Книга «Заметіль»

Зимова історія… Холодна мов розпечений сніг. Гаряча, немов задубілі долоні. Пронизлива немов політ у прірву. Там, куди впадеш, не буде соломи. Звідти немає стежки. Зате туди проникає з небес сліпуче сонце. Таке сонце можна побачити тільки на дні. І ти робиш свій крок, останній крок на зустріч собі. І світ припиняє своє існування. Щоб розпочатися заново в тих, хто ще не знає себе. Новим витоком, новим вихором заметілі. Той, хто впаде, навчиться вставати. Той, хто встане, зможе розпочати шлях нагору. Той, Хто все знає наперед вийде їм назустріч. Усім, небайдужим до зими, присвячується. Усім байдужим --також.";s:4:"TYPE";s:4:"text";