VERBA Publishing

Бучні вечірки, яскраві костюми, незліченні статки, розмови ні про що, непояснені вчинки — це все тло глибокої філософської історії, історії життя Джея Ґетсбі, розказаної його випадковим сусідом — Ніком Карравеєм. Саме він став свідком одного з найбільш драматичних моментів у житті дивного багатія,

«Нарис психоаналізу» — прикінцевий погляд Зиґмунда Фройда на свою теорію. Це своєрідний загальник теоретичних і практичних (технічних) міркувань щодо предмета психоаналітичної роботи; короткий начерк двох теорій психічного апарату: так званої першої (свідомість, передсвідоме, несвідоме) і другої

Вольтер — вільнодумець і класик Просвітництва, чиї ідеї кидають виклик фанатизму та абсурдності життя. Це сповна можна відчути у трьох блискучих філософських повістях: «Кандід, або Оптимізм», «Мікромегас» і «Вавилонська царівна», що увійшли до збірки. Вони стали важливим етапом у формуванні

Повісті «Жак-фаталіст і його пан» та «Небіж Рамо» — це не просто яскраві літературно-філософські пам’ятки епохи Просвітництва, а гострі, часом парадоксальні роздуми автора про свободу волі й детермінізм, моральний вибір і суспільне лицемірство. Дідро пише легко, але не про легке. Його тексти

Чому людина так часто відчуває суперечливі імпульси щодо власних бажань, цілей чи стосунків? Як формуєть­ся емоційна нестабільність, що може впливати на вибір, поведінку й сприйняття себе? У праці «Наші внутрішні конфлікти» Карен Горнай — одна з найвпливовіших неофройдистських психоаналітикинь —

Стоячи біля щойно створеного портрета, на якому зображений він сам, молодий джентльмен Доріан Ґрей висловлює палке бажання вічно залишатися молодим і прекрасним, а тягар старіння нехай замість нього отримає картина. Відтоді жодна зморшка не торкається вродливого обличчя, чого не можна сказати про

«Нікомахова етика» Арістотеля – одна з найвизначніших праць античної філософської думки. Протягом століть вона формувала уявлення про мораль, людські чесноти й природу щастя як найвищої мети життя. Недарма саме з цією книгою в руках Рафаель зобразив Арістотеля на своїй фресці «Афінська школа». У