Видання повертає читацькому загалові значну частину доробку Сергія Єфремова(1876-1939)-видатного вченого-літературознавця, публіциста, критика, громадсько-політичного діяча.
До видання ввійшли статті про Т.Шевченка,про молодих укр.письменників початку XXст.,студії з істориографії літературознавства та бібліології,монографії про М.Коцюбинського,І.Карпенка-Карого,Панаса Мирного,а також розвідки з історії українського національно-визвольного руху. Єфремов Сергій Олександрович Сергій Олександрович Єфремов — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук, віце-президент ВУАН, я Смерть: 10 березня 1939 р., Владимирський централ Єфремов був одним із найвидатніших представників неонародництва в українській літературі. Він вважав, що однією з провідних ідей в історії української літератури завжди була «визвольно-національна ідея».
Єфремов — автор монографічних нарисів про видатних українських письменників: «Марко Вовчок» (1907), «Тарас Шевченко» (1914), «Співець боротьби і контрастів» (1913) (у виданні 1926 — «Іван Франко»), «Михайло Коцюбинський» (1922), «Іван Нечуй-Левицький», «Іван Карпенко-Карий» (1924), «Панас Мирний» (1928) та ін. Одним з найвизначніших досягнень С. Єфремова стала праця в галузі наукового шевченкознавства і, зокрема, видання «Щоденника» і «Листування» Т. Г. Шевченка (19271928) — томів III і IV із запланованого зібрання творів Кобзаря, так і не завершеного внаслідок репресій. Історико-літературні погляди Єфремова найповніше представлені в його фундаментальній праці «Історія українського письменства» (1911).
Коментарі та відгуки про "Вибране"
