Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Безкоштовна доставка

Безкоштовна доставка замовлень від 500 грн.

Побажання
Олександр Михед

Книга «"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід»

Тип книги :

Паперова 195 грн Електронна 99 грн
Рейтинг: 4.4 ( 16 відгуків )
Книга в наявності
Відправка: 25.01.2022
Характеристики
Автор Олександр Михед
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2020
Палітурка тверда
ISBN 978-617-7866-33-5
Кількість сторінок 368
Мова українська
Розмір 140 х 210 мм
Категорії Документальна література Публіцистика Історія. Військова справа Історія України
Артикул 709338
Олександр Михед - «"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід»
Ціна
195 грн
+
-

Кур’єрська доставка в межах Києва

(окрім Столичного Шосе)

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

До відділення Justin

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

LiqPay (Приват24)

Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 11:00 до 20:00
Доставка :
Безкоштовна доставка замовлень від 500 грн.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Валерій Ананьєв

Сліди на дорозі
290 грн

Олександр Михед

"Я змішаю твою кров із вугіллям"....
195 грн

Дмитро Вербич

Точка неповернення
180 грн
570 грн
665 грн
-14%

Про що книга «"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід» автора Олександр Михед

#хочузрозумітисхід #щосьнасувається

Тематика

Культурологія, публіцистика, художній репортаж.

Про книжку

Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів. Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька? Якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? І які історії заховано у вільних степах Дикого поля?

Для кого книжка «Я змішаю твою кров з вугіллям»

Для широкого кола читачів, для всіх, хто хоче пізнати історію і сьогодення українського Сходу.

Чому цю книжку варто прочитати

Олександр Михед ділиться унікальними розмовами з відомими письменниками, митцями, істориками, які народилися на Сході: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною. Людьми, які від часу війни допомагають осмислювати жах нової повсякденності та зрозуміти багатоголосся українського Сходу.

Про автора

Олександр Михед — письменник, куратор мистецьких проектів, автор семи книжок. Вибрані есеї та фрагменти його творів перекладено десятьма мовами. Учасник літературних резиденцій у Фінляндії, Латвії, Ісландії, США та Франції. Головний сценарист мультиплікаційного серіалу «Книга-мандрівка. Україна» (2–5 сезони).

Інші книжки Олександра Михеда

Відгуки

Ця книжка — калейдоскоп історій про людей і від людей, чиї легені щодня кам’ яніють від вугільного пилу, — картата суміш фактів, суджень і рефлексій про український Схід. Чи допоможе вона цей Схід зрозуміти? І так і ні. Щойно починає здаватися, що всі ці враження, наче шматочки пазла, поєднуються в цілісну картину, Михед із дивовижною легкістю розбиває на друзки те, що називає «ментальною мапою стереотипів». Ти раптом усвідомлюєш, що постала картина — хай яка цілісна — нагадує химерне постмодерністське полотно і що можуть минути роки, перш ніж удасться збагнути, що ж усе-таки на ній зображено. Несамовито потрібна в цей час книжка.

Макс Кідрук, письменник
Такий нонфікшн ми звикли чекати лише в хорошому перекладі, а тут — на тобі! Український оригінал, що поглине тебе з головою і не дасть відірватися від деталей. Для мене ця книжка — Відкриття. Передусім дверей у Схід і дверей углиб. Углиб шахти чи вглиб душі «іншого», про якого ти раніше знав лише із чужих слів. Виникає бажання гуглити не знайомі досі населені пункти, імена історичних постатей, митців і назви їхніх творів (і не завжди знаходити, підсилюючи ефект містифікації). Книжка, після якої стаєш багатшим: інтелектуально й емпатійно.

Ірена Карпа, письменниця, співачка

Цитати з книжки

Про місцеві легенди

Як і в Добропіллі, в Бахмуті нам розповідають про буцімто затонулий корабель, повний золота. І про сотні тих, хто увірував у це і продовжує невпинні пошуки скарбів. Зрештою я збагнув, що відсутність власної історії чи виразної особливості міста підмінятиметься історією про корабель, вантажений золотом. І з точки зору сторітелінгу — така байка спрацьовує ідеально — знову втрачений рай, гачок наживи та неможливість перевірити фактаж.

Про вугілля як символ

У вугіллі мене найбільше захоплює те, що це насправді рештки давніх зниклих форм життя. Капсула часу, яку мають спалити. І що спалять після нас? Що лишимо ми наступним поколінням для спалення? Пластикові кришечки? Кладовища побутової техніки і нових смартфонів?

Про особливості архітектури Сходу України

Хай би де ви були на Сході, хай би яку будівлю бельгійців роздивлялися, ви точно зауважите одну прикмету: всі пізніші добудови до старих споруд ХІХ століття вже давно осипалися. Неважливо — радянські чи совково-українські. Ми все одно завжди будуємо «врємяночкі».
Згорнути

Відгуки (16) Новий

Надія Вовк 23.11.2021 13:55
«Нам треба встановити пам‘ятник граблям. Історія нас нічому не вчить».
Сказано кимось десь у Бахмуті

На початку нульових зіткнулася я на безмежних просторах інтернету з хлопцем із Донецька. Зчепилися ми в якійсь віртуальній суперечці, а згодом почали спілкуватися час від часу. Він розровідав мені про Донецьк і шахтарські краї, а я йому — про Закарпаття та Галичину. Донеччанин називав мене «нахлєбніца» і частенько переконував, що західняки без вугілля Донбасу з голоду би давно повмирали. Мені це видавалося жартом, бо спілкування було доволі веселим. То ж я, забави ради, величала співрозмовника «кормільцем». Потім ми втратили зв‘язок. Згадала я про віртуального годувальника лише у 2014, коли почалася війна. Те, що здавалося мені колись смішками, більше не було дотепним.

Читаючи «Я змішаю твою кров з вугіллям», мій донецький «кормілєц» прийшов на згадку знову у ракурсі розвінчування міфів та стереотипів, що творяться, щоб забути реальні факти й історію. Аби було легко маніпулювати свідомістю людей, достатньо вміло нав‘язувати бажане, видаючи його за дійсне.

Разом з автором книги «через переплавляння реальності в тисячі знаків із пробілами тиші» намагаюся зі сторінки на сторінку «спробувати зрозуміти український Схід». Михед вивчав питання зсередини, їздив містами, спілкувався з різними людьми, ознайомлювався з архівними матеріали, читав історичну та художню літературу. Я на нашому Сході ніколи не була, хоча теж маю невеличкий досвід спілкування з місцевими жителями. Під час читання сприймала невідомий для мене регіон через авторське бачення. І часто себе питала: що ж такого хочу зрозуміти, збагнути, відкрити? Люди всюди схожі й різні рівно настільки, наскільки дозволяє наша природня сутність. Середовище, побут, оточення, рід занять формують нас певним чином. Але чи можна бити себе в груди і голосно (чи голослівно?) завляти: «З нами б такого ніколи не сталося!»? Якщо не бути в тих обставинах, з тим світосприйняттям і в тому інформаційному полі, в якому опинився наш Схід у 2014, то чи можна об‘єктивно про щось судити? По-моєму, питання риторичне. Знаєте, то як у назві нової книги Артема Захарченка «Помру за Україну, але це не точно»…

«Те, що трапилося на Сході,— могло трапитися будь-де. І йдеться не про окупацію. А про те, як легко можна маніпулювати людьми, які прагнуть простих рішень».

У відомому вірші «Любіть Україну» Сосюра закликає любити її і в «годину негоди». Чомусь у негоду, на жаль, з любов‘ю частенько виникають проблеми з усіх боків, еге ж?

Поїздка містами Луганщини та Донеччини Олександра Михеда стає і моєю мандрівкою. Відомі люди сьогодення, безименні місцеві жителі, а також померлі, які залишили по собі слід, розповідають зі сторінок книги про свій Схід… про мій Схід… про Ваш Схід… про наш український Схід…
Калейдоскоп подій, мозаїка оповідей і фактів, «крихкість історії, крихкість присутності», то складаються у виразне полотно, а то розсипаються на друзки. «Де правда? Де вигадка? Де в цьому об‘єктивна реальність, яка не піддається оптиці ідентичності? Чи вся реальність — це лише те, у що нам звично вірити?»

Автор не дає нам готових відповідей на безліч питань, що рояться в голові під час читання. Він лише показує різні картини, що обрамлені в літери. З тим багажем отриманих знань треба розбиратися самим. З думкою, що не можна «давати змішувати тіло своєї правди з вугіллям»

Книга заохочує мене читати багато іншої згаданої в ній літератури. А ще від цієї книжки щемко і боляче.

Під кінець наведу одну цитату, яку не буду коментувати. Робіть висновки самі:
«Допомога — це те, що потрібно саме зараз. І часом — це не вода і не їжа. А місце, з якого можна злетіти».
Відповісти
Сергій 12.11.2021 14:58
«Те, що трапилось на Сході – могло трапитися будь-де. І йдеться не про окупацію. А про те, як легко можна маніпулювати людьми, які прагнуть простих відповідей».

Ця книга не про війну, точніше в більшості своїй не про війну, хоча знаходитися на Сході і не говорити про війну, практично неможливо. Там нею живуть. Час розділився на дві частини до війни і після, хоча після для багатьох ще не настало.

Олександр Михед – український письменник та культуролог, який народився в Києві, і вперше поїхав на український Схід у грудні 2016, написав книгу про український Схід і його людей, про міфологеми міст, історію Донбасу і його легенди.

Добропілля і Покровськ (Красноармійськ), Костянтинівка і Бахмут (Артемівськ), Лисичанськ і Сєвєродонецьк – шість міст, які автор неодноразово відвідував протягом кількох років, спілкувався з людьми, досліджував, чим жили ці міста раніше і як живуть зараз.

Читаючи книгу, ми поступово дізнаємося про шахтаря Олексія Нікітіна, якому секретар обкому партії сказав слова, що винесені в заголовок книги, і про шахтарські страки, легенду про доброго Шубіна і про те, чому «на Паску всі йдуть бухати на кладовища», про розвалені колись величезні заводи і період німецької окупації, про валлійця Джона Г’юза (Юза) та стартап «Дике поле», про героїв і зрадників, про аварії на шахтах і шахтарські романи (Золя, Сінклер, Савочкін).

І про чи не основну тему багатьох розмов з місцевими – їх фантомні болі по колишній, як вони вважають величі - «…історії про Золотий вік, що вже минув, супроводжують ледь не кожну розмову про будь-яке місто Донбасу»:
Забезпечення по першій категорії.
Костянтинівка – Стеклоград – столиця союзу з виготовлення скла – на нашому «Автосклі» варили рубінове скло для кремлівських зірок.
«Єгоров, один із трьох бійців, які ставили прапор над Рейхстагом, був із Лисичанська»
Сєвєродонецьк – місто, де розробили формулу клею ПВА.

І як величезний бонус – розмови автора зі знаменитими вихідцями зі Сходу – вчений, Ігор Козловський, письменники Сергій Жадан та Олена Стяжкіна, художники Алевтина Кахідзе та Роман Мінін та інші розповідають історію українського Сходу, його життя в часи СРСР та в 90-ті, про витоки українофобії на Донбасі і про те, як легко маніпулювати людьми.
І наостанок слова Ігоря Козловського, під якими можу підписатися:
«Якщо людина стає патріотом – це її особисті зусилля, а не загальнонаціональна політика»

Для тих, хто хоче розібратися, зрозуміти і почути правду.
Відповісти
Тетеріна Олеся 04.11.2021 14:46
Чому ми, громадяни однієї держави, українці, завжди були поділені навпіл? Чому Україна ділилася на східну та західну? Чому всі мислять стереотипами і вважають, що «східняки» хочуть в Росію?
Такими питаннями задався автор книги «Я змішаю твою кров з вугіллям» Олександр Михед. В цій книзі він намагається показати історію східної частини нашої держави з різних боків та сторін.
Щоб зрозуміти настрої людей, що проживають на сході, необхідно заглибитися в історію. Як такої донбаської ідентичності не існує. Схід — страшенно різний, немонолітний та розпорошений. І політично, і етнічно, і соціально.
«Червоною ниткою» крізь всю книгу проходить тема шахтарів, яка дуже актуальна для Сходу. «Шахтар — це Прометей, прикутий не до скелі в повітрі, а до скелі в підземеллі» — відоме гасло радянського соціалістичного світу. Чому так? Навіщо? Які причини? Складні, проте разом з тим надзвичайно важливі питання обговорюються в книжці.
Книга складається з вступу, трьох частин та висновку. Події відбуваються не лише в теперішній момент, а й сягають 19 століття. Історії розповідаються від імені людей відомих, або не дуже, які народилися та проживали в східній частині нашої держави. Хочете більше дізнатися про цю територію, її людей, їх настрої та мрії? Тоді вам обов’язково необхідно прочитати цю книгу. Розширюйте свій кругозір та намагайтеся на будь-яку ситуацію, або подію дивитися з різних боків.
Дякую Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської ТГ («Хмельницький бібліофреш на Подільській, 78») за можливість прочитати цю книгу та відкрити для себе схід України з іншого боку.
Відповісти
Ярослав 26.10.2021 22:33
Складна для читання і тяжка для сприйняття читачем не зі Східної України книжка. Понад 40 оповідань на тему: «почуйте і зрозумійте «Голос Донбасу»», мало або й взагалі не пов`язаних сюжетами і героями між собою. Однак, у всіх оповіданнях одна, нав`язлива для сприйняття, думка: «Ми, донбасці, відчутно відрізняємось від решти українців. Назагал ми доволі пришелепкуваті і примітивні у сприйнятті реалій сьогодення, відтак не вписуємось у загальноукраїнські політичні, культурні, соціальні меседжі, і, відповідно, шляхи подальшого суспільного розвитку. Однак, ми не збираємось (і навіть не думаємо) «притиратись» до загальноукраїнських напрямів, прагнень і векторів розвитку, українського геосприйняття і політичного світогляду. Не смійте нас змінювати!!! Припиніть нас перевиховувати чи навіть незначно адаптовувати до решти українства, і прийміть нас такими, якими ми є зараз. Ми застрягли в «совку», і ментально залишимося там навічно, навіть номінально проживаючи на звільнених і деокупованих, чи навіть не будучи жодного дня захоплених сепаратистами територіях Донбасу. Ми сприймаємо українську владу на наших землях, ми її навіть по своєму підтримуємо, але й надалі більше любитимемо наших «Стаханових», героїв – алкоголіків, шахтарів з підірваним здоров`ям, рідних «тітушок», що грають в карти, сидячи з пляшкою пива на чубку терикону, інших пройдисвітів – уродженців Донбасу, дебільні совкові монументи, плакати і надписи, совкові дитячі майданчики, парки і обшарпаний громадський транспорт, совкову архітектуру, совкові порядки, звичаї і мрії.»
Ми ДОНБАС і ви зобов`язані з нами рахуватися - бо ви нам винні, а що і чого і хто вам винен, що ви Донбас, і що ви маргінес…який не хоче розвиватися - автор не говорить. Вічно заплакана і ображена Україна оце - «Я змішаю твою кров із вугіллям» Олександра Михеда. Дякую що написали таку книгу, варто прочитати, щоб пересвідчитися що Донбас це маргінес і нічого не міняється навіть із приходом старшого брата. Книга надана Львівською обласною бібліотекою для юнацтва ім. Романа Іваничука
Відповісти
Пилипів олена 27.09.2021 17:31

Чому одну державу ділять на 2 частини Західна Україна і Східна Україна? Скільки себе пам'ятаю (а це вік від розпаду СРСР), завжди вживали саме такі терміни. І ми "західняки" були україномовними, а "східняків" прийнято було вважати "російськомовними". Проте ці стереотипи руйнувалися щоразу, як мені доводилося стикатися з людьми, жителями цих областей. Як зрозуміти істину і розвіяти ці всі стереотипи? Напевно, заглибитися в історію цього Сходу, що нарешті розкласти по поличках всі деталі.

Я завжди мала спрагу щодо вивчення історії, проте часто, ця література нудна, сповнена імен, дат і посилань. Тому я люблю розпитувати людей, які мають життєві історії, коріння яких несе в собі пам'ять минулого, яку потрібно берегти й передавати наступним поколінням. Саме "живість" цієї книги зробила її цікавою, првдивою і яскравою. Відголоски діалогів, збір інформації та прості людські життя сформували посібник народної історії, а не тої, яку пишуть у підручниках. Легенди змішані з сірою буденністю, віра та релігія з політикою. Такий опис "важкої" історії я знайшла в книзі М. Влеклого "Гарет Джонс" (і на нього є посилання в книзі), другою стала саме ця. Але ще на думку приходить телебачення 90-х, де страйки шахтарів, що вистукували касками по асфальті. Вибухи у шахтах, що несли безліч смертей.

Особисті спогади про вугілля відсилають в дитинство. Час, коли ще в будинках стояли грубки та дідусь щоосені закупляв вугілля. Ще тоді мені пояснювали, що ці "камінці" добувають у глибоких шахтах, великою працею. Працею, яка подарує мить тепла і залишить по собі сіру масу, якою посипатимуть потім лід на доріжках.
Відповісти
Olga Chulovska
Olga Chulovska 03.03.2021 16:19
«Нам треба встановити пам'ятник граблям. Історія нас нічого не вчить.»

Мій тато родом із Західної України. Перші два роки свого життя я провела в селі на Франківщині, тому десь глибоко в душі завжди вважала себе "західнячкою" і пишалася цим. Я була у Франківську, Львові, Чернівцях, Луцьку та багатьох інших містах західних областей. Для мене люди із Західної України завжди автоматично ставали "своїми" в перші ж хвилини знайомства.

Найсхідніше місто України, в якому я була — Харків. Все, що далі — для мене одна велика terra incognita під назвою Донбас.

Я з легкістю можу уявити розміщення західних областей на карті України, але навряд покажу, де на східній частині Донецьк, а де Луганськ.

Шахти, заводи, ФК «Шахтар», Янукович, а згодом війна, ДНР і переселенці — ось той мінімум, який становив моє уявлення про український Схід до цієї книги.

То як, питається, ми могли зрозуміти одне одного і бути єдиними в своїх державницьких прагненнях, якщо все, що ми знали один про одного — суцільні міфи та стереотипи?

І найголовніше питання: чому ми навіть не намагалися пізнати один одного краще і порозумітися?

Мій відгук на цю книгу — суцільна рефлексія, але інакше і не може бути. Бо це книга про кожного українця і його власне сприйняття Сходу. Бо, читаючи текст, ти читаєш самого себе і ставиш собі запитання, чому я раніше цього всього не усвідомлювала?

Про що ж власне книга?

Про шість міст Сходу, які говорять до нас вустами своїх жителів. Про те, що їх об'єднує і що різнить. Про край не лише шахт і териконів. Про дві світові війни, Голодомор, сталінський терор і суворі дев'яності на східних землях. Про людей, які вірять кожен у своє і одночасно не вірять уже нікому і ні в що. Про кожного з нас, українців.

«Що у мріях?
Травма — проговорена.
Злочини — зафіксовані.
Винуваті — покарані.»
Відповісти
Боклажук Анна
Боклажук Анна 03.03.2021 10:21
Яка справжня ціна радянського пломбіру?
Хто створив Донецьк?
А Бахмут?
А інші міста Українського Сходу?
Чи можливо на Сході бути патріотом?
За скільки поколінь там зникла українська мова?
Головний предмет гордості жителів Сходу — шахтарі та вугілля?
Ні.
Здатність в и ж и в а т и
Здається, це те, що вони дійсно вміють робити, і пишаються цим.
Бо як інакше зрозуміти український Схід — я не знаю. Мій мозок не сприймає це.
На всі ці запитання є відповідь у книзі "Я змішаю твою кров з вугіллям" Олександра Михеда.
Вона відкрила мені чимало нової інформації. Багато чим я просто не цікавилася раніше. Від деяких фактів округлювалися очі, а волосся ставало дибки. Але це стосується не лише Сходу, а історії України в цілому.
Деякі моменти підтвердили те, що я думала та знала про жителів Сходу, деякі — поселили надію, що майбутнє буде кращим. І для них, і для нас, і для всієї України разом. Але для цього треба ще стільки всього зробити. І руками лише активістів — не вийде.
Та спочатку — виграти війну.
"Нам треба поставити пам'ятник граблям. Історія нас нічому не вчить" (с)
Ця фраза міцно засіла в голові. Дуже хочеться розірвати це коло, і, нарешті, зробити висновки з історії.
Побудувати державу, про яку ми так мріємо. Яку так хочемо.
Хочемо ж, правда?
Але чи готові?
Відповісти
Лушникова Екатерина
Лушникова Екатерина 01.03.2021 20:47
Де ще можна читати книжку про Схід, як не в одному з міст, описаному в ній? Я народилася і виросла у місті Бахмуті, що на Донетчині, тому мені було дуже цікаво почути думки інших людей. Дякую автору за таку можливість! Відповісти
Примак Марина 01.03.2021 12:55
Однозначно моя улюблена книга серед українських авторів в жанрі нон-фікшн.
Дуже змістовна, багато посилань на першоджерела для самостійного дослідження теми.
Дуже сподобалось як автор виділяв цитати та історії. Так набагато зручніше читати і простіше виділити щось головне.
Особисто в мене дуже багато різних позначок і тому залишу декілька цитат, які мені сподобались.
"Шахтарі це народ тєрпіл. Це неправильно терпіти. І так уся країна уже дотерпілася."
"Раніше тут було все. Тепер хочеться це все повернути. Це місто можливостей. Бо тут немає нічого."

Також, хочу відмітити, що якість друку просто вау !
Книга має ідеальний дизайн, білосніжні сторінки та є доволі важкою.

дякую автору за таку книгу. Важливо розуміти, чим живуть там люди, щоб позбутись власних стереотипів
Відповісти
Ляпін Павло
Ляпін Павло 26.01.2021 11:06
Дуже сподобалися історичні та літературні паралелі з іншими регіонами, а також деякі з інтерв'ю. З задоволенням прочитаю наступні книжки автора. Відповісти
грузова ВС
грузова ВС 02.09.2020 16:09
крута книга, читаю із задоволенням. Подобається стислий і чіткий спосіб, динаміка, яку задає формат верстки та твору.
Роздівлятися у такий спосіб мереживо реальності людей, що жівуть на Сході, дуже цікавв і здається мені найкращим і найкоротшим шляхом. дякую автору і видавцям, приємно тримати книгу у руках і важливо, що вона існує
Відповісти
Daria Varyvod 09.07.2020 16:19
Прочитала за 2 дні, книга дуже сподобалась. Мешкаю у Сєвєродонецьку усе життя і читаючи книгу готова була підписатися під кожним словом. Всеохоплююча розповідь, дуже зрозуміла та правдива. Однак я не впенена чи пересічний читач з нашого регіону погодиться з твердженнями, наведеними у книзі. Відкрила для себе багато нової інформації. Відповісти
Михайло Штекель 09.07.2020 13:41
Прекрасная книга для тех, кто хочет разобраться и прочувствовать украинский Донбасс. Очень интересен взгляд автора со стороны, его размышления и интервью уроженцев региона Відповісти
Віталіна Скворцова 04.06.2020 12:25
Книжка цікава, але зрозуміти український Схід авторові виразно заважає його снобізм і зверхність київського інтелектуала. Він пропонує якісь свої міфи Донбасові, не розібравшись, хто там живе і чого ті люди хочуть. Говорити з письменниками, художницею, істориком, ба навіть із таксистами й офіціантами -- це одне, а з людьми "нижчих" професій, які там досі живуть і працюють (або не працюють якраз), -- зовсім інше. Ці люди становлять більшість українського Сходу, а не окремі представники культурної еліти.
Написано цікаво і взагалі, книжка корисна як ще один варіант, ще одне бачення Донбасу.
Відповісти
Ксенія Андреєва
Ксенія Андреєва 04.06.2020 02:00
Отримала велике естетичне задоволення від книжки .
Насамперед, це «жива» розповідь, що створена з особистих вражень автора під час подорожей до Сходу, історичних фактів, роздумами над причинами саме такої історії. Книжка дає змогу неначе самому з’їздити на Схід та погуляти вулицями містечок, посидіти в бібліотечному архіві та «нарити» цікаві матеріали, поспілкуватися з місцевими людьми, послухати особисті історії.
Автор дуже вдало «розкрутив» наших видатних сучасників, які народилися на Сході, на одкровення їхнього розуміння своєї малої батьківщини та людей, що там проживають, які мене вразили своєю мудрістю та дали інсайти.
Мені хотілося «просмакувати» книжку неквапливо, але бажання «що ж там далі?» все ж таки перемогло, тому я обов’язково її ще перечитаю.
Відповісти
Семак Оксана 14.02.2020 10:23
Із нетерпінням чекаю, коли книга з'явиться в наявності. Люблю цього пиьсменника і хочу прочитати його думки про Схід та те, що там відбувалося. Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі товари

Дмитро Вербич

Точка неповернення
180 грн
Рік видання: 2020 Палітурка: тверда

Катажина Квятковська-Москалевич

Вбити дракона. Українські революції
150 грн
Рік видання: 2017 Палітурка: м'яка
Ukraїner. Країна зсередини
450 грн
Рік видання: 2019 Палітурка: тверда

Надія Трач

«Разом - сила!»: Риторика...
45 грн
Рік видання: 2015 Палітурка: м'яка, матова

Сергій Квіт

The Battlefront of Civilizations:...
132 грн
Рік видання: 2015 Палітурка: тверда, матова

Іван Драч, Левко Лук'яненко, Олександр Савченко

25 років: заповіти незалежності...
119 грн
Рік видання: 2016 Палітурка: м'яка, матова

Олена Рачова, Ганна Артем'єва

58-ма. Невилучене
192 грн
Рік видання: 2016 Палітурка: тверда, матова
Антологія української...
224 грн
Рік видання: 2016 Палітурка: тверда, матова

Оксана Забужко, Юрій Шевельов

Вибране листування на тлі доби:...
186 грн
Рік видання: 2013 Палітурка: тверда, матова
Василь Стус: Поет і Громадянин....
413 грн
Рік видання: 2020 Палітурка: тверда
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних