Неврологію та психологію вивчав у Віденському університеті. Працював психіатром. Депортований нацистами 1942 року, перебував у Аушвіці (1944) й Дахау (1945). У концтаборах втратив батьків і дружину. По війні продовжив наукову кар’єру, неврологічну практику. Опублікував 30 книг, здобув 40 почесних титулів, читав лекції у Відні, Гарварді, Стенфорді.
Першу книгу, Сказати життю Так. Психолог в концтаборі (1945), відновив з втраченого рукопису і видав після звільнення.
Підґрунтям психологічної школи логотерапії став власний досвід автора, що віднайшов сенс життя наперекір жахливим втратам і довів, що людська особистість може надійти будь-які обставини.
Творчий доробок: Психотерапія та екзистенціалізм (1967), Воля за смислом (1969), Страждання через відсутність сенсу (1977), Автобіографія (1995).
Українською перекладено: Людина в пошуках справжнього сенсу, Лікар та душа. Основи логотерапії.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%