«Записки кирпатого Мефістофеля»

 

«Записки Кирпатого Мефістофеля» чи не найгармонічніший Винниченків твір. Саме в ньому повернення від умоглядної «теорії» до вічних істин постає як доконаний факт. У цьому романі, попри всі драматичні морально-психологічні колізії, є той внутрішній лад, якого бракувало багатьом іншим творам В. Винниченка, сум’ятливим, дражливим, сповненим суперечностей. Лад цей залишає відчуття віднайденого світла. Світла вічних істин.