Галина Петросаняк

Народилася 1969 року на Івано-Франківщині у селі Черемошна, що межує з Румунією. У 1987 році вступила на факультет німецько-російської філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (ПНУ). Відвідувала літературну студію під проводом Степана Григоровича Пушика, знаного українського письменника та професора ПНУ. У 2001 році захистила дисертацію з поетики художньої прози Йозефа Рота, здобувши кандидатський ступінь з філології. Опікувалася літстудією філіалу Національної спілки письменників України. Наразі мешкає у Швейцарії та провадить успішну літературну діяльність.

З-поміж перекладацьких робіт Галини Петросаняк – збірка віршів німецького поета Райнера Кунзе «Вишня в Кіото», бестселер угорського автора Петера Зілагі «Остання "Вікножирафа"», роман-автобіографія Олександра Ґранаха «Ось іде людина» та ін. Ліричний доробок Петросаняк сформовано збірками «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008) та найсвіжішою на цей час книгою – «Не заважай мені рятувати світ», виданою друком у 2019 році.