Дмитро Яворницький

Дмитро Яворницький народився на Харківщині й виводив свій рід від Галицької шляхти. Зацікавлення козацтвом у хлопчика сформувалось ще в дитинстві. Його сильно вразила повість «Тарас Бульба», що її читав йому батько, а першою етнографічною експедицією було записування пісень у рідному селі.

Після закінчення історико-філософського факультету Харківського університету Яворницький продовжував досліджувати тему козацтва, вчителював та здійснив десятки подорожей українськими землями в пошуках нових відомостей з предмета своїх зацікавлень.

У 1883 році опублікував результати своїх досліджень в журналі «Кіевская старина» та почав читати лекції, спочатку у своїй alma mater, а потім і в різних містах по всій країні. Це був розквіт його кар’єри, після були плідні роки праці в Петербурзі, де він досліджував архіви, шукав пам’ятки козацтва навіть на Соловецькому півострові, видав багато наукових праць та позував писарем на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

Після заборони викладати у 1981 році науковець поїхав до Середньої Азії, де доклався до створення Державного музею. історії та культури Узбекистану та написав археологічний путівник цими землями та книжку про українського полководця Івана Сірка.

Повернувшись із заслання в росію, продовжив наукову діяльність. Зокрема, викладав, працював над своєю «Історією запорізьких козаків» та іншими науковими публікаціями, плідно співпрацював з історичними та археологічними товариствами та підтримував стосунки з українськими культурними діячами та учасниками національно-визвольного руху.

Обіймав посаду директора Дніпропетровського обласного музею, нині названого його іменем. Він привів цю установу до розквіту й багато зробив для міста ще в бутність його Катеринославом.