Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Безкоштовна доставка

Безкоштовна доставка замовлень від 500 грн.

Побажання
Томас Ніколс
epub
mobi

Електронна книга «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Тип книги :

Паперова 195 грн Електронна 99 грн
Рейтинг: 4.7 ( 7 відгуків )
Книга в наявності
Характеристики
Вид Електронний контент
Тематика Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор Томас Ніколс
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2019
Оригінальна назва The Death of Expertise: The Campaign Against Established Knowledge and Why it Matters by Thomas M. Nichols
Перекладачі Євгенія Кузнєцова
ISBN 978-617-7730-36-0
Мова українська
Категорія Електронні книжки
Артикул 610182
Томас Ніколс - «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»
Ціна
99 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

Про електронну книгу «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими» від автора Томас Ніколс: опис, факти, цитати

Чому не варто довіряти всьому, що говорять лідери думок.

Тематика

Фактчекінг, критичне мислення, медіаграмотність

Про що книга

У наш час кожен вважає себе експертом. Усі дають поради, як керувати країною, реформувати економіку, лікувати хвороби чи правильно харчуватися. Автор цієї книжки вважає, що це колапс експертності, спричинений гуглом, заснований на вікіпедії та підживлений соцмережами. Ніхто більше не розмежовує думок обивателів і фахівців, а головна мета будь-якої розмови — довести, що хтось не має рації.

Для кого книжка

Книжка для широкого кола читачів, для всіх, хто хоче мати здоровий скептицизм щодо експертних думок, розвинути критичне мислення та успішно протистояти інформаційному шуму.

Чому варто купувати цю книгу

У цій книжці автор аналізує причини цієї ситуації та намагається зрозуміти, як перетворити диванні балачки в результативні дискусії.

Про автора

Томас Ніколс — професор Воєнного коледжу ВМС США, запрошений професор Школи стратегічних сил ВПС США, експерт Ради Карнеґі з етики та міжнародних відносин.

Книжки на схожу тематику

Відгуки

Автор пропонує читачам дуже актуальну книжку про те, як знайти баланс між скептицизмом і довірою.

Салена Зіто, репортерка CNN, New York Post
Томас Ніколс показує, як цифрова революція, соцмережі та інтернет допомогли піднести культ невігластва.

Роберт Лібер, професор Джорджтаунського університету

Згорнути

Відгуки (7) Новий

Ольга Сінькова 29.10.2021 20:32
«Диванні Експерти» («Смерть експертизи»). Томас Ніколс
Як то воно – требачит! )) 10 /10
У мене трапився якийсь тематичний місячник. Я так не планувала – воно само )) Одночасно проходила курс Оксани Мороз «Інформаціна гігієна. Як розпізнати брехню в соцмережах, в інтернеті та на телебаченні» й читала «Диванних експертів». Тож уявляєте, яка я тепер велемудра й одухотворена на високі помисли? ?
Але, як кажуть, в кожному жарті є доля жарту ? Я справді в захваті!
По-перше, курс дуже хороший і корисний, просто на пальцях показує, як працюють маніпулятори і як примітивно користувачі соцмереж і месенджерів на це ведуться: патріотичні картинки, лайки «якщо ти теж мотав касету олівцем», перепости рецептів/цитат/закликів з дивних сторінок, хаотичний вибір джерел інформації, тести й задачі типу «2+2х2=?», мемчики, флешмоби тощо… Майже про все мені було відомо задовго до цих лекцій, я намагалася бути обережною та самокритичною, але все ж неодноразово морщилась від розуміння, що доволі часто потрапляла на різні емоційні гачки й була такою легкою мішенню для маніпуляцій.
А от чому люди бувають такі наївні, сліпо довіряють побаченому й почутому, чому вірять в усілякі нісенітниці, відкидають думки й поради фахівців, більше прислухаючись до сусідів, блогерів чи Юлі Тимошенко, самовпевнено вважають свої переконання за істину – це до Томаса Ніколса.
«Це небезпечні часи. Ніколи ще люди не мали стільки доступу до знань і водночас не чинили такого опору пізнанню».
Угу…ви теж це бачите, правда? Ну, буває ж, що всі ми трохи переоцінюємо власні знання, начитавшись гугла, в чомусь відверто плаваємо, але «справляти враження неграмотного не хочеться» й мовчки тиснемо вподобайку коментареві, з яким інтуїтивно погоджуємося. Страждаємо від «підтвердженого упередження», але автор каже, що не треба через це комплексувати, бо це природна схильність людини – сприймати лише ті докази, що підтверджують те, у що ми віримо. Так влаштований наш мозок. Тільки важливо час від часу вийти зі своєї бульбашки, почути критику, оцінити більш-менш реальний рівень своїх знань, зробити правильні висновки. Та от не всі це вміють…
«У громадському просторі стає дедалі більше неосвічених людей, серед яких багато самоучок, що взагалі відкидають формальну освіту й заперечують важливість досвіду… Ми опинились у постіндустріальному інформаційному світі, де всі громадяни вважають, що вони спеціалісти з усіх питань».
О та-а-ак! Всі такі експерти в усьому – куди твоє діло )) Усик виграв бій – всі спеціалісти з боксу та правильного патріотизму, програла збірна – кожен язиком зміг би бути найліпшим тренером або хоча б наваляти м’ячів у чужі ворота. Гучне ДТП – всі стають зразковими водіями з досконалим знанням ПДР. Затвердили новий правопис – тисячі «фахівців» у соцмережах свято переконані, що цим брєдом калічать мову й відвертають увагу суспільства від важливих проблем. Пересічні громадяни все знають про офшори, вони найкращі дипломати й військові стратеги, вміють самі собі (й людям) ставити діагнози й призначати ліки. А вчити дітей як уміють – нащо всі ці вчителі-дармоїди? Походження коронавірусу й розкриття всесвітніх змов – це вопше коньок «простих людей». Ну, і ми всі президенти – це само собою.
І це не лише українці такі, повірте, це глобальна проблема. Том Ніколс, наприклад, розповідає те самісіньке про американське суспільство й пояснює, «чому необмежений доступ до інформації робить нас тупішими». В автора виходить це так вправно, що я повсякчас аж підскакувала – ВОНО! От саме так люди кажуть/реагують/переконують/заперечують. Зберегла собі ледь не пів книжки влучних цитат, якими хочеться ділитися з усіма навколо.
Вступ одразу інтригує розповіддю про те, як на початку 90-х (!!!) ідеї групи скептиків у питанні існування СНІДу фактично коштували понад 300 тис. утрачених життів та 35 тис. народжених ВІЛ-позитивних дітей у Пд. Африці. Тут є також згадка про збройний конфлікт після нападу Росії на Україну (саме з таким формулюванням, бо Ніколс – політичний аналітик і фахівець з міжнародних відносин, він тямить, про що каже). Видання «The Washington Post» дізнавалося думку пересічних американців, чи варто США втручатися в цей конфлікт. Хм, вони відповідали «так» і висловлювали категоричні судження з цього приводу, незважаючи на те, що часто навіть уявлення не мали, де знаходиться Україна.
Чому люди такі самовпевнені, чому перестали поважати думки фахівців, активно опираються навчанню та не бажають відмовлятися від власних помилкових думок? Чому думають, що «…моє неуцтво нічим не гірше, ніж ваше знання»? Чому фахівцям стало так складно щось пояснювати суспільству й навіть пропонується сприймати незгоду з їхньою думкою як розмаїття поглядів (оте славнозвісне «я маю право на свою думку»)?
«Може, усі ми просто тупі» - обережно припускає автор в одному з розділів? Але одразу ж зауважує, що такі слова не сприяють порозумінню й примиренню, і пропонує альтернативу – «погано поінформовані». Звісно, що не всі, але нагадує про відомий ефект Данінга-Крюгера: що людина обмеженіша, то впевненіша в тому, що не тупа ))
Дуже сподобалися міркування в розділі про освіту, про причини й наслідки того, що вища освіта перетворюється на товар масового вжитку: клієнт завжди правий; вчитель – лише надавач освітніх послуг; брак такту в спілкуванні студентів з викладачами; переконання, що думки студентів та викладачів рівні; учитися й вивчитися – різні речі; чи є доказом фаховості людини наявність диплома про вищу освіту; навчання поряд з розвагами потребує досить важких зусиль; знецінення звання «професор». Особливо зачепила історія, як не дуже вправні студенти казали пану Ніколсу, що якщо не отримають вищий бал з його предмета, їхні нижчі оцінки стануть доказами того, що він погано викладає…трохи перегукується з особистим досвідом.
До яких наслідків це все може призвести, ми, на жаль, спостерігаємо в реальному часі: завищені очікування й лінощі суспільства, небажання громадськості брати на себе відповідальність за процеси в країні, втрата впливу на політику, прихід до влади популістів, нерозуміння концепції демократії та небезпека її поступового занепаду.
Для себе я зробила чимало важливих висновків. Так, своя інформаційна бульбашка – це комфортно, але постійно перебуваючи в ній, ми стаємо менш приязними, втрачаємо здатність мислити, переконливо сперечатися, сприймати критику та виправлення (добре помітила це за собою). Не треба соромитися, що ти чогось не знаєш. Краще сказати, як є, й потім заповнити прогалину в знаннях, аніж плести якісь нісенітниці. Не спішити з висновками й перевіряти інформацію: хто автор, яке джерело, чи пов’зане з політикою, чи можна перевірити, чи є згадки в інших джерелах. Не боятися помилок, адже помилки – це досвід і можливість для росту.
Трохи хаотичні враження, згодна )) навіть переживаю, що дещо поверхневі (я не вельми компетентна в багатьох згаданих автором темах, тому остерігаюся бовкати абищо). Книга справді чудова!
Відповісти
Полєтуха Ірина
Полєтуха Ірина 06.03.2021 01:09
"Системний аналіз невігластва", - читаємо з перших сторінок і одразу пригадуємо "Похвалу глупоті" та інші тексти про ЦЕ! ) Несподівано, книга стала моїм помічником у прийнятті ряду корпоративних викликів, кризових епізодів та комунікацій. Буквально після першого розділу мене охопив затишок з розуміння того, що багатьом речам, які мене виводять з себе, провокують є не просто пояснення, а галузевий набір прикладів. Виявляється, люди інших професій відчувають те саме, що і я. Але так було тільки на початку книги, потім мене все ж охопило обурення))) Відповісти
Марта 03.03.2021 00:50
Перепалки в громадському транспорті, в соціальних мережах, за святковим родинним столом – все це, особливо в Україні, ми спостерігаємо надзвичайно часто. Кожен знає, що є правдою, і вважає себе розумнішим за інших. Причім у сферах, до яких особа може навіть не мати відношення. Звідки ця любов бути «експертом» можна дізнатись саме у цій книзі. Хоч автор в основному фокусується на американському суспільстві, проте усі ці висновки можна накласти і на наше суспільство, адже проблема, на жаль, така ж. Мораль книги в тому, що «диванний експертизм» не побориш, допоки люди самі цього не захочуть, проте найменше, що можна робити, це підвищувати рівень освіти. Доволі дискусійне питання піднімає автор щодо того. А чи взагалі усім потрібна освіта. Адже власне через неякісну освіту, яка штампує диплом, у людей і складається враження, що вони можуть називати себе експертами. Більше відповідей шукайте у цій книзі. Дуже рекомендую до прочитання. Відповісти
Олеся Чемерис 20.05.2020 14:56
Цікава, змістовна, обґрунтована та глибока книга. Навряд чи потрапить до рук того самого невігласа, бо він і так усе знає))
дуже рекомендую мислячій аудиторії - допоможе структурувати власний скепсис і, сподіваюсь, спонукатиме до розвитку
Відповісти
Віткалов Дмитро Миколайович
Віткалов Дмитро Миколайович 10.04.2020 07:35
Ця книга про кризу відповідальності як її бачать експерти. Книга не надає відповіді, а, скоріше, ставить запитання читачу. Відповісти
Андрейців Ірина Сергіївна
Андрейців Ірина Сергіївна 12.02.2020 14:20
Одна з небагатьох книг, коли хочеться цитувати вголос всім майже все. Настільки це суголосно з твоїми думками, відчуттями й спостереженнями. Однозначно вартує уваги. Відповісти
Леша Николаев 25.10.2019 11:39
Мы привыкли считать себя экспертами во всем. Как указывает Николс, реальная проблема заключается в том, что многие люди высокомерны и это высокомерие заставляет их презирать тех, кто имеет реальный опыт в какой-то области. Эта книга раскрывает суть того, почему Дональд Трамп был избран в 2016 году, и другие бессмысленных убеждения, например, почему велись ?дебаты? по вакцинам и движению ?плоской земли?.
Я согласен с общими наблюдениями Николса, я нашел его тон довольно высокомерным, тем не менее, параллели, которые он проводит, довольно интересны.
Правда в том, что большинство американцев довольны своим невежеством и не заинтересованы в самообразовании, даже если знание можно получить буквально нажатием клавиши или щелчком мыши. Я думаю, что Смерть экспертизы. Как интернет убивает научные знания - это одна из самых важных книг этого года.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі товари

Максим Гайовий

Від дірявих кедів до мільйонів...
99 грн
Рік видання: 2020

Кейт Реворт

Економіка пончика. Як економісти...
155 грн
Рік видання: 2020

Юрій Фельштинський, Володимир Попов

Від Червоного терору до мафіозної...
180 грн
Рік видання: 2021

Джуліанна Майнер

Діти екранів. Як узяти найкорисніше...
120 грн
Рік видання: 2021

Ульф Старк

Cікстен
75 грн
Рік видання: 2019

Галина Вдовиченко

36 і 6 котів - компаньйонів
105 грн

Ґюдрун Скреттінґ

Антон Великий
63 грн
Рік видання: 2019

Іван Рябчій, Андрій Єрмоленко

Parasol
57 грн
Рік видання: 2017

Марі Карачина

Never stop
126 грн
Рік видання: 2018

Стівен Сільбіґер

MBA за 10 днів
176 грн
Рік видання: 2020
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних