в профсоюз. Щоб вступити в профсоюз, треба бути працевлаштованим. Слідування безглуздим правилам, аби вижити — це швидко перетворюється на звичку і норму. Шлюб за розрахунком, продукти по картках, пів життя за вживану сукню.
Водночас це любовний роман. В усі часи кохали та були коханими, кимось користувалися, а хтось заради коханого гнив у таборі до кінця своїх днів.
Тема таборів у «Ми, живі» згадується лише побіжно, але ці епізоди одні з найболючіших у романі: юні закохані роз’їжджаються різними потягами у різні табори. І більше ніколи не зустрінуться…
Це справжній антирадянський роман. Добре написаний, правдивий, який точно висвітлює соціалістичний устрій і разом із тим роман цікавий своєю психологічністю.
Все нове, що ладна створити росія, поваливши старе, буде набагато гіршим за попередній устрій.
Головна героїня роману Кіра пояснює чому вона обрала інженерний фах:
«— Це єдина професія задля якої не доведеться вивчати брехні. Бо сталь є сталь. Інші науки — це все чиїсь здогадки, бажання та великі купи брехні.»
Цікаво читати про любовно-політичний трикутник у тоталітарній державі, коли жінка заради коханого чоловіка жертвує собою, а правильний, міцний, затятий комуніст через кохання до цієї жінки прозріває.
Кіра -головна героїня роману. З дитинства була незвичайною дівчинкою мріє про архітектуру, прагне створювати вражаючі будівлі , а за кордоном можливо й хмарочоси. Їй вдається вступити до інституту. Вона завжди сміяласяз кохання та жіночих «штучок». Водночас вона зустрічає Лео — так само нащадка буржуазних батьків. Одразу після знайомства вони роблять невдалу спробу втекти за кордон. Згодом починають жити разом: неодружені, що теж є ознакою нового часу. Красиве ім'я, красивий чоловік. Особисто мені здається, що вона покохала його очима, бо по-іншому просто не вміла. На мій погляд Лео завжди користувався любов’ю Кіри.
Це кохання. І для мене цей роман це насамперед історія кохання. Може, незрозумілого і дурного - адже "любовь зла.." Та все ж.
У Кіру закоханий також комуніст Андрій Таґанов. На певному етапі Кіра починає стосунки з Андрієм. Завдяки цьому вона здобуває фінанси, аби відправити Лео на лікування у санаторій до Криму. Врешті й Андрій, під впливом Кіри, розчаровується у радянській системі… .
Ця книга, на мою думку, підходить для спільних читань, бо цікаво обговорювати персонажів, їхні вчинки, їхню поведінку, їхні стосунки, кого підтримуєш, а кого не схвалюєш, хто навіть тебе обурює чи дратує.
Особливе враження справила доля Кіри тим, що її дуже жорстко зрадив коханий заради якого вона поклала своє життя.
Дякую бібліотеці Центральна бібліотека Солом’янки.
Відповісти
Олена Орлова 18.10.2023 17:19
З героїв найбільше сподобався Андрій. Так, ідеаліст, але з чіткими та зрозумілими принципами, за які й тримається, з якими й живе. А ще Ірина, кузина Кіри: творча, легка людина, яка виявила таку сильну волю. Кіра… Спочатку вона мені сподобалася: така собі індивідуалістка, що хочу – те й роблю, ніхто не змусить мені вчинити не так, як я хочу. Але що далі розвивалися події, то більше зменшувалась моя до неї симпатія. Лео… Цей взагалі здався мені слабаком, який паразитує на почуттях Кіри. Шкоду викликали старші Арґунови та Дунаєві: у нехай не найповажнішому віці, але втратити землю під ногами – це важко. Так само мені було шкода своїх бабусь-дідусів, які пережили 1990-ті. Так само шкода було тата, партійцю, який читав розсекречену правду.
Після книги залишилося гнітюче відчуття.
*Дякую бібліотеці Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ* Відповісти
Мельничук Леся 12.07.2023 10:49
Ох, як багато всього пережито разом з Кірою, разом з Айн Ренд, бо Кіра має багато від самої авторки!
Це справжній антисовєтський роман. Добре написаний, правдивий, який точно висвітлює соціалістичний устрій і разом із тим роман цікавий своєю психологічністю.
Атмосферний роман, який точно передає задушливу атмосферу совєтського союзу.
Все нове, що ладна створити росія, поваливши старе, буде набагато гіршим за попередній устрій. Хоч хто править цією недокраїною, хоч як багато разів змінюється її устрій, росія завжди плодила «скалічені, повзучі, поламані покручі».
Авторка бачила на власні очі яким був початок комуністичної країни, в тривале існування якої мало хто вірив, як і не вірила Кіра, головна героїня роману, та її батьки. Але авторці вдалося вирватися на волю, а про невдалу спробу втечі Кіри читач дізнається на початку роману.
? «І не пробуйте більше втекти з країни. Ви в Радянській Росії — любіть її чи ненавидьте, хоч задушіться собі, але тут ви залишитеся.»
Щоб дізнатися для чого Кірі знадобилася стара весільна мамина сукня треба дочитати до кінця роману. І це так щемливо! Так бере за душу!
Цікаво читати про любовно-політичний трикутник у тоталітарній державі, коли жінка заради коханого чоловіка жертвує собою, а правильний, міцний, затятий комуніст через кохання до цієї жінки прозріває.
Між описаними подіями і часом, у якому я читала цю книгу пройшло приблизно сто років і мені у своєму 2023 хочеться подякувати авторці за таку щиру розповідь про соціалістичний устрій. Корисно читати тим, хто ніколи не жив у країні рад, бо книга повертає нас у часі назад у 1923 рік.
Кіра пояснює чому вона обрала інженерний фах:
«— Це єдина професія задля якої не доведеться вивчати брехні. Бо сталь є сталь. Інші науки — це все чиїсь здогадки, бажання та великі купи брехні.»
Я думаю, це було мало чи не вирішальним аргументом для багатьох при виборі інженерної професії в совєтському союзі.
Нескладно побачити в цій книзі посилання до майбутньої появи іншого роману Айн Ренд «Джерело».
Читаю в книзі про те, як «справедливо» вирішується питання кому отримати пшоно, щоб зварити собі трохи їжі, а кому з буржуїв і того не положено, а потім потрапляє мені в стрічку відео про лист отриманий з окупованої Херсонщини, де, щоб отримати гречку, щоб не вмерти з голоду треба спочатку отримати російський паспорт. Інакше помирай з голоду. Рівно сто років між подіями описаними в книзі й тим, що зараз відбувається на заграбастаних росією територіях. Монстр той самий. Зникни назавжди людожерська країна з планети Земля.
«Вони їли пшоно і картоплю з цибулею, підсмаженою на лляній олії. Від голоду руки її ледве слухалися. Але пшона вона не торкалася. Раптом її охопила нестримна відраза, ненависть, через яку вона радше вмерла б із голоду, ніж змусила б себе проковтнути бодай одну ложку цієї гіркої каші, яку вона, здавалося, їла все своє життя. В голові майнула тьмяна думка про те, чи є на світі місце, де люди їдять, не долаючи нападів нудоти з кожним ковтком, де яйця, масло та цукор не є примарним ідеалом, до якого рвешся в агонії й ніколи не здобуваєш.»
Цікаво і страшно читати як відновлювалася класова справедливість. Волосся дибки.
І совєтські люди брали квитки в театр, йшли дивитися веселу оперету, наприклад, «Боядеру», такий жахливо-яскравий контраст між задушливою атмосферою всього життя совєтських людей та іноземним кольоровим світом, як «обіцянка чогось такого, що існує десь, може існувати».
«То була просто весела нісенітниця. Неначе погляд крізь сніги та знамена — туди, за кордон, у серце іншого світу.»
За описаними подіями спостерігати цікаво, за героїв переживаєш, непокоїшся за них, що вони зроблять, і як це відгукнеться в майбутньому. Написано добре, сильно, як на мене, цей твір доводить, що авторка могла добре писати. Персонажі виписані цікаво, яскраво, як і головна трійця, так і другорядні персонажі.
Ця книга, на мою думку, підходить для спільних читань, бо цікаво обговорювати персонажів, їхні вчинки, їхню поведінку, їхні стосунки, кого підтримуєш, а кого не схвалюєш, хто навіть тебе обурює чи дратує.
Ця книга потрапила в улюблені. Тепер треба підлікувати сердечко. Відповісти
Дивитися ще відгуки
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"