Книга «Червоне і чорне»

У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі котрого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство. Цей роман називають хронікою XIX ст

Один з найкращих романів французької літератури в чудовому перекладі Єлизавети Старинкевич

Стендаль (1783-1842) – справжнє ім’я Анрі-Марі Бейль, один із найвидатніших письменників французької літератури XIX сторіччя, майстер психологічного роману. Його творчість сповнена духом філософії просвітництва, революційністю критичного реалізму, взірцевим у цій стилістиці літературознавці вважають його роман «Червоне і чорне». Цей твір Стендаля належить до вершин французької літератури. Розпачлива історія з кримінальної хроніки, що лежить в основі роману, під пильним оком тонкого психолога і блискучого стиліста Стендаля розгортається у гостросюжетну драму фатального кохання і водночас є соціальним дослідженням суспільства. Письменник брав участь у поході Наполеона до Росії в 1812 році, був у Москві, Смоленську, Могильові, зазнав жахів зимового відступу французької армії. Після падіння імперії Наполеона Стендаль оселився в Італії, де із захопленням вивчав історію італійського живопису та музики. В цій країні народився сюжет одного з найбільших його романів «Пармський монастир». Через усі твори класика проходить думка про важливість історичних зрушень, які неминуче відбиваються в мистецтві. З творчості Стендаля виснувалася теорія «бейлізму», адепти якої, подібно до гедоністів, проголошували не оминати жодної нагоди насолодитися красою світу в усій його несподіваності й непередбачуваності.