Книга «Як нагодувати диктатора. Саддам Хуссейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро і Пол Пот: історії, розказані кухарями»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Вітольд Шабловський |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Рік видання | 2020 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Jak nakarmiс dyktatora |
| Перекладачі | Андрій Бондар |
| ISBN | 978-617-679-785-2 |
| Кількість сторінок | 256 |
| Мова | українська |
| Розмір | 145 х 200 мм |
| Категорії | Біографії Мемуари |
| Артикул | 920513 |
Вітольд Шабловський - «Як нагодувати диктатора. Саддам Хуссейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро і Пол Пот: історії, розказані кухарями»
Ціна
250 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Як нагодувати диктатора. Саддам Хуссейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро і Пол Пот: історії, розказані кухарями» автора Вітольд Шабловський Jak nakarmiс dyktatora
Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.
Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.
Відгуки (3) Новий
Музичко Олександр Євгенович 16.06.2023 23:24
Юлія Половинчак 22.11.2021 18:43
Проте кулінарна тема як явище культурне і антропологічне мені дуже цікава, та й запропонована автором ідея буквально «зазирнути у кухню» диктатур виглядає дуже круто. Плюс до цього неодноразово чула / читала відгуки про польську школу репортажної публіцистики та власне роботу Вітольда Шабловського, отже, логічно було познайомитись з ними зблизька.
Отже, це п’ять історій про людей, чиї імена мало кому були (та й будуть, бо якраз імена я, наприклад, благополучно забула) відомі. Так-так, це історії саме кухарів, вони, звісно, нероздільні з історіями тиранів, яким ці кухарі служили, але це однозначно історії «маленьких людей», що були наближеними до великих негідників. До речі, у розповідях кухарів далеко не всі вони виглядають негідниками:
ось неоднозначний лідер Саддам Хусейн (але в проблемах Іраку винні американці, ага);
ось обережна, якась вихолощена (страх сказати зайве прямо відчувається у розповіді) історія про албанського сталініста Енвера Ходжі;
революційний романтик Фідель Кастро (якесь дитяче захоплення Ель Команданте звучить у історії його повара навіть після розповідей, як вони всією Кубою буквально голодували і навіть після того, як цей самий повар всупереч соціалістичним мріям відкрив врешті-решт цілком успішний і цілком капіталістичний ресторанчик – у історії вельми специфічне почуття гумору, не раз переконувалась);
ось абсолютно огидна в емоційній і моральній лоботомії оповідачки історія «м’якого і доброго» Пол Пота (брррр, реально враження «хакнутих мізків»);
Єдина історія, де кухар кривавого тирана викликає щире співчуття (принаймні у мене), це розповідь про роботу на хитрого психопата із манією переслідування і талантом маніпулятора Іді Аміна. Можливо, завдяки щирому захопленню Отонде Одера (власне оповідач) кулінарією – от прямо через текст «бачиш», як горять його очі, коли він говорить про кухню; можливо тому, що він дуже здраво оцінює і свого роботодавця, і ситуацію, в яку він потрапив; можливо, за те, з яким філософським спокоєм він приймає речі, яких змінити не може.
Саме тому не може не захоплювати авторська позиція: з одного боку – репортер залишається невидимим майже упродовж усієї оповіді; з іншого – він присутній у скупих ремарках, довідкових вставках та лаконічних історіях про обставини інтерв’ювання, що охопили десятиліття роботи журналіста на чотирьох континентах. Майстерність Вітольда Шабловського однозначно варта поваги.
Важлива для мене ремарка: власне кулінарії в книзі мало. Йдеться, швидше, про дуже цікаве місце спостереження: кухня однозначно близько до диктатора, але кухар менше за інших домочадців ангажований у політику. Втім, кілька рецептів я навіть законспектувала – «злодійська рибна юшка» від Хусейна виглядає нічо так (це поки теоретичні враження).
Ще одне: повного уявлення про політичні режими і їх антигероїв книга точно не дає. Штрихи, деталі, емоції – однозначно так.
Окремо відзначу прекрасне оформлення і можливість придбати книгу як у паперовому, так і в електронному форматі (люблю таку зручну опцію). Відповісти
Джергалова Рената 01.03.2021 12:58
Читачі найчастіше обирають
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
