Володимир Рафєєнко

Народився 1969-го року у місті Донецьк. Вищу освіту здобув у місцевому університеті імені Василя Стуса, працював редактором у регіональних часописах. 2014-го року переїхав жити у Київську область. Входить до Української громадської організації ПЕН. Був номінований на Національну премію імені Тараса Шевченка.

Автор видань «Мобільні хвилі буття» — драматичного твору, в основу якого автор поклав власний травматичний досвід життя в окупації навесні 2022-го; «Мала книжка прощань» — збірки мозаїчних гротескних міні-новел («Фабула»); балади про життя та смерть «Довгі часи» («Видавництво Старого Лева», 2017); «Мондеґрін (пісні про смерть і любов)», опублікованої 2019-го року.

Співавтор збірки оповідань та віршів «Ода до України» (#книголав), своєрідного автопортрету нашої держави. Упорядкував видання «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія». Його твори просякнуті болючими для кожного українця подіями, воєнною тематикою, але у кожному з них є промінець надії, зцілення, майбутнього відродження нації на рідній землі.

2023-го року у «Видавництві Анетти Антоненко» вийшла друком книга «Петрикор — запах землі після дощу»: рефлексія автора щодо кривавої і безжальної сутності війни, яка проте вивільняє у нас усе милосердя та світло, яким ми можемо поділитися із тими, хто поряд у найтяжчі часи абсурдної, злочинної російської військової агресії проти України.

Проживає у Тернополі, одружений.