Джордж Орвелл

Книга «1984»

Артикул: 801237

Переглянути фото книги

Паперова 250 грн

Немає в наявності

Goodreads

4.20

Наш Формат

4.6

Вподобайки

1020

Бестселери худліт 2024 Amazon Bestsellers УАЛ рекомендує ТОП Goodreads

Характеристики

Автор	Джордж Орвелл
Видавництво	Видавництво Жупанського
Рік видання	2022
Палітурка	тверда, матова
ISBN	978-966-2355-57-4
Кількість сторінок	312
Мова	українська
Серія	Майстри світової прози
Розмір	130 х 200 мм

Категорії

Іноземна класика Антиутопія ТОП книжок українських видавництв

Жанри та теми

#Бібліотека курсанта

Джордж Орвелл - «1984»

Ціна

250 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

На книжкових полицях

Історія/Політика (537)

Детектив (506)

Дивитись всі

Про що книга «1984» автора Джордж Орвелл

Написаний понад 70 років тому, цей твір виявився пророчим: образ влади, яка намагається контролювати хід історії, незмінно актуальний.

Розділ літератури

Художня література, антиутопія.

Сюжет книги «1984» Джорджа Орвелла

Вінстон Сміт дотримується лінії партії та з кожною написаною неправдою все більше ненавидить свою владу. Чи зможе головний герой думати й діяти самостійно, чи зуміє вирватись з-під погляду Старшого Брата? Перекладений 60 мовами, роман є другим у рейтингу 100 кращих книг усіх часів («Newsweek»).

Хто обов’язково має прочитати книгу «1984»?

Роман називають посібником для тих, хто живе у складні часи.

Чи варто купувати цю книгу?

У цій книжці, що стала класикою, читач знайде проникливий опис тоталітаризму та окремої людини у пастці системи.

Які заслуги має Джордж Орвелл?

Джордж Орвелл (Ерік Блер) — англійський письменник, журналіст, чиї два романи, «1984» і «Колгосп тварин», видані більшим тиражем, ніж будь-які книги інших авторів 20 століття.Його роботи відзначаються гостротою, глибоким усвідомленням несправедливості, сильним спротивом тоталітаризму

Відгуки відомих особистостей про «1984»

«Я думаю, що ніколи не читав більш страшного і гнітючого роману, і все ж настільки оригінального, напруженого, з блискучим стилем і нищівним обуренням, що неможливо відірватися.» — Віктор Прітчетт, британський критик.

«Найкращий політичний роман, написаний англійцем.» — Персі Говард Ньюбі, письменник.

Цитати книжки, що описують її цінність

Про свободу спілкування

«Можливо, людина прагне не так бути любленою, як зрозумілою.»

Про свободу думки

«Свобода — це можливість стверджувати, що два плюс два дорівнює чотири. Якщо це дано, все інше додасться.»

Відгуки про книгу «1984»

Чокас М. 19.10.2024 17:34

Цього року, роману Джорджа Орвелла "1984" – виконується 75 років, ця книга є пророчою і актуальною.
Я декілько разів перечитувала роман «1984» в різні періоди свого життя і завжди співчувала Вінстону Сміту і Джулії, бо психологічно важко витримувати подвійне життя, подвійні думки, тримати так би мовити обличчя. Книга описує тоталітарне суспільство, де всеосяжний контроль всіх сфер життя – є абсолютним і не підлягає обговоренню, немає жодної приватності. Постійна маніпуляція правдою, редагування, перевидання преси, книжок, повне знищення індивідуальності в умовах диктаторського режиму. Постійний страх і недовіра( батьки бояться дітей і бути «розпорошеними», сусід боїться – сусіда і всі разом - партії).
Так зване «подвійне мислення» - здатність вірити у дві суперечливі ідеї одночасно, що є основою влади Партії. Вінстон Сміт – головний герой, проходячи через всі тортури і жахи намагається зберегти свою душу. Вінстон і Джулія приховують свої почутті,бо справжні емоції також під забороною. Та коли вони нарешті довірилися Містеру Чаррінґтону ( продавець антикварної крамниці, а в дійсності - агент Поліції думок), він керує їхнім арештом. Ганебно те, що всі розмови закоханих були записані і використані проти них у повному обсязі (спотворено обличчя Джулії).
У своєму романі Дж. Орвел попереджає про небезпеки концентрації влади в одніх руках на довгий час. Книга підіймає гострі питання про свободу, ідентичність, правду, яку людина має право знати і говорити, це нажаль актуально і зараз. Хочу щоб світове суспільство решуче забороняло створення авторитарних режимів. Напривеликий жаль цього року у Білорусі, книжка Джорджа Орвелла "1984" - заборонена.
Дякую Центральній районній бібліотеці імені Г. Сковороди.
Відповісти

0 0

Бондаренко Ірина 08.10.2024 16:39

"1984" Джорджа Орвелла — це класичний роман, який зображує похмуру картину тоталітарного суспільства, де особиста свобода і незалежність думки зазнають жорстокого утиску. Головний герой, Вінстон Сміт, живе під постійним контролем партії, очолюваної загадковим Старшим Братом, яка постійно спостерігає за громадянами та маніпулює інформацією, аби утримувати владу.

Вінстон працює в Міністерстві правди, де його обов'язки полягають у переписуванні історії, щоб вона відповідала пропагандистським наративам партії. Однак із кожним новим завданням його ненависть до режиму зростає. Він починає усвідомлювати жорстокість системи, що намагається знищити всі прояви індивідуальності, і мріє про бунт.

Вінстон намагається думати самостійно, але його спроби вирватися з-під тоталітарного контролю призводять до небезпечних наслідків. У романі Орвелл детально показує механізми контролю, такі як "подвійне мислення", що дозволяє партії підтримувати свою владу, змушуючи людей приймати протилежні ідеї одночасно.

Цей роман є не лише захоплюючим трилером, а й глибоким соціальним коментарем, що ставить під сумнів цінності свободи і правди. "1984" вважається важливим посібником для тих, хто живе у складні часи, оскільки він спонукає до роздумів про природу влади, контроль та індивідуальність. Це класика, яка залишає слід у серцях і розумах читачів, закликаючи їх стати на захист своїх прав і свобод. Читати "1984" обов'язково варто всім, хто цікавиться політичною філософією, соціальними питаннями та людською природою.
Дякую ЦБС "свічадо" Відповісти

0 0

Рубцов Ігор 30.10.2023 21:46

Не повірив би, якби не жив – ось що таке Орвелл. Власне, не він сам, а його антиутопія. І по семи десятках років після відходу автора ми бачимо несамовитий прогрес технологій, але як людство ми не вдосконалюємося в потрібному напрямку ні на йоту. Який це потрібний напрямок? Написавши, я сам на цьому і затнувся. Не мені ж визначати вектор розвитку. Але ми, принаймні, здатні оцінити книжки Орвелла, який вкладав у свої твори промовистий символізм і жив як людина-символ. Авжеж, символ! Ставши Джорджем Орвеллом з власної волі, він таким і залишився для всіх нас. І хто з поціновувачів його влучного гротеску згадую справжнє ім’я письменника? Ну! Згадали? Я – ні. От тільки скористався плодами технічного прогресу і прочитав: Ерік Артур Блер. Приємно познайомитися! Але не хочу далеко відходити від своєї ж тези. Як людство, ми тупцюємо на місці, розпалюючи демократії в одних місцях, пропускаємо і не помічаємо зростання диктатур в інших. І якщо еволюційний поступ демократії дається тяжко, триває довго, то диктатури народжуються, як гриби після дощу. Стрімко міняють все навколо. І якщо вже наводити порівняння, то я підберу щось із суто британського, наприклад – футбол. Атакуючи супротивника – випалюючи совок, ми переходимо на його половину поля і чомусь кілька разів поспіль знаходимо м’яч в своїх воротах. Не скажу навіть, що ми пропускаємо підступний удар. Ні. Ми забиваємо гол в свої ворота. Ми не вміємо грати в цю гру. А нас вчили довго, в різний спосіб. В літературі я би назвав низку письменників, таких як Багряний, Підмогильний, Самчук… Блін! Якщо вже почав, то зупинитися важко. Як, назвавши кількох, не згадати решту? Та, дай Боже, ви їх знаєте самі. І ось я, надпивши з української чистої криниці, звертаю увагу на визнаних закордонних письменників з того світу, якби з благополучнішого. Цікаво, що вони писали про світ?
Вам не здається, що термін – «орвеллщина» ми застосовуємо все частіше? Наші нас вчили, та ми не вчилися. Тому, читаючи «1984», я вбачаю ознаки орвеллщини в своїй країні зараз. Це ми, віддираючи себе від тоталітаризму і, начебто, твердо ставши на бік демократії, талановито повертаємо орвеллівщину на її місце. Ясна річ, автор не писав про совок і його книжка, чимось схожа на марення, насправді достобіса реалістична. Він вклав в її зміст дитячі спогади. В ній – елементи відібрані з навчання в коледжі, де, попри наші уявлення про Великобританію, спрацьовували ті ж явища, що і в нашій школі зразку недорозвиненого соціялізму. В ній – згадки про постколоніальну Індію, Бірму, де минула частина життя Орвелла. В ній – Іспанія часів Франко. Зернина до зернини і автор відтворив систему, яка однозначно працює проти людини в усьому світі. Є тільки більш благополучні суспільства і є останні невдахи. Та прагнення диктаторів до повного контролю нікуди не поділося і від диктатури не убезпечені найкращі соціальні країни планети. А ми й поготів, бачили тільки зачатки на шляху до сучасної демократії, як її уявляємо. І забиваємо в свої ворота. І нами відверто нехтують наші обранці. Вони бикують використовуючи останні досягнення прогресу, щоб загнати під повний контроль. Диктатурі вже не потрібні воронки, достатньо правильно налагодити «Дію». Далі натовп все зробить сам.
Жахіття, в яких існують головні герої книжки, – не точна копія реального життя. Там – задзеркалля. Але якщо замислюватися над сюжетом і додати трохи гротескності до наших реалій, то ось він – світ фантазії письменника перед нами у всій красі. Я ні слова не хочу сказати про сам сюжет. Нехай залишається інтрига і спонукає до читання. Повірте, мова Орвелла вишукана. Недарма він готувався до кар’єри письменника з шестирічного віку.
«1984» перекладено різними чотирма перекладачами. Я не зміг знайти інформацію про автора перекладу моєї версії, яку я слухав через ютуб-ресурс «Книги Солов’їною».
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки. Відповісти

1 0

На Відрадному Бібліопідвальчик 25.10.2023 16:14

Ще у студентські роки мій друг порекомендував мені прочитати дуже цікавий роман «1984» Джорджа Орвелла. Він дав мені книгу та сказав: «Прочитай і будеш дуже вражена». Цей роман – антиутопія. Тому, що розповідає не зовсім про вигаданий світ, а про реальне життя при тоталітаризмі. Повне, абсолютне і вічне владарювання партії. Думати – злочин. За спроби аналізувати те, що відбувається пекельні тортури. За дводумство, доноси і активну провладну позицію – щедрий пайок.
У країні з’являються двомислення, новомова, поліція думок, міністерство любові і нові гасла: «Війна – це мир. Свобода – це рабство. Незнання – сила».
Це і є реалії нашого головного героя, тридцяти дев’ятирічного Вінстона Сміта, який працює в департаменті документації міністерства правди і веде щоденник, починаючи з 4 квітня 1984 року. Дія роману відбувається в державі Океанія. Уряд підпорядкував собі все. Навіть думки своїх громадян. Право вибору, свобода слова, і навіть особисте усамітнення – все це розкіш, якої позбавлені жителі Океанії. Це повний контроль над людиною. Постійні доноси і наклепи. Власні думки, почуття і емоції неприпустимі.
На роботі Вінстон з колегами проглядав на екрані ворогів народу, таких як Ємануїл Гольдштайн. Він займався контрреволюційною діяльністю. Не було й дня, щоб поліція думок не викривала шпигунів і саботажників, які діяли під керівництвом Гольдштайна (він був командиром великої таємної армії) та докладали всіх зусиль для руйнування держави. Вони називали себе Братством. Також розповідали про книжку, збірник усіх єресей, автором якої був Гольдштайн. Іноді ненависть Вінстона була спрямована зовсім не проти Гольдштайна, а навпаки, проти Старшого Брата, проти партії і поліції думок. У такі хвилини він линув серцем до самотнього єретика на екрані, єдиного охоронця правди й здорового глузду у світі брехні.
«Геть Старшого Брата» - Вінстон заповнив цією фразою пів сторінки. У будь-якому разі його заарештує поліція думок. Він скоїв злочин, який називається думкозлочином.
Рано чи пізно вони тебе схоплять… Людей забирали серед ночі. Люди завжди зникали вночі. Прізвище викреслювали з усіх реєстраційних записів, також знищували всі згадки про будь-яку діяльність, заперечувався сам факт існування, а потім наставало забуття. Це називається розпорошенням.
Одного разу Вінстон звертає увагу, що за ним спостерігає колега Джулія. Саме жінки шпигували та виявляли неблагодійних. Але ця дівчина спочатку здавалась йому ще небезпечнішою. Вінстон підозрював, що вона агент поліції думок. Він боїться, що Джулія розкриє його «злочин». Через деякий час, на здивування героя, вона передає йому любовну записку. В результаті між ними зав’язується роман. Свої побачення вони тримають у таємниці.
Закохані звернулись до О’Брайена, чиновника внутрішньої партії. Сміт вважає, що той – член підпільного Братства, яке виступає проти уряду. Через деякий час після цієї розмови Вінстона і Джулію заарештовують.
На свободі Вінстон думає, що його відмова від самого себе і романтичних почуттів не була спробою зупинити муки. Весь цей час він просто помилявся. Тепер же йому пощастило вчасно зрозуміти, що його справжня любов – Старший Брат і партія.
Книга «1984» Джорджа Орвелла – чудова історія, яку можна перечитувати знову і знову, кожен раз відкриваючи щось нове для себе.

Дякую Центральна бібліотека Солом’янки.
Маслак Тетяна Відповісти

2 0

Шевчук Наталія 09.10.2023 11:46

Моє знайомство з романом «1984» Джорджа Орвелла відбулося в 1988 році: це був уривок в журналі «Вітчизна». Я була приголомшена. Перша думка – це про нас, про Сталіна, Троцького, про Радянський Союз з його брехнею, доносами й наклепами і про покоління, яке в ньому народилось і виросло… В романі описувались речі, про які ми самі здогадувались, але в існування яких боялися вірити. Прочитане було настільки реалістичним, що перевернуло мою свідомість. Стало зрозуміло чому твір був заборонений в деяких країнах, зокрема і в СРСР.
Дія роману відбувається у Лондоні – столиці Океанії. Це місто постає перед нами брудним і похмурим. Країною править тоталітарний режим на чолі з Старшим Братом. Суспільство повністю контрольоване. В усіх приміщеннях, навіть у помешканнях, є екрани, з допомогою яких влада здійснює контроль за кожним громадянином Океанії, його розмовами, діями і, навіть, виразом обличчя. Найтяжчий злочин – це твої думки. За цим пильно слідкує Поліція Думок. Любити – теж злочин. Тільки Міністерство Любові знає кого можна любити, а любити можна тільки Партію і Старшого Брата. Всі зобов’язані підпорядковуватись владі та самовіддано дбати про країну і викривати її ворогів. Влада жорстоко переслідує інакомислення, відправляючи неслухів до страхітливої «кімнати сто один». Усюди тхне зрадою і страхом, на кожного можуть донести сусіди, колеги на роботі й, навіть, власні діти.
У цьому жахливому світі живе головний герой твору – Вінстон Сміт. Він працює у Міністерстві Правди і є членом Зовнішньої Партії. Його робота полягає у тому, щоб вилучати з документів те, що суперечать лінії Партії, не відповідає офіційній пропаганді. Сміт ненавидить свою роботу, людей, що його оточують, брехню з екранів, гидку їжу, саме місто, Партію і т. д. Але він змушений приховувати свої почуття, боячись переслідування і розправи. І мріє про революцію. В якийсь момент герою здається , що він зможе піти проти системи… Але тоталітаризм нещадний, жодних шансів...
Дякую @ Центральна бібліотека Солом’янки за надану можливість прочитати роман «1984» Джорджа Орвелла – найпотужнішу антиутопію ХХ сторіччя, що попереджає про загрозу тоталітаризму і має неабияку актуальність і сьогодні. Раджу прочитати всім!

Відповісти

2 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"