| Дата народження | 29.09.1845 |
| Дата смерті | 15.09.1907 |
| Псевдонім | Іван Карпенко-Карий |
| Освіта | Бобринецьке повітове училище |
Іван Карпенко-Карий – український письменник, ерудит, драматург та комедіограф. Театральний критик, організатор театральної справи та засновник власної акторської трупи. Автор чималої кількості мистецтвознавчих статей та п’єс. Член народовольського гуртка Опанаса Михалевича, українського громадського діяча та етнографа.Також член театральної трупи М. Старицького та О. Тарковського, корифеїв українського етнографічно-побутового театру.
Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич) народився у с. Арсенівка, на теренах сучасної Кіровоградської області. По завершенню навчання в місцевому училищі працював писарчуком, а згодом канцеляристом міської управи. У 1864 здобув місце в повітовому суді. Працював на посаді столоначальника повітового поліцейського управління в Єлисаветграді (Кропивницький). Був двічі одружений: з Надією Тарковською, а після її смерті одружився вдруге на українській акторці та фольклористці Софії Дітківській. Перші спроби написання драматургічних творів призвели до звільнення з посадового місця, засудження та заслання до Новочеркаська.
Авторську спадщину Карпенка-Карого сформовано вісімнадцятьма побутово-психологічними п’єсами. З-поміж творів уславленого драматурга найширшого визнання набули комедії «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1889), «Чумаки» (1897), «Хазяїн» (1900), «Паливода XVIII століття» (1893) та інші. Твори Карпенка-Карого є взірцем української й світової драматургії, що постали на ґрунті етнографічних джерел та були відзначені сучасниками світової періодики, зокрема чеськими виданнями «Злата Прага», «Звон», «Свободна земле» тощо. Помер видатний український драматург у 1907 році під час лікування у Берліні. Похований на хуторі «Надія» на Кіровоградщині.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
