Автор | Віра Агеєва |
Видавництво | Віхола |
Рік видання | 2022 |
Палітурка | м’яка |
ISBN | 978-617-7960-32-3 |
Кількість сторінок | 360 |
Мова | українська |
Розмір | 130 х 200 мм |
Категорії | Літературознавство Соціологія |
Артикул | 926996 |
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.
Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.
У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.
Віра Агеєва — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреатка Шевченківської премії. Феміністка, котра однією з перших у пострадянську добу заговорила про потребу ревізії патріархальних цінностей.
Авторка книжок «Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму», «Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича», «Апологія модерну: обрис ХХ віку», «Дороги й середохрестя», «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» та інших.
Роздуми про пам’ять визначили сюжети цілого ряду знакових українських романів останніх десятиліть, а героями сучасної прози часто стають ті, хто професійно займається історичним минулим,— архівісти, музейники, бібліотекарі, реставратори, журналісти-розслідувачі. Багатство метафорики спогаду просто вражає, письменники вперто шукають способів і можливостей якнайвиразніше унаочнити те, що здебільшого за визначенням не піддається опредмеченню й оречевленню.
Тож вибір існує лише між славою й честю. Ми не можемо облічити, скільки реліквій навіки зосталося у забутих схованках, до яких так ніхто й не повернувся. Але знаємо про те, що перетривало й зосталося у культурному просторі.
В українських історичних романах, написаних упродовж ХХ віку, акцентувалися здебільшого великі наративи, увага зосереджувалася на зафіксованих літописцями вікопомних подіях і визначних діячах. У новому тисячолітті нас більше цікавлять мікроісторії, які в кінцевому підсумку також дають змогу побачити панораму, але в іншому ракурсі, не втрачаючи деталей, рисочок, слідів, яким тільки й можна з певністю довіряти.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%