Франко Фаджані

Книга «Далеких країв не буває»

Name: Книга «Далеких країв не буває»
Brand: Видавництво Анетти Антоненко
SKU: 930489
Price: 250 UAH
Availability: OutOfStock
Rating: 5.0 (5 reviews)

Артикул: 930489

Переглянути фото книги

Паперова 250 грн

Електронна 130 грн

Немає в наявності

Goodreads

3.62

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Франко Фаджані
Видавництво	Видавництво Анетти Антоненко
Рік видання	2023
Палітурка	тверда
Перекладачі	Любов Котляр
ISBN	978-617-553-006-1
Кількість сторінок	256
Мова	українська
Розмір	135 х 205 мм

Категорія

Сучасна іноземна проза

Франко Фаджані - «Далеких країв не буває»

Ціна

250 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Про що книга «Далеких країв не буває» автора Франко Фаджані

Події роману відбуваються під час Другої світової війни, навесні 1944 року. Головний герой — учений-археолог зі світовим ім’ям Філіппо Кавальканті. Міністерство культури фашистського уряду Італії відправляє його у відрядження до Брессаноне, щоб перевірити належну підготовку та пакування цінних археологічних і мистецьких творів, призначених для вивезення до Німеччини. Прибувши на місце, літній професор за неприємних обставин знайомиться з підлітком-розбишакою Квінтіно, хлопчиною з південного італійського острова Іск’я.

Зважаючи на війну в країні та напружену ситуацію в регіоні, що загрожує небезпекою їм обом, вони вирішують втекти разом до Рима і намагаються врятувати від незаконного вивезення фашистами з Італії археологічні та культурні цінності. Карколомні пригоди під час подорожі з півночі на південь допомагають таким різним за віком та походженням напарникам здружитися і пізнати справжню цінність життя, людяності, доброти.

Відгуки про книгу «Далеких країв не буває»

Рубцов Ігор 20.10.2024 11:57

Хоч я подаю відгук про художній твір, почати хочеться про важливі означення, які потребують пояснень. Наприклад, ми часом плутаємо природу і походження таких явищ, як нaцuзм і фaшuзм. Перше – плід ідеології міжвоєнної Німеччини, а друге – теж ідеологія, тільки італійського походження. І обидві ці ідеї просувалися в життя на території названих країн паралельно. Перша і друга з негативною конотацією нерідко приписувані гітлерівській Німеччині, хоч відносно представників вермахту варто вживати перший термін, пам’ятаючи, що узагальнення доволі умовні і не кожен зольдат був носієм ідеології фюрера. Менше з тим: хто належав до армії, та й самої країни біснуватого 30-40-х років минулого століття, бажали вони чи ні, удостоєні відповідних епітетів. Так само й італійські військові, що аж до 1944-го року вважалися союзниками Німеччини, отримали своє, а саме другий лінгвістичний термін. А тепер щодо роману Франко Фаджані.
Якщо переважна одностайність німців викликає мало сумнівів, то в Італії настрої громадян не були настільки ж консолідованими. Письменник явно демонструє активний спротив великої частини італійців режіму Беніто Муссоліні. Хоча, чого ж там, до влади він прийшов завдяки голосам не марсіан, а саме італійців. Але, як це буває і донині в кожній окремій країні (і ми не виняток), влада буває для самих громадян кісткою, що заважає нормально дихати, стаючи поперек горла, та вже пізно. Герой Фаджані – професор Римської археологічної установи, Філіппо Кавальканті є ненависником режиму. Його безпосередній шеф – типовий пристосуванець, що також виглядає підозріло типово, з огляду на наші реалії. Іноді навіть здається, що автор намагався тицьнути нас писком в українську політичну кухню. Але ж ні. Соціальні явища, як закони фізики, діють у всіх країнах подібним чином. Попри погляди, Кавальканті отримує завдання проконтролювати готовність безцінних археологічних і художніх шедеврів до подорожі в союзницьку Німеччину. Як то кажуть, кожному своє, а значить за співпрацю з нацистським режимом Італії «віддячують» тотальним пограбуванням її культурного історичного спадку. В принципі, проводячи паралелі на стосунки між нашими ворогами і такою колонією, як Білорусь, теж можна радіти: зло має бути покараним, без альтернативи. Однак, автор пише, маючи точку зору італійця і він точно не симпатик ні Муссоліні, ні Гітлера.
Завдячуючи роману Фаджані, ми змушені розрізняти відтінки і півтони в історії таких країн, як от Італія. Там, всередині країни, протягом Другої світової війни сформувався доволі потужний антифашистський рух, як і в німеччині антинацистський, між іншим. І за сюжетом то вже період агонії третього райху і часи невизначеності для італійських фашиків, які вже щось запідозрили. Готові зірвати свої чорні сорочки, в останній надії вони ще вислужувалися перед берлінськими босами, однак ми знаємо історію – вона була невблагана. Відчуття краху – відчуттями, однак кулі, випущені фашистами в італійців з антифашистськими поглядами від того не ставали м’якими. Коли розгортаються події, описані у творі, в повітрі ще висить невизначеність. А повнота контролю над внутрішніми процесами в Італії досі в руках німців. Отже, вони розпоряджаються, а італійці мусять виконувати. Під примусом чи добровільно, а робити за вказівками нерозлучної парочки: нацистів і фашистів культурний злочин проти Італії звучав як пропозиція, від якої неможливо відмовитися. Професор Кавальканті не уявляв себе в ролі посіпаки. Він хотів, щоб історичні цінності залишилися в країні. В ході відрядження на його шляху трапився молодий аферист на ім’я Квінтіно, який спочатку поцупив у професора портфель з документами, а потім несподваним чином став не просто організатором збереження артефактів і небезпечної подорожі дорогами війни, а й близьким другом літнього Кавальканті.
Несамовитий спротив прибічникам дуче і фюрера в Італії – те, про що нам слід пам’ятати. Формально Кавальканті не належав до антифашистів, як, власне і Квінтіно. Ситуативність пригод, в які вони потрапляли, рятуючи витвори мистецтва – гра на межі фолу. Іноді, імпровізуючи, не надто совісний Квінтіно виявлявся геніальним стратегом небезпечної операції. Саме він викрав німецьку вантажівку, яку мав поремонтувати для Вермахту. Він сидів весь час за кермом, долаючи німецькі блокпости без знання німецької мови. При цьому професор успішно вдавав із себе німецького офіцера.
Детально продуманий Фаджані сюжет, зі знанням географії Італії, Швейцарії, підказує, що обставини порятунку не є тільки плодом фантазії письменника. Напевно, роман ґрунтується на історичних фактах. При належній творчій обробці ми маємо в підсумку таку класну книжку, якій можна лише радіти. Я не можу похвалитися знанням сучасної італійської літератури. Здається, це мій перший досвід знайомства і він позитивно вплинув на моє ставлення до письменників-італійців. Знову ж, книжка підняла тему, над якою ми не замислювалися. Як ми досі ставилися до італійців? До німців? Напевно, в сорокові роки минулого століття нам би і на думку не спало по війні подорожувати їхніми країнами, заводити знайомства, дружити. Ефект ворога домінує під час винищення одних іншими і це об’єктивно, як закон справедливості чи як розуміння терміну «патріотизм». Однак, ми залюбки подорожуємо, із захопленням фотографуючи красу Італії і Німеччина. Що сталося з нами – нащадками тих, кого вони безжально вбивали? Я пояснюю це усвідомленням з їхнього боку злочинності процесів, колись ними ж запущених. Усвідомлення, сором за свої дії, вибачення і якісь матеріальні відшкодування. Все це сталося в недалекому минулому. І ми вже перегорнули сторінку ненависті. Ми здатні сприйняти інформацію про антифашистів. Власне, про них роман Фаджані. Більше того, я пишу схвальний відгук на роботу італійця, усвідомлюючи, що особисто він умовно знаходиться на боці добра. І іноді подібні речі дають поштовх до самоусвідомлення. От що ми самі із себе являємо? Неподалік від мене є такий парк «Воїнів-інтернаціоналістів». Це яких таких інтернаціоналістів? Тих самих, які в складі совєтських військ вдерлися до Афганістану. Правильна аналогія? Правильна. Це я не про когось пишу, а про себе. Я – колишня частина колишнього режиму. Мій нинішній вибір не надто широкий: вперто стояти на ідеологічній позиції «я не окупант, а захисник афганських робітників і селян», або йти шляхом визнання злочинності окупації і наявності якоїсь моєї ролі в тих подіях. Який із двох шляхів веде до морального зцілення? Звісно ж, другий. І якими очима умовний афганець має дивитися на мене – «афганця» ворожої армії? Я би хотів, щоб між нами не іскрило. Принаймні, я завжди готовий визнавати свою долю провини, хоч тоді я щиро вважав себе рятівником світу. Третього варіанту виправлення колишніх помилок я не знаю. Здається, щось подібне прочитується між рядків роману Франко Фаджані.
Це захоплююча історія звитяги навіть такої простої (гм, професора зі світовим ім’ям) і абсолютно мирної людини, як італійський науковець. Мої враження найкращі, чого і вам зичу!
Дякую Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди! Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"