Володимир Рафєєнко — український письменник, поет. Володар російських літературних нагород за романи Неповернуті дієслова (2008) та Літо без перерви (2012), а також Вишеградської літературної премії Східного партнерства (2018).
Філологічну та культурологічну освіту здобув у Донецькому університеті, вивчав теорію літератури в аспірантурі. Працював у видавничій сфері та журналістиці. Після окупації Донбасу 2014 року як переселенець переїхав з Донеччини на хутір Пороскотень Київської області. Член Українського ПЕН-клубу.
Почав публікуватися російською 1992 року, через шість років видав першу книгу віршів Три дні серед тижня. 2019 дебютував як україномовний романіст.
Роман Довгі часи, що висувався на Шевченківську премію, пропонує художнє переосмислення сучасних трагічних подій на сході України, які автор переживає як особистий біль.
Твори: Канікули магів (2005), Московський дивертисмент (2011), Демон Декарта (2012), Мондеґрін (пісні про смерть і любов).
Українською перекладено російськомовні Довгі часи, Мала книжка прощань.
