«Юрій Андрухович "Самогон"»

Отже, дочекалися – десь майже за два роки після видання польського побачило світ українське видання спільного альбому Юрія Андруховича та дослідників психомузики з гурту Karbido. Дивна суміш етно-джазу, дабу, авангард-року та іронічно-саркастичної мелодекламації – ні, такий перелік інгредієнтів нічого, насправді, не пояснює. Це потрібно чути – і це, як мінімум, таки варто послухати. Краще б – не один раз. "Самогон" музично абсолютно не подібний до альбому "Пісні Мертвого Півня", з яким має кілька спільних текстів – і це, попри всю любов до останнього, однозначно плюс для першого. Крім того, у випадку, коли автор тексту дійсно хоче озвучити його, себто текст, виразно – ніхто не зможе розставити наголоси та паузи влучніше за нього, а Андрухович – хотів і розставив. В результаті тексти отримали яскраве третє – після самостійного прочитання, та після озвучення голосом Міська Барбари – життя, і деякі гіркі усмішки стали очевидними уповні лише зараз. Така собі соціальна медитація без емоційних якорів. Але приємніше за все – якоїсь миті зрозуміти, що альбом є дійсно цікавим незалежно від того, чи ти розумієш слова. Тут працює вже інша механіка – відбувається простір неочікуваних гармоній, якась така алхімія інтонацій, що відволікає від лінійного просування по сенсах. Цілковито розслаблене напруження... Що ще потрібно? "Самогон" – талановитий твір, і доста балачок. Рекомендуємо.