Наталія Кобринська

Народилася 1855-го року на Галичині у багатодітній родині священика. Навчалася вдома із вчителькою, знала чимало мов (крім української, польську, французьку, німецьку та інші), музикувала та практикувалася в образотворчому мистецтві. У дев’ятнадцять років вийшла заміж за теолога Теофіла Кобринського, але у двадцять сім овдовіла. Смерть коханого стала одним із найтяжчих випробувань у її житті.

Переїхала до Відня, де стала учасницею організації «Січ». 1883-го написала дебютне оповідання «Пані Шумінська» («Дух часу»), через рік вийшла повість «Задля кусника хліба», просякнута феміністичними мотивами. 1884-го року у тодішньому Станіславі (Івано-Франківську) ініціювала й заснувала товариство жінок як один із перших осередків українського феміністичного руху.

Співвидавчиня альманаху «Перший вінок» (1887-й). Засновниця видавничого дому «Жіноча справа». 1890-го організувала збір підписів за права жіноцтва здобувати вищу освіту. Мандрувала Україною, деякий час жила у Львові. Під час Першої світової була заарештована і звинувачена у шпигунстві. 1918-го підготувала збірку «Воєнні новели».

2023-го року у видавництві «Ще одну сторінку» були опубліковані оповідання письменниці у збірці під назвою «Блудний метеор. Вибрані твори». Це яскравий приклад сміливої, натхненної та буремної для своєї епохи творчості авторки про життя, свободу, самовираження, незмінні людські цінності. 2024-го вийшло друком видання «Фіолетова тінь. Добірка української містичної прози», у якій вміщено оповідання Кобринської «Рожа» та «Чортище», а її твір «Liebesahnung» увійшов до «Таємної пригоди. Антології української еротичної прози межі ХІХ-ХХ століть» (видавничий дім «Yakaboo Publishing»), що підтверджує жанрове розмаїття літературної творчості авторки.