Книга «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса»
Книга в наявності
Відправка: 29.03.2023
Характеристики
| Автор | Оксана Забужко |
| Видавництво | Комора |
| Категорії | Літературознавство Мемуари |
Оксана Забужко - «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса»
Ціна
220 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 10:00 до 20:00
Про що книга «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса» автора Оксана Забужко
У новій книжці, присвяченій пам’яті архіваріуса Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш (1919–2020), Оксана Забужко звертається до свого улюбленого жанру — міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Читачеві пропонується пройти захопливим маршрутом завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових, щоб знайти відповідь на одне з головних питань сьогодення: за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?
Відгуки (1) Новий
Ольга 21.10.2021 14:06
О.Забужко:"Ці нотатки -не тільки моя данина світлій пам'яті Оксани Радиш,яка передала мені живий "інсайдерський" смак нашого 19го ст. й остаточно зробила те століття для мене "своїм", а й спроба нагадати ,що мотивують молодь (Шевельов В:"Чого варта молодь,яка не хоче змінити світ?") не тренінгами,не онлайн-флешмобами й не перекладами книжок -а захватом. Щирим захватом людьми,які "були тут до тебе"-і створили й залишили тобі те, з чого ти вжиткуєш. Це може бути твоя галузь.Професія.Культура.
Країна.Армія.Мова.І так далі."
-Хто така пані Оксана Радиш!?
-До чого Чехов!? ?
Українську еліту з Києва вимела 1а хвиля сталінських репресій,в числі яких був і професор В. Міяковський (не переплутайте з рос.радянським поетом В.Маяковським).
Головне дослідження присвячене цьому процесу-"Набої для розстрілу" Гелія Снєгірьова (30 років не перевидавалось і не згадується)
Практично всі,кому пощастило вижити,після 2ї Світової тікали на Захід. І там формувалося обличчя нашої,української еміграції. Там вони розбудовували укр.інституції,в діаспорі.
Збирались установчі з'їзди,закладалися навчальні й дослідницькі центри,журнали й видавництва, всю пам'ять і традиції, щоб потів все це передати, коли Україна стане незалежною. Люди вірили в можливість побудови України у вільному світі.
Наукові інституції української повоєнної еміграції-справа рук насамперед цих "недобитків" старої еліти. Володимир Міяковський був серед засновників УВАН (Укр.Вільна Академія Наук) у США
й решту життя поклав на створення її архіву-музею. Його дочка, Оксана Міяковська-Радиш(архіваріус УВАН у Нью- Йорку) після смерті батька перебрала його справу.
О.Забужко мала щасття спілкуватися з пані Радиш під час усіх своїх наїздів до Нью-Йорка. Пані Радиш показувала Забужко архівні родинні фото, з Сумщини, подвір'я/садибу трьох її тіток, у яких А.П.Чехов літував,нанаймав дачу. Чехов був під пливом ... )
Ось звідки узявся "Вишневий сад"
Забужко піднімає дуже серйозні теми. Пише, що настав час побороти комплекси й сказати собі вголос:ми,українці, також впливали на світові культури,а не просто постачали їм якісний біологічний матеріал. Наводить багато прикладів.
Пише, що за всі роки незалежності, не знає жодної серйозної праці про український вплив на культуру Рос.імперії-при тім,що українці в ній були принаймі "співзасновниками" (разом із голандцями й німцями). Так би мовити "дорікає", що музикознавці не пишуть про вплив української духовної музики (Березовського,Веделя,Бортнянського..)на Чайковського й рос.симфонізм. "Дорікнула" театрознавцям, історикам. Наводить цікаві приклади.
Будь яка культура визначається тим, як вона дає собі раду зі своїми людьми. Рос.технологія:якщо українець в СРСР щось винаходив,він умить ставав "великим русским ученым",якщо вбивав чи гвалтував-отримував "українця" мало не на лоба. ?
Людей засилали в Сибір за саму тільки спробу скласти для шкіл укр.граматику.
І першим нашим "втраченим поколінням",яке з розмахом дебютувавши,потрапило під "валуєвський" каток: Степан Руданський,Анатоль Свидницький,Василь Мова(Лиманський),
Іван Манжура,Потебня- потужні постаті першого рядку.
"Якби всі згадані (і ще десятки незгаданих,і сотні нам незнаних,кого вони потягли б за собою...)мали таку саму змогу писати й друкуватися,яку мали в цей час фіни й поляки,-ми отримали б зовсім іншу,не до порівняння багатшу літературу, не просто суму текстів,а дім, в який можна увійти. І під його дахом росли б,маючи ким зачитуватись у своїй мові,українські хлопчики й дівчатка вже 1860х років народження,в тому числі й таганрозький гімназист Антоша Чехов. І ось тоді-при неперебитому,неперерваному,
органічно-послідовному, як у дерева,
що нарощує кільце за кільцем,перебігові історичних процесів-він справді міг би стати укр.письменником, але за умови, якби жоден "метелик Бредбері" в тодішньому українському просторі не постраждав би.А "метеликів" же винищували не то зграями-цілими видами..."
Працюючи в архіві УВАН, Забужко О. зрозуміла, що таке справжня аристократія,та давня європейська (і українська у тому числі).Її девіз Фрідріха II "Ich dien" - "Я служу", тобто, залишатись "королівною"не тому,що всі служили їй,а тому,що вона служила справі, яку обрала сама.
О.Забужко: "У живому вигляді в Україні цієї культури моє покоління вже не застало.На еміграції вона збереглася краще.Покійна архіваріус УВАН була її останньою представницею "без страху й догани". Тепер уже нема до кого возити дітей,щоб показати:запам'ятай! (до неї,знаю-возили!)-
тепер нам зосталась тільки література:за умови, якщо вміти її відчитати.Тож звернусь тепер до того, що читали всі."
?Забужко О.:"Ми народ великої культури.Бо можна заборонити геніям писати і малювати, а те, що намальовано й написано, знищити, можна розстріляти геніїв, але коли народ, опинившись після найстрашнішої в історії людства війни у біженських бараках-без хліба,без ліків,без певного майбутнього,-1м ділом добуває прапір, верстат і заходжується друкувати книжки -це і є знак великої культури,не меншою мірою, аніж списки геніїв,котрим пощастило вижити."
Забужко:"То за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?"
ПС Цю книжку треба читати в комплекті "Планета Полин", бо це донька і матір?
Книжка маленька але дуже потужна,як на мене. Читання, "як на гарячому вугіллі". Це моє перше знайомство з Забужко і не останнє?♀️ Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
