Книга «жжалка. Black Album»

Про книгу

У Середньовіччі на руїнах античного поліса Феодосія в Криму виникло поселення Кафа. Її заснували купці з Венеційнської республіки, купивши це право в хана Золотої Орди, що в XIII столітті володіла цією територією.

Завдяки італійцям, місто прославилося як один із найбільших у ті часи ринків работоргівлі. Кафа процвітала, могутнішала. Щоб захиститися від навал татарів, її надійно укріпилили фортечними спорудами з мурами до 12 метрів заввишки. 1347 року, щоб зломити обложене місто, хан Джанібек звелів закинути в нього трупи померлих від чуми. Невдовзі недуга поширилася й серед містян.

Захисники мусили втікати морем до Європи, і разом з ними туди прийшла й епідемія, що забрала 24 мільйони життів, понад третину всього населення. Ця подія була першим свідченням використання ентомологічної зброї — комах — щодо супротивника. Згодом таку зброю було застосовано під час Другої світової війни, коли японці скидали бомби із зараженими чумою мухами та блохами на Китай. Нацистська Німеччина також розробляла план атаки з поширенням комах — колорадського жука.

Невидимий фронт таких військових дій зміщувався в тил супротивника, а нападник ставав «ніби» відсторонений. Агресія була замаскована відсутністю крові на його зброї. Виправдати ж такі нелюдські дії в очах своїх співвітчизників навіть не було потреби, а якщо й виникали сумніви, досить сказати, що люди загинули самі, або що просто Бог зіслав на них прокляття.

Починаючи з XX століття театром воєнних дій стає свідомість. Із телебачення, соцмереж, блоґів досить легко дізнатися, де визвольна, а де громадянська війна, де утискають росіян, і хто фашист. Інтернет, первісно розроблений для військових, продовжує їм служити. Таргани й інші комахи тепер освоїлися в головах та інформаційному просторі. Їхня наступна ціль — ти.

Black Album – фотокнига, що стала частиною Українського Павільйону на La Biennale di Venezia 2017, організованої Dallas Contemporary (США) і Міністерством культури України.

Про авторів

жжалка – група художників, заснована в Донецьку 2012 року Віктором Корвіком, В’ячеславом Соколовим і Романом Юхимчуком. Однією з головних тем робіт є дослідження спадщини Донбасу.