Фарід Закарія

Книга «10 уроків для світу після пандемії»

Артикул: 709442

10 уроків для світу після пандемії - фото книги

Переглянути фото книги

Завантажити уривок

Паперова 230 грн

Електронна 130 грн

Garage Sale 115 грн

Книга в наявності

Відправка: 30.07.2025

Goodreads

3.96

Наш Формат

4.9

Вподобайки

281

Pekar's Book Review

Характеристики

Автор	Фарід Закарія
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2021
Палітурка	тверда
Оригінальна назва	Ten Lessons for a Post-Pandemic World by Fareed Zakaria
Перекладачі	Анна Марховська , Орина Ємельянова
ISBN	978-617-7973-27-9
Кількість сторінок	264
Мова	українська
Розмір	140 х 210 мм

Категорії

Соціологія Політологія Всесвітня історія

Жанри та теми

#Геополітика. Суспільство. Держава. Філософія. Історія

Фарід Закарія - «10 уроків для світу після пандемії»

Ціна

230 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Забрати в книгарні "Наш Формат"

сьогодні до 20:00

РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

На книжкових полицях

Про що книга «10 уроків для світу після пандемії» автора Фарід Закарія Ten Lessons for a Post-Pandemic World by Fareed Zakaria

Найкращий нонфікшен 2020 року за версією Amazon.

Тематика книги

Політологія, світова економіка, соціологія, футурологія, суспільний розвиток, навколишнє середовище.

Опис книги "10 уроків для світу після пандемії" Фаріда Закарії

Крихітної вірусної частинки достатньо, щоб поставити світ на коліна. Закрити кордони, "злити" мільярди доларів, убити десятки тисяч людей, а на мільярди - нагнати паніку. Це наші вчорашні реалії. Якими ж будуть завтрашні і що чекає на людство в постпандемічний час? Чи можна вважати поширення Covid 19 помстою природи? Чому Південній Кореї і Тайваню вдалося швидко приборкати поширення коронавірусу? Як Меркель відмовилася від локдауну? Яких експертів слухати, а від яких триматися подалі? Як реагувати на невігластво політиків? Чи стане побічним ефектом Covid19 початок другої холодної війни?

Для кого книжка "10 уроків для світу після пандемії"

Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче осягнути наслідки пандемії і мати досвід справлятись з подібними глобальними катастрофами в майбутньому.

Чому варто прочитати цю книгу?

У цій книжці політичний аналітик Фарід Закарія оперативно й водночас ґрунтовно реагує на пандемію та її виклики для майбутнього. Він пропонує 10 уроків, що безповоротно змінять світ. Є надія, що не на гірше.

Хто такий Фарід Закарія?

Фарід Закарія - один із найвпливовіших у США політичних аналітиків, експерт CNN із міжнародних відносин (автор програми Fareed Zakaria GPS), редактор колонки у Washington Post, автор бестселерів "Постамериканський світ" і "Майбутнє свободи".

Книжки на схожу тематику

Відгуки про книгу "10 уроків для світу після пандемії"

Живою мовою і на конкретних прикладах Закарія добре розповідає історію, без шаблону, який використовують ліві і праві... Прочитайте "Десять уроків". Це розумний і мудрий посібник для світу. Що вже формується. Йозеф Йоффе, New York Times

Читачі цієї книжки отримають щедру нагороду: автор поділиться тонким розуміння міжнародних відносин, глобальної політики й економічного розвитку.. Клод Льюїс, Philadelphia Inquirer

Найкращі цитати книжки

Як стан природи впливає на поширення вірусів?

Наш теперішній спосіб життя - це, можна сказати, запрошення для тваринних вірусів інфікувати людей. За оцінками Центрів контролю та профілактики захворювань, три чверті нових захворювань людей походять від тварин. Так було з вірусами СНІДу, SARS, MERS, пташиного грипу, свинячого грипу і, найімовірніше, нового коронавірусу. Оскільки у багатьох куточках світу люди почали жити ближче до диких тварин. У країнах, що розвиваються, модернізація відбувається так швидко, що вони у прямому сенсі живуть у кількох різних століттях одночасно. У Вухані та інших подібних містах Китай розбудував сучасну економіку, яка спирається на складні технології, але у тіні хмарочосів працюють ринки диких тварин з величезною кількістю екзотів - а це ідеальне середовище для передавання вірусів тварин людям. А мешканці таких місць зараз мобільні, як ніколи: вони швидко поширюють інформацію, товари, послуги - і захворювання.

Чи ідеологія важлива?

Нерідко ми помилково вважаємо, що люди підтримують ту чи іншу політичну партію, оскільки глибоко поділяють її засадничі принципи, цінності і логіку. А втім, більшість науковців, які досліджують це явище, дійшли висновку, що зазвичай люди обирають партії за принципом соціального клубу. Вони підтримують обрану партію з огляду на комплекс причин - насамперед почуття приналежності, спорідненості і тотожності з іншими її членами, причому до певної міри ці почуття спираються на класові та етнічні переконання. У результаті нерідко з'ясовується, що їхня ідеологічна відданість аж ніяк не така чиста, як ми собі уявляли. Зверніть увагу на те, що республіканці, які декілька років тому називали себе переконаними апологетами вільних ринків, сьогодні палко підтримують протекціонізм і закриті кордони...

Огляди на книгу

Валерій Пекар Фарід Закарія. 10 уроків для світу після пандемії. Найкраща нехудожня (non-fiction) книга минулого року за версією Amazon нині перекладена українською. Фарід Закарія, один із найвідоміших політичних аналітиків світу, першим спробував винести уроки з раптової світової кризи, що струснула економічні та політичні системи всіх країн, кинувши виклик не лише нашому знанню про людське тіло й мікроорганізми, а й управлінським системам, етичним засадам та культурним нормам. Десять уроків Закарії присвячені найважливішим аспектам життя людства, де коронавірус виявив нашу безпорадність: ефективність урядування у кризових умовах, нездатність вільних ринків адекватно реагувати на планетарні виклики, розрив між експертизою та виробленням політики, нова поляризація світу тощо. Які тренди переможуть — свобода чи безпека, демократія чи авторитаризм, глобалізація чи протекціонізм? Чому одні країни швидко приборкали епідемію та впоралися з її економічними наслідками, інші жахливо провалилися? Обриси майбутнього закладаються сьогодні, і варто разом з автором намагатися їх побачити. Майбутнє не визначено наперед, тож автор разом із читачем намагається зрозуміти, шанс на яке майбутнє ми отримали від пандемії. Що ми мусимо нині змінити, аби світ після неї був кращим, аби подолати безпорадність і крихкість? 67 0 Олег Карпюк Випускати рецензію під час «Книжкового Арсеналу», ймовірно, не найкраща ідея, але варто ризикнути. Тим паче, що йдеться про свіженьку новинку видавництва Наш Формат від «одного з найбільш впливових політичних аналітиків» Фаріда Закарія, котрий формулює уроки для світу після пандемії. Томас Фрідман ще в 2005 році писав, що світ стає «пласким», тож найбільші кризи XXI ст. зачіпали водночас найвіддаленіші куточки планети: теракти 11 вересня 2001 року, фінансова криза 2008-о і тепер коронавірус, бо якийсь китаєць чи то з'їв кажана на вечерю, чи може не закрив двері лабораторії комуністичного Китаю, де розроблялася біологічна зброя. Закарія концентрується на першій версії та звинувачує споживання м'яса: хоча продукти тваринного походження постачають людству лише 18% калорій, але для їхнього виробництва залучено до 80% землі сільськогосподарського призначення. Диким тваринам залишається чим далі менше місця, вони частіше контактують з людьми та передають віруси людині. Тож проблема не в тваринах, а в людстві, яке тисне на природ у — автор перемикається на тему зміни клімату і пропонує податок на викиди вуглецю, заборону продажу екзотичних тварин і рекомендації зменшувати споживання м'яса. Цю химерну підбірку доповнює неймовірно банальна настанова «вибудовувати стійкі системи охорони здоров'я». «10 уроків» — виключно американоцентрична книга. Америка тут названа «безладною, обшарпаною країною із шаленою нерівністю», яка провалила боротьбу з коронавірусом попри те, що 2019 року в Глобальному індексі санітарно-епідеміологічної безпеки США посіли в ньому перше місце загалом. Винна «відсталість державних інституцій» та якість урядового апарату — нікчемні, за версією автора, і «справа тут не в Трампі». Існує 2684 департаментів охорони здоров'я на рівні штатів, муніципалітетів та корінних племен, а також 90 126 органів влади штату й місцевого самоврядування, які розробляли власні правила користування масками і масових зібрань. Закарія критикує федеративний устрій і мріє про більш централізовану й уніфіковану державу з невеликим, але ефективним урядом. Проблема такої літератури в тому, що вона застаріває за пару років чи ще до перекладу. Так було з Ручіром Шарма, чиї передбачення про «Передові країни» вражали некомпетентністю та хибністю, це можна спостерігати і в «10 уроках»: лише за рік після виходу книги «відсталість державних інституцій» і федеративний устрій не завадили США налагодити вакцинацію і на момент 23.06.2021 повністю вакциновано 150 мільйонів людей або 45.7% населення. Закарія полюбляє посилювати свої тези прикладами з «протилежного табору» — прийом, який обожнюють московити, коли цитують невідомих німців, які «захоплюються» пукіним, чи французів, які «розкритикували санкції», попри навіть те, що вони, звісно, смішать іскандери, і взагалі не працюють. Так само і тут «елітарна газета, яка обстоює капіталізм» Financial Times 3 квітня 2020 року здивувала читачів заявою, що пандемія вимагає колективної пожертви, а також активнішого втручання держави в економіку: у порядку денному має з'явитися перерозподіл. Закарія розкручує цю тему: опитування показують, що у травні 2019 року 43% погодилися з тим, що країні піде на користь «соціалізм у тому чи іншому прояві», хоча в 1942 році таке твердження поділяли лише 25%. Згадує автор і про зумерів, які тяжіють до соціалізму, та про їхніх кумирів: Берні Сандерса та Окасіо-Кортес. Закарія оголошує, що «американський капіталізм зламався», а країна летить в прірву: у неї слабкий і недієздатний державний апарат, глибоко нерівний доступ до охорони здоров'я та механізми допомоги, які значно більше допомагають заможнім. На жаль, в книзі вкрай обмаль фактажу та аргументації, тож читачам доведеться повірити на слово іменитому автору. В якості прикладу для наслідування Закарія вслід за месією усія українських лібералів Фукуямою бачить Данію: не стільки справжню Данію як країну, скільки уявне суспільство, яке живе в умовах економічного добробуту, демократії, безпеки і якісного врядування. Податки у Данії сягають 45% від ВВП, тоді як у США — 24%, проте Закарія поспішає додати, що натомість ви отримаєте купу бонусів, які вартують високого оподаткування. Практики Північної Європи «не мають альтернатив» і США «доведеться їх адаптувати»; Закарія захоплюється омріяною Данією, як і згаданий ним Берні Сандерс. Щоправда, той настільки передав куті меду в оспівуванні «соціалістичного раю Данії», що прем'єр Данії публічно заперечив Сандерсу — «Данія далека від соціалістичної економіки. У Данії ринкова економіка». Закарія цілком слушно згадує про недовіру людей до експертів та пояснює, що наука — це процес пізнання, тож вона може помилятися, і це нормально. Факти змінюються, а разом з ними і думка експертів: науковці і ВООЗ справді схибили на початках, коли не рекомендували носити маски, проте сталося це через обмаль фактів і потребу у швидких рішеннях. Та навіть тут автор примудряється поставити все з ніг на голову і каже, що «проблема не в необізнаності», хоча мені здається, що в ній. Саме необізнаність повсюдно призвела до злету популізму, який, за визначенням нідерландського політолога Кас Мудде, є «ідеологією, відповідно до якої суспільство поділяється на дві групи, вороже налаштовані одна до одної: "чистий народ" і "корумпована еліта", крім того, політика має виражати волю народу». Дежавю. Рекомендації боротьби з «необізнаністю» вражають наївністю: мовляв, не лише люди повинні слухати експертів, а й «експерти мають дослухатися до людей» — проявляти емпатію, «знаходити спільну мову» і «достукуватися». Один з уроків пандемії, який справді неможливо заперечити — перехід все більшої частини життя у цифровий формат. Ковід усунув останню перепону перед тотальною цифровізацією: навіть найзатятіші її противники змушені були перейти в онлайн. Ці зміни відкидають нас назад в часі, коли робота була тісніше пов'язаною з домашнім життям; шкода, що автор не розкручує цю тему, натомість занурюється у досить примітивні роздуми про штучний інтелект та роботів, які відбиратимуть в людей робочі місця. Все зводиться до ідеї базового універсального доходу, яку лівоінтелектуали ліниво ялозять останніми десятиліттями. Щоправда, тут автор намагається бути оригінальним і пропонує «програму на зразок податкового заліку за зароблений дохід, яка фактично збільшує заробітну плату працівників з низьким рівнем доходів». Закарія визнає, що така програма коштуватиме «дуже дорого», тож одна фантастика продовжується іншою: він навіть описує небезпеку штучного інтелекту, який вийде з-під контролю і знищить людство. Навіть не знаю, що тут писати, і наперед вибачаюся за три крапки... Справжня загадка пандемій полягає в тому, чому вони не трапляються частіше: віруси, які переходять від тварини до людини, так звані «зоонозні», постійно заражають людей. Вчені кажуть, що насправді за рік коронавірусом, що переносять кажани, заражається приблизно від 1 до 7 мільйонів людей, проте він рідко поширюється далі. Пандемії стали можливими в умовах урбанізації, що найкраще виявляє нашу соціальну природу: люди люблять бути разом і крутитися серед собі подібних. Закарія звично критикує міста за расову нерівність та водночас розхвалює за «звільнення жінки від панування релігії та домінування чоловіків» (!) Пандемія нічого не змінила в поширенні урбанізації світом, тож уроку тут, власне, немає; автор воює з «солом'яними опудалами» невідомих «пророків занепаду міст», які нібито вважають, що міста своє віджили. «Може бути», «можливо», «ймовірно». Це помічаєш не одразу, а десь на другій половині книги, і лише у висновках Закарія прямо каже, що найголовніший урок ковіду в тому, що він дає нам вибір. «Відкритість чи протекціонізм», «співробітництво чи націоналізм» — зміни після корони «можуть стати початком чогось нового, або залишитися миттєвим сплеском». Все це, звісно, так, як неможливо не погодитися з твердженням, що «варіантів майбутнього безліч», але хотілося б чогось більш конкретного. Зрештою, назва «10 ймовірних уроків для світу після пандемії» звучала б набагато слабкіше. Проте, власне, так і є — це футурологія з претензією, та ще й доволі банальна: той, хто хоч інколи поглядає на заголовки новин, навряд чи дізнається звідси щось нове. «Може трапитися так, а може й не трапитися, бо станеться ось так». Описати спектр можливого недостатньо. Автор називає себе центристом , та попри епізодичні реверанси про те, що «ліві обтяжують уряд правилами і вимогами», його погляди майже канонічно ліволіберальні. Центристом він є швидше в тому сенсі, що свою позицію чи не по кожному питанню намагається підігнати так, щоб «і вашим, і нашим». Наслідки подібного біполярного розладу найяскравіше виявляються у ставленні до Китаю: якщо на початку книги Закарія називає «державницький капіталізм» Китаю альтернативою «капіталізму Америки», то вже в кінці пише, що «ринковий ленінізм (!) Пекіна не можна вважати життєздатною суспільною альтернативою Заходу». Чоловіче, може ти спочатку визначишся, а потім будеш писати книжки? Звісно, такий підхід дуже зручний, адже читачі з «обох таборів» знайдуть (і обов'язково процитують в соцмережах) щось для себе, та це навряд чи наближає читача до розуміння. Навіть «урок» про поляризацію світу [між США та Китаєм] завершується протилежним висновком, що пряма конфронтація у формі війни не надто ймовірна. До чого тут пандемія, при чому тут вірус? Та просто захотілося написати книжку на злобу дня, ліл. Парадоксально, але книга зовсім не розчаровує: як і очікував, я отримав дайджест «А що там у Демократичної партії». Настрої ліволіберального бомонду не змінюються, але варто було пересвідчитися, тож книгу можна сміливо рекомендувати таким самим дослідникам американського суспільства. 67 0

Відгуки про книгу «10 уроків для світу після пандемії»

Іванна Щербина 20.10.2023 13:15

Про цю книгу я спочатку прочитала на просторах інтернету. І дуже чекала її виходу українською. Як тільки з’явилася – купила. І, попри чималий стосик книжок у черзі на читання, я одразу взялась за неї. Було ж цікаво, яким же буде світ після пандемії, як і до чого готуватися, які нові правила потрібно засвоювати уже?
Якщо говорити просто, то це книга - це трохи більше ніж 10 уроків. Це доволі розгорнутий погляд автора на сучасний світ, як він жив і куди рухався поки не було ковіду, і думки про те, якими ми вийдемо з пандемії. Автор часто звертається до історії та розкладає по поличках сучасну світобудову, але не дає жодних, умовно кажучи, рецептів. Він бачить міста, які скидаються на декорації для кіно, бо жителі з них втекли; він бачить скорочення робочих місць та життя у цифровому формі; вбачить посилення нерівності, яка є наслідком падіння рівня довіри або і її відсутності між людьми та державними інституціями у різних країнах світу, бачить поляризацію суспільства та піднесення одних країн на фоні занепаду інших. Показує не як жахастики, а просто як факти, чи навіть як певні попередження.
Загалом читається ця книга легко, але ніяких суперінсайтів тут немає. Але тепер, на фоні війни, вона сприймається трохи по іншому. Дещо – доволі наївно, бо ж кордони відкрилися, глобальна торгівля поновилася, люди знову вийшли в . Дещо – як дуже промовисті прогнози, які справджуються на наших очах, тільки в іншому, не постпандемійному контексті, а в контексті боротьби демократичних та тоталітарних державних устроїв. Окремі думки – це ілюстрація нашого сьогодення: криза знання, засилля конспірології, постійні психологічні тиски та інформаційно-психологічні операції, стрімкий розвиток і використання штучного інтелекту, технологічність озброєння і багато всього іншого, що стає набирає обертів у новому світі.
І тільки одне Закарія, коли писав цю книгу, не передбачив – скорої, страшної війни в центрі Європи, яка може змарнувати всі постпандемійні шанси побудувати новий кращий світ.
Дякую @Центральна бібліотека Солом'янки за книгу.
Відповісти

2 0

Волинчук Віра 12.10.2023 14:45

Ця книжка цікава тим, що прочитавши її ми маємо уявлення, як змінився світ внаслідок пандемії Covid19.
Спалах невідомого коронавірусу багато що змінив і в нашому житті. Страх захворіти дав нам без варіантів погодитись ізолювати себе на доволі тривалий термін. В основному наша робота, наші зустрічі і спілкування з колегами і друзями здійснювались через інтернет. Пандемія змінила багато наших повсякденних звичок і уявлень. Ми стали жити у ще більш, відкритому, швидкому і нестабільному світі.
Існує багато версій виникнення пандемії. Це і помста природи і штучне створення вірусу. Зміна клімату також реальність, яку людство не може зупинити і це теж може бути однією з причин пандемії.
Автор показує, як змінився світ в політичній, соціальній, технологічній площині і які економічні наслідки для багатьох держав буде мати ця пандемія.
Під час нокдауну, я багато чого не могла зрозуміти. Прочитавши книгу, стає ясно, що сфери медицини тісно переплітаються з політикою, соціологією, біологією, економікою.
Головне для мене це те, що людство мусить усвідомити – в світі потрібно підтримувати безпеку і здоров’я всіх людей, незважаючи на їхню бідність, чи багатство, щоб вийти з чергової пандемії з найменшими втратами. Світ має засвоїти уроки після пандемії.
Дякую @ Центральна бібліотека Солом’янки
Відповісти

0 0

Карпюк Олег 16.01.2023 13:51

Томас Фрідман ще в 2005 році писав, що світ стає «пласким», тож найбільші кризи ХХІ ст. зачіпали водночас найвіддаленіші куточки планети: теракти 11 вересня 2001 року, фінансова криза 2008-о і тепер коронавірус, бо якийсь китаєць чи то з'їв кажана на вечерю, чи може не закрив двері лабораторії комуністичного Китаю, де розроблялася біологічна зброя. Закарія концентрується на першій версії та звинувачує споживання м'яса: хоча продукти тваринного походження постачають людству лише 18% калорій, але для їхнього виробництва залучено до 80% землі сільськогосподарського призначення. Диким тваринам залишається чим далі менше місця, вони частіше контактують з людьми та передають віруси людині. Тож проблема не в тваринах, а в людстві, яке тисне на природу — автор перемикається на тему зміни клімату і пропонує податок на викиди вуглецю, заборону продажу екзотичних тварин і рекомендації зменшувати споживання м'яса. Цю химерну підбірку доповнює неймовірно банальна настанова «вибудовувати стійкі системи охорони здоров'я».

«10 уроків» — виключно американоцентрична книга. Америка тут названа «безладною, обшарпаною країною із шаленою нерівністю», яка провалила боротьбу з коронавірусом попри те, що 2019 року в Глобальному індексі санітарно-епідеміологічної безпеки США посіли в ньому перше місце загалом. Винна «відсталість державних інституцій» та якість урядового апарату — нікчемні, за версією автора, і «справа тут не в Трампі». Існує 2684 департаментів охорони здоров'я на рівні штатів, муніципалітетів та корінних племен, а також 90 126 органів влади штату й місцевого самоврядування, які розробляли власні правила користування масками і масових зібрань. Закарія критикує федеративний устрій і мріє про більш централізовану й уніфіковану державу з невеликим, але ефективним урядом.

Проблема такої літератури в тому, що вона застаріває за пару років чи ще до перекладу. Так було з Ручіром Шарма, чиї передбачення про «Передові країни» вражали некомпетентністю та хибністю, це можна спостерігати і в «10 уроках»: лише за рік після виходу книги «відсталість державних інституцій» і федеративний устрій не завадили США налагодити вакцинацію і на момент 23.06.2021 повністю вакциновано 150 мільйонів людей або 45.7% населення.

Закарія полюбляє посилювати свої тези прикладами з «протилежного табору» — прийом, який обожнюють московити, коли цитують невідомих німців, які «захоплюються» пукіним, чи французів, які «розкритикували санкції», попри навіть те, що вони, звісно, смішать іскандери, і взагалі не працюють. Так само і тут «елітарна газета, яка обстоює капіталізм» Financial Times 3 квітня 2020 року здивувала читачів заявою, що пандемія вимагає колективної пожертви, а також активнішого втручання держави в економіку: у порядку денному має з'явитися перерозподіл. Закарія розкручує цю тему: опитування показують, що у травні 2019 року 43% погодилися з тим, що країні піде на користь «соціалізм у тому чи іншому прояві», хоча в 1942 році таке твердження поділяли лише 25%. Згадує автор і про зумерів, які тяжіють до соціалізму, та про їхніх кумирів: Берні Сандерса та Окасіо-Кортес. Закарія оголошує, що «американський капіталізм зламався», а країна летить в прірву: у неї слабкий і недієздатний державний апарат, глибоко нерівний доступ до охорони здоров'я та механізми допомоги, які значно більше допомагають заможнім. На жаль, в книзі вкрай обмаль фактажу та аргументації, тож читачам доведеться повірити на слово іменитому автору.

В якості прикладу для наслідування Закарія вслід за месією усія українських лібералів Фукуямою бачить Данію: не стільки справжню Данію як країну, скільки уявне суспільство, яке живе в умовах економічного добробуту, демократії, безпеки і якісного врядування. Податки у Данії сягають 45% від ВВП, тоді як у США — 24%, проте Закарія поспішає додати, що натомість ви отримаєте купу бонусів, які вартують високого оподаткування. Практики Північної Європи «не мають альтернатив» і США «доведеться їх адаптувати»; Закарія захоплюється омріяною Данією, як і згаданий ним Берні Сандерс. Щоправда, той настільки передав куті меду в оспівуванні «соціалістичного раю Данії», що прем'єр Данії публічно заперечив Сандерсу — «Данія далека від соціалістичної економіки. У Данії ринкова економіка».

Закарія цілком слушно згадує про недовіру людей до експертів та пояснює, що наука — це процес пізнання, тож вона може помилятися, і це нормально. Факти змінюються, а разом з ними і думка експертів: науковці і ВООЗ справді схибили на початках, коли не рекомендували носити маски, проте сталося це через обмаль фактів і потребу у швидких рішеннях. Та навіть тут автор примудряється поставити все з ніг на голову і каже, що «проблема не в необізнаності», хоча мені здається, що в ній. Саме необізнаність повсюдно призвела до злету популізму, який, за визначенням нідерландського політолога Кас Мудде, є «ідеологією, відповідно до якої суспільство поділяється на дві групи, вороже налаштовані одна до одної: "чистий народ" і "корумпована еліта", крім того, політика має виражати волю народу». Дежавю. Рекомендації боротьби з «необізнаністю» вражають наївністю: мовляв, не лише люди повинні слухати експертів, а й «експерти мають дослухатися до людей» — проявляти емпатію, «знаходити спільну мову» і «достукуватися».

Один з уроків пандемії, який справді неможливо заперечити — перехід все більшої частини життя у цифровий формат. Ковід усунув останню перепону перед тотальною цифровізацією: навіть найзатятіші її противники змушені були перейти в онлайн. Ці зміни відкидають нас назад в часі, коли робота була тісніше пов'язаною з домашнім життям; шкода, що автор не розкручує цю тему, натомість занурюється у досить примітивні роздуми про штучний інтелект та роботів, які відбиратимуть в людей робочі місця. Все зводиться до ідеї базового універсального доходу, яку лівоінтелектуали ліниво ялозять останніми десятиліттями. Щоправда, тут автор намагається бути оригінальним і пропонує «програму на зразок податкового заліку за зароблений дохід, яка фактично збільшує заробітну плату працівників з низьким рівнем доходів». Закарія визнає, що така програма коштуватиме «дуже дорого», тож одна фантастика продовжується іншою: він навіть описує небезпеку штучного інтелекту, який вийде з-під контролю і знищить людство. Навіть не знаю, що тут писати, і наперед вибачаюся за три крапки...

Справжня загадка пандемій полягає в тому, чому вони не трапляються частіше: віруси, які переходять від тварини до людини, так звані «зоонозні», постійно заражають людей. Вчені кажуть, що насправді за рік коронавірусом, що переносять кажани, заражається приблизно від 1 до 7 мільйонів людей, проте він рідко поширюється далі. Пандемії стали можливими в умовах урбанізації, що найкраще виявляє нашу соціальну природу: люди люблять бути разом і крутитися серед собі подібних. Закарія звично критикує міста за расову нерівність та водночас розхвалює за «звільнення жінки від панування релігії та домінування чоловіків» (!) Пандемія нічого не змінила в поширенні урбанізації світом, тож уроку тут, власне, немає; автор воює з «солом'яними опудалами» невідомих «пророків занепаду міст», які нібито вважають, що міста своє віджили.

«Може бути», «можливо», «ймовірно». Це помічаєш не одразу, а десь на другій половині книги, і лише у висновках Закарія прямо каже, що найголовніший урок ковіду в тому, що він дає нам вибір. «Відкритість чи протекціонізм», «співробітництво чи націоналізм» — зміни після корони «можуть стати початком чогось нового, або залишитися миттєвим сплеском». Все це, звісно, так, як неможливо не погодитися з твердженням, що «варіантів майбутнього безліч», але хотілося б чогось більш конкретного. Зрештою, назва «10 ймовірних уроків для світу після пандемії» звучала б набагато слабкіше. Проте, власне, так і є — це футурологія з претензією, та ще й доволі банальна: той, хто хоч інколи поглядає на заголовки новин, навряд чи дізнається звідси щось нове. «Може трапитися так, а може й не трапитися, бо станеться ось так». Описати спектр можливого недостатньо.

Автор називає себе центристом, та попри епізодичні реверанси про те, що «ліві обтяжують уряд правилами і вимогами», його погляди майже канонічно ліволіберальні. Центристом він є швидше в тому сенсі, що свою позицію чи не по кожному питанню намагається підігнати так, щоб «і вашим, і нашим». Наслідки подібного біполярного розладу найяскравіше виявляються у ставленні до Китаю: якщо на початку книги Закарія називає «державницький капіталізм» Китаю альтернативою «капіталізму Америки», то вже в кінці пише, що «ринковий ленінізм (!) Пекіна не можна вважати життєздатною суспільною альтернативою Заходу». Чоловіче, може ти спочатку визначишся, а потім будеш писати книжки? Звісно, такий підхід дуже зручний, адже читачі з «обох таборів» знайдуть (і обов'язково процитують в соцмережах) щось для себе, та це навряд чи наближає читача до розуміння. Навіть «урок» про поляризацію світу [між США та Китаєм] завершується протилежним висновком, що пряма конфронтація у формі війни не надто ймовірна. До чого тут пандемія, при чому тут вірус? Та просто захотілося написати книжку на злобу дня, ліл.

Парадоксально, але книга зовсім не розчаровує: як і очікував, я отримав дайджест «А що там у Демократичної партії». Настрої ліволіберального бомонду не змінюються, але варто було пересвідчитися, тож книгу можна сміливо рекомендувати таким самим дослідникам американського суспільства. Відповісти

1 0

Тетяна Корженівська 29.11.2021 09:59

Чи задумувались ви про те, як змінився світ після появи COVID 19?
Я, до прикладу, - ні. Глобально ні.
Я відчувала і помічала лише ті зміни, які стосувались мене у тій чи іншій мірі.
Ну запровадили дистанційну роботу, ну ввели певні обмеження на подорожі/відвідування громадських закладів, ну запровадили обмеження щодо користування громадським транспортом.
Винайшли вакцини та запровадили масову вакцинацію. Добровільну.
А що ще? Зміни ж на цьому точно не закінчились.
Мою свідомість перевернула книга Фаріда Закарія «10 уроків для світу після пандемії».
Хоча ні, мою свідомість перевернули мої колеги з Українського центру охорони здоров'я, які обговорювали цю книгу.
І так, це обговорення стало основою чергового випуску подкасту «Здоровий інтерес». А ще цю книгу обговорювали на Книжковому клубі за участі Валерія Пекара, Павла Ковтонюка та Павла Шеремети (думаю, ці люди не потребують у представлені).
Після прослуховування випуску подкасту я швидко замовила цю книгу і вже наступного дня щаслива я тримала її у руках.
Книга «далась» мені не відразу.
Її потрібно відчути і зрозуміти, це не художня література.
Коротко про книгу.
Це книга, яка описує світ в період пандемії.
Про негативний вплив вірусу на економіки країн, їх культурні сфери, туризм, зміну в підходах до організації робочого процесу..
Книга про ті рушійні сили, які лише набирають обертів.
Про ті проблеми, які стали видимими у результаті пандемії.
Або ж про ті сильні сторони, які показали себе лише зараз.
Книга здебільшого про американський світ: про те, як маленький вірус поставив на коліна могутню країну, про місцями недолуге керівництво, про імпульсивні рішення та емоційні промови.
Про те, чому світ не буде більше таким, як раніше.
Пандемія коронавірусу - страшна подія для усього світу.
Нам від цього нікуди не подітись: або навчитись жити з цим, або змінювати свою країну на краще, проаналізувавши наявні проблеми та способи їх вирішення.
Але висновок можу зробити лише один: навіть маленька частинка вірусу може знищини усе живе. Чи зможемо вижити ми? Вибір за нами. Відповісти

0 0

Валерій Пекар 05.10.2021 12:43

Найкраща нехудожня (non-fiction) книга минулого року за версією Amazon нині перекладена українською. Фарід Закарія, один із найвідоміших політичних аналітиків світу, першим спробував винести уроки з раптової світової кризи, що струснула економічні та політичні системи всіх країн, кинувши виклик не лише нашому знанню про людське тіло й мікроорганізми, а й управлінським системам, етичним засадам та культурним нормам.

Десять уроків Закарії присвячені найважливішим аспектам життя людства, де коронавірус виявив нашу безпорадність: ефективність урядування у кризових умовах, нездатність вільних ринків адекватно реагувати на планетарні виклики, розрив між експертизою та виробленням політики, нова поляризація світу тощо. Які тренди переможуть — свобода чи безпека, демократія чи авторитаризм, глобалізація чи протекціонізм? Чому одні країни швидко приборкали епідемію та впоралися з її економічними наслідками, інші жахливо провалилися? Обриси майбутнього закладаються сьогодні, і варто разом з автором намагатися їх побачити.

Майбутнє не визначено наперед, тож автор разом із читачем намагається зрозуміти, шанс на яке майбутнє ми отримали від пандемії. Що ми мусимо нині змінити, аби світ після неї був кращим, аби подолати безпорадність і крихкість? Відповісти

1 0

Дараган Євген 28.09.2021 18:51

У 1978 Стівен Кінг опублікував цікаву книгу, яка мала назву «Протистояння».
Там розповідається як через невідомий вірус вимерло майже все населення Землі.
Кажуть письменники вміють бачити майбутнє.

Можливо...
Але зараз мова піде не про вигадану чуму імені американського любителя полоскотати нерви своїм читачам.
Сьогодні мова піде про книгу, яка розповідає про реальну пошесть.
Точніше про те, яким світ після неї став. Та яким, він може стати.

Ідея книги проста: «Людство витрачало гроші на захист від чого завгодно: ядерної війни, глобального потепління, можливого падіння комети. А проблеми, яка була під носом, не побачило. Ну або не хотіло бачити. Ну й тепер має те, що має».

А що ж, на думку автора, буде з нами після корони?

По перше, люди стануть іншими. Навіть, якщо все повернеться до ладу.
Все одно, після чуми, як після війни. Ти повертаєшся іншою людиною. Інший погляд на світ. На життя і на смерть.

По друге, пандемія все одно не зупинить глобалізацію. Так, відомо, що під час корони кожна країна грала за себе. Але міждержавна співпраця зайшла настільки далеко, що цього вже не зупинити.

І це не все.
Але вже далі ви самі.

Книга легко читається.
Переклад як завжди в Нашому Форматі — на висоті.

P. S Всім відомо, що недопрезидент Білорусії Лукашенко радив співвітчизникам лікувати ковід горілкою та банею.
Ну, а потім видав свій перл:
«Тут немає ніяких вірусів. Чи ви бачите, як вони тут літають?» Відповісти

1 0

Vasyl Taras 24.07.2021 05:57

Одна з кращих книг року.
Очікував прочитати щось цікаве про КОВІД, але отримав більше. Фактично, автор використав КОВІД лише як контекст, як матрицю, на основі якої непогано пояснено, як працює уряд, держава, міжнародні відносини.
Фактично, пояснення чому кількість інфекцій була вища в одних країнах ніж в інших впиралося не лише в дії різних урядів в 2020, а набагато глибше в історію. Пояснення було не в тому, що різні уряди поступали по різному, а в ЧОМУ різні уряди поступали по різному.

Тобто, було непогано пояснено різницю в процесах прийнятті рішень в різних країнах, різниця в інтересах і цілях різних урядів, різниця в економічних і політичних системах різних країн.

Як там з КОВІДОМ ще поки рано підбивати підсумки. Як правильно треба було - ще довго будемо сперечатися.

Але от на прикладі КОВІДУ пояснити, чому Китай міг так швидко і жорстко зреагувати, чому Канада не могла, і чому США не схотіли - оце дійсно цікаво. Тут якраз книга пояснює і логіку різних рішень в різних країнах, і першопричини.

Я викладаю міжнародний бізнес і велика увага в таких курсах приділяється саме різниці в тому, як працюють уряди різних країн, їх ставлення до економіки, політики, людей. Захарія, фактично, запропонував прекрасний кейс, на основі КОВІДУ показав я то все працює навколо світу.

Дуже раджу. Відповісти

2 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"