| Автор | Метью Макконагі |
| Видавництво | BookChef |
| Рік видання | 2021 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | Вікторія Пушина |
| ISBN | 978-966-993-593-9 |
| Кількість сторінок | 304 |
| Мова | українська |
| Розмір | 152 х 215 мм |
| Категорії | Документальна література Біографії Новинки Новинки Non-fiction |
| Артикул | 924868 |
Кур’єрська доставка в межах Києва
(окрім Столичного Шосе)
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
До відділення Justin
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Книга кінозірки й оскароносного актора Метью Макконагі очолила книжкові топи ще до свого виходу у світ. У ній він пропонує читачам ознайомитися з уроками, які дало йому життя, й переконатися, що справа — не в перемозі чи успіху, а в тому, як ви сприймаєте ці уроки. В основу книги лягли щоденникові записи Макконагі, які він вів протягом понад 30 років.
Актор занотовував успіхи й невдачі, а ще — випадки, які змушували дивуватися й сміятися. Його книга про те, як насолоджуватися життям й усім, що воно пропонує. Як замість стресу отримувати задоволення. Як більше веселитися й менше страждати. Як любити людей і бути справедливим. Як знаходити сенс в усьому й більше бути собою. Його книга — своєрідний посібник, що допоможе ловити на дорозі життя якомога більше зелених вогнів світлофорів, а жовті й навіть червоні сприймати як сигнали про те, що незабаром загориться зелене світло.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
«Зелене світло», Метью Макконагі
Видавництво BookChef
Це книга про те, як бути щасливим, радіти життю, отримувати максимум задоволення без жодного рецепту…Автор одразу наголошує, що не даватиме порад, не повчатиме, а просто поділиться власними пригодами, роздумами, висновками – це інтригує, тому що й сам він доволі неординарна особистість і певна річ, я буду ох яка упереджена, тому що цей актор є моїм другим улюбленим актором. Ні, не так типаж цього чоловіка, як той особливий і рідкісний вогник в очах мені до вподоби. Отой такий – запал оптиміста, іскринки потужної блискавки-харизми, хитрі вогнебісики людини, яка впіймала життєву хвилю кайфу, те саме «зелене світло».
«Я ніколи не записував щось, аби запам’ятати; я записував, щоб забути» - ов, аналогічно.
Ахаха, цей чувак полюбляв і придумовував різні наліпки на бампер – супер! З того, як він про себе висловлюється, розповідаючи не лише хороше, але й про лажу, складається враження, що переді мною, як я й була переконана, не просто гарний чоловік, але й інтелектуал. Він понад усе хотів стати батьком. Дуже зворушила історія кохання «Що мені зробити, щоб не втратити тебе?», а так сталося, що перш ніж одружитися, він і справді двічі став татком)
Щоб зрозуміти коріння авантюрного характеру того шибеника, варто ознайомитися з його батьками, що двічі розлучалися, тричі одружувалися, билися, кохалися й за прогріх вважали не так скоїти злочин, як бути впійманим за нього) Ну й почуття гумору, безперечно – це не може не захоплювати. Сміялася вголос із батькового парі й позначки, хто вище помочиться))) ааа – бідні сини, ото школа виховання! Це так …дивно! З позиції мого сприйняття, менталітету, виховання, це доволі незвично, проте й змушує глянути на певні речі інакше – я про виховні розмови, бійки, провокації, випробування характеру. «Біцепси для шоу, а трицепси – для грошей» - полюбляв говорити батько Метью, який був людиною справ, а не позування. Син намагався бути схожим на нього.
Про збудований за літо будиночок – надихнуло, але ще раз-таки – я не є прихильницею чужих досвідів про «успєшний успєх» - в даному випадку мені й справді було цікаво почитати, чи зійшлись мої здогади щодо цієї людини з реальністю. Сподобалась фішка із самоідентифікацією методом відсіювання від протилежного – чомусь ніколи його не застосовувала, а дарма.
Дещо здивувалася, як у тих американців прийнято з вишами : обирай універ на будь-який смак – дорожче, дешевше – це клопіт батьків його оплатити, а далі вже сам. Прослідкувала якось миті його досягнутих висот і кризових періодів, нагород і втрат – подумалося, наскільки людина усвідомлено проживала не лише власне життя, але й ролі, які доводилося грати, а піймавши нудьгу, як дисципліновано міг себе гартувати, вирушивши у подорож, аби побути з собою наодинці…аби стати сильнішим. По книзі розкидано нотатки Метью. В одній із них він пише про крутість як явище, що «витримує перевірку часом. бо крутість не намагається. крутість просто існує». Так от, думаю, що Метью Макконагі й справді крутий дядько. Відповісти